Природно-ресурсний потенціал

Карпатський економічний район розташований на крайньому заході України, близько до цент­ра Європи, на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний схід район, зокрема м. Львів, перетинає Голов­ний Європейський Вододіл.

Природно-географічне положення Карпатського району характеризується пограничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший

Площа — 56,6 тис. км².

Населення — 6103,9 тис. чол.

До складу Карпатського регіону включаються чотири області: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька.

Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття. Зближує області, які входять до складу району, спільність їх геополітичного положення. Район межує з п`ятьма країнами Східної Європи: Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Раніше через закритість української економіки для загальноєвропейського ринку рейтинг району був дуже низький. У незалежній Україні саме фактори його прикордонного розміщення (на кордоні України та інших країн Європи) перетворили його в одного з лідерів у міждержавному співробітництві України. Це призвело до активізації міжнародних економічних, наукових, культурних контактів.

Природно-географічне положення Карпатського району характеризується пограничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший.

Важливим районоутворюючим фактором являється розташування в усіх чотирьох областях Карпатської складчастої системи. Її присутність визначила суттєві особливості господарського освоєння території, своєрідність способу життя та господарювання у гірській місцевості, спільність структури природно-ресурсного потенціалу тощо. Це зумовило і спільність багатьох проблем розвитку областей району.

Природно-ресурсний потенціал регіону є важливим фактором розміщення й розвитку його продуктивних сил. Він визначається сукупною продуктивністю природних ресурсів у конкретно-географічних природних умовах.

Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірська частина Українських Карпат належить до південної і південно-західної території району. Через зручні перевали гірських масивів прокладені залізниці і шосейні дороги, за допомогою яких здійснюються внутрішньорайонні транспортно-економічні зв`язки, а також з Чехією, Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами.

Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття, частина Волино - Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатська область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах.

Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом (атлантико-континентальній кліматичній області), у ньому не буває посухи. Ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові ґрунти та опідзолені чорноземи (на Волино-Подільській височині), дерево-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у гірських районах Карпат).

Район характеризується багатством і різноманітністю природно-ресурсного потенціалу. Він представлений усіма відомими видами ресурсів: земельними, мінеральними, рекреаційними, лісовими, водними.

Земельні ресурси району складають 5,6 млн. га або 7% від загальних ресурсів країни та використовуються за двома основними призначеннями – як просторовий ресурс розміщення інших компонентів продуктивних сил та як основний засіб сільськогосподарського виробництва та лісового господарства.        Земельні ресурси, як складова природно-ресурсного потенціалу, відіграють провідну роль у матеріальному виробництві. Земля − це вичерпний, але відновлюваний ресурс, який постійно знаходиться під значним антропогенним навантаженням, що визначає особливості користування цим видом ресурсів, якими є високий рівень освоєння, екологічна нестійкість ресурсу та пов`язана х цим необхідність постійного оновлення грунтів, регіональна диференційованість продуктивності земель. Карпатський економічний район відзначається значною внутрішньою диференціацією родючості земель, пов`язаною з гірськими природними умовами. Умови землекористування є достатньо складними. Рілля з граничними витратами і важкими ґрунтами по Карпатському регіону займає 83% земельної площі.

Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найнижчою є сільськогосподарська освоєність гірських територій.

Найбільшу земельну площу має Львівська область, на яку припадає найбільша площа ріллі і сіножатей, найменшу — Чер­нівецька область, що має найменшу площу сіножатей.

Водні ресурси району — це поверхневі води річок, озер, водо­сховищ і підземної води. Займаючи менше 1/10 території, області Карпатського району концентрують близько 1/3 місцевого стоку країни. Найбільш водоносними річками є Дні­стер, Тиса, Прут, які використовуються для водопостачання насе­лених пунктів, виробництва електроенергії (найбільші ГЕС у Кар­патах — Теребля − Ріцька, на Дністрі — Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).

Підземні води району: прісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі тер­мальні (м. Мукачеве в Закарпатті); мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява, Кваси, Моршин, Олесько та ін.). Мінеральні води, особливо унікальна "Нафтуся", є основним рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с. Черче Івано-Франківської обл.). Незважаючи на вичерпність природно-ресурсної бази внаслі­док її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітні­стю своїх складових частин, унікальністю (мінеральних вод, озоке­риту, сірки тощо) і навіть за запасами становить важливу матерільну основу подальшого прогресивного розвитку соціально-економічного комплексу Карпатського району.

Лісові ресурси — це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина, ожина), гриби, мисливська фауна. Вони дають сировину для галузей економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й природоохоронне значення. Головним сировинним продуктом користування лісовими ресурсами є деревина, тобто промислова сировина для деревообробної, целюлозо-паперової, лісохімічної промисловості, виготовлення різноманітних конструктивних матеріалів, палива тощо. Україна відноситься до країн з порівняно невисокою забезпеченістю лісом. Найвищим є рівень лісистості (43,2%) в Івано-Франківській області Карпатського району (при середній по Україні – 15,6%).

Основні запаси дереви­ни зосереджені в Карпатах, де лісопокрита площа становить понад 60%. Ліси високопродуктивні, про що свідчить приріст на 1 га. На хвойні ліси припадає 54 % загального запасу деревини — сосна — 35%, ялина — 16%, ялиця — 3 %.

Мінерально-сировинні ресурси. Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів (посідає третє місце в країні). У Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кам`яної солі, які мають державне значення, мінеральні води (у Карпатах), деякі мінеральні будівельні матеріали. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам`яне вугілля, природний газ. У цілому по Україні у сукупному ресурсному потенціалі питома вага природних ресурсів дорівнює 30,7%, у Закарпатській області 36,8%, Івано-Франківській − 29,8%, Чернівецькій − 29%, Львівській – 26,3%.

Області характеризуються значним коливанням забезпеченості природними ресурсами у розрахунку на душу населення і на одиницю території: Україна – 100%, Закарпатська – 104,7% і 116,8%, Івано-Франківська − 83,9% і 98,8%, Львівська – 71,1% і 104,4%, Чернівецька – 70,7% і 95,5 % відповідно.

Мінерально-сировинна база стала фундаментом для формування вугільної, нафтохімічної промисловості. Важливим джерелом енергоносіїв у районі є Львівсько-Волинський вугільний басейн.

Через низьку якість вугілля і незначні запаси, Львівсько-Волинський басейн має районне значення і вугілля застосовується переважно як енергетичне паливо.

Промислові родовища бурого вугілля відомі в Закарпатському буровугільному районі (Ільницьке, Горбаківське), Запаси їх невеликі, собівартість видобутку більша, ніж кам`яновугільного вугілля у Донбасі.

На території району є Карпатська нафтогазоносна провінція. Глибина залягання нафти становить 1000 – 4500 м, газу 800 – 1800 м. Розробляється 37 нафтових і нафтогазоконденсатних родовищ. Найбільшими є нафтові Орів-Уличнянське й Волинське, Битків-Бабценське та Північно-Долинське нафтогазоконденсатні родовища. Відомі також Стрельбицьке, Попельське, Бориславське, Східницьке, Спаське, Нижньострутинське та інші родовища. Найперспективнішими є Семиногівське та Стинавське. Лише розробка останнього дасть змогу збільшити видобуток нафти в 5-6 разів.

Нафта Карпатської провінції належить до метанових і метанонафтових. Вона характеризується високим вмістом смол.

Карпатська провінція – найстаріший район видобутку газу в країні. Природний газ провінції складається з 95 – 98 % метану. Основні родовища розташовані у Львівській області (Угерське, Хідновицьке, Рудківське, Більче-Волинське). Експлуатуються 32 родовища газу і газоконденсату.

Більша частина основних нафтових і газових родовищ вироблена частково або повністю. Збільшення видобутку нафти та газу залежить від обсягів експлуатаційного та пошуково-розвідувального буріння.

Найбільші поклади торфу у північній частині району, серед них Великомостівське, Стоянівське, Радехівське і Львівське. Проте видобуток торфу в якості палива скорочується, оскільки він є цінним добривом і сировиною для хімічної промисловості. Як ресурси палива низької якості або сировина для виробництва нафтопродуктів можуть використовуватись менілітові сланці Карпат. Площа їх залягання більш як 30 тис. км². Вони містять 8 – 25 % органічної речовини. Але на сьогодні запаси їх не використовуються. Як паливо для побутових потреб широко застосовуються також дрова.

З родовищ металів у Карпатському районі перспективними для освоєння можуть бути Брегівське і Біганське родовища поліметалевих руд, а також поклади Мужиївського золотоносного родовища на Закарпатті. Розвідані також поклади глиноземної сировини (алуніти). Алуніти Закарпаття можна розглядати як перспективну сировинну базу алюмінієвої промисловості.

У Рахівському масиві виявлено нікелеві та мідні руди. Перспективні площі для розвідки й подальшого видобутку ртуті відкрито в Закарпатті, в районі Торуня.

Незначними, але перспективними є поклади марганцю, виявлені в Бурштинському родовищі, Рахівському масиві, Покутських Карпатах.

Територія Львівської та Івано-Франківської областей багата покладами самородної сірки, які повністю забезпечують потреби України. Тут розвідано близько 20 родовищ. Відкритим способом експлуатуються Роздольське та Порожнянське, методом підземного виплавлення – Язівське та Немирівське родовища, на базі яких функціонують Яворівські і Роздольське виробничі об`єднання “Сірка”. Сірконосні пласти потужністю до 25 м залягають на глибині 350 – 2000 м, вміст сірки у них становить 45%.

Підготовлено до освоєння Любинське родовище, розвідуються обсяги покладів сірки Загайнільського і Тлумацького родовищ.

Запаси калійних солей (21 родовище) зосереджені на території Львівської та Івано-Франківської областей. Найбільші родовища – Стебниківське, Калуш-Голинське і Бориславське. На двох перших функціонують Стебниківський кам`яний комбінат і Калушське виробниче об`єднання „Хлорвініл”.

На території Карпатського району розробляються родовища кам`яної солі Солотвинське (Закарпатська обл.), Болехівське і Долинське (Івано-Франківська обл.), Дрогобицьке (Львівська обл.). Після збагачення отримують мелену та брикетовану сіль для потреб харчової, хімічної промисловості та сільського господарства. Відомі також Боронявське, Тереблянське, Вуликовецьке, Соляне, Тарновське, Водицьке родовище кам`яної солі.

В районі є поклади різноманітних будівельних матеріалів: скляних пісків – Велико-Глібовицьке (Львівська обл.), мармурового вапняку та мармуру – Діловецьке, Малий Розис, Довгорунь (Закарпатська обл.), цементної сировини – Добрянське, Розвадівське (Львівська обл.). На території Чернівецької області розташована велика частина Придніпровського гіпсоносного басейну. Загальнодержавне значення має Бориславське родовище озокериту.

В межах Карпатського економічного району знаходиться Карпатський рекреаційний регіон загальнодержавного значення, що займає територію Українських Карпат. Територія Карпатського району відрізняється специфікою видового складу рекреаційних ресурсів, їхньою концентрацією і великими запасами.

Район концентрації мінеральних джерел простягається вздовж Карпатського передового прогину (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області). Джерела з високим вмістом сірководню виявлено поблизу Шкло, Роздолу, Черче, Чернівців; сульфатно-натрієві, гідро-карбонатно-хлоридно-натрієві та хлоридно-натрієві – Трускавець, Моршин.

У вуглекислих мінеральних водах Рахівського масиву міститься незначна частка миш`яку. Джерела вод цього типу знайдено біля с. Кваси.

Мінеральні води, особливо унікальна „Нафтуся”, є основним рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі (с. Черче, Івано-Франківської обл.).

Рекреаційні центри Карпатського економічного району – Трускавець, Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір`я та інші; курортні місцевості – Східниця, Комчин і Гірська Тиса; гірськолижні території – Славське, Подобець, Ворохта, Ясеня, Рахів. Серед основних туристичних рекреаційних вузлів особливо виділяються Львів, Ужгород, Мукачів, Яремча, Коломия, Косів, Вижниця.

Економічний потенціал

Територіально-господарський комплекс Карпат­ського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. Він складається з восьми взаємопов'язаних міжгалузе­вих територіальних комплексів (МТК): паливно-енергетичного, ма­шинобудівного, хімічної індустрії, лісовиробничого, індустріально-будівельного, агропромислового, рекреаційного, транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних ре­сурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в територіальному поділі та інтеграції праці.

Найбільш розвинені в Карпатському економічному районі ма­шинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Дуже мало розвинена чорна металургія та електро­енергетика.

До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива — кам'яного і бурого вугілля, нафти і нафто­продуктів, попутного і природного газу, електроенергії, в основно­му на теплових електростанціях.

Видобуток кам'яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Волинському басейні, розвиток якого почався у повоєнний період. Те­пер за рік видобувають майже 15 млн. т енергетичного вугілля. Біль­ше ніж половина кам'яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району).

Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова проми­словість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу по­мітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності в Дрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляції природного привізного газу — Дашава, Рудка, Угерське, Більче (Львівська обл.).

Провідна галузь комплексу — електроенергетика, представлена великими Бурштинською (2,4 млн. кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядом малих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють в основному на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському райо­ні. На межі Черні­вецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГЕС, у Карпатах – Теребля – Ріцька. 

Територіальна структура комплексу представлена Прикарпат­ським нафтогазоенергетичним, Львівсько-Волинським вугільно-енер­гетичним районами і рядом енергетичних центрів.

Машинобудівний комплекс — це приладобудування, виробни­цтво телевізійної техніки, електроламп: радіоелектронної, медич­ної апаратури, верстатів з програмним управлінням, металорізаль­них інструментів. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львова і зосереджений переважно в об­ласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне ма­шинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництво авто­бусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові, автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв'язки з іншими районами і зарубіжними країнами.

У тісному зв'язку з АПК району розвивається і сільськогоспо­дарське машинобудування (у Львові, Коломиї). У територіальній структурі комплексу виділяються машинобу­дівні центри (всі обласні центри, а також Дрогобич, Коломия, Му­качеве).

Комплекс хімічної індустрії — це переважно галузі гірничої хімії (виробництво природної сірки в Новому Роздолі і Новояворівську), видобуток калійних і кухонних солей у Калуші, Стебнику, Солотвині. До основної хімії, яка ґрунтується на місцевій і привізній си­ровині, належить виробництво сірчаної кислоти (у Новому Роздолі), калійних (у Калуші, Стебнику), комплексних добрив (у Новому Роз­долі).

Розвивається хімія органічного синтезу — виробництво штуч­них волокон (у Сокалі), технічного вуглецю (у Дашаві), тонкого хімічного синтезу (в Івано-Франківську), поліетилену (у Калуші). Сировина для виготовлення поліетилену надходить до Калуша етиленопроводом з Угорщини. Розвинені хіміко-фармацевтична про­мисловість (у Львові), виробництво лаків і фарб (у Львові, Бори­славі), нетканих матеріалів (у Бориславі).

Комплекс хімічної індустрії поєднує деякі виробництва з іншими МТК: агропромисловими (виробництво міндобрив), лісопромисловими (лісохімія), індустріально-будівельними (виробництво лаків, фарб). У перспективі можливий розвиток на базі ресурсів місцевої сирови­ни гірничо-хімічної та основної хімії: освоєння великого Марково-Розсільнянського родовища калійних солей, Гуменецького родовища природної сірки; розширення виробництв побутової хімії, хіміко-фармацевтичних та мінеральних добрив.

У районі недостатньо розвинене хімічне машинобудування та індустріальна інфраструктура комплексу.

Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на ви­робництві меблів. З цією галуззю тісно пов'язані лісопильне вироб­ництво, виготовлення чорнових і чистих меблевих заготовок, фане­ри, деревностружкових і волокнистих плит, картону, паперового пластику, синтетичних смол, фурнітури.

Великими центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів; лісохімії — Свалява, Великий Бичків, Перечин. Діють ремонтні підприємства (у Калуші, Тереславі). Висококваліфіковані кадри готують у Львові (у лісотехнічному інституті). Головні райо­ни комплексу в Івано-Франківську, Жидачеві, Чернівцях, Уж­городі, Мукачевому, Дрогобичі, Сваляві, Надвірній. Найбільшими центрами деревообробної промисловості є Львів (виробництво меб­лів, фанери, паперового пластику), Івано-Франківськ (меблі) та ін.

В інтегральному АПК розвинені спеціалізовані комплекси: а) рослинницького напряму — цукробу­ряковий, виноградно-виноробний, спиртогорілчаний, плодоовочепереробний та ін.; б) тваринницького напряму — м'ясопереробний, молокопереробний, птахопромисловий.

У тісному зв'язку з деякими з цих комплексів розвиваються галузі легкої промисловості — текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва, які орієнтуються на місцеві трудові ресурси, споживача і частково на привізну сировину та напівфабрикати.

Базовим в АПК є багатогалузеве сільськогосподарське вироб­ництво з добре сформованими зонами спеціалізації:

лісостеповою (зернове господарство, м'ясне і молочне скотар­ство, свинарство, птахівництво);

карпатською з підзонами:

а) передгірською передкарпатською (льонарство, картоплярст­во, молочно-м'ясне тваринництво, овочівництво);

б) передгірською закарпатською (виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і птахівництво).

Економічному і соціальному розвитку району сприяє його транспортна система. Її характерні риси: різноманітність видів, висока щільність мережі доріг і газо-нафтопроводів, наявність прикордонних станцій і переходів, великих багатофункціональних транспортних вузлів (Львів, Івано-Франківськ), „транзитних” залізничних магістралей, які з`єднують Україну і Росію з країнами Східної і Центральної Європи.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: