Загальна культура особистості державного службовця та окремі її аспекти: управлінська, правова, моральна, політична.

 

Завданням вищого навчального закладу, і зокрема, ХУУПу є не тільки дати високий рівень фахової освіти, але й сформувати гармонійно розвинену, високо - освічену, соціально – активну людину, що наділена глибокою громадською відповідальністю і яка є носієм кращих надбань національної і світової культури.

Культура (лат. Culture — «обробіток», «обробляти»)— сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом свого існування.

Освіченість, виховання.

Рівень досконалості певної галузі господарської (лат. аcriculture- мистецтво управляти, культура управління).

У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти. При цього стосовно землі Катон писав не просто про технічну обробку ділянки, а й специфічне, духовне ставлення до неї.

Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н. е.). Вони пропонували такі способи організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів.

Римський оратор і публіцист Марк Тулій Цицерон, говорячи про оброблення, мав на увазі не землю, а духовність, виховання, розвиток розумових здібностей. У одному з своїх листів він говорить про «культуру духу», тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.

У середньовічній Європі слово «культура» вживалося в словосполученнях і означало ступінь майстерності в якій-небудь галузі, придбання розумових навичок (наприклад, cultura juris — вироблення правил поведінки, cultura scientiae — засвоєння науки, cultura literarum — вдосконалення письма).

Таким чином. поняття культура включає особливого роду відносини, які властиві тільки людині, це відносини до самого себе, які б відповідали відносинам з іншими людьми та його відносинами із суспільством.

Звичайно культура по-своєму і специфічно проявляється у різних гранях людської діяльності та взаємовідносин. Так у процесі управлінської діяльності державний службовець проявляє себе, і як особисті, і як учасник політичного життя, і як носій твердих моральних переконань, як володар стійких естетичних смаків, і як активний учасник розбудови правової держави.

Відповідно до цих проявів і відбувається комплексне формування професіоналізму майбутнього управлінця за слідкуючими аспектами особистості культури:

· політична культура;

· моральна культура;

· естетична культура;

· правова культура.

Інші науковці виділяють і такі аспекти:

· інформаційна культура;

· національна культура

· духовна культура;

· організаційна культура;

· економічна культура;

· корпоративна культура.

Ефективне державне управління можливе за умови наявності високо рівня управлінської культури (або культури управління).

Управлінська культура – це комплекс знань про систему цінностей і мету діяльності організації шляхи та засоби досягнення її (мети), правила і норми ділової поведінки (В.В. Цвєтков.) вона включає також мистецтво керівництва, мистецтво спілкування, мистецтво прийняття правильного рішення та мистецтво його виконання.

Суть і зміст управлінської культури характеризується умінням працювати компетентно, професійно, творчо та ініціативно.

Ось чому так сьогодні в Україні потрібно державні службовці нового типу , які мають високий рівень загальнокультурної освіченості, володіють сучасними інформаційними технологіями, демократично контролюються народом.

· Психологічна культура складається із всебічних знань психічно складу особи, впевненість у необхідності цих знань для високопрофесійного здійснення своєї діяльності, уміння користуватись психологічною діагностикою у процесі спілкування, а також для вивчення себе та інших (тести, психофізіологічні методи  детектори брехні тощо).

· Політична культура складається з знань випускника основних положень теорії суспільного розвитку, стратегій й тактики, політичних настанов основних партій і рухів; умінь користуватись усіма способами політичної діяльності, проявляти політичну активність, вмілого використання політичної інструментарії (демократію і гласність).

· Моральна культура формується на основі глибокого засвоєння гуманістичних принципів моралі, розуміння їх високої соціальної цінності; впевненість їх соціальному значенню і високому . Умінь користуватись усім етичним інструментарієм і контролювати свої дії власною совістю.

· Правова культура державного службовця - це міцні знання діючого законодавства нормативно-правових актів, якими він керується у своїй професійній діяльності, наявність уміння та навичок їх реалізації, а також особиста участь у розбудові правової держави у боротьбі з корупцією та бюрократизмом у сфері державного управління.

Законослухняність та загострене почуття справедливості у державного службовця має поєднуватись з співчуттям та співучастю у долі людей.

 

 

Питання 3.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: