ТЕМА 16. ФІЛОСОФІЯ МАЙБУТНЬОГО

Соціальне передбачення та прогнозування - властивість людської свідомості. Науковий прогноз. Ступені вірогідності та верифікація прогнозу. Основні методи та функції прогно­зування.

Глобальність як сутнісна ознака сучасної цивілізації. Гло­балізація суспільних відносин і планетарної свідомості, їх по­зитивні та негативні наслідки, основні домінанти.

Глобальні проблеми як сукупність соціоприродних супереч­ностей у розвитку людства.

Філософське осмислення сучасного світу. Філософський синтез сучасного наукового знання та його культурно-гуманіс­тичних вимірів.

Людина-творець, її інтелектуально-особистісні якості і здіб­ності - головна рушійна сила сучасної цивілізації. Проблема перетворення людського інтелекту у вирішальний фактор сус­пільного розвитку.

Майбутнє як філософська проблема, її світоглядні, нау­ково-методологічні, морально-психологічні та духовно-куль­турні компоненти. Поняття футурології. Основні футурологіч­ні концепції сьогодні. Завдання переходу від технологічної до антропогенної цивілізації. Універсальна концепція розвитку.

Гуманістичний потенціал сучасної цивілізації та його сутнісні ознаки. Імперативи всебічного гуманістичного поступу людства, його гуманістичні ідеали.

ТЕМА 17. ФІЛОСОФІЯ КРАСИ

Проблема краси в античності. Космічна гармонія і співмірність. Калокагатія. Єдність тіла і духу як ідеал прекрасного.

Краса як символ божественного в середньовічній філо­софії.

Принцип естетизму в гуманізмі епохи Відродження. Ідеал гармо­нійної людини в мистецтві Ренесансу. Душа і дух, природа і людина

Розум і почуття в пізнанні краси в добу Нового часу. Тво­рення мистецтва за законами розуму. Принципи симетрії, про­порції, міри, гармонії (класицизм).

Творення прекрасного в епоху Модерну. Втілення розмаїт­тя здібностей особистості. Талант і геній, іронія і гра, співпере­живання і героїзм.

Краса як цінність, вироблена на основі феноменологічного методу, яка виражає єдність людини і твору мистецтва.

Сутність твору мистецтва, його відкриття людині в якості істини (герменевтика).

Емоції і розум в аналітичній філософії.

Постмодернізм. Уявлення того,, що реально не відчувається, але викликає почуття піднесеного.

Краса як метацінність у життєдіяльності людини.

ТЕМА 18. РІВНІ І МЕТОДИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Визначення ролі наукового дослідження в теоретичній і практичній діяльності людини.

Емпіричний рівень - здобуття нових експериментальних фактів, зіставлення з ними теорії, перевірки її адекватності.

Теоретичний рівень - проведення теоретичної інтерпретації експериментальних фактів.

Аксіоматичний метод: основою теорії вибирається аксіома, з якої виводяться теореми. Зіставлення знання з експеримен­тальними фактами не проводиться.

Конструктивістський метод - вихідні поняття і правила побудови складних теоретичних концептів вважаються інтуї­тивно очевидними. Побудова конструкту у формі символів.

Гіпотетико-дедуктивний метод - редукування з гіпотез но­вих знань і даних. Процес зіставлення гіпотез з експеримен­тальними фактами.

Прагматичний метод - пошук ефективних шляхів досяг­нення цілей відповідно до конкретних цінностей. Метод досяг­нення мети і життєвий успіх людини.

Застосування теоретичних методів у науці і повсякденному житті людини.

Системосмислодіяльна методологія пізнання.

ТЕМА 19. ФІЛОСОФІЯ ДОБРА

Проблема добра як головної спрямованості гуманізму. Іде­ал добра як блага в античності. Мудрість, справедливість, муж­ність, гідність - основні доброчинності античної людини.

Бог як втілення добра і блага в християнстві. Принципи християнської моралі як головна умова втілення віри, любові, надії, совісті в правильному і праведному житті людини.

Єдність добра і краси в епоху Ренесансу. Свобода індивіда як шлях до справжнього добра.

Раціональна, вільна людина як ідеал добра у філософії Нового часу (Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо). Категоричний імператив І. Канта як абсолютний моральний закон для формування доброї людини (для себе і суспільства).

Добро для всіх у суспільстві без експлуатації і приватної власності К. Маркса. Надлюдина Ф. Ніцше як втілення волі до влади над собою.

Позитивні цінності людини в суспільстві у феноменології. Ідея герменевтики про досягнення єдності з сущим і сутністю речей.

Проблема добра в екзистенціалізмі і персоналізмі. «Я» і «Ти» М. Бубера. Комунікація К. Ясперса.

Інтелектуальний пошук добра в постмодернізмі. Деконструктивізм проти усталених цінностей.

Три етики: доброчинності, обов'язку і цінностей. Проблеми свободи і відповідальності. Насилля і ненасилля. Мораль і право.

ТЕМА 20. СИНЕРГЕТИКА

Історія еволюції й розвитку людства як органічна частина Всесвіту. Інтерпретація історії людини в теорії, самоорганізації складних систем - синергетиці. Ідеї самоорганізації складних систем у працях І. Пригожина і М. Моїсєєва. Синергетика як метод відкриття загадкових процесів життєдіяльності людини і надлюдства.

Синергетика і еволюція. Нелінійні математичні рівняння -основний пріоритет синергетики. Атракторні стани як вираз структури системи. Нестійкість і нерівномірність системи -стан хаосу. Перехід від хаосу до стійкості системи. Зворотний зв'язок та його роль у формуванні стійкості системи.

Поняття гомеостазу і біфуркації. Модельний експеримент. Лінійна екстраполяція та її відношення до суспільства в контексті синергетичних перетворень.

Синергетичні уявлення та їх роль в оцінках характеру ста­новлення, еволюції і розвитку людини, суспільства і людства.

Розум людини як підсумок процесів самоорганізації. Здат­ність людини до оновлення, творчості, діяльності - результат складної діалектики синергетичних і системних процесів, зво­ротних позитивних і негативних зв'язків.

Синергетика як концепція розвитку. Діалектика і синерге­тика. Перспективи синергетики в подальшому розвитку науки.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: