ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЯК ЮРИДИЧОЇ ОСОБИ

ЗАСНОВНИКИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА. ДОГОВІР ПРО СТВОРЕННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницьких товариств, державних, комунальних та інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Також акціонерне товариство може мати скорочену назву.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються:

- порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства;

- кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником;

- номінальна вартість і вартість придбання цих акцій;

- строк і форма оплати вартості акцій;

- строк дії договору.

Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.

У разі заснування товариства однією особою засновницький договір не укладається.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні:

- провести закрите (приватне) розміщення його акцій;

- провести установчі збори;

- здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА. НАГЛЯДОВА РАДА АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА.ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА.

Найвищий орган управління акціонерним товариством — загальні збори акціонерів. Наглядова рада контролює і регулює діяльність як правління, так і в цілому ат. Правління є колегіальним виконавчим органом управління і керує всією поточною діяльністю публічного ат. Ревізійна комісія є контролюючим органом діяльності ат і безпосередньої участі в управлінні ним не бере. Кожний орган управління відкритим ат володіє певною компетенцією, тобто правом вирішувати конкретні питання в управлінні ат.

Структура управління ат може бути трирівневою (загальні збори акціонерів — наглядова рада — виконавчий орган) і дворівневою (загальні збори акціонерів — виконавчий орган). В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами (дворівнева структура).

 

Стаття 70. Значний правочин

1. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних правочинів.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

2. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

3. Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом не більш як одного року, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної вартості.

4. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цим розділом, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законодавством або статутом акціонерного товариства.

5. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Припинення юридичної особи шляхом реорганізації здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних державних органів.

Існує п’ять форм реорганізації:

- злиття (об`єднання);

- приєднання.

- поділ

- виділення;

- перетворення

 

Злиття – об`єднання двох або більше юридичних осіб в одну нову юридичну особу, при цьому ці юридичні особи припиняють своє існування і передають свої права та обов’язки новоствореній юридичній особі.

Приєднання – це приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов’язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Поділ – виникнення двох або більше юридичних осіб шляхом поділу існуючої юридичної особи, яка припиняє своє існування, при цьому новостворені юридичні особи є правонаступниками у частині, обумовленої їх статутними фондами. У разі поділу товариства до нових товариств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права та обов’язки реорганізованого товариства.

Виділення – відокремлення однієї або більше юридичних осіб від однієї існуючої юридичної особи; до новоствореної юридичної особи переходить частина майнових прав та обов’язків, що має існуюче підприємство.

Перетворення – це спосіб реорганізації, який передбачає зміну форми власності або реорганізаційно-правової форми юридичної особи без припинення її існування. При перетворенні одного товариства в інше до товариства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов’язки колишнього товариства.

Найпоширенішими прикладами перетворення підприємств є:

- товариство з обмеженою відповідальністю реорганізовується в акціонерне товариство;

- акціонерне товариство реорганізовується у товариство з обмеженою відповідальністю;

- приватне акціонерне товариство (ПрАТ) перетворюється у публічне акціонерне товариство (ПАТ).

Основні етапи реорганізації:

- прийняти рішення вищим органом товариства (його учасниками, власником) про реорганізацію товариства;

- повідомити про прийняте рішення щодо реорганізації відповідні державні органи влади;

- здійснити відповідне повідомлення в засобах масової інформації про припинення юридичної особи;

- погодити певні дії з відповідними органами державної влади на припинення юридичної особи;

- виявити кредиторів;

- скласти передавальний акт або розподільчий баланс;

- перереєструватися в органах державної реєстрації;

- здійснити реєстрацію або скасувати реєстрацію випуску акцій в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (для акціонерних товариств).

 

Кожна із форм реорганізації підприємств і фірм має свої переваги та недоліки. Але загалом вибір виду реорганізації ТОВ, АТ, ПП залежить передусім від цілей, що ставлять перед собою власники.

Реорганізація—це досить кропітка і тривала процедура, яка передбачає не тільки реєстрацію (перереєстрацію) в державних органах, але і погодження певних дій з державними органами влади, отримання дозволів на припинення юридичної особи в державних органах, а у разі, якщо в процесі реорганізації «приймає участь» хоча б одне акціонерне товариство – реєстрацію випуску акцій або скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Слід враховувати необхідність укладання договорів про приєднання або злиття, передавального акта, розподільчого балансу та вирішення інших питань, пов’язаних з реорганізацією.

Є особливості реорганізації, якщо однією з юридичних осіб, яка приймає участь в реорганізації, є акціонерне товариство. Зокрема, перед прийняттям рішення вищим органом товариства щодо реорганізації слід враховувати:

- сума розмірів статутних фондів усіх товариств до реорганізації (на момент прийняття рішення про їх реорганізацію) повинна дорівнювати сумі розмірів статутних фондів усіх товариств, що створенні шляхом реорганізації (на момент реєстрації випуску акцій);

- скасування реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, що припинили свою діяльність у процесі реорганізації, може бути здійснене за умови, що попередні випуски акцій були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства;

- статутний капітал товариства, що реорганізовується, має бути повністю сплачений до початку обміну акцій або часток у статутному фонді товариства, що реорганізовується, на письмові зобов’язання про видачу відповідної кількості акцій (сертифікатів акцій) акціонерного товариства, що створюється під час реорганізації;

- з метою захисту прав акціонерів акціонерне товариство, яке бере участь у реорганізації (товариство, що прийняло рішення про припинення шляхом реорганізації /злиття, приєднання, поділ, перетворення/, товариство, до якого відбувається приєднання) або акціонерне товариство, що прийняло рішення про виділення, зобов’язане здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію, або виділення, або про погодження проекту договору про приєднання, і звернулись до товариства з письмовою заявою про викуп;

- викуп акцій повинен бути здійснений товариством не раніше одного місяця з дати прийняття рішення про реорганізацію, або про виділення, або про погодження проекту договору про приєднання на підставі письмових заяв акціонерів про викуп акцій.

ПЕРЕВАЖНІ ПРАВА АКЦІОНЕРІВ.

1. Переважним правом акціонерів визнається:

право акціонера - власника простих акцій придбавати розміщувані товариством прості акції пропорційно частці належних йому простих акцій у загальній кількості простих акцій;

право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати розміщувані товариством привілейовані акції цього або іншого класу, якщо акції такого класу надають їх власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних акціонеру привілейованих акцій певного класу у загальній кількості привілейованих акцій цього класу.

2. Переважне право обов’язково надається акціонеру - власнику простих акцій у процесі емісії товариством простих акцій (крім випадку прийняття загальними зборами рішення про невикористання такого права) у порядку, встановленому законодавством.

Переважне право надається акціонеру - власнику привілейованих акцій у процесі емісії товариством привілейованих акцій (крім випадку прийняття загальними зборами рішення про невикористання такого права).

У разі включення до порядку денного загальних зборів питання про невикористання переважного права акціонерів на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх емісії наглядова рада (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчий орган товариства) повинна представити на таких зборах письмовий звіт, що містить пояснення причин невикористання зазначеного права.

Рішення про невикористання переважного права акціонерами на придбання акцій додаткової емісії у процесі їх розміщення приймається більш як 95 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості, які зареєструвалися для участі у загальних зборах.

Не пізніше ніж за 30 днів до початку розміщення акцій з наданням акціонерам переважного права товариство повідомляє кожного акціонера, який має таке право, про можливість його реалізації та розміщує повідомлення про це на власному веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність із оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку.

Повідомлення має містити дані про загальну кількість розміщуваних товариством акцій, ціну розміщення, правила визначення кількості цінних паперів, на придбання яких акціонер має переважне право, строк і порядок реалізації зазначеного права. У разі розміщення привілейованих акцій повідомлення має містити інформацію про права, які надаються власникам зазначених цінних паперів.

3. Акціонер, який має намір реалізувати своє переважне право, подає акціонерному товариству в установлений строк письмову заяву про придбання акцій та перераховує на відповідний рахунок кошти в сумі, яка дорівнює вартості цінних паперів, що ним придбаваються. У заяві акціонера повинно бути зазначено його ім'я (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість цінних паперів, що ним придбаваються. Заява та перераховані кошти приймаються товариством не пізніше дня, що передує дню початку розміщення цінних паперів. Товариство видає акціонеру письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості цінних паперів.

4. У разі порушення акціонерним товариством порядку реалізації акціонерами переважного права Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може прийняти рішення про визнання емісії недобросовісною та зупинення розміщення акцій цього випуску.

 

ОБОВЯЗКИ АКЦІОНЕРІВ.

1. Акціонери зобов'язані:

дотримуватися статуту, інших внутрішніх документів акціонерного товариства;

виконувати рішення загальних зборів, інших органів товариства;

виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю;

оплачувати акції у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені статутом акціонерного товариства;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

2. Акціонери можуть також мати інші обов'язки, встановлені цим та іншими законами.

 

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЯК ЮРИДИЧОЇ ОСОБИ

Акціонерне товариство (AT) - це таке господарське товари­ство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість час­ток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе від­повідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; акціо­нери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Характерні риси:

- різновид господарського товариства;

- спеціальне регулювання:

- поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;

- відповідальність AT за своїми зобов’язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;

- відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідаль­ності за зобов’язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повніс­тю сплатили свої частки;

- засновники - фізичні та/або юридичні особи;

- можливість створення AT однією особою і функціонування у складі однієї особи (акціонера законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробіт­ним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чин­ної на момент створення AT);

- придатність форми AT для підприємств, інших господарсь­ких організацій низової ланки економіки (банків, страхових орга­нізацій, інвестиційних фондів фондових бірж тощо), господарських об’єднань;

органи управління і контролю AT: вищий орган – загальні збори AT (вирішують питання стратегічного характеру); виконав­чий орган - правління, дирекція чи директор (забезпечує виконан­ня рішень загальних зборів та здійснює керівництво поточною дія­льністю товариства); можуть (а в певних випадках - повинні) створюватися спостережна рада (проміжний орган між загальни­ми зборами і виконавчим органом) і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган;

- чисельність складу акціонерів (понад 50 осіб) обумовлює необхідність наявності в системі органів управління спеціального органу - спостережної/наглядової ради, яка виконує складні функ­ції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну(за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів), а також вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів това­риства (крім питань виключної компетенції таких зборів), за на­ явності відповідного делегування, що зазвичай фіксується в ста­туті AT;

- участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

- можливість у засновників (акціонерів) вибору виду AT - за­крите або відкрите;

- можливість залучення крупних інвесторів на правах власни­ків привілейованих акцій;

визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій(прості чи привілейовані), що їм належать;

вихід акціонера з AT здійснюється шляхом відчуження акцій.

 

2.ТИПИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ. ПУБЛІЧНІ АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» в Україні існують два типи акціонерних товариств: публічні та приватні. Відмінності між ними стосуються: 1) кількісного складу акціонерів; 2) розміщення акцій; 3) порядку їх обороту. 1. Кількісний склад акціонерів приватного АТ не може пере­вищувати 100 акціонерів. Кількісний склад публічного АТ не об­межується. Як приватне, так і публічне АТ можуть створювати­ся однією особою (або складатися з однієї особи).

2. Публічне АТ може здійснювати публічне та приватне роз­міщення акцій. Відповідно, приватне може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного АТ рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться належні зміни, у тому числі про зміну типу товариства — з приватного на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

3. Оборот акцій публічного АТ здійснюється без будь-яких обмежень. Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства» акціонери публічного АТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Згідно зі ст. 24 Закону «Про акціонерні товариства» акції перебувають у біржо­вому обороті, тобто правочини з ними укладаються на біржі. Публічне АТ зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі. Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного АТ, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі.

Навпаки, акції приватного АТ не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Існує ще одна особливість обороту акцій приватного АТ — з урахуванням переважного права акціонерів цього АТ на при­дбання відчужуваних акцій, якщо це передбачено його статутом (ч. 2 ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства»).

4. На приватне АТ, на відміну від публічного, не покладається обов'язок з опублікування його фінансової інформації та інформації про афілійованих осіб. Навпаки, публічне АТ мусить щорічно публікувати в засобах масової інформації річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків та збитків то­що. Згідно з ч. З ст. 78 Закону «Про акціонерні товариства» публічне АТ не тільки має надавати таку інформацію акціонерам, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, оприлюднювати її, а й зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підля­гає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також інформація, визначена пунктами 1—3, 5, 6, 10, 11, 13—16 ч. 1 ст. 77 цього Закону та інформація, визначена ч.3 ст. 35 цього Закону.

5. Річна звітність лише публічного АТ підлягає обов'язковій перевірці (ч.1 ст. 75 Закону «Про акціонерні товариства».

Публічне акціонерне товариство Особливостями публічного акціонерного товариства є:

· акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

· товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

· при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

· товариство зобов’язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

· у разі якщо умовами емісії акцій передбачена можливість їх оплати не грошовими коштами, товариство зобов’язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10 відсотків;

· річна фінансова звітність товариства підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

· обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

Таке визначення як «кумулятивне голосування» встановлює - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

3. ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО.

 Особливостями приватного акціонерного товариства є:

· максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

· товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

· статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

· акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

· акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

· умовами емісії акцій може бути передбачена можливість сплати за них не грошима, а майном, майновими або немайновими правами, при цьому оцінка негрошового внеску здійснюється товариством і інвестором на власний розсуд, без залучення незалежного експерта;

· статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

· обрання членів наглядової ради публічного акціонерного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

· товариство не зобов’язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов’язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

4.АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО З ОДНИМ АКЦІОНЕРОМ

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про акціонерні товариства».

 Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Законодавче закріплення існування товариств з одним учасником є позитивним явищем, оскільки передбачає незалежність існування господарського товариства від зміни його учасників. Так, смерть чи припинення діяльності учасника не тягне за собою припинення діяльності самого товариства; акціонер може вільно розпоряджатися своїми корпоративними правами (наприклад, акціонер може безперешкодно продати свої акції).

Ще одним позитивним моментом товариства з одним учасником є розмежування відповідальності учасника і господарського товариства. Історично інститут «юридичної особи» виник як юридичний механізм централізації капіталу. Проте на сьогодні все більшого значення набули інші функції юридичної особи, а саме – функція обмеження підприємницького ризику розмірами майна, вкладеного у юридичну особу. Таким чином, таке товариство є самостійним по відношенню до засновника. Незважаючи на те, що засновник одноособово формує органи управління такого товариства, воля товариства реалізується не засновником, а через ці органи. А отже, господарське товариство з одним учасником і його засновник є самостійними суб’єктами правовідносин.

Незважаючи на позитивні сторони існування товариств з одним учасником, є проблеми, які виникають на практиці і полягають у законодавчій неврегульованості відносин, які пов’язані із діяльністю таких товариств.

Зокрема, за загальним правилом, вищим органом господарського товариства є загальні збори учасників (акціонерів) товариства. Саме поняття «збори» передбачає колегіальність зазначеного органу управління і зрозуміло, що один учасник не в змозі скликати такі збори, і в цьому немає потреби. Якщо в товаристві є лише один учасник, то і всі питання, які належать до компетенції зборів, він вирішує самостійно. Таким чином, встановлений на сьогодні порядок скликання і проведення загальних зборів учасників (акціонерів) не може застосовуватися до товариства з одним учасником.

Необхідно зазначити, що Закон України « Про акціонерні товариства » вже визначає особливості щодо товариств з однією особою. Так, передбачається, що у разі якщо акціонерне товариство складається з однієї особи, до такого товариства не застосовуються положення щодо порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства.

Повноваження загальних зборів товариства, передбачені статтею 33 цього Закону, а також внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформляється ним письмово (у формі наказу) та засвідчується печаткою товариства або нотаріально.

Також необхідно зазначити, що Урядом до Верховної Ради України внесено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про господарські товариства , яким передбачається , зокрема, внести відповідні зміни до Цивільного кодексу та Закону України «Про господарські товариства» в частині надання права товариствам з єдиним учасником/акціонером приймати рішення з питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, одноосібно без скликання загальних зборів.

Отже, держава передбачила можливість створення товариства з одним учасником, однак наявність багатьох особливостей у правовому регулюванні діяльності таких товариств вимагає ще проведення певної роботи по врегулюванні на законодавчому рівні відносин, пов’язаних з регламентацією таких особливостей.

1234567Следующая ⇒

Поделиться: