Хмельницький університет управління та права

Хмельницький університет управління та права

Кафедра філософії   та

Соціально-гуманітарних наук

Навчальна дисципліна:

Етика (загальна і професійна)

 

Лекція

Тема :    Професійна етика державних службовців

 

Денищик О.І.

доцент кафедри,

кандидат пед. наук

 

Хмельницький

2012

Тема 7

Професійна етика: сутність, зміст, види.

1. Поняття та зміст професійної етики державних службовців.

2. Загальна культура особистості державного службовця та окремі її аспекти: управлінська, правова, моральна, політична.

3. Загальні правила поведінки державного службовця.

4. Професійно необхідні якості державного службовця.

5. Моральна культура та моральні якості державного службовця.

 

Література: ( згідно додатку)

Питання 1. Поняття та зміст професійної етики. державних службовців

Слід відмітити. Що над проблемами професійної етики у свій час працювали Аристотель, Гіппократ, Ієремія, Бентам, Шарль Монтескє, Артур Шопенгауер,

Огюст Конт та інші.

Питання, які пов’язані з етикою державного управління , етикою політики висвітлювали такі вчені, як Джон Дьюї, Віллі Айхлер, Еріх Фром, та українські вчені Н.Нижний, В. Цвєтков, С. Дубенко, В. Князєв та інші.

Професійна етика державних службовців (на нашу думку) – це один із видів управлінської етики про особливості прояву та реалізації моральних принципів, норм та якостей у процесі здійснення управлінської діяльності, морального потенціалу професії та моральної культури держслужбовців при виконанні ними професійних повноважень.

 Вона характеризує, професійну, моральну свідомість, самосвідомість, спосіб мислення та особливості поведінки, що відповідають критеріям загальнолюдської моарлі, суспільним цінностям, життєвим цілям службовцям та забезпечують належне виконання ним морального обов’язку.

Об’єктом професійної етики державних службовців є сукупність суспільних моральних норм, які виявляються в специфічних умовах управлінської діяльності, та сукупність моральних правил поведінки за допомогою, яких можна оцінити діяльність службовця з погляду таких цінностей, які справедливість, чесність, совість, гідність, людяність, щирість, а також таких специфічних вимог до етики держслужбовців, які зумовлені їх статусом: непідкупність, вірність державі та закону.

Предметом професійної етики державного службовця є закономірності й шляхи її формування та функціонування.

Зміст професійної етики державного службовця:

Перш за все вона регулює прийняття рішень у типових і нестандартних ситуаціях професійної діяльності.

Друге. Сприяє вирішенню етичних проблем колективної діяльності.

Третє. Аналізує і визначає загальні моральні основи професійної діяльності.

Четверте. Залучає до вирішення моральних проблем знання із інших галузей науки: політичних, економічних, тощо.

П’яте. Регулює пропаганду моральних ідеалів, процеси утвердження бажаних цінностей і взірців до яких необхідно прагнути працівникам у своїй діяльності.

 

Питання 2

Питання 3.

Світова практика

Державна служба є ключовим елементом системи державного управління, від ефективного функціонування якого залежить додержання конституційних прав і свобод громадян, послідовний і сталий розвиток країни.

Як зазначено в Концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу (Указ Президента України від 05.03.2004 р. № 278/2004), з огляду на стратегічне завдання України щодо здійснення системних перетворень реальних (внутрішніх) передумов для вступу до Євросоюзу, наближення державної служби до загальноприйнятих засад для країн - членів ЄС набуває особливо актуального значення.

Одним із проблемних питань діючої системи державної служби, яке потребує подальшого вирішення, є нормативне врегулювання вимог професійної етики державних службовців. Проте не лише визначення морально-етичних принципів службової поведінки державних службовців, а й законодавче закріплення механізму їх запровадження і дотримання має велике соціальне значення та є головною тенденцією сучасного розвитку державної служби зарубіжних країн.

Незважаючи на відмінності у підходах різних країн до формування організаційної культури державних службовців, незмінною є її мета - забезпечити професійну діяльність службовців в інтересах громадян і суспільства, а також запобігти можливим зловживанням владою і порушенням закону.

Великобританія

Центральна ідея етичного врядування в Європі цілком відповідає підходу, який реалізується у США. Однак це не означає, що способи її реалізації є ідентичними. Найближчою до системи США є етична система Великобританії.

Дослідники Британської державної служби відзначають, що їй притаманні висока корпоративна етика, сувора відповідність кодексу адміністративної моралі. Існує думка, що високі моральні якості державних службовців завжди були предметом особливої гордості британців. Британського державного службовця характеризують висока самодисципліна, чесність, моральність, турбота про "суспільний гаманець", професійна честь, прагнення завжди знайти найкраще рішення.

Громадянська служба і сьогодні розглядається у Великобританії як "почесний обов'язок шляхетних людей", як знак довіри до них з боку "корони" і суспільства. Поведінка "слуг корони" регламентується етичним Кодексом державного службовця. У світовій практиці немає аналога цього документа. Його своєрідність полягає в тому, що він, з одного боку, регламентує етику професійної діяльності службовців починаючи від надання послуг населенню до політичних консультацій міністрам, з іншого - визнає взаємні обов'язки службовців і міністрів. Тому він складається з двох частин: вимог до службової діяльності міністрів та вимог до решти службовців.

Принципи відкритості та відповідальності "нової" державної служби Великобританії з 1991 р. стали утверджуватися через десятирічну державну програму "Громадянська хартія". Метою програми є досягнення найвищих можливих стандартів діяльності в інтересах тих, хто користується державними послугами у Великій Британії. Хартією було встановлено стандарти державних послуг у 40 галузях (у тому числі у сфері оподаткування). Для виявлення і запозичення кращого досвіду надання державних послуг, а також підвищення відповідальності державних установ за задоволення потреб споживачів у 1992 р. Кабінетом Міністрів було введено загальнонаціональну премію "Знак хартії". Загалом діяльність "Громадянської хартії" сприяла кращому розумінню населенням своїх прав під час отримання державних послуг, а також створила передумови для зміни психології та культури самих державних службовців.

Етика доповнюється законом як засобом зовнішнього примусу. Етика державного службовця - це не стан, якого повинні досягнути службовці, а безперервний процес етичного самовдосконалення. Етику слід розглядати не як набір рецептів, а як допоміжний засіб у визначенні цілей державного управління і способів їх досягнення на державній службі.

У 1994 р. за наказом прем'єр-міністра Великобританії було створено як постійний інститут Комітет з проблем стандартів у суспільному житті, завданням якого стало вивчення стандартів поведінки та роботи всіх державних службовців, у тому числі стандартів їх фінансової та комерційної діяльності.

Франція

У Франції, як і в більшості країн Європи, етика державного службовця означає, насамперед, повагу до закону. Як і у Великобританії, вирішальною в успішному реформуванні державної служби визнано моральну мотивацію - свідоме ставлення державних службовців до реформ як до особистих цілей.

Ще в 70-ті роки XX ст. в законодавстві Франції про державну службу серед обов'язків державного службовця було регламентовано дотримання ряду принципів і правил службової поведінки. У 90-ті роки склалася об'єктивна потреба реформування державної служби у зв'язку зі зниженням її авторитету, виникненням нових комплексних завдань. Підвищена увага стала приділятися не лише законодавчому закріпленню правил службової поведінки, а й їх реалізації.

У 1991 р. було створено низку органів, зобов'язаних спостерігати, розкривати і відстежувати серйозні порушення правил службової поведінки державних службовців та доводити за необхідності відповідну інформацію про це до прокуратури й інших органів (Центральний департамент по запобіганню корупції, Міжвідомча комісія з розслідування контрактів, що укладаються службовцями, Вища рада з етики в національній поліції).

Важливим напрямом адміністративної реформи є також підготовка державних службовців з менеджменту, який пов'язує утвердження нового підходу до їх професійної етики з формуванням "нової управлінської культури". Такий підхід до вирішення проблеми було зумовлено двома основними припущеннями:

· не можна змінити організацію без зацікавленості вищого керівництва;

· менеджмент людських ресурсів повинен перестати бути виключною сферою компетенції фахівців у цій галузі й має стати одним із функціональних обов'язків кожного керівника.

Російський досвід

З різних причин реформа державної служби, особливо виконавчої влади, значно відстає від реформ в багатьох інших напрямах. Втратили силу колишні норми адміністративної моралі, нехай далекі від досконалості, але все ж вони якось регулювали поведінку державних службовців і ставали на заваді бюрократичним зловживанням. На місці цих норм виник моральний вакуум з притаманною йому вседозволеністю та корупцією.

Тому основний акцент у реформуванні державної служби Росії робиться не на структурному, а на кадровому аспекті вдосконалення. Процес реформування - справа не одного року і залежить від низки факторів, у тому числі політичного характеру.

У нормативно-правових актах і в спеціальній літературі наводиться загальний перелік вимог, рис і якостей, які зумовлюють і характеризують етичну поведінку державного службовця. Проте завдання щодо їх практичного втілення залишається невирішеним у теорії та методології державного управління.

Підходи до реалізації етичних вимог та розробки механізмів її практичного формування - в єдності індивідуального й суспільного компонентів.

Аналіз етики державних службовців США, Великобританії, Франції та Росії свідчить: незважаючи на відмінності у підходах до формування комплексної системи норм і способів функціонування етики державних службовців, незмінною є її мета - забезпечити професійну діяльність службовців в інтересах громадян і суспільства, а також запобігти можливим зловживанням владою і порушенням закону.

Професійну етику не можна запровадити авторитарними методами. До цього процесу потрібно залучати самих державних службовців. Продуктивним є лише двосторонній спосіб її запровадження: з одного боку, потрібно усвідомлення ролі професійної етики як основи професійної культури, колективне вироблення її цінностей і норм кожним службовцем, а з іншого - політична воля з належним формальним забезпеченням професійної етики як робочого інструменту державної служби.

Суспільні цінності відіграють особливу роль у поведінці державного службовця. Вони формують своєрідну систему координат, у просторі якої відбувається орієнтація його поведінки. У професійній етиці державних службовців суспільна цінність може називатися "Батьківщина", "нація". Потрібна практична реалізація в суспільній діяльності й відносинах єдності двох цінностей - Людини і Батьківщини. Батьківщина - це не абстракція, не самоціль, а живий організм, який забезпечує повагу гідності людини, розкриття і сприйняття інтересів кожного і є осередком, в якому кожна особистість почуває себе захищеною, потрібною і належно оціненою.

 

 

Висновок

Таким чином, етика державного службовця - це система норм поведінки, порядок дій і правил, взаємин і принципів у державно-службових відносинах, що є сукупністю найбільш придатних, глибоко усвідомлених і конкретизованих норм загальнолюдської моралі, властивих даному суспільству.

Етика державно-службових відносин у широкому значенні є практично-виховною і регульованою чинністю.

Відтак проблема професійної етики державного службовця пов'язана з тим, що його діяльність повинна відповідати не тільки Конституції України, чинному законодавству, а й моральним принципам і нормам.

При цьому етичний кодекс, яким державні службовці мають керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, але й конкретизує її вимоги відповідно специфіки службової діяльності, неординарних обов'язків і повноважень, що покладаються на них.

У цьому й полягає сутність етики державного службовця.

 

 

Питання 4

Моральна культура державного службовця являє собою синтез стійких знань про гуманістичні принципи, норми моралі та моральності, впевненості у їх соціальному значенні і високому призначенні як для суспільства, так і для кожної посадової особи, вміння реалізовувати їх у повсякденній поведінці і конкретних вчинках у процесі здійснення професійних повноважень.

 

Основні принципи моральної культури державного службовця:

Перше. Відданість ідеалам демократичної, соціальної та правової держави.

Друге. Усвідомлення великої відповідальності      

перед кожним громадянином і суспільством у цілому.

Третє. Принцип гуманного, шанобливого та турботливого ставлення до людини.

Четверте. Принцип порядності. серед найважливіших ознак якої є чесність, правдивість, чесність і доброзичливість у ставленні до людей. Питання моральності і особистої чесності чи не найважливіше, бо воно тісно пов'язане з найстрашнішим злом в сучасному українському суспільстві - корупцією. За умов падіння суспільної моралі, розпаду загальнолюдських етичних норм, в державі небувалого розквіту набуло свавілля, здирництво і пряме хабарництво чиновників всіх рангів.

П'яте.       Принцип непримиренності до несправедливості, який виявляється, перш за все, в дотриманні вимог Конституції та чинного законодавства, рівності всіх громадян перед законом, повазі будь якої особи, гідність якої не може бути принижена ні при яких обставинах.

Шосте. Принцип простоти, скромності, доступності тощо.

Етичні вимогі до державних службовців:

• приверженість вищим моральним принципам, вірність державі; державний службовець повинен ставити державні інтереси вище індивідуальних,

М. Фіцула, посилаючись на дослідження Ю. Бабанського, Н. Єфременко, Л. Іванова та Н. Монахова, визначив п'ять основних груп моральних якостей. З урахуванням їхнього впливу на професійну діяльність та поведінку майбутніх державних службовців, виділяємо:

- моральні якості, які забезпечують громадянську спрямованість та зміст соціальних цінностей особистості (гуманність, духовність, справедливість, мужність, помірність, відповідальність, самовідданість, патріотизм, громадянськість, співробітництво, повага до інших, переконаність, обов'язок, незалежність, істинність, співчутливість, доброта, безкорисливість);

- моральні якості, спрямовані на досягнення поставлених цілей (впевненість, ініціативність,працьовитість, наполегливість, цілеспрямованість, енергійність, обов'язковість);

- моральні якості, які допомагають контролювати і гальмувати негативні прояви у поведінці (почуття совісті, непідкупність, правдивість, чуйність, чесність, гідність, людяність, стриманість, ввічливість, толерантність обачність; скромність неупередженість,скромність, обовязковість, вірність, принциповість, терпимість, турботливість);

- моральні якості, які сприяють досягненню мети (діловитість, дисциплінованість, активність, старанність, сумлінність, сміливість, пунктуальність);

- моральні якості, які сприяють самовдосконаленню (порядність, самодисципліна, вимогливість до себе, простота, самокритичність, самовладання здастністі до самооцінки)_:

Формування моральної культури та моральних якостей відбувається в процесі:

1. Спеціалізації: шляхом створення соціокультурного середовища;

2. Виховання, зокрема моральне, трудове, правове, екологічне;

3. Самовиховання;

4. Діяльність;

Спілкування.

Додаток 1.

ЕТАЛОННІ ПСИХОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ (ВИМОГИ) ДО ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЙ

Вимоги до керівника

I. Особистісні особливості: схильність до лідерства, уміння вибудовувати відносини в малій ірупі, соціальна сміливість, незалежність, самостійність у поведінці, організованість, стриманість, емоційна стабільність, урівноваженість, високий самоконтроль, стресостійкість, доброзичливість, чуйність, інтуїтивність у взаєминах з людьми, готовність до формування нових груп і співробітництва.

II. Інтелектуальні особливості: досить високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, насамперед логічних і аналітико-синтетичних, широкі професійні знання й уміння, високий рівень культури й освіченості, висока і стабільна професійна продуктивність.

III.   Соціально-поведінкові особливості: готовність активно діяти в складних умовах, уміння знаходити адекватний спосіб вирішення проблем, уміння ладити з людьми, демонстрація здатності уникати проявів негативного ставлення до них.

IV.   Критерії групової оцінки особистості: продуктивність і авторитетність у колективі, здатність до адміністративно-організаторської і інженерно-організаційної роботи, виробнича спрямованість особистості — усі ці оцінки повинні перевищувати середній рівень посадової групи.

Хмельницький університет управління та права

Кафедра філософії   та

12345Следующая ⇒

Поделиться: