Валідність проективних тестів

При дослідженні валідності проективних методик найбільш з'ясованим аспектом є поточна критеріальна валідність. Найчастіше поточну критеріальну валідність проективних тестів вивчають порівнянням результатів у контрастних групах. Оскільки більшість проективних тестів використовується у клінічній психодіагностиці, найчастіше беруть об'єктивний критерій медичного діагнозу, що фіксує факт «здоров'я» або «нездоров'я». При валідізації встановлюють такі показники-симптоми, що надійно диференціюють піддослідних певним критерієм. За такою моделлю проводилася валідізація тесту ТАТ.

Іншим поширеним засобом контролю поточної валідності є порівняння даних тесту з «портретом особистості». Інформація про особистість може аналізуватися на підставі бесід, спостережень, експертних висновків педагогів тощо.

Порівняно з поточною валідністю показники прогностичної валідності вивчаються рідше. Аналіз цих показників здебільшого здійснюють у лонгіт'юдних та ретроспективних спостереженнях. Труднощі віддаленої валідації пов'язані з проблемою встановлення зв'язку прогностичного критерію з поточними особливостями особистості.

Проблема критеріальної валідізації проективних тестів визначається специфічними рисами, що відрізняють проективні техніки від об'єктивних тестів та опитувальників особистості. Перші орієнтовані на широку «обсерваційну» інформацію про різноманітні властивості особистості, у той час як об'єктивні тести та опитувальники вимірюють обмежене коло ознак та властивостей, до яких значно легше підібрати критерій валідізації.

У конкретних піддослідних в проективному тесті по-різному виявляється та чи інша властивість особистості. Наприклад, у одного з піддослідних можна виявити велику кількість симптомів агресії і незначний прояв ознак творчих здібностей. У відповідях іншого, навпаки, домінуватимуть творчі симптоми, а агресивність може і не виявитися. Відсутність єдиної ієрархії реєстрації симптомів для піддослідних призводить до низьких показників критеріальної валідності, якщо аналізувати тест відносно кожного з симптомів за всією вибіркою валідізації. Вищі та адекватніші показники будуть досягнуті при аналізі «констеляцій», комплексів симптомів, пов'язаних з конкретним діагнозом. Найменш розробленим, але винятково важливим питанням аналізу критеріальної та конструктної валідності проективних технік є очевидна різниця між реальним (критеріальним) зовнішнім способом поведінки та його проекцією у фантазії піддослідного. Так, сексуальні імпульси на тлі соціальної тривожності та специфічного виховання, звичайно, яскравіше виявляються у фантазіях, ніж у реальній поведінці. Але при наявності психопатичних відхилень агресивна сексуальність може однаково виразно проявлятися як у проекції, так і у критеріальній поведінці.

Формальні характеристики проективних прийомів, аби дати підстав щодо однозначного співвіднесення його з якоїсь конкретної теоретичної схемою, тим щонайменше зумовлюють особливу стратегію дослідження. Передусім це стосується поведінки експериментатора і випробуваного: експериментатор з нейтрального реєстратора відповідей випробуваного має стати його партнером, доброзичливим і розуміє співрозмовником; випробовуваний ж у такій ситуації (навіть за відсутності спеціально поставленої психотерапевтичної завдання) переживає своєрідний “катарсис”, Звісно ж, успіх проективного дослідження що свідчить залежить від особистості експериментатора, його вміння заручитися підтримкою випробуваного та інших чинників, що виникають у подібному спілкуванні Основні засади проективного дослідження склалися у боротьбі, з одного боку, з традиційною експериментальної психологією, «стерилизовавшої» умови експерименту для досягнення максимальної об'єктивності, з іншого боку — з тестовимипсихометрическими дослідженнями,игнорировавшими індивідуальні особливості особи і способи їх досягнення тих чи інших результатів. У певному сенсі принцип побудови проективного експерименту близький принципу “функціональної проби”,развиваемому у вітчизняній психології, за яким експеримент моделює “як розумові операції хворого, але його особистісне ставлення” [5,С.156].Проективние методи нині поширені, їх кількість велика і продовжує зростати. Разом про те вони усе ще улюбленою мішенню для критики. Загальноприйнятим є думка про недостатньою об'єктивності проективної техніки, про невідповідність багатьох методик вимогам, зазвичай що ставляться допсиходиагностическому інструментарію. Так А.Анастази зазначає, що з погляду психометрики вони «в переважну більшість виглядають шкода» [1,С.182]. Серед їхніх вад зазвичай бачать відсутність чи неадекватність нормативних даних, що зумовлює труднощам і суб'єктивізму інтерпретації індивідуальних результатів, коли психолог змушений довірятися своєму «клінічного досвіду». Іншою вадою у тому, що деякі проективних методиках відсутня об'єктивність у визначенні показників, часто незадовільними є коефіцієнти гомогенності іретестовой надійності. Спроби їхвалидизации страждають методичними вадами або через поганий контрольованості умов експерименту, або через необгрунтованості статистичного аналізу, або через неправильного формування вибірки. Як А.Анастази, число робіт, котрі зазнали невдачі в доказі будь - якої валідності таких проективних методик, як « Намалюй людини » і «Чорнильні плями » Роршаха, воістину вражає [1, З. 182] .

Проте, попри відзначені недоліки, популярність і титул проективних методик мало змінюються. Передусім це пояснюється лише тим, що вони, за зізнаннямпсиходиагностов, меншою мірою піддаються фальсифікації із боку випробуваного, ніж опитувальники, і тому більш придатні для діагностики особистості. Це перевагу проективних методів пов'язана з тим, що мета зазвичай замаскована, і випробовуваний неспроможна вгадати способи інтерпретації діагностичних показників та його зв'язку з тими чи інші проявами особистості; й тому він не вдається домаскировке, спотворення, захисним реакцій під час обстеження [6, З. 210]. Разом про те деякі психологи (Л. Каплан, Л.Кронбах) дедалі більше розглядають проективні методики як клінічні інструменти, які можуть слугувати додатковим якісним засобом ведення діалог ізобследуемим пацієнтом [1,С.194].

Проективние методи можна використовувати як і відмінний інструмент в дослідженнях по психології особистості: натомість, щоб жалкувати з приводу невідповідність фантазії і реального поведінки, ми мають їх вивчати і аналізувати фантазії у світі сьогодення й минулого поведінки суб'єкта. Адже особистість реалізує світ своїх фантазій й потреби через адаптацію, поступки і врегулювання відповідно до вимогами оточуючої реальності [5,С.108].

З іншого боку, проективні методи ефективні задля встановлення контакту з піддослідним, регулярно працюють з малими дітьми. Вони, зазвичай, викликають інтерес з боку випробуваного, який втягується у тому виконання.

 

⇐ Предыдущая123Следующая ⇒

Поделиться: