Оформлення кольорових оригіналів

Одним з важких завданням, яке доводиться вирішувати картографу, що працює в галузі відмивання рельєфу, є завдання поєднання відмивання з кольоровим оригіналом. Картограф при складанні кольорового оригіналу повинен підбирати кольори з врахуванням:

1) призначення карти;

2) наочного відображення карти в цілому;

3) легкого читання всіх елементів карти;

4) художнього поєднання фарб;

5) економічності фарбування.

Кольорові шкали діляться на дві основні групи:

1) Шкали для фонових фарбувань карт.

2) Шкали для пошарового фарбування рельєфу на картах.

Кольори діляться на дві групи: теплі і холодні. До перших відносяться червоні, оранжеві, жовті, до других – блакитно-зелені, сині й фіолетові. Теплі і холодні кольори по-різному змінюються при зростанні насиченості, до деякої межі, а саме: теплі стають яскравішими, а холодні темніють. Таким чином, будь-яке утеплення у бік червоного створює ілюзію наближення, а зміна у бік синього – ілюзію відступу. Чисті ряди по насиченості в теплих тонах, починаючи із зеленого і рухаючись по спектру у бік червоного, створюють ефект виступання пропорційно насиченості, тобто у міру їх утеплення створюється все зростаючий ефект виступання чистого кольору над менш насиченим.

Чисті ряди по насиченості в холодних тонах такого яскраво вираженого ефекту не створюють. Холодні кольори із збільшенням насиченості темніють, і ряди сприймаються достатньо плоскими.

Отримання пластичного ефекту об’ємності на площині досягається правильним використанням основних властивостей кольорів. На гіпсометричних дрібномасштабних картах у більшості випадків, фарбування висотних поясів проводиться через різні висотні інтервали, які збільшуються із зростанням висот. При підборі фарби для фарбування висотних поясів важливо, щоб ефект виступання гармоніював з висотними приростами, тобто чим більше висотна межа, тим більше кольорові характеристики повинні створювати ілюзію пластики виступання.

Використовуються також деякі явища повітряної перспективи, засновані на тому, що дуже світлі предмети вдалині здаються жовтуватими або червонуватими. Навпаки, темні предмети вдалині здаються більш синюватими, ніж поблизу. Чим темніше предмет, тим синішим він здаватиметься вдалині. Кольори, видимі з великих відстаней, здаються неяскравими і малонасиченими. Більш насичені тони здаються нам розташованими ближче, ніж менш насичені.

У всіх випадках картограф повинен пам’ятати, що поєднання суміжних кольорових поверхонь грає виключно велику роль для посилення або послаблення тону фарб. Наприклад, при розгляді двох поряд розташованих пофарбованих поверхонь, - оранжевої і сірої, остання справлятиме враження синюватою. Блакитна і оранжева поверхні, знаходячись поряд, не змінюючись в тоні, здаватимуться яскравішими. Точно також посилюючими один одного є жовтий і синій, червоний і зелений, фіолетовий і жовто-зелений кольори.

Перш ніж фарбувати оригінал карти заздалегідь складають кольорову шкалу. Кольори фарб підбирають приємними для ока. Фон розфарбовування дається такої сили і кольору, щоб на ньому добре читалися географічні елементи змісту карти, а також спеціальне навантаження, при його наявності.

При складанні фонових кольорових шкал необхідно враховувати наступне:

1) чим менше зафарбована площа, тим сила тону фарби повинна бути більше і навпаки;

2) чим більше зафарбована площа, тим чистіше повинна бути фарба.

Другу групу кольорових шкал складають так звані гіпсометричні шкали.

Гіпсометричні шкали можуть бути двох видів: шкали з однорідними, чистими рядами і шкали із змішаними рядами. При складанні гіпсометричних шкал необхідно мати на увазі:

1. Контрастність кольорів. Кольори в шкалі повинні бути легко помітні. В той же час контрастність кольорів не повинна бути різкою, з тим щоб не було ступінчатості рельєфу.

2. Гармонійність кольорів. Забарвлення ступенів шкали повинне бути приємним для ока.

3. Забарвлення шкали не повинне послаблювати загальної читаності карти в цілому, і в той же час по можливості повинна посилювати враження об’ємності рельєфу.

У ряді випадків, відмивання рельєфу поєднується з гіпсометричним фарбуванням і зображенням лісу.

Відмивання на фоні гіпсометрії повинно відтіняти лише найголовніші, характерні форми рельєфу, оскільки інакше карта буде надмірно затемнена, і суміжні шари шкали не будуть достатньо помітні, що несприятливо відобразиться на читаності карти.

Найкращі результати дає вживання полегшеного відмивання при косому і комбінованому освітленнях.

Фарби дуже важливо підбирати так, щоб їх гармонійне поєднання і помітність не були б різко порушеними при зміні освітлення.

Штучне світло багатше жовтим промінням у порівнянні з природним, внаслідок чого білі поверхні при штучному освітленні здаються жовтими. Всі кольори при штучному освітленні змінюються, але ця зміна протікає по-різному для різних фарб. Наприклад, зелена фарба здається синішою або жовтішою, синя – значно темніше ніж вдень; червона – зберігає свій тон, але стає яскравішою; оранжева – здається червонуватою; жовта – втрачає тон, здається майже безбарвною. Ці особливості слід враховувати при підборі фарб, так і при фарбуванні кольорових оригіналів.

Контрольні запитанняйі завдання

1. Назвіть принципи світлотіньового зображення рельєфу.

2. Який основний результат підготовчих робіт при відображенні рельєфу світлотіньовим способом?

3. Які особливості відмивання основних форм і типів рельєфу?

4. Які особливості відображення гірських хребтів світлотінню?

5. Яким чином відбувається розподіл світлотіні в гірському рельєфі?

6. Які особливості відмивання яружно-балочного рельєфу?

7.  Які особливості відмивання горбистого рельєфу?

8. Які особливості врахування впливу повітряної перспективи при зображені рельєфу світлотінню?

9. Що таке суцільне відмивання?

10. Коли використовується штрихове зображення рельєфу на картах?

11. Назвіть послідовність виготовлення півтонових оригіналів карт.

 

⇐ Предыдущая23242526272829303132Следующая ⇒

Поделиться: