Характеристика гостра серцева недостатність

I. Гостра недостатність лівих відділів серця .

· Лівопередсердна.

· Лівошлуночкова

I ступінь - початкові застійні явища.

На фоні везикулярного дихання — крепітація у нижніх відділах легенів, помірна задишка, тахікардія.

II ступінь - виразні явища недостатності .

II А - інтерстиціальний набряк легенів (може відповідати терміну «серцева астма»).

Хворий відчуває брак повітря, набуває положення ортопное, блідий, адина-

мічний.  Кашель непродуктивний (сухий). Кількість дихань - 30/хв і більше, з боку серця - значна тахікардія, ритм галопу. Застійні явища в легенях (крепітація тощо) по обидва боки. Стан може тривати від кількох хвилин до декількох годин, часто поворотний.

II Б - альвеолярний набряк легенів.

Серозна рідина потрап ляє в альвеоли і повітропровідні шляхи - задишка різко поси люється, дихання клекочуче, чутне на відстані. Частота його ще більше зростає. Аускультативно дихальний шум набуває жорсткого відтінку, велика кількість вологих хрипів різного калібру. Кашель стає продуктивним, виділяється пінисте харкотиння білого кольору чи з рожевим відтінком. Стан відносно рідко поворотний, як правило, прогресує і призводить до летально го кінця.

III ступінь.

Кардіогенний шок - крайній ступінь лівошлуночкової недостатності. Виникає при великих інфарктах міокарда передньої стінки лівого шлуночка. Об’єм некротизованого міокарда дорівнює не менш як 40 % його маси. Аналогічна картина

Кардіогенний шок супроводжується глибокими порушеннями у кровопостачанні тканин усіх органів, погіршанням мікроциркуляції, утворенням численних мікротромбів. Внаслідок цього змінюється гомеостаз. Клінічні прояви виникають через декілька годин, іноді - на 2-3-тю добу після початку захворювання. Найбільш значущі діагностичні ознаки:

а) клінічн о дуже тяжкий стан хворого, загальмованість, сірий ціаноз, вологий, холодний на дотик шкірний покрив;

б) інструментальні зниження систолічного артеріального тиску до 80 мм рт. ст. і менше, пульсового тиску - до 20-25 мм рт. ст.

II. Гостра недостатність правого шлуночка (ТЕЛа)

Гостра правошлуночкова недостатність виникає при емболії і тромбозі  легеневої артерії, інфаркті міокарда правого шлуночка, масивній інфузійно-трансфузійній терапії в ослаблених хворих.

Причиною можуть бути захворювання легень (емфізема, пневмосклероз), що створюють умови для навантаження на правий шлуночок.

 Зниження скоротливої здатності правого шлуночка приводить до зменшення поступлення крові в легеневі судини. В результаті цього кровонаповнення легень зменшується, а у великому колі появляється застій крові.

У хворих виникає виражений акроціаноз, тахікардія, задишка, набухання і пульсація підшкірних вен, особливо на шиї. З’являються набряки на нижніх кінцівках. Печінка збільшується в розмірах, появляється асцит.

Симптоматика ТЕЛА залежить від кількості і розміру тромбованих легеневих артерій.

При ТЕЛА спостерігається широкий діапазон клінічних станів: від практично безсимптомного течії до раптової смерті.

Клінічні прояви ТЕЛА неспецифічні, їх головною відмінністю є різкий, раптовий початок

Для ТЕЛА в класичний варіанті характерний ряд синдромів:

1. Серцево – судинний:

· гостра судинна недостатність. Відзначається падіння АТ (колапс, циркуляторні шок), тахікардія більше 100 уд. в хвилину.

· гостра коронарна недостатність (у 15-25% хворих). Проявляється раптовими сильними болями за грудиною , тривалістю від декількох хвилин до декількох годин, миготливої аритмії, екстрасистолії.

· гостре легеневе серце. Обумовлено масивною або субмассівною ТЕЛА; проявляється тахікардією, набуханням (пульсації) шийних вен, позитивним венним пульсом.

· гостра цереброваскулярна недостатність. Виникає загальномозкові або вогнищеві порушення, церебральна гіпоксія, при важкій формі – набряк мозку, мозкові крововиливи. Проявляється запаморочення, шумом у вухах, глибоким непритомністю з судомами, блюванням, брадикардією або коматозним станом. Можуть спостерігатися психомоторне збудження, геміпарези, поліневрити, менінгіальні симптоми.

2. Легенево-плевральні:

· гостра д ихальна недостатністьпроявляється задишкою (від відчуття браку повітря до дуже вираженої задишки - більше 30-40 в хвилину, відзначається ціаноз, шкірні покриви попелясто-сірі, бліді.

· помірний бронхоспастичний синдром супроводжується сухими свістящіми хрипами.

· інфаркт легені, інфарктна пневмонія розвивається на 1 – 3 добу після ТЕЛА. З'являються скарги на задишку, кашель, біль у грудній клітці з боку ураження, що підсилюються при диханні; кровохаркання, підвищення температури тіла. Стають чутні хрипи вологі хрипи, шум тертя плеври

3. Гарячковий синдром

 субфебрильна, фебрильна температура тіла. Пов'язаний із запальними процесами в легенях і плеври. Тривалість лихоманки становить від 2 до 12 днів.