Поняття, завдання методики розслідування корупційних злочинів

Принципи методики розслідування корупційних злочинів.

Принципи криміналістичної методики - базовані на законі вимоги, яким повинна відповідати побудова будь-яких окремих методик. Ці принципи поділяються на:

А. Загальні (визначальні основи розділу «Криміналістична методика»), до яких відносять:

1) законність методик;

2) цілісність методик;

3) наукову обґрунтованість і достовірність;

4) вимогу побудови окремих методик на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а також регламентують діяльність правоохоронних органів і суду.

Б. Окремі принципи (визначальні категорії (критерії), які обумовлюють папрацювання криміналістичних методик), а саме:

1) конкретність криміналістичних методичних рекомендацій;

2) етаппість окремих методик;

3) ситуаційність та багатоваріантність;

4) ефективність;

5) структурна єдність;

6) принцип вивчення механізму та способів учинення злочи­нів, їх приховання; вивчення оточення особи злочинця;

7) принцип узагальнення й використання передового досві­ду розслідування, слідчо-експертної та судової практики, кри­міналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.

В. Спеціальні принципи (базові категорії, що слугують роз­робленню конкретних методик розслідування окремих видів чи груп злочинів):

1) принцип індивідуальності розслідування й судового роз­гляду;

2) взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів дізнання;

3) максимально активне використання спеціальних (фахо­вих) знань, технічних засобів і допомоги громадськості;

4) принцип плановості розслідування та судового розгляду кримінальних справ;

5) принцип оперативності, швидкості розслідування;

6)    засада щодо оптимального набору слідчих і судових дій.

 

 

Джерела методики розслідування корупційних злочинів

Джерела криміналістичної методики:

Право:

A) багато статей Конституції України, особливо з розділів про основні права громадян, їхні обов'язки, про правосуддя і прокуратуру, виступають підґрунтям для напрацювання як за-
гальних положень методики, так і окремих криміналістичних методик; Б) норми кримінального закону, що встановлюють ознаки окремих складів злочинів,- для напрацювання криміналістич­них характеристик злочинів; B) норми кримінально-процесуального права, що встановлюють предмет і межі розслідування та судового розгляду кримінальних справ,- для визначення кола обставин, які потрібно встановити у ході провадження у цих справах, їхні достатність і достовірність тощо.

Наука:

A) три перші розділи криміналістики; Б) правові та юридичні науки: кримінальне право, кримі­нальний процес, юридична психологія, кримінологія тощо; B) неправові науки: наука управління, логіка, теорія оперативно-розшукової діяльності, судова медицина і психіатрія, фізика, хімія, генетика, інші природничі й технічні науки.

Практика боротьби зі злочинністю, судово-слідча практика

ВСЕ ПРО ЕКСПЕРТИЗИ

Мотив та мета» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних зі зловживанням службовою особою своїм статусом

Слідова картина злочину» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних зі зловживанням службовою особою своїм статусом.

Слідова картина, тобто узагальнені дані про комплекс слідів, що відображають картину події злочину – предмет злочину, суб’єкт вчинення злочину, мотив – корисливий тощо. 

Поняття, завдання методики розслідування корупційних злочинів

Система криміналістичної методики:

1. Загальні положення криміналістичної методики.

2. Окремі (видові чи групові) методики розслідування окре­мих видів чи груп злочинів та окремі (видові чи групові) мето­дики судового розгляду кримінальних справ певних категорій.

Загальні положення методики - теоретичні основи криміна­лістичної методики, що охоплюють загальнонаукові (фунда­ментальні) питання цього розділу криміналістики, а саме: про його предмет, зміст, об'єкти, значення, завдання тощо.

Структура (зміст) загальної методики (загальних поло­жень) є такою:

1) поняття і сутність, об'єкти методики як розділу науки криміналістики;

2) основні вимоги, що пред'являються до побудови окремих криміналістичних методик (принципи криміналістичної мето­дики);

3) історія виникнення й розвитку криміналістичної методи­ки та її джерел;

4) завдання цього розділу науки та його зв'язки з іншими юридичними і неюридичними науками та видами діяльності;

5) система криміналістичної методики, її структурні елементи;

6) поняття, класифікація і структура окремих методик;

7) роль криміналістичних характеристик злочинів у створенні та змісті окремих методик.

Від напрацьованості (розробленості) цих питань у підсумку залежать створення ефективних окремих методик і успіх їх застосування у кримінальному судочинстві.

Окремі методики - це типізовані (синтезовані) системи методичних рекомендацій щодо організації та здійснення досу-дового й судового провадження у кримінальних справах відпо­відних категорій. Іншими словами - виступаючи кінцевим «продуктом» усієї криміналістичної науки, окремі криміналіс­тичні методики становлять собою комплекси теоретично обґрунтованих рекомендацій, що мають прикладний характер і призначені для застосування, відповідно до здійснюваних про­цесуальних функцій, слідчим, дізнавачам, прокурорам, суддям та адвокатам для оптимізації їхньої праці як суб'єктів кримі­нального провадження.

Завданнями криміналістичної методики (крім загальних зав­дань кримінального судочинства - ст. 2 КПК) виступають:

1) систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики провадження у кримінальних справах;

2) вивчення криміногенної обстановки в цілому в державі та в окремих регіонах, стану, структури та динаміки злочинності;

3) аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кри­мінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового, а також іншого галузевого законодавства, пов'язаного з уста­мовленням юридичної відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банків­ської, податкової, екологічної) тощо;

4) розроблення найбільш ефективних методів і засобів роз­криття, розслідування злочинів, судового розгляду криміналь­них справ, побудова їх криміналістичної характеристики; опти-мізація процесу розслідування окремих видів і груп злочинів та судового розгляду щодо них кримінальних справ на основі вико­ристання даних про типові слідчі, судові ситуації; напрацюван-пя системи типових версій і комплексів (алгоритмів) слідчих, судових дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів;

5) вдосконалення процесу прогнозування змін у структурі злочинності і розроблення відповідно до цього нових окремих методик розслідування та вдосконалення тих, що застосову­ються (реалізація прогностичної функції криміналістики);

6) иапрацювання окремих методик судового розгляду кримі­нальних справ щодо злочинів певних видів (груп).

Як видно з наведеного, названі завдання є доволі різноаспект-пими, через що їх можна поділити на:

А. Загальні, що полягають у сприянні правоохоронним орга­нам у боротьбі зі злочинністю, а прокуратурі, крім того, разом із судом і професійним захистом у досягненні ними основної ме­ти кримінального судочинства, зокрема такого застосування за­кону, яке забезпечувало б, з одного боку, притягнення до кримі­нальної відповідальності кожного, хто вчинив злочин, а з іншо­го - гарантувало би від безпідставного покарання невинних у його вчиненні.

Б. Спеціальні - а) вивчення з позицій криміналістики злочи­нів і злочинності; б) вивчення та узагальнення передового досвіду відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й по­передження злочинів, а також судового розгляду щодо них кри­мінальних справ; в) установлення закономірностей організації та здійснення розслідування злочинів і судового розгляду щодо них кримінальних справ; г) розроблення науково обґрунтова­них рекомендацій щодо розслідування та судового дослідження злочинів окремих видів і груп.

 

1234567Следующая ⇒

Поделиться: