До проведення практичного заняття Стр 1 из 5Следующая ⇒ До проведення практичного заняття З медсестринства у внутрішній медицині Тема:  « Медсестринський процес при гострій і хронічній серцево-судинній недостатності . Критерії оцінювання стану пацієнта при гострій і хронічній серцево-судинній недостатності». Спеціальність: 5.12010102 Оснащення:  історії хвороб, тонометри, фонендоскопи, годинники з секундною стрілкою, ситуаційні задачі , тестові завдання; листи призначення, температурні листки, набори ліків та медичної техніки для проведення п/ш, в/м, в/в  ін`єкцій, киснева подушка. . І. Конкретні цілі: Знати : 1. Основні АФО серцево-судинної системи, механізми регуляції гемодинаміки (« Анатомія»,«Фізіологія») 2. Сутність, етіологію гострої і хронічної серцевої недостатності. 3. Клінічні прояви серцевої астми, набряку легень. 4. Клінічні прояви хронічної серцевої недостатності. 5. Клінічні прояви гострої судинної недостатності (непритомності, колапсу, шоку). 6. Значення додаткових методів обстеження в діагностиці. 6. Принципи лікування. 7. Особливості догляду. 8. Профілактику, особливості диспансеризації. Вміти: 1. Дати характеристикугострій серцевій недостатності: серцева астма, набряк легень. Причини. Класифікація серцевої недостатності (стадії розвитку, гемодинамічний варіант, функціональні класи пацієнтів) Клінічні прояви. Вміти надати невідкладну допомогу. 2. Дати характеристикугострій судинній недостатності (непритомність, колапс, шок). Причини. Класифікація. Клінічні прояви, діагностика, невідкладна допомога.) 3. Дати характеристикухронічній недостатності кровообігу. (Причини. Медсестринський процес). Виявлення медичною сестрою дійсних проблем пацієнта при хронічній серцевій недостатності з різними клінічними стадіями (І, ІІА, ІІВ, ІІІ). Участь медсестри у діагностиці. Складання плану медсестринських втручань та його реалізація. 4. Пояснити специфіку роботи медичної сестри в кардіологічному відділенні (стаціонарі), відділенні (палаті) інтенсивної терапії. 5. Дотрим уватися правил техніки безпеки, професійної безпеки та охорони праці в галузі. Заходи безпеки при роботі з електроприладами, апаратами, що працюють під тиском, балонами з газом. Викона ти чинних наказів МОЗ України «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Кардіологія”». Практичні навички: ¾ медсестринська діагностика; ¾ вимірювання артеріального тиску, визначення пульсу та його характеристика оцінювання результатів, записування їх у температурному листку; ¾ ведення листків і виконання лікарських призначень; ¾ виконання всіх видів ін’єкцій; проведення оксигенотерапії; ¾ ведення медсестринської документації, листка медсестринського процесу; ¾ здійснення невідкладної допомоги при гострій судинній недостатності (непритомність, шоку, колапсі) та гострій серцевій недостатності (серцевій астмі, набряку легень); ¾ здійснення спостереження і догляду за пацієнтами з проявами гострої та хронічної недостатності кровообігу; ¾ дотримання правил техніки безпеки, охорони праці, протиепідемічного режиму, професійної безпеки. Заходи безпеки під час роботи з електроприладами, апаратами, що працюють під тиском, балонами з газом. ІІ. План проведення заняття: 1. Контроль знань з теми. 2. Обстеження пацієнта. ( робота біля ліжка хворого) 3. Виявлення дійсних проблем пацієнта при хронічній недостатності з різними клінічними стадіями. 4. Надання невідкладної долікарської допомоги при непритомності, колапсі, шоці, серцевій астмі, набряку легень. 6. Складання плану м/с втручань, його реалізація. 7. Рішення клінічних ситуаційних задач, тестових завдань. 8. Виконання практичних навичок. 9. Індивідуальне опитування 10. Оцінювання знань студентів та визначення завдань на наступну тему ПЗ. Література: В.В.Стасюк «М/с у внутрішній медицині» ст.166-168 Викладач:  Павлик О.А. Орієнтовна карта до ПЗ №8 Заповніть німу таблицю. А) Загальна характеристика серцевої недостатності Основні механізми розвитку Основні прояви   · пряме ушкодження міокарда: -ІХС, -міокардит, -дилатаційна кардіоміопатія; · перевантаження серця об’ємом: -мітральна, аортальна та трикуспідальна регургітація крові, - дефект міжшлуночкової перегородки; · перевантаження серця тиском: -артеріальна і легенева гіпертензія, -аортальний стеноз; · діастолічна недостатність міокарда:  - гіпертрофічна кардіоміопатія,  -гіпертонічне серце,  -констриктивний і ексудативний перикардит; · хронічні аритмії: а) брадіаритмія з ЧСС менше 40 за 1 хв; б) тахіаритмія з ЧСС вище 160-180 за 1 хв; в) стани з високим серцевим викидом і серцевим індексом: тиреотоксикоз, анемія, цироз печінки. Під впливом скупчення рідини в різних частинах тіла, організм хворого починає функціонувати неправильно. У людей спостерігаються : · порушення дихання – пов'язано з тим, що хронічна серцева недостатність перешкоджає поширенню кисню по тканинам і органам. Як правило, напади задухи трапляються вночі; · розлади сну – є наслідком порушень дихання; · швидкий набір ваги через набряків м'яких тканин; · виникнення асциту – небезпечного стану, коли рідина накопичується всередині черевної порожнини; · зниження працездатності і швидка стомлюваність; · дратівливість, непереносимість  емоційних навантажень і стресів. Б) Характеристика патогенезу гострої та хронічної серцевої недостатності. Гостра недостатність Хронічна недостатність серця це гостра неспроможність серця забезпечити кров'ю тканини відповідно до їх метаболічних потреб, що виникла раптово у стані спокою або під час фізичних та емоційних навантажень, на фоні різних хвороб серця. Як клінічний синдром серцева недостатність характеризується порушенням насосної функції серця (насамперед лівого шлуночка), зниженням толерантності до фізичного навантаження та затримкою в організмі рідини. В основі серцевої недостатності лежить порушення функції одного або обох шлуночків, зниження функції серця як помпи. Це призводить до погіршення кровопостачання внутрішніх органів і тканин, що спричинює активацію симпатико-адреналової системи з наступною конструкцією ( спазмом) артеріол і вен. Кров накопичується в порожнинах серця, великих артеріях і венах і в циркуляторному руслі. Виникають  ознаки підвищеної капілярної проникності з просяканням і набряком, стази крові в капілярах, множинні діапедезні крововиливи, дистрофічні й некротичні зміни в паренхіматозних органах Розрізняють такі клінічні форми гострої серцевої недостатності: 1. Гостра недостатність лівих відділів серця : серцева астма, набряк легенів. 2. Гостра недостатність правих відділів серця (гостре легеневе серце). 3. Кардіогенний шок (синдром малого серцевого викиду). 4. Гостра тотальна серцева недостатність. це неспроможність серця забезпечити кров'ю тканини відповідно до їх метаболічних потреб, що виникла поступово. Клінічно проявляється тахікардією, ціанозом, задишкою, набряками, збільшенням печінки, набуханням і пульсацією шийних вен, порушенням функції різних органів і систем. Ці симптоми мають неоднаковий ступінь вираження в різні стадії розвитку хронічної недостатності серця. 1. Порушення гемодинаміки характеризується зниженням систолічного артеріального тиску, підвищенням діастолічного артеріального тиску. підвищенням венозного тиску зі збільшенням ЧСС . 2. Порушення дихання характеризується задишкою, що виникає як результат рефлекторного подразнення дихального центру СО2, що витісняється молочною кислотою. Виникають приступи серцевої астми вночі через переповнення кров’ю передсердь і порожнистих вен та подразнення барорецепторів дихального центру. 3.Порушення водно-сольового балансу характеризується появою набряків, що викликані гемодинамічними розладами, затримки крові в депо (печінка, вени), зменшення кровонаповнення артеріального русла, затримку а води в організмі. В) Стадії патогенезу перевантажувальної ХСН Стадія Характеристика І Стадія пристосування характеризується функціональними змінами без структурних порушень міокарда. Пристосування здійснюється шляхом мобілізації резервних можливостей енергетичного і скоротливого апарату кардіоміоцитів, що призводить до зростання сили скорочення міокарда. Спостерігаються тахікардія і задишка. Стимуляція еритропоезу збільшує кисневу ємкість крові за рахунок еритроцитозу і збільшення вмісту гемоглобіну. Зростає віддача кисню оксигемоглобіном. Активуються дихальні ферменти тканин. ІІ Стадія к омпенсації забезпечується головним чином гіпертрофією міокарда. Виділяють три стадії гіпертрофії: - аварійна, - стадія завершеної гіпертрофії , - стадія виснаження. Аварійна стадія характеризується зростанням навантаження на одиницю маси міокарда. Це призводить до розростання міокарду – його гіпертрофії. Пристосовна суть гіпертрофії в тому, що із збільшенням маси міокарда поступово нормалізується навантаження на кожну його структурну одиницю, що й забезпечує тривале функціонування серця за умов його перевантаження. ІІІ стадія недостатності серця -декомпенсація (власне недостатність) ІІІ стадія ХСН збігається з третьою стадією гіпертрофії міокарда - стадією виснаження. У гіпертрофованих кардіоміоцитах виникають дистрофічні зміни, в стромі міокарда - склеротичні процеси. Скоротлива функція міокарда слабне, серцевий м’яз не спроможний перекачувати кров. Відбувається пасивне розширення порожнин шлуночків серця - ділятація. Зниження функції серця як помпи призводить до погіршення кро­ вопостачання внутрішніх органів і тканин, що спричинює активацію симпатико-адреналової системи з наступною констрикцією артеріол і вен. При цьому насамперед погіршується нирковий кровотік, що супро­воджується активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, над­мірною продукцією ангіотензину II і посиленням спазму периферійних судин. Надлишок ангіотензину II сприяє надмірному утворенню альдо­стерону, який підвищує реабсорбцію натрію в нирках, збільшує осмолярність плазми крові, сприяє затримці рідини в організмі, тобто збільшує ОЦК. Підвищується АТ, наростають набряки. Варіанти СН: Систолічний порушення гемодинаміки зумовлене недостат- ністю систолічної функції лівого шлуночка. Основний критерій - величина викиду крові з лівого шлуночка ≤ 40 %. Діастолічний варіант СН розлад гемодинаміки зумовлений порушенням діастолічного наповнення лівого (або правого) шлуночків. Основний критерій – наявність клінічних ознак серцевої недостатності, застійних явищ у малому колі (або малому та великому колах) кровообігу при збереженій (≥ 50 %) величині викиду недилятованого лівого шлуночка. Невизначений наявність клінічних ознак СН при величині викиду крові з лівого шлуночка в межах 40-50 %. Г)Класифікація хронічної СН Українського наукового товариства кардіологів (2000) передбачає виділення клінічних стадій СН Стадія Характеристика СН І (початкова, прихована) поява задишки, тахікардії, втоми лише при фізичному навантаженні; в спокої гемодинаміка, функції органів та обмін речовин не порушені; працездатність знижена. Проведення проб із дозованим фізичним навантаженням виявляє зниження толерантності до навантаження, характеризується більш вираженим прискоренням пульсу і ЧСС, підсиленням дихання . Венозний тиск, показники зовнішнього дихання не змінені. СН ІІА (початок тривалої стадії) ознаки застою в одному з кіл кровообігу (частіше малому), які можна усунути при проведенні відповідної терапії. Задишка, серцебиття, неприємні відчуття у ділянці серця, підвищена стомлюваність з'являються на фоні звичайних незначних фізичних навантажень. Працездатність суттєво знижена. Фізикально визначаються або застійні явища в легенях (при лівошлуночковій недостатності), або збільшення печінки, пастозність чи набряк нижніх кінцівок, які можуть зникати вранці (при правошлуночковому типі СН). СН ІІБ (кінець тривалої стадії) ознаки застою в обох колах кровообігу, які є постійними, повністю не зникають, незважаючи на лікування. Задишка, серцебиття, прекардіальний дискомфорт з'являються при найменшому фізичному навантаженні і навіть у спокої. Хворі непрацездатні. Фізикально визначаються застійні хрипи в легенях, збільшення печінки, набухання вен, постійні набряки спершу на нижніх кінцівках, а згодом і на попереку, верхніх кінцівках. Потім може розвинутись анасарка, гідроторакс, гідроперикард, асцит. Спостерігається затримка води й солі в організмі хворого. СН ІІІ (кінцева, дистрофіч-на) тяжкі розлади гемодинаміки з розвитком незворотних змін в органах, загальною дистрофією, інколи виснаженням, повною втратою працездатності. Ознаки застою у малому і великому колі кровообігу виражені максимально — анасарка, асцит, гідроторакс, гідроперикард, є важкі дистрофічні зміни різних тканин, загальне виснаження хворого, яке частково маскується набряками. Артеріальний тиск знижений, венозний підвищений.. Порушена функція дихання — значно зменшена життєва ємність легень, знижена величина легеневої вентиляції, знижене насичення киснем артеріальної і венозної крові та споживання кисню у спокої. Виражені порушення обмінних процесів. Знижений загальний білок сироватки крові, підвищений рівень азотистих сполук, ацидоз. Підвищений рівень натрію і хлоридів, знижений вміст калію в тканинах. Д) Класифікація за клінічною тяжкістю Класифікація клінічної тяжкості базується на оцінці периферійної циркуляції (перфузії) і аускультації легенів (застій). Клас Характеристика клас І (група А) «теплі та сухі» клас II (група В) «теплі та вологі» клас III (група L)  «холодні та сухі», клас IV (група С) «холодні та вологі». Є)Характеристика типів ХСН Хронічна лівошлуночкова недостатність Хронічна правошлуночкова недостатність Тотальна хронічна недостатність (двошлуночкова) характеризується наростаючою задишкою при звичайних фізичних навантаженнях і схильністю до тахікардії. При важкій декомпенсації задишка спостерігається і в спокої, тому хворі обирають вночі напівсидяче положення із опущеними ногами. Можливий кашель з виділенням серозного мокротиння — ≪застійний≫ кашель, ознака підвищення тиску крові у малому колі кровообігу. Тахікардія з'являється при найменшому фізич - ному навантаженні або утримується постійно. При фізикальному обстеженні виявляєть- ся розширення серця вліво, аускультативно визначається ритм галопу (тричленний). У верхніх відділах легень — посилене везикулярне або жорстке дихання, у нижніх відділах — ослаблене дихання, нерідко недзвінкі вологі дрібноміхурчаті хрипи („застійні”). Ізольована правошлуночкова недостатність розвивається у хворих на бронхіальну астму з хронічним легеневим серцем, при деяких вроджених вадах серцях з перевантаженням правого шлуночка, ожирінні. Найбільш характерною клінічною ознакою є застій у венах великого кола кровообігу — пастозність стоп і гомілок, особливо наприкінці дня. Вранці пастозність зникає або стає менш вираженою розвиваються виражені периферійні набряки, які можуть трансформуватися в анасарку з асцитом, гідротораксом, гідроперикардом. Типова наявність ознак застою крові в печінці — збільшення печінки в розмірах, відчуття дискомфорту і тяжкості в правому підребер'ї, метеоризм. Може сформуватися кардіальний цироз печінки. Раннім симптомом є стійка тахікардія. Тотальна недостатність характеризується ознаками застою і в малому, і у великому колах кровообігу. Спостерігається поєднання їх клінічних і фізикальних симптомів. На кінцевій стадії розвиваються постійні набряки, анасарка, асцит, гідроторакс, гідроперикард, цироз печінки, дистрофія тканин і органів. Судинною недостатністю Симптоми Гостра серцева недостатність Гостра судинна недостатність Положення хворого Сидяче, напівлежаче Горизонтальне Колір шкіри Ціаноз, акроціаноз Блідість, сірий відтінок Пітливість Частіше відсутня Липкий холодний піт Шийні вени Набухлі, пульсують Спадаються АТ Нормальний, дещо знижений Гіпотензія, особливо діастолічна Пульс Тахікардія, задовільного наповнення Частий, ниткоподібний, інколи не визначається Тони серця Глухі Чисті, ослаблені Дихання Почащене, підсилене, нерідко приступи ядухи, застійні хрипи в легенях Почащене, поверхневе, без застійних хрипів в легенях Границі серця Розширені Нормальні Форма набряку легенів
Група лікарських засобів	Артеріальною Гіпертензією	Артеріальною Гіпотензією
Засоби, які відновлюють нормальну прохідність дихальнихшляхів - піногасники	+	+
Наркотичні анальгетики інейролептики	+	+
Гангліоблокатори	+	Протипоказані
Потужні діуретичні засоби (петлеві)	+	Дуже обережно
Осмодіуретики	Протипоказані	±
Вазодилататори (нітрати)	+	У поєднанні з адреноміметиками
Серцеві глікозиди (у разі різкого зниження скоротливості міокарда)	+	+
Бронхолітики (еуфілін, діафілін)	+	Протипоказані
Фенотіазини	+	Протипоказані
Глюкокортикостероїди	+ (обережно)	+
Антигістамінні засоби	+	+

 

Абдомінальні синдром

обумовлений гострим, хворобливим набуханням печінки (у поєднанні з парезом кишечника, подразненням очеревини, гикавкою). Проявляється гострим болем у правому підребер'ї, відрижкою, блювотою.

Лікування ГПН залежить від причини її виникнення. При швидкому переливанні надмірної кількості рідин необхідно припинити інфузію, при переливанні цитратної крові вводять по 10 мл 10 % розчину кальцію глюконату на кожних 500 мл консервованої крові. При перевантаженні великого кола кровобігу, наявності бронхоспазму необхідно вливати еуфілін. Обґрунтованим є введення діуретиків (лазікс), боротьба з метаболічним ацидозом (4 % - р-н натрію гідрокарбонату по 200-250 мл внутрішньовенно краплинно). При тромбоемболії легеневої артерії застосовують антикоагулянти (р-н фраксипарину по 0,6 мг п/шк., р-н гепарину по 5000 МО що 4 год.), фібринолітики (урокіназа, стрептодеказа, кабікіназа в розчинах). У невідкладних стані пацієнту проводяться реанімаційні заходи в повному обсязі. Подальше лікування ТЕЛА направлено на нормалізацію легеневого кровообігу, профілактику хронічної легеневої гіпертензії. З метою попередження рецидивів ТЕЛА необхідне дотримання суворого постільного режиму. Для підтримки оксигенації проводиться постійна інгаляцію кисню. Здійснюється масивна інфузійна терапія для зниження в'язкості крові та підтримання АТ. У ранньому періоді показано призначення тромболітичної терапії з метою максимально швидкого розчинення тромбу і відновлення кровотоку в легеневій артерії. Надалі для попередження рецидивів ТЕЛА проводиться гепаринотерап і я. При явищах інфаркт-пневмонії призначається антибактеріальна терапія. У випадках розвитку масивної ТЕЛА і неефективності тромболізису судинними хірурга проводиться хірургічна тромбоемболектомія (видалення тромбу). При рецидивуючих ТЕЛА практикується постановка спеціального фільтра в гілки легеневої артерії, нижню порожнисту вену.  

Заповніть німу таблицю.

Вид серцевої недостатності, нозологічна форма	Основні скарги, клінічні прояви	Данні обстеження ССС	Особливості догляду	Невідкладна допомога

Клініка.

Невідкладна допомога

Непритомність

(раптова втрата свідомості внаслідок гіпоксії

Головного мозку)

виникає раптово, інколи їй передує напівнепритомний стан — загальна слабкість, запаморочення, потемніння в очах, поява комашок перед очима, похолодання кінцівок, нудота, посилена пітливість, після чого хворий втрачає свідомість.

Під час огляду відзначається різка блідість шкіри, видимих слизових оболонок. Пульс малий, ледь пальпується, AT знижений, дихання поверхневе. Здебільшого непритомність триває від декількох секунд до декількох хвилин, рідко 10—20 хв.

Вийти з таких станів допомагають :

- горизонтальне положення з трохи опущеною головою і піднятими ногами,

- доступ повітря,

- звільнення від тісного одягу, зігрівання ніг,

- обприскування холодною водою обличчя,

- вдихання нашатирного спирту на ваті.

Підшкірно вводять 2 мл кордіаміну або 1 мл кофеїну чи 2 мл сульфокамфокаїну.

Після поверненні свідомості хворому треба дати випити склянку гарячого чаю або кави.

У більш складних випадках застосовують:

- мезатон (0,3 мл 1 % розчину внутрішньовенно),

- норадреналін (0,5—1 мл 0,2 % розчину в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду),

-гідрокортизон (125 мг в/в) чи преднізолон (ЗО мг в/в),

- налагоджують інфузію низькомолекулярних декстранів (реополіглюкін) або ізотонічного розчину.

Колапс

( судинна недостатність , що супроводжується

різким падінням АТ)

Скарги на загальна слабкість, запамо­рочення, шум у вухах, холодний липкий піт, іноді позіхання, нудота, блю­вання,зниження AT , уповільнення пуль­су, шум в голові і вухах, зниження зору, мерзлякуватість, спрага, похолодання ніг, зменшення діурезу, інколи втрата свідо­мості (непритомність). Об – но: виражена блідість шкірних покривів з мармуровим малюнком, ціаноз губ, вологість та зниження температури шкіри, гіпотермія, холодніна дотик кінцівки. Риси обличчя зогострюються, зениці розширені, реакція їх на світло знижена. Пульс ниткоподібний, прискорений. Свідомість збережена, тільки в найбільш тяжких випадках наступає затьмарення, судоми м’язів обличчя і ніг, щезають рефлекси, зіниці розширюються, можливий смертельний наслідок.

Зазвичай судинний колапс  швидко минає.

Невідкладна медична допомога:

хворий має  знаходитись в горизонтальному положенні на спині, звільнити від тісного одягу, теплі грілки.

Протерти руки і ноги розбавленим етиловим спиртом. По можливості ліквідувати причину колапсу.

Для підвищення тонусу судин ввести під шкіру 2-3 мл кордіаміну, або 2 мл 10% розчину кофеїну, або 2 мл 10% р-ну сульфокамфокаїну, або 1 мл 1% р-ну мезатону, або 0,5-1 мл 5% р-ну ефедрину. Перевага за кордіаміном і мезатоном по ефективності. Кожні 2-4 год ін’єкції кордіаміну, або кофеїну, або мезатону слід повторювати. Мезатон можна вводити внутрішньовенно по 0,3-0,5 мл в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Тяжкий кардіогенний колапс зі стійкою артеріальною гіпотензією лікують як кардіогенний шок:

1) в вену 1-2 мл 0,2% р-ну норадреналіну на 250 мл 5% р-ну глюкози під контролем АТ і ЧСС;

2) реополіглюкін або інші сольові розчини 150-300 мл протягом 15-30 хв;

3) в вену преднізолон 90-150 мг або гідрокортизон 200-250 мг.

Інколи, при надто гострій ситуації вводять під шкіру 1 мл 0,1% р-ну адреналіну.

хворий підлягає терміновій госпіталізації кардіологічною бригадою в спеціалізований відділ в залежності від основного захворювання.

Геморагічний колапс вимагає негайної зупинки кровотечі. Внутрішньовенно крапельно вводять кровозамінники: реополіглюкін, плазму, поліглюкін або свіжоцитратну кров. Кількість їх залежить від клініки, рівня АТ і стану діурезу.

Преднізолон в дозі 1-2 мг/кг/добу в вену чи в м’язи.

Метаболічний ацидоз ліквідують з допомогою 4% р-ну бікарбонату натрію

Немає потреби в призначенні медикаментозних засобів при ортостатичному колапсі. Достатньо надати хворому горизонтальне положення з піднятими ногами, доступ свіжого повітря, вдихнути пари нашатирного спирту. Тільки тоді, коли проведені заходи не дали ефекту, призначають вищезгадані медикаменти.

Шок

( патологічний стан організму, що виникає при дії на нього надмірних подразників і проявляється порушенням

Системного кровообігу )

Клініка має 2 фази:

-еректильну фазу,

- торпедну.

Еректильна фаза (фаза збудження).

Значне психомотор­не збудження па фоні централізації кро­вообігу. Можлива неадекватність поведін­ки: хворий метушиться, може кричати, хаотично рухається, чинить опір обстежен­ню й лікуванню. Налагодити контакт з ним іноді надзвичайно важко. AT може бути в межах норми, однак тканинний кро­вообіг порушується внаслідок його цен­тралізації. Еректильна фаза є короткочас­ною і спостерігається рідко.

Свідомість постраждалого збережено, проте порушені просторова й тимчасова орієнтації, постраждалий недооцінює тяжкості свого стану. На запитання відповідає правильно, періодично скаржиться на болі. Шкірний покрив блідий, дихання прискорене, виражена тахікардія, пульс достатнього наповнення і напруження, артеріальний тиск нормальний або дещо підвищений.

Торпідна фаза (фаза гальмування)
-обличчя різко бліде
-нсогубний трикутник синій
-озноб
-млявість, сонливість
-відсутність рухів
-шкіра кінцівок холодна
-пульс слабкий
-дихання поверхневе
-реакція неадекватна
Характерним є порушення свідомості - потерпілий загальмований, на болі не скаржиться, лежить нерухомо, погляд його блукаючий, ні на чому не фіксується. На запитання відповідає тихим голосом, для отримання відповіді часто потрібно повторити запитання. Шкірний покрив і видимі слизові бліді, з сірим відтінком. Шкіра може мати мармуровий малюнок (ознака зниження кровонаповнення і застою крові в дрібних судинах), покрита холодним потом. Кінцівки холодні, відзначається акроціаноз. Дихання поверхневе, прискорене. Пульс частий, слабкого наповнення, нитковидний - ознака зниження об'єму циркулюючої крові. Артеріальний тиск знижений.
Важкість стану в торпідній фазі шоку оцінюється за частотою пульсу і артеріального тиску і позначається ступенем.
Розрізняють чотири ступені шоку.
Шок першого ступеня - легкий. Стан потерпілого компенсований, свідомість ясна, пульс 90-100 ударів на хвилину, макмально артеріальний тиск 90-100 мм рт. ст.
Шок другого ступеня - середньої тяжкості. Потерпілий загальмований, шкірний покрив блідий, пульс частий - до 140 ударів на хвилину, слабкого наповнення, максимальне артеріальний тиск знижений до 90-80 мм рт. ст. Дихання поверхневе, прискорене. Прогноз серйозний. Для порятунку життя потрібне проведення протишокових заходів.
Шок третього ступеня - важкий. Стан потерпілого дуже тяжкий. Свідомість сплутана або відсутній зовсім. Шкіра бліда, покрита холодним потом, виражений акроціаноз. Пульс ниткоподібний - 130-180 ударів на хвилину, визначається тільки на великих артеріях (сонної, стегнової).

Прогноз дуже серйозний.
Шок четвертого ступеня - термінальний стан. Потерпілий без свідомості, шкірний покрив сірого кольору, губи синюшні, артеріальний тиск нижче 50 мм рт. ст., часто не визначається зовсім. Пульс ледь відчутний на центральних артеріях. Дихання поверхневе, рідке (схлипує), зіниці розширені, рефлексів і реакцій на болюче подразнення немає. Прогноз майже завжди несприятливий.
Перша фаза шоку оборотна. Якщо шок у фазі гальмування, то терміново потрібна невідкладна допомога і госпіталізація в реанімаційне відділення

Перша допомога: 1. Зупинка дію причинного фактору. 2.Забезпечити можливість вільного дихання (видалити сторонні тіла з верхніх дихальних шляхів, розстебнути одяг, що стискує, надати потерпілому положення, що виключає попадання в дихальні шляхи вмісту шлунка). 3.Укутати потерпілого теплими речами, щоб уникнути переохолодження, що є додатковим шокогенним фактором. Особливо важливо це захід в холодну пору року і при наданні допомоги дітям; 4 .Потерпілому, що знаходиться у свідомості, можна дати солодкий чай, невелика кількість алкоголю (100-150 г коньяку або горілки), рясне пиття (1/2 ч. л. Питної соди і 1 ч. л. кухонної солі на 1 л води). Слід зазначити, що хворі, які перебувають у стані шоку, часто сильних болів не відчувають. Проте доцільно застосування знеболюючих засобів (баралгін, анальгін, максиган, новалгін та ін.) 5.Забезпечити дбайливу транспортування до найближчого лікувального закладу. Дуже важливо створити для потерпілого обстановку психологічного комфорту - його необхідно заспокоїти, вселити впевненість у сприятливому перебігу подій. Критеріями ефективності терапії є рівень AT, ЧСС. Клінічними виявами успішного лікування є потепління шкіри, зменшення ціанозу, задишки.  

А. Питання з теми

1. Анатомія і фізіологія органів серцево-судинної системи.

2. Основні проблеми хворих при захворюваннях серцево-судинної системи.

3. Методи обстеження при захворюваннях серцево-судинної системи.

4. Спеціальні сестринські втручання при захворюваннях органів серцево-судинної системи.

5.Гостра судинна недостатність: визначення, етіологія. Клінічні прояви непритомності та колапсу.

6.Шок: визначення, етіологічні чинники, клінічні прояви.

7.Невідкладна допомога і особливості догляду за хворими при непритомності, колапсі, шоці.

8.Гостра лівошлуночкова недостатність: серцева астма та набряк легень. Визначення, етіологічні чинники, клінічні прояви.

9.Невідкладна допомога при гострій лівошлуночковій недостатності.

10.Особливості догляду за хворими при серцевій астмі та набряку легень.

11.Хронічна серцева недостатність: визначення, етіологічні чинники, клінічні прояви.

12.Клінічні прояви хронічної серцевої недостатності залежно від стадії.

13.Принципи лікування хворих з хронічною серцевою недостатністю.

14.Особливості догляду за хворими на хронічну серцеву недостатність.

Б. Тести для самоконтролю:

Знайдіть правильну відповідь до запропонованих тестів

1)Завдання для перевірки базових знань по ССС.

1 . Систолічний (ударний) об`єм шлуночків дорівнює:

A. 45-50 мл

B. 50-60 мл

C. 65-70 мл

D. 80-90 мл

E. 100-105 мл

Завдання для перевірки знань з теми

Треба надати хворому

A На спині, піднявши головний кінець

B На спині, піднявши нижній кінець

C На животі, голову вліво

D На лівому боці

E На правому боці

Хворий К.,63 років, впродовж тривалого часу страждає на гіпертонічну хворобу. Вночі прокинувся від відчуття нестачі повітря, дискомфорту за грудиною. Сидить у ліжку, опустив ноги, інспираторна задишка ( 36 у 1 хв.). Пульс 140 в 1 хв., ритмічний, АТ 210/110. В нижніх відділах легенів вологі хрипи. Печінка не збільшена, набряків немає. Оцінить перебіг і характер недостатності кровообігу:

А. Гостра серцева недостатність: набряк легенів;

С. Хронічна серцева недостатність: 1ст;

С. Хронічна серцева недостатність: 2Аст;

D. Хронічна серцева недостатність: 2 2Бст;

Е. Гостра правошлуночкова недостатність.

  10 У хворого Х., 46 років, мітральний стеноз. Скаржиться на задишку під час швидкої ходьби, сухий кашель, серцебиття, слабкість, набряки на ногах к кінцю дня, що зменшуються к ранку. Об’єктивно: помірний ціаноз губ, акроцианоз, пастозність гомілок. Пульс 105 у 1 хв., ритмічний. Дихання везикулярне. Живіт м’який, печінка виступає на 3 см з-під ребер, болісна. Діурез 900 мл. Визначте ступінь недостатності кровообігу:

А. Хронічна судинна недостатність;

В. Хронічна серцева недостатність 1ст;

С. Хронічна серцева недостатність 2Аст;

D. Хронічна серцева недостатність 2Бст;

Е. Хронічна серцева недостатність 3ст.

11 Хворий доставлений швидкою допомогою в приймальне відділення лікарні після ДТП в стані шоку. Ураження нирок у хворого в стані шоку проявляється:

A.Болем у поперековій ділянці

B.Поліурією

C.Олигурією

D.Частим сечовипусканням

E. Ніктурією

Хворий Е. 15 років страждає ревматичною вадою серця. Впродовж останнього місяця скаржиться на задишку інспираторного характеру при мінімальному фізичному навантаженні. При аускультації серця: на верхівці 1 тон різко ослаблений, одночасно з ним починається грубий пансистолічний шум, який проводиться в ліву пахвову ділянку . При аускультації легенів – дихання везикулярне, послаблене в нижніх відділах з обох сторін, у зоні послабленого дихання – крепітація. У даного пацієнта має місце

A.Гостра лівошлуночкова недостатність

B.Гостра правошлуночкова недостатність

C.Хронічна лівошлуночкова недостатність

D.Хронічна правошлуночкова недостатність

E. Гостра судинна недостатність

У хворого виражена серцева недостатність. При огляді спостерігається: тахіпное, частий малий пульс, тахікардия, протодіастоличний ритм галопу на верхівці, набряки нижніх кінцівок. Ознакою правошлуночкової недостатності є:

A.Тахіпное

B.Частий малий пульс

C.Тахикардія

D.Протодіастоличний ритм галопу

E. Набряки нижніх кінцівок.

18 Хворий Е., 25 років страждає гіпертонічною хворобою. На протязі останніх 3 місяців відмічає задишку інспираторного характеру і серцебиття при помірному фізичному навантаженні, яке раніше хворий переносив. У спокої наведені скарги не турбують. При обстеженні: над всією поверхнею легенів вислуховується нормальне везикулярне дихання. Ліва межа відносної тупості серця - на 1 см вліво від лівої СКЛ. Діяльність серця ритмічна. ЧСС 76 за хвилину. На верхівці 1 тон голосніше за другий, акцент другого тону над аортою. АТ 170\100 мм рт.ст. Печінка у краю реберної дуги. Набряків немає.

У цього хворого має місце:

A.Хронічна серцева недостатність 1 ступеня.

B.Хронічна серцева недостатність 2А ступеня.

C.Хронічна серцева недостатність 2Б ступеня.

D.Хронічна серцева недостатність 3 ступеня.

E. Хронічна серцева недостатність відсутня.

Хворий знаходиться у палаті інтенсивної терапії в зв’язку з інфарктом міокарду. Раптово стан пацієнта погіршився, черговим лікарем діагностовано набряк легенів. При набряку легенів виражена задишка, як правило, поєднується з:

A.кашлем;

B.гіперемією обличчя;

C.зменшенням однієї з половин грудної клітини;

D.Швидким формуванням серцевого горбу;

E. Швидким збільшенням емфіземи легенів.

Жінка 36 років народила 1 годину тому. Крововтрата у пологах склала 1 літр. З’явився шум у голові, потемніння в очах, короткочасна втрата свідомості. Діагностовано гостру судинну недостатність.   Що з нижче перерахованого є характерним для колапсу?

A.Блідість шкіри

B.Глибоке, шумне дихання

C.Високий систолічний тиск.

D.Уповільнення пульсу

E. Дифузний ціаноз

У пацієнта з інфарктом міокарда раптово вночі виник напад ядухи, який супроводжується кашлем з виділенням пінистого харкотиння рожевого кольору. При обстеженні шкіра і слизові оболонки бліді, акроціаноз. Шкіра вкрита холодним липким потом. Яке ускладнення виникло?

A Набряк легенів

B Кардіогенний шок

C Пневмонія

D Легенева кровотеча

E Бронхіальна астма

Крок 2015

1. Медсестра  доглядає   хворого з хронічною серцевою недостатністю. Яка проблема характерна для цього стану?

A Пітливість

B Набряк обличчя 

C Підвищення температури 

D Крововиливи на шкірі 

E Набряки нижніх кінцівок  

На автобусний зупинці ви помітили непритомну людину. Анамнез не відомий. При огляді шкіра багряного кольору з синюшним відтінком, свідомість відсутня, лівий кут рота   опущений. Ліві кінцівкі нерухомі, падають як пліті. Дихання шумне, зіниці на світло не реагують. Пульс напружений. Зовнішніх ознак травми не спостерігається. Яке положення

треба надати хворому?

A На правому боці 

B На спині, піднявши нижній кінець

C На животі, голову вліво 

D На лівому боці 

E На спині, піднявши головний кінець

5. На диспансерному обліку дільниці сімейної медицини знаходиться пацієнтка із хронічною серцевою недостатністю. Їй призначено вимірювання водного балансу. Що визначає це

обстеження?

A Співвідношення між спожитою рідиною та виділеною сечею за добу

B Кількість рідини,що випила хвора за добу 

C Співвідношення між денним та нічним діурезом 

D Кількість сечі, виділеної за добу 

E Співвідношення між вжитою та виділеною рідиною за 12 годин 

6. Під час обстеження медична сестра визначила проблеми пацієнта: задишка, ціаноз, набряки на ногах, збільшення печінки, асцит. Вкажіть, для якого стану це характерно:

A Хронічної серцевої недостатності

B Набряк легенів

C Серцевої астми

D Хронічної ниркової недостатності 

У пацієнта з інфарктом міокарда раптово вночі виник напад ядухи, який супроводжується кашлем з виділенням пінистого харкотиння рожевого кольору. При обстеженні шкіра і слизові оболонки бліді, акроціаноз. Шкіра вкрита холодним липким потом. Яке       ускладнення виникло?

A Легенева кровотеча

B Кардіогенний шок 

C Пневмонія 

D Набряк легенів 

E Бронхіальна астма 

12. При критичному падінні температури у пацієнта з негоспітальною пневмонією може виникнути:

A шок 

B колапс 

C кровохаркання 

D непритомність 

E набряк легень 

13.Пацієнту з серцевою недостатністю проведено кровопускання. Медична сестра здійснює контроль за пульсом, артеріальним тиском та рекомендує йому дотримуватись суворого ліжкового режиму з метою попередження такого ускладнення, як:

A Шок

B Непритомність 

C Ортостатичний колапс

D Напад ядухи 

E Тромбоемболія 

У пацієнта серцево-судинна патологія. Він не знає, скільки можна вживати рідини на добу, боїться виникнення набряків. Медсестра навчає пацієнта контролювати добовий діурез та кількість вжитої рідини, пояснює їх нормальне співвідношення. В нормі добовий діурез становить:

A 70-80 % від усієї вжитої рідини

B 60-75 % від усієї вжитої рідини

C 55-60 % від усієї вжитої рідини

D 45-50 % від усієї вжитої рідини

E 85-90 % від усієї вжитої рідини

Пацієнту з серцевою недостатністю проведено кровопускання. Медична сестра здійснює контроль за пульсом, артеріальним тиском та рекомендує йому дотримуватись суворого ліжкового режиму з метою попередження такого ускладнення, як:

A Шок 

B Непритомність 

C Ортостатичний колапс

D Напад ядухи 

E Тромбоемболія 

Пацієнт, що страждає на серцеву недостатність, скаржиться медсестрі на задишку при фізичному навантаженні та виділення більшої кількості сечі вночі ніж вдень. Це заважає йому відпочивати. Таке явище називається:

A Ніктурія

B Олігурія 

C Поліурія 

D Анурія 

E Ішурія

17. Назвіть біологічно активну речовину, що міститься у секреті слинних залоз п’явки і має здатність гальмувати процеси згортання крові:  

A Мірозин

B Лізоцим 

C Гірудин  

D Дестабілаза 

E Гепарин

18. Сімейна медична сестра при здійсненні медсестринського процесу навчає пацієнта та його родичі техніці визначення водного балансу в домашніх умовах. При визначенні водного балансу необхідно підрахувати:

A Тільки кількість сечі, виділеної за день 

B Тільки кількість вжитої рідини за добу 

C Тільки кількість виділеної сечі за добу 

D Тільки кількість рідини, введеної парентерально 

E Співвідношення кількості виділеної сечі до кількості вжитої рідини за добу 

Ситуаційні завдання.

Завдання 1.

Хворий А., 65 років госпіталізований до лікарні з діагнозом гострий трансмуральний інфаркт міокарду лівого шлуночку. Загальний стан тяжкий: свідомість загальмована, сіро-блідий ціаноз обличчя, шкіра волога, холодна на дотик, язик сухий. Пульс 130 за 1 хв., АТ 70/0 мм. рт. ст. Пресорні препарати не ефективні. Сечовий міхур пустий. ЧД – 28 за 1 хв. Набряків нема. Чи є в цього хворого ознаки недостатності кровообігу? Які?

Завдання 2

У хворого ревматизм, мітральний стеноз. Скаржиться на задишку під час швидкої ходи, сухий кашель, серцебиття, слабкість, ввечері на ногах з`являються набряки, які зникають вранці. Помірний ціаноз губ, акроцианоз, пастозність гомілок. Пульс 105 за 1 хв., ритмічний. Дихання везикулярне, в нижніх ділянках легенів є вологі хрипи. Живіт м’який, печінка виступає на 3 см з-під ребер, болюча. Діурез 900 мл. Чи є тут місце ССН? Визначте ступінь.

Завдання 3

Хворий Л., 67 років, переніс рік тому інфаркт міокарду. Прокинувся вночі від ядухи, задишка швидко наростала. Ортопное, дистанційні вологі хрипи, ЧД – 40 за 1 хв. Блідо-сірий ціаноз обличчя, холодний піт. Пульс 140 за 1 хв., ритмічний, артеріальний тиск 110/70 мм. рт. ст. Кашель з харкотинням рожевого кольору. Над легенями ясний легеневий звук, скорочення в нижніх відділах. Дихання везикулярне, послаблене, багато середньо та крупнопухирчастих вологих хрипів. Межі серця розширені ліворуч на 1 см. Акцент ІІ тону над легеневою артерією. Печінка не збільшена, набряків нема. Що є симптомами серцево-судинної недостатності у цього хворого?

Що є найбільш вірогідною причиною серцевої недостатності?

 

до проведення практичного заняття

12345Следующая ⇒

Поделиться: