Тема 3:Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

3.1. Мета, основні принципи та завдання цивільного захисту

3.2. Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту. Інформування у сфері цивільного захисту.

3.3 Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту та евакуаційні заходи.

3.4 Заходи з евакуації.

3.5 Радіаційний і хімічний захист населення.

3.6 Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

3.7 Біологічний та психологічний захист населення.

3.8 Сховища (вимоги до сховищ, пристрій сховищ, системи повітря і водопостачання).

3.9 Протирадіаційні укриття.

3.10Використання гірських вироблень під захисну споруду.

3.11 Навчання працюючого і не працюючого населення, школярів і студентів діям надзвичайним ситуаціям.

Практичні завдання 1

Практичне завдання з оцінки пожежної обстановки на об'єкті економіки

Пожежі і вибухи є найпоширенішими надзвичайними подіями в сучасному індустріальному суспільстві.

ПОЖЕЖА - це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що завдає матеріального збитку.

Небезпечними чинниками пожежі (ОФП), що впливають на людей, є: відкритий вогонь і іскри; підвищена температура навколишнього середовища, предметів і т.п.; токсичні продукти горіння, дим; знижена концентрація кисню; падаючі частини будівельних конструкцій, агрегатів, установок і т.п.

Залежно від виду матеріалів, що горять, і речовин пожежі розділені на класи А, В, C, Д і підкласи А₁, А₂, В₁, В₂, Д₁, Д₂ і Д_З.

До пожеж класу А відноситься горіння твердих речовин. При цьому, якщо горять тліючі речовини (деревина, папір, текстильні вироби і т.п.), то пожежі відносяться до підкласу А₁, а нездібні тліти (пластмаси і т.п.) - до підкласу А₂.

До класу В відносяться пожежі легкозаймистих горючих рідин. Вони відноситимуться до підкласу В₁, якщо рідини нерастворимі у воді (бензин, дизпаливо, нафта і т.п.) і до класу В₂ - розчинні у воді (спирти і т.п.).

До пожеж класу C відноситься горіння газів (водень, пропан і ін.).

До пожеж класу Д відноситься горіння металів. Причому до підкласу Д₁ відноситься горіння легких металів (алюмінію, магнію і їх сплавів); Д₂ - лужних і інших подібних металів (натрію і калія); Д_З - металовмісних з'єднань (металоорганічних, або гідридів).

Простір, в якому розвивається пожежа, умовно підрозділяється на три зони: горіння, теплової дії і задимлення.

Зоною горіння називається частина простору, в якому протікають процеси термічного розкладання або випаровування горючих речовин і матеріалів (твердих, рідких, газів, пари) в об'ємі дифузійного факела полум'я.

Зона теплової дії примикає до меж зони горіння. У цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум'я, навколишніми конструкціями, що захищають, і пальних матеріалами.

Під зоною задимлення розуміється частина простору, що примикає до зони горіння, в якому неможливе перебування людей без захисту органів дихання.

В процесі розвитку пожежі розрізняють три стадії: початкову, основну (розвинену) і кінцеву

Початковій стадії відповідає розвиток пожежі від джерела запалення; до моменту, коли приміщення буде повністю охоплено полум'ям. На цій стадії відбувається наростання температури в приміщенні і зниження щільності газів в нім.

Основній стадії розвитку пожежі в приміщенні відповідає підвищення середнє об'ємної температури до максимуму. На цій стадії згорає 80-90 % об'ємної маси горючих речовин і матеріалів, температура і щільність газів в приміщенні змінюються в часі трохи.

На кінцевій стадії пожежі завершується процес горіння і поступово знижується температура. Кількість газів, що йдуть, стає менше, ніж кількість повітря, що поступає, і продуктів горіння.

 

Приклад виконання задачі 1

Вихідні дані:

Маса бензину (М)=35т;

Відстань від об'єкта до місця вибуху (R_ц)=210м;

Кутовий коефіцієнт – 0,16;

Щільність персоналу об’єкта (Р)-2.5тис. осіб/км²

Виконати:

1. Визначити положення об'єкта у вогнищі вибуху та ступінь його руйнування;

2. Визначити втрати персоналу об’єкта від впливу ударної хвилі вибуху;

3. Визначити ступені опіку залежно від теплового імпульсу що приводить до поразки осіб і займання матеріалів.

Розв’язок

 1. Визначаємо радіус бризантної (детонаційної) дії газоповітряної хвилі при вибуху ємності з бензином за формулою:

 

 

де М - маса бензину, т;

 2. Визначаємо радіус вогненної кулі об'ємного вибуху (радіус зони дії продуктів вибуху) за формулою:

 

R_ош = 1.7·R_б = 1.7·57.2 = 97.2м

 

 3. Визначаємо положення об'єкта у вогнищі вибуху

Так як R_ц > R_б і R_ош робимо висновок, що об'єкт перебуває в зоні повітряної ударної хвилі вибуху (III зона).

 

4. Визначаємо інтенсивність теплового випромінювання вибуху в зоні дії повітряної ударної хвилі вибуху за формулою:

 

 

де Q₀ - питома теплота згорання (для бензину Q₀=280 кДж/м²);

F - кутовий коефіцієнт, що характеризує взаємне розташування джерела та об'єкта; (0.16)

Т - температурний коефіцієнт у вогнищі пожежі визначається за формулою:

 

Т = 1 - (0.058 In R_ц) = 1 – (0.058·ln210) = (1 – 0.058 5.34) = 1 - 0.3 = 0.7

 

5. Визначаємо тривалість існування вогненної кулі за формулою:

 

 

6. Визначаємо величину теплового імпульсу і можливість займання різноманітних матеріалів:

 

U_m = I·t_cв =31.36·14.71 = 461 кДж/м

 

Згідно табл.. 1.4, за даного значення величини теплового імпульсу може відбуватися займання: папір, папір білий, стружки, опале листя, бавовняно-паперова тканина: темна, кольору хакі, резина автомобільна, брезент, дерматин, дошка темного кольору.

7. Визначаємо ступень опіку залежно від величини теплового імпульсу що приводить до поразки осіб.(табл..1.2)

Особа отримає опік третього ступеня (тяжка).

8. Визначаємо втрати персоналу об’єкта від впливу ударної хвилі вибуху за формулою:

 

N_см = 3·Р·М^0,666 = 3·2,5·35^0,666= 3·2,5·10,67 = 80 осіб

 

де Р – щільність населення, тис.осіб/км².

М – маса бензину.

   3 – перекладной коефіцієнт.

 

Примітка. Загальні та санітарні втрати серед робітників та службовців визначаються за допомогою таблиці 1.3.

Додаток А

 

Таблиця 1.1

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: