Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


Характеристика гостра серцева недостатність



Типи ГСН Клініка Допомога

I. Гостра недостатність лівих відділів серця .

· Лівопередсердна.

· Лівошлуночкова

I ступінь - початкові застійні явища.

На фоні везикулярного дихання — крепітація у нижніх відділах легенів, помірна задишка, тахікардія.

II ступінь - виразні явища недостатності .

II А - інтерстиціальний набряк легенів (може відповідати терміну «серцева астма»).

Хворий відчуває брак повітря, набуває положення ортопное, блідий, адина-

мічний.  Кашель непродуктивний (сухий). Кількість дихань - 30/хв і більше, з боку серця - значна тахікардія, ритм галопу. Застійні явища в легенях (крепітація тощо) по обидва боки. Стан може тривати від кількох хвилин до декількох годин, часто поворотний.

II Б - альвеолярний набряк легенів.

Серозна рідина потрап ляє в альвеоли і повітропровідні шляхи - задишка різко поси люється, дихання клекочуче, чутне на відстані. Частота його ще більше зростає. Аускультативно дихальний шум набуває жорсткого відтінку, велика кількість вологих хрипів різного калібру. Кашель стає продуктивним, виділяється пінисте харкотиння білого кольору чи з рожевим відтінком. Стан відносно рідко поворотний, як правило, прогресує і призводить до летально го кінця.

III ступінь.

Кардіогенний шок - крайній ступінь лівошлуночкової недостатності. Виникає при великих інфарктах міокарда передньої стінки лівого шлуночка. Об’єм некротизованого міокарда дорівнює не менш як 40 % його маси. Аналогічна картина

Кардіогенний шок супроводжується глибокими порушеннями у кровопостачанні тканин усіх органів, погіршанням мікроциркуляції, утворенням численних мікротромбів. Внаслідок цього змінюється гомеостаз. Клінічні прояви виникають через декілька годин, іноді - на 2-3-тю добу після початку захворювання. Найбільш значущі діагностичні ознаки:

а) клінічн о дуже тяжкий стан хворого, загальмованість, сірий ціаноз, вологий, холодний на дотик шкірний покрив;

б) інструментальні зниження систолічного артеріального тиску до 80 мм рт. ст. і менше, пульсового тиску - до 20-25 мм рт. ст.

1) зниження тиску в судинах малого кола кровоо бігу і зменшення венозного повернення до правого шлуночка: -вводять наркотичні анальгетики і нейролептичні засоби, які мають а-адреноблокуючі властивості — морфіну гідрохлорид, дроперидол, фентаніл, галоперидол + нітрати + інгібітори АПФ 2) зменшення ОЦК і дегідратацію легенів; здійснюють діуретичними засобами. При високому або нормальному АТ застосовують сильнодіючі петлеві діуретики — фуросемід (лазикс), етакринову кислоту (урегіт). Клінічний ефект спостерігається через 3 — 5 хв. Джгути на кінцівки накладають для депонування частини ОЦК на периферії. При правильно накладених джгутах у кожній нозі може бути затримано 600—800 мл крові і більше. Після усунення альвеолярного набряку легенів джгути слід повільно ослаблювати, щоб уникнути швидкого надходження в кровообіг одночасно значної кількості крові. Кровопускання — найдавніший, але надійний спосіб зменшення ОЦК. Зазвичай одночасно вилучають 400 -700 мл венозної крові. Але при інфаркті міокарда цей спосіб застосовують рідко. Це зумовлено наявністю потужних засобів для «безкровного кровопускання» (лазикс, у регіт). 3) зменшення проникності альвеолярно-капілярних мембра н застосовують антигістамінні засоби і глюкокортикостероїди. Димедрол уводять у дозі 10 — 20 мг в/в (на поляризуючій суміші) або в/м. Гідрокортизон у дозі 150-300 мг уводять у 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду в/в краплинно, преднізолон у дозі 60—120 мг уводять у 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або в 5 % розчині глюкози в/в краплинно. 4) посилення скоротливої зда-тності міокарда; - з великою обережністю слід призначити серцеві глікозиди і неглікозидні інотропні засоби. Із серцевих глікозидів перевагу віддають строфантину. Із неглікозидних інотропних засобів може бути використаний добутамін (добутрекс). 5) усунення больового синдрому і гострих порушень серцевого ритму і провідності проводять індивідуально, залежно від конкретної ситуації. 6) боротьбу з гіпоксією і розладами кислотно-основного стану та водно-електролітного обміну налагоджують насамперед оксигенотерапію Для забезпечення доступу кисню в легені необхідно терміново відновити прохідність верхніх дихальних шляхів. Для цього проводять гасіння піни спеціальними поверхнево-активними речовинами — так званими піногасниками, які вводять інгаляційними способами (етиловий спирт, антифомсилан). 7) усунення бронхоспазму та поліпшення альвеолярної вентиляції.  вводять еуфілін у дозі 10 — 20 мл 2,4 % розчину в/в повільно.

II. Гостра недостатність правого шлуночка (ТЕЛа)

Гостра правошлуночкова недостатність виникає при емболії і тромбозі  легеневої артерії, інфаркті міокарда правого шлуночка, масивній інфузійно-трансфузійній терапії в ослаблених хворих.

Причиною можуть бути захворювання легень (емфізема, пневмосклероз), що створюють умови для навантаження на правий шлуночок.

 Зниження скоротливої здатності правого шлуночка приводить до зменшення поступлення крові в легеневі судини. В результаті цього кровонаповнення легень зменшується, а у великому колі появляється застій крові.

У хворих виникає виражений акроціаноз, тахікардія, задишка, набухання і пульсація підшкірних вен, особливо на шиї. З’являються набряки на нижніх кінцівках. Печінка збільшується в розмірах, появляється асцит.

Симптоматика ТЕЛА залежить від кількості і розміру тромбованих легеневих артерій.

При ТЕЛА спостерігається широкий діапазон клінічних станів: від практично безсимптомного течії до раптової смерті.

Клінічні прояви ТЕЛА неспецифічні, їх головною відмінністю є різкий, раптовий початок

Для ТЕЛА в класичний варіанті характерний ряд синдромів:

1. Серцево – судинний:

· гостра судинна недостатність. Відзначається падіння АТ (колапс, циркуляторні шок), тахікардія більше 100 уд. в хвилину.

· гостра коронарна недостатність (у 15-25% хворих). Проявляється раптовими сильними болями за грудиною , тривалістю від декількох хвилин до декількох годин, миготливої аритмії, екстрасистолії.

· гостре легеневе серце. Обумовлено масивною або субмассівною ТЕЛА; проявляється тахікардією, набуханням (пульсації) шийних вен, позитивним венним пульсом.

· гостра цереброваскулярна недостатність. Виникає загальномозкові або вогнищеві порушення, церебральна гіпоксія, при важкій формі – набряк мозку, мозкові крововиливи. Проявляється запаморочення, шумом у вухах, глибоким непритомністю з судомами, блюванням, брадикардією або коматозним станом. Можуть спостерігатися психомоторне збудження, геміпарези, поліневрити, менінгіальні симптоми.

2. Легенево-плевральні:

· гостра д ихальна недостатністьпроявляється задишкою (від відчуття браку повітря до дуже вираженої задишки - більше 30-40 в хвилину, відзначається ціаноз, шкірні покриви попелясто-сірі, бліді.

· помірний бронхоспастичний синдром супроводжується сухими свістящіми хрипами.

· інфаркт легені, інфарктна пневмонія розвивається на 1 – 3 добу після ТЕЛА. З'являються скарги на задишку, кашель, біль у грудній клітці з боку ураження, що підсилюються при диханні; кровохаркання, підвищення температури тіла. Стають чутні хрипи вологі хрипи, шум тертя плеври

3. Гарячковий синдром

 субфебрильна, фебрильна температура тіла. Пов'язаний із запальними процесами в легенях і плеври. Тривалість лихоманки становить від 2 до 12 днів.

Абдомінальні синдром

обумовлений гострим, хворобливим набуханням печінки (у поєднанні з парезом кишечника, подразненням очеревини, гикавкою). Проявляється гострим болем у правому підребер'ї, відрижкою, блювотою.


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-04-19; Просмотров: 242; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.018 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь