Оподаткування органів самоорганізації населення

Питання реєстрації органів самоорганізації населення(ОСН) як юридичної особи не таке просте, як здається. Відповідно до статті 13 Закону "Про органи самоорганізації населення", реєстрація здійснюється виконкомом відповідної ради. Документів, необхідних для реєстрації, небагато, і сама процедура реєстрації нескладна.

Найскладнішою є подальша реєстрація ОСН в інших органах державної влади, адже будь-яка юридична особа в Україні має пройти усі реєстраційні етапи від управління статистики до різноманітних фондів соціального страхування.

Найважливішим наслідком такої реєстрації є отримання юридичною особою довідки про облік платника податку в податковій інспекції. І ось тут починається не зовсім зрозумілий правовий статус ОСН як платника податку.

Питання оподаткування будь-яких юридичних осіб в Україні здійснюється відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". За цим законом у нас вирізняються два режими оподаткування: загальний, де ставка оподаткування прибутку та спеціальний - для неприбуткових організацій, які у випадку їх відповідності ознакам, визначеним у ч.7.11 Закону, не оподатковуються податком на прибуток підприємств. На жаль, п.п. а) п.7.11.1 відносить до неприбуткових організацій лише "органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів". Як бачимо, тут не йдеться про органи самоорганізації населення, які створюються фізичними особами і можуть фінансуватися з місцевого бюджету проте вони не створюються органами самоврядування. Тому сподіватися, що податкова адміністрація віднесе до неприбуткових організацій (далі - НПО) органи самоорганізації за цим пунктом, навряд чи можливо. Пп. г) цього ж 7.11.1 пункту дає деякі шанси для реєстрації ОСН як НПО, але знову ж таки це залежатиме від податкової адміністрації. Адже цей пункт відносить до НПО інші юридичні особи "діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів". Проте в Законі "Про ОСН" не сказано, що ОСН - неприбуткова організація .

Отже, поки що можна стверджувати, що ОСН як юридична особа може бути неприбутковою організацією. У статуті ОСН можна прямо передбачити усі вимоги щодо неприбутковості, проте остаточне слово буде за податковою адміністрацією. Коли ж ОСН буде звичайним платником податків, то кошти, які він отримуватиме як з бюджету, так і від інших надходжень, підлягатимуть оподаткуванню на загальних підставах.

Виходячи з цього, більш ефективним може виглядати механізм легалізації ОСН без реєстрації його як юридичної особи та фінансування через місцевий бюджет за статею "витрати на органи управління". Конкретні процедури такого фінансування відомі в кожній міськраді.

Товариства співвласників багатоквартирних будинків (ондомініуми). Земля та оподаткування

 Порядок утворення та діяльності товариств співвласників багатоквартирних будинків та їх об'єднань визначається Законом "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Цей закон визначає, що житловим комплексом, який є власністю товариства, визнається: "Єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс".

Тобто у визначенні житлового комплексу присутнє поняття земельної ділянки. Крім цього закон вводить в обіг ще одне поняття, що стосується землі: це "при-будинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку".

На відміну від Закону "Про органи самоорганізації населення", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за законом визнається "неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання"(ст.4).

Поряд із статусом неприбутковості, об'єднання "може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами"(ст.4).

Тобто, об'єднання не сплачує податок на прибуток, включається до реєстру неприбуткових організацій, але може отримувати доходи від господарської діяльності без оподаткування, якщо ці доходи ідуть на статутну діяльність, а не розподіляються між членами об'єднання. Це зафіксовано у пп.є ч. 7.11.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", який відносить до неприбуткових організацій "об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, створених у порядку, визначеному законом". Ч. 7.11.7 встановлює, що для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "від оподаткування звільняються доходи, отримані у вигляді внесків, коштів або майна, які надходять для забезпечення потреб їх основної діяльності, та у вигляді пасивних доходів".

Виходячи з наведених вище норм закону, можна стверджувати, що об'єднання співвласників як неприбуткова організація може мати у власності майно у вигляді житлового комплексу, необхідних для його обслуговування інженерних споруд, коштів тощо, а також земельну ділянку як у власності, так і в користуванні .

Земельна ділянка надається такому об'єднанню відповідним органом місцевого самоврядування(міськрадою). Порядок отримання ділянки у власність чи користування визначається "Положенням про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання їх у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків" затвердженим спільним Наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Державного комітету у справах містобудування і архітектури, Державного комітету по житлово-комунальному господарству, Фонду державного майна №31/30/53/396. За цим наказом, "передача прибудинкових територій (земельних ділянок) у користування чи власність

Об'єднанням власників будинків здійснюється за їх зверненням до відповідних органів місцевого самоврядування".

Межі встановленої прибудинкової території закріплюються межовими знаками на місцевості. Розмір та архітектурне рішення межових знаків встановлюються відповідними органами місцевого самоврядування.

2.10. Після відведення прибудинкової території складається акт про перенесення меж у натурі. До акта додається план зовнішніх меж ділянки із зазначенням її розмірів.

2.11. Об'єднанням власників будинків видається державний акт на право постійного користування землею."

Отже, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення свого нормального існування має подбати про декілька важливих речей, перед остаточним оформленням усіх документів про прийняття на свої плечі утримання житлового комплексу: здійснити перевірку стану будинку та домогтися відповідного ремонту передусім крівлі та інженерних споруд; з'ясувати правовий статус навколобудинкової території і здійснити разом з органами місцевого самоврядування необхідні роботи по закріпленню земельної ділянки за будинком та визначити межі території на місцевості; підготувати всі необхідні установчі документи відповідно до Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків"; здійснити попередню оцінку можливостей утримання будинку його власниками за різними схемами, що передбачені вищезгаданим законом; віднайти із середовища власників квартир осіб, що мають необхідний організаційний потенціал та бажання зрушити весь пласт проблем, що з'являться на шляху конституювання цього об'єднання.

 

Місцеві податки та збори

   Критерії встановлення місцевих податків. При встановленні ставок місцевих податків органи місцевого самоврядування повинні дотримуватись певних критеріїв, зокрема:

1. Ефективність - встановлений податок повинен приносити прибуток не менший, ніж адміністрування його збору, при цьому прибуток повинен бути максимально великим, щоб не допустити встановлення великої кількості податків . Другий критерій ефективності пов'язаний з економічною ефективністю. Майже всі податки впливають на розвиток підприємництва в регіоні. Надвисокі податки сприяють відтоку бізнесу з даного регіону. Практика засвідчує, що справляння податків максимально ефективне, коли від них складно ухилитися. Так, податок на нерухомість вважається ефективним, оскільки власники практично не можуть ухилятися від сплати цього податку. Разом з тим крива Лаффера показує, що встановлення максимальних ставок не приносить максимальних надходжень від податків в місцевий бюджет .

2. Справедливість - досить суб'єктивна характеристика. Звичайно застосовується такий критерій справедливості - за однакових обставин на платників податків має накладатися однаковий податок.

3. Альтернативою принципу справедливості, орієнтованого на платоспроможність, є принцип користування благами. Звичайно, що значна частина місцевих податків йде на надання комунальних послуг, якими користується місцеве населення й підприємці. Згідно з принципом користування благами, щоб задовольнявся критерій справедливості, з обох платників податків, які отримують однакову вигоду від якоїсь комунальної послуги, повинні стягуватися однакові податки (незалежно від їхньої платоспроможності).

4. Прив'язаність податків до місцевих видатків. Податки повинні бути чітко пов'язані з видатками місцевої влади, щоб платники знали про підзвітність їм місцевої влади за те, як використовуються податкові надходження. Крім того, практика європейських країн у сфері місцевого оподаткування доводить, що місцеві податки повинні бути прямими. Коли податковий тягар безпосередньо простежується й відчувається тими, хто сплачує податок, зростає ймовірність того, що платники підтримуватимуть публічних посадових осіб у їхніх діях більше, ніж коли йшлося б про непрямі податки .

5. Гнучкість. Місцева податкова система повинна стимулювати розвиток пріоритетних сфер бізнесу в конкретному регіоні та гнучко реагувати на зміни в фіскальній та інфляційній політиці держави.

Місцеві податки в Україні

В Україні система справляння місцевих податків та зборів визначається Законом України "Про систему оподаткування в Україні" та Декретом Кабінету Міністрів "Про місцеві податки та збори". Ця система не тільки недосконала,а й нецілісна . Зокрема, якщо ст.1 Декрету передбачає встановлення податку з продажу імпортних товарів, то ст.15 Закону дає вичерпний перелік місцевих податків та зборів, де про цей податок уже не згадується .

 

Крім того ситуація, коли 3 з 14 зборів залежать від наявності іподромів призвела до того, що фактично лише декілька великих міст можуть у повній мірі запровадити всі місцеві податки та збори. У більшості обласних центрів немає бази оподаткування 4 з 15 місцевих податків і зборів. У районних центрах, невеликих містечках та селах кількість місцевих податків та зборів не перевищує 10. Велика кількість зборів разові, крім того, збір за право проведення кіно- і телезйомок та збір з власників собак не тільки мало ефективний, але його важко й справляти .

Уся ця ситуація призводить фактично до відсутності реального впливу органів місцевого самоврядування на формування доходної частини своїх бюджетів. Міста та селища є "заручниками" центральної влади. Саме в Києві визначається система справляння загальнодержавних податків та зборів, частки яких виступають основним джерелом наповнення місцевих бюджетів. Місцева влада відсторонена не тільки від бюджетування, вона не впливає на стан економічного та соціального розвитку території. Через таку систему справляння місцевих податків та зборів місцева влада суттєво може впливати лише на 2 сфери підприємництва:

- торгівлю, та й то переважно на ринках через механізми ринкового збору та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

- готельний бізнес - через готельний збір.

Ці збори, а також комунальний податок та податок з реклами - фактично єдине залежне від місцевої влади джерело наповнення бюджетів. Саме тому практично в усіх містах ці податки, за винятком ринкового збору, встановлюються на максимальному рівні. З них диференційовані ставки встановлені по справлянню ринкового збору та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Інші ставки встановлено на максимальному чи близькому до максимального рівні .

У районних центрах кількість впроваджених місцевих податків та зборів становить 5-9 .

Зокрема в більшості міст встановлені максимальні ставки по готельному збору, збору за парковку автомобілів, збору за видачу ордера на квартиру. При цьому диференціювання ставок останнього збору та податку з реклами іноді не відповідає чинному законодавству .

 Частка місцевих податків та зборів у доходній частині бюджетів міст районного максимального значення набуває від 4% (у Вижниці) до 10 % (у Глибоці) .

Попередній аналіз рішень місцевих органів влади показує, що встановлення максимальних ставок місцевих податків не вирішує питання наповнюваності бюджетів, разом з тим це негативно впливає на деякі види підприємницької діяльності . Зокрема в м. Вижниця розміщений єдиний готель, ставка готельного збору в цьому місті становить 20%. Це призвело до високої вартості проживання в готелі та низької його наповнюваності. Більшість туристів надає перевагу проживанню в приватному секторі. Ми пропонуємо встановити пільгову ставку готельного збору в розмірі 5% і протягом 5 років направляти весь цей збір на поліпшення інфраструктури цього готелю. Це сприятиме збільшенню надходжень від готельного збору в майбутньому.

Перспективи розвитку системи місцевого оподаткування

На сьогоднішній день в Україні існують, як мінімум, два підходи до подальшого формування системи місцевих податків та зборів .

1. Усунення теперішніх недоречностей у встановлені місцевих податків та зборів при фактичному збереженні існуючої системи. Такий підхід представлений у проекті Податкового кодексу. Цей проект передбачає впровадження 9 місцевих зборів:

- готельний збір;

- єдиний збір за видачу дозволів на будівництво житлових будинків, інших нерухомих об'єктів індивідуального будівництва;

- єдиний збір за видачу дозволів на будівництво нерухомих об'єктів виробничого або невиробничого призначення;

- збір за видачу дозволу на первинне розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір за використання місцевої символіки;

- збір за організацію гастрольних заходів нерезидентів;

- збір за паркування автотранспорту;

- рекламний збір;

- ринковий збір.

Така система оподаткування приведе до несуттєвого збільшення частки (до 1520%) місцевих податків та зборів у місцевих бюджетах.

=2. Збільшення можливості впливу органів місцевого самоврядування на напов-нюваність місцевих бюджетів. Цей шлях представлений у Законі України "Про місцеві податки та збори":

- місцевий податок на прибуток підприємств;

- місцевий податок на доходи фізичних осіб;

- податок на нерухоме майно;

- инковий податок;

- готельний податок;

- торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

- рекламний збір;

- збори з торгової діяльності:

o збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення об'єктів торгівлі та сфери побутових послуг (крім закладів грального бізнесу);

o збір за видачу дозволу на стаціонарне розміщення закладів грального бізнесу;

o збір за видачу дозволу на тимчасове розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір з паркування автотранспорту;

- будівельний збір;

- екологічний збір (збір за забруднення природного навколишнього середовища).

Запровадження податку на нерухомість, як місцевого податку дозволить збільшити роль місцевих податків у наповнюваності місцевих бюджетів. Частка цих податків у доходній частині бюджету зросте до 40-50%.

Органи місцевої влади повинні докласти максимально зусиль для лобіювання прийняття саме такої редакції Закону України "Про місцеві податки та збори". Запровадження такої системи місцевого оподаткування приведе до наближення української податкової системи до загальноєвропейських стандартів, де місцева влада є не тільки розпорядником видаткової частини місцевих бюджетів, а й реально впливає на доходну його частину.

 

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: