ТЕМА 21. ФІЛОСОФІЯ СИМВОЛІЧНОГО СВІТУ ЛЮДИНИ

Специфіка виявлення внутрішнього особистого життя людини в символіці буття. Мова, праця, культура - форми символічного буття людини; вони доступні не тільки своїм творцям, але й усім тим, хто розуміє їх смисл.

Історія розвитку масштабів символічної діяльності людини. Створення символічного світу людини. Мова - найважливіша складова символічного світу. Сутність мови та її структурні складові. Мова - символічний вираз у письмі і звуках життя людини.

Проблема мови в античності. Співвідношення імені і реаль­ності, яка іменується. Зв'язок між словом, образом, який воно виражає, і об'єктом.

Християнські богослови про здатність людини до мови і мовлення. Включення мови у чітко визначені форми світо­будови.

Логічний аналіз мови в Новий час; мова виражає понят­тя, і сама вона є засобом мислення. Спроби побудови уні­версальної мови. Слова - це знаки предметів або їх психічних образів.

Філософія мови В. Гумбольдта. Ідея Е. Кассірера про від­мінність мови і психіки і самостійність буття мови. Логічна ха­рактеристика мови в неопозитивізмі, прагнення усунути не­досконалості природної мови. Програма верифікації, її пере­ваги і недоліки. Проблема мови в контексті когерентної і праг­матичної концепцій істини.

Філософія імені і філософія предикатез, їх зв'язків з філо­софією мови. Філософія ціннісних установок визначення особистісного і суспільного характеру мови.

Мова як вираження, символізація внутрішнього, духовного життя людини. Мова і мовлення як здійснення комунікацій між суб'єктами.

Суспільна природа мови; кожний суб'єкт повинен виражати себе в загальнозначущій формі. Життєвість і гнучкість мови, «живе слово». Багатство, розмаїття мови як пряме продо­вження багатства психологічного життя людини.

Мовна комунікація, її особливості та роль у спілкуванні.

Єдність і багатоманітність мов. Природні і штучні мови. Метамова та її сутність. Формалізовані мови. Машинна мова. Нездоланність природної мови.

Запропоновані теми не обмежують творчих можливос­тей викладача, який має право вносити безліч варіантів власного бачення курсу філософії.

СЛОВНИК ПЕРСОНАЛІЙ

•АДОРНО ТЕОДОР (1903-1969) - німецький філософ і со­ціолог мистецтва ліворадикальної орієнтації, один з видатних представників Франкфуртської школи. Основні твори: «Філо­софія нової музики» (1949), «Негативна діалектика» (1966).

•АНСЕАЬМ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ (1033-1109) - теолог і філософ, намагався раціонально обґрунтувати догмати хрис­тиянства.

• АРІСТОТЕЛЬ (384-322 до н. е.) - давньогрецький філософ і вчений, засновник таких наук, як логіка, метафізика, політологія, поетика тощо. Головна філософська праця - «Метафізика».

•БАХТІН МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ (1895-1975) - ро­сійський філолог, літературознавець, теоретик мистецтва, фахі­вець у галузі теорії пізнання, культурології. Основний філо­софсько-естетичний твір - «Естетика словесної творчості» (1979).

•БЕКОН ФРЕНСІС (1561-1626) - англійський філософ, за­сновник матеріалізму та експериментальної науки Нового часу; займав високий державний пост лорда-канцлера. Автор трак­тату «Новий Органон» (1620).

•БЕРГСОН АНРІ (1859-1941) - французький філософ, представ­ник інтуїтивізму і філософії життя. Основні твори: «Матерія і пам'ять» (1896), «Вступ до метафізики» (1903), «Творча еволюція» (1907).

• БЕРДЯЕВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1874-1948) - заснов­ник вітчизняного екзистенціалізму, релігійний філософ і публі­цист. Основні твори: «Смисл творчості» (1916), «Світогляд Достоєвського» (1923), «Російська ідея» (1946), «Самопізнання» (1949).

•БЕРКЛІ ДЖОРДЖ (1685-1753) - англійський філософ, суб'єктивний ідеаліст, протягом майже двадцяти років - єпис­коп в Ірландії. Основні твори: «Досвід нової теорії зору» (1709), «Трактат про начала людського знання» (1710), «Три розмови між Гіласом і Філонусом» (1713).

• БУЛГАКОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1871-1944) - ро­сійський релігійний філософ, богослов, економіст. Основні твори: «Філософія господарства» (1912), «Про боголюдство. Трилогія» (1933-1945), «Філософія імені» (1953).

• ВЕРНАДСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ (1863-1945) -український природодослідник і мислитель, засновник геохімії, біогеохімії, радіогеології. Основні твори: «Початок і вічність життя» (1922), «Біосфера» (1926), «Нариси геохімії» (1927).

• ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН (між 1545-1550 - бл. 1620) - укра­їнський письменник, критик, сатирик, мислитель. Філософсь­ке світосприйняття ґрунтувалося на текстах Святого письма, творах представників східної патристики. Виступав полум'я­ним захисником православ'я. Основні твори: «Книжка», «Роз­вінчання диявола-миродержця», «Послання до всіх взагалі в Лядській землі живучих», «Позорище мисленнєве» та ін.

• ВІТГЕНШТЕЙН ЛЮДВІГ (1889-1951) - австрійський фі­лософ і логік, один із засновників аналітичної філософії. Основні твори: «Логіко-філософський трактат» (1921), «Філо­софські дослідження» (1953).

• ВОЛОДИМИР МОНОМАХ (1053-1125) - державний і полі­тичний діяч Київської Русі, мислитель, один із родоначаль­ників християнського гуманізму. Автор «Повчання Володими­ра Мономаха», яке стало не тільки духовним заповітом його дітям і нащадкам, а й взірцем утвердження ідеалу князівського правління, що найбільш відповідало інтересам єдності Русі.

• ГАЙДЕГГЕР МАРТІН (1889-1976) - німецький філософ, один з основоположників німецького екзистенціалізму. Основ­на праця - «Буття і час» (1927).

• ГЕГЕЛЬ ГЕОРГ ВІЛЬГЕАЬМ ФРІДРІХ (1770-1831) - ні­мецький філософ, об'єктивний ідеаліст, представник німецької класичної філософії, творець оригінальної філософської сис­теми. Основні твори: «Феноменологія духу» (1807), «Наука логіки» (1812-1816), «Енциклопедія філософських наук» (1817), «Філософія права» (1821).

•ГЕЛЬВЕЦІЙ КЛОД АДРІАН (1715-1771) - французький філософ-матеріаліст, послідовник сенсуалізму Локка. Основні твори: «Про розум» (1758), «Про людину» (1769).

•ГЕРАКЛІТ ЕФЕСЬКИЙ (бл. 544 - бл. 483 до н. е.) - давньо­грецький філософ, вважав вогонь першоелементом світу (кос­мосу). Твір «Про природу», що дійшов до нас у фрагментах, славився в давнину глибиною, претензією на пророцтво і загадковістю викладу, за що сучасники прозвали Геракліта «Темним».

•ТІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ (бл. 1600-1683) - культурний і цер­ковний діяч, історик, філософ. Народився в Пруссії. Вступив до Києво-Могилянської академії, потім на кошти П. Могили вчився в Польщі та в Англії. Після повернення був обраний про­фесором філософії Києво-Могилянської академії, а в 1646 р. -її ректором. З 1650 р. - ігумен київських Кирилівського та Миколаївського монастирів, з 1656 р. - архімандрит Києво-Печерської лаври. Автор праць «Про істинну віру», «Стара віра», «Мир з богом чоловіку», «Праця з загальної філософії» та ін.

• ГОББС ТОМАС (1588-1679) - англійський філософ-мате­ріаліст і сучасник англійської буржуазної революції, під час якої емігрував у Париж, де написав свої головні твори - «Філо­софські елементи вчення про громадянина» (1642) і «Левіа­фан» (1651). У вченні про суспільство захищає теорію суспіль­ного договору, що лежить в основі становлення держави.

•ГОГОЦЬКИЙ СИЛЬВЕСТР СИЛЬВЕСТРОВИЧ (1813— 1889) - український і російський філософ, представник укра­їнської академічної філософії. Свої погляди називав теїстич­ними, а саму філософію розглядав як умоглядну моральну на­уку. Основні твори: «Критичний погляд на філософію І. Канта», «Філософський лексикон» (в 4 т.), «Огляд системи Гегеля».

•ГУССЕРЛЬ ЕДМУНД (1859-1938) - німецький філософ, засновник феноменології. Основні твори: «Філософія арифме­тики» (1894), «Логічні дослідження» (1901).

• ДЕКАРТ РЕНЕ (1596-1650) - французький філософ, мате­матик, фізик, фізіолог. Родоначальник раціоналізму в євро­пейській філософії. Основні твори: «Розмірковування про метод» (1637), «Начала філософії» (1644).

• ДЕМОКРІТ ІЗ АБДЕРА (бл. 460 - бл. 370 до н. е.) - давньо­грецький філософ-матеріаліст, перший енциклопедист серед греків. Визнавав два начала - атоми і порожнечу; вважається одним з родоначальників атомістики.

• ДІДРО ДЕНІ (1713-1784) - французький філософ, просвіт­ник, керівник - засновник та редактор «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел», письменник, критик мистецтва. Основні твори: «Думки до пояснення при­роди» (1754), «Розмова д'Аламбера з Дідро» (1769), «Філо­софські обґрунтування матерії і руху» (1770), «Елементи фізіології» (1774-1780).

• ДІЛЬТЕЙ ВІЛЬГЕЛЬМ (1833-1911) - німецький філософ, психолог та історик культури. Провідний представник філо­софії життя, засновник філософської герменевтики. Основні твори: «Вступ до наук про дух», «Критика історичного ро­зуму» (1883), «Описова психологія» (1896), «Виникнення гер­меневтики» (1900) та ін.

• ДРОГОБИЧ ЮРІЙ (бл. 1450-1494) - український вчений, доктор медицини і філософії, представник раннього гуманізму в Україні. Освіту здобув у Краківському та Болонському університетах. З 1487 р. - професор медицини та астрономії Краківського університету. Праці Дрогобича були відомі в багатьох країнах Європи.

• ДЮРКГЕЙМ ЕМІЛЬ (1858-1917) - французький соціолог і філософ, родоначальник французької соціологічної школи. Основні твори: «Про розподіл суспільної праці» (1893), «Само­губство» (1897), «Елементарні форми релігійного життя» (1912).

• ЕНГЕЛЬС ФРІДРІХ (1820-1895) - німецький вчений і гро­мадський діяч, родоначальник марксизму як цілісної соціально-економічної концепції. Особистий друг і помічник К. Маркса, співавтор багатьох праць з теорії комунізму і критики капіта­лізму. Основні твори: «Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії» (1886), «Анти-Дюрінг» (1878), «Похо­дження сім'ї, приватної власності і держави» (1884), «Діалек­тика природи» (1873-1882).

• ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ (1469-1536) - гуманіст епохи Відродження, голова «північних гуманістів», філолог, письмен­ник. Родом з Роттердама. Автор «Похвали Глупоті» - сатири, що висміює звичаї та пороки сучасного йому суспільства. Відіграв велику роль у підготовці Реформації, але не прийняв її. Ворог релігійного фанатизму. Не протиставляє віру і знан­ня, оскільки знання слугує зміцненню віри, розумінню Святого письма.

• ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ (XI ст.) - давньоруський письменник, перший Київський митрополит з русичів. Перший відомий нам давньоруський книжник і мислитель, який зробив своїм предметом розмірковування про долю людства, спробував роз­глянути основні тенденції і рушійні сили історії. Його погля­ди знайшли відображення у праці «Слово про закон і благо­дать» - першій пам'ятці вітчизняної культури мислення.

• КАМЮ АЛЬБЕР (1913-1960) - французький письменник і філософ, представник атеїстичного екзистенціалізму, лауреат Нобелівської премії 1957 р. Основні твори: «Міф про Сізіфа» (1942), «Бунтуюча людина» (1951) та ін.

• КАНТ ІММАНУЇЛ (1724-1804) - німецький філософ і вче­ний, родоначальник німецького класичного ідеалізму. Основні твори: «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практич­ного розуму» (1788), «Критика здатності судження» (1790).

•КОНИСЬКИЙ ГЕОРГІЙ (1717-1795) - український цер­ковний діяч, філософ, визначний мислитель XVIII ст. Керував кафедрою філософії в Києво-Могилянській академії, читав курс загальної філософії, був професором богослов'я і ректо­ром академії. Праці: «Воскресіння мертвих» і 80 промов та проповідей, які майже всі опубліковані.

• КОНТ ОГЮСТ (1798-1857) - французький філософ, один з основоположників позитивізму і соціології. Основні твори: «Курс позитивної філософії» (1830-1842), «Система позитив­ної політики» (1851-1854).

• КОНФУЦІЙ (бл. 551-479 до н. е.) - давньокитайський філософ і педагог, засновник конфуціанства. Суть його вчення викладено в книзі «Лунь юй» («Бесіди та судження»). Кон­цепція людяності в уявленні Конфуція - це система декількох найважливіших ідей: відданість імператору, вірність обов'язку, повага синів.

• КУЛЬЧИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (1895-1980) - український філософ, громадський і культурно-освітній діяч української діаспори. Вивчав філософію у Львівському університеті і в Сорбонні, був професором філософії і психології Українсь­кого Вільного Університету в Мюнхені. Автор 130 статей і монографій з психології, етнографії, антропології, філософії, педагогіки, літературознавства, германістики. Писав англійсь­кою, німецькою, французькою, українською мовами.

• ЛОКК ДЖОН (1632-1704) - англійський філософ-матеріаліст, діяльність якого належить до епохи Реставрації в Англії. Він взяв участь у боротьбі партій Англії як філософ, еко­номіст і політичний письменник. Основна праця - «Досвід про людський розум» (1690).

• ЛОСЄВ ОЛЕКСІЙ ФЕДОРОВИЧ (1893-1988) - філософ, філолог, автор ряду фундаментальних праць з античної есте­тики, логіки, мовознавства, перекладач філософської і худож­ньої літератури зі стародавніх мов. Основні твори: «Ерос у Платона» (1916), «Античний космос і сучасна наука» (1927), «Діалектика художньої форми» (1927), «Діалектика міфу» (1930), «Антична міфологія в її історичному розвитку» (1957), «Істо­рія античної естетики» (1963-1980), «Володимир Соловйов та його час» (1990) (вийшла посмертно).

• МАМАРДАШВІЛІ МЕРАБ КОСТЯНТИНОВИЧ (1930-1990) - грузинський і російський філософ, спеціаліст з мета-філософії, теорії пізнання, методології науки, історії філосо­фії. Основні твори: «Класичний і некласичний ідеали раціо­нальності» (1984), «Як я розумію філософію» (1990).

• МАРІТЕН ЖАК (1882-1973) - французький філософ-неотоміст. Основні твори: «Інтегральний гуманізм» (1936), «Символ віри» (1941).

• МАРКС КАРЛ (1818-1883) - німецький соціолог, філософ, економіст, основоположник марксизму. Основні твори: «Капі­тал» (1867-1894), «Злиденність філософії» (1847), «Святе сімейство» (1844-1845), «Німецька ідеологія» (1845-1846) та ін.

• МОГИЛА ПЕТРО (1596-1647) - український церковний, політичний, культурно-освітній діяч, реформатор, Київський митрополит з 1632 р. Створив Київський колегіум (1632), від­крив колегію в Кремінці (1636), слов'яно-греко-латинську ака­демію в Яссах (1640). Дбав про розвиток Києво-Печерської лаврської друкарні, сам підготував 20 творів церковно-теоло­гічного, полемічного, філософського та моралізаторського ха­рактеру. Все своє майно, кошти, бібліотеку заповів академії.

• МОНТЕНЬ МІШЕЛЬ (1533-1592) - французький філософ-гуманіст. Головний твір - «Досліди» (1580-1588).

• НІЦШЕ ФРІДРІХ (1844-1900) - німецький філософ, про­фесор філології в Базелі (Швейцарія), культуролог, етик. Ос­новні твори: «Так казав Заратустра» (1883-1884), «По той бік добра і зла» (1886), «Воля до влади» (1906).

• НОВИЦЬКИЙ ОРЕСТ МАРКОВИЧ (1806-1884) - укра­їнський філософ, перший професор філософії Київського уні­верситету. Автор праць: «Про дорікання, які роблять філосо­фії...», «Керівництво до логіки», «Поступовий розвиток давніх фі­лософських вчень у зв'язку з розвитком язичницьких вірувань».

•ОРТЕГА-І-ГАСЕТ ХОСЕ (1883-1955) - іспанський філософ, соціолог, культуролог. Основні твори: «Дегуманізація мистецт­ва» (1925), «Повстання мас» (1929-1930). '

•ПАСКАЛЬ БЛЕЗ (1623-1662) - французький релігійний філософ, письменник, вчений, один з основоположників науки Нового часу, що стояв біля витоків теорії ймовірностей, диференціального числення, творець гідростатики і т. д. Однак стверджував перевагу віри над розумом. Основна філософська праця - «Думки».

•ПІФАГОР САМОСЬКИЙ (бл 570 - бл. 500 до н. е.) - давньо­грецький філософ, релігійний і політичний діяч, засновник пі­фагореїзму.

•ПЛАТОН (428-347 до н. е.) - давньогрецький філософ, полі­толог, учень Сократа, засновник об'єктивного ідеалізму. Основні твори: текст промови «Апологія Сократа», 25 досто­вірно ідентифікованих діалогів, «Держава», «Закони».

•ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН (1681-1736) - український і ро­сійський церковний та громадський діяч, письменник, учений, філософ. Найосвіченіша людина того часу в Росії. Радник Петра І з питань освіти й церкви, глава «вченої дружини» царя.

•РАССЕЛ БЕРТРАН (1872-1970) - англійський філософ-позитивіст, логік, громадський діяч. У книзі «Чому я не хрис­тиянин» вказав на страх як на основу релігії, вважав науку засобом самоствердження людини.

•САКОВИЧ КАСІЯН (бл. 1578-1647) - український письмен­ник, культурно-освітній діяч, філософ. Освіту здобув у Замойській академії і Краківському університеті. Основні твори: «Арістотелівські проблеми, або Питання про природу люди­ни...», «Трактат про душу».

• САРТР ЖАН-ПОЛЬ (1905-1980) - французький філософ і письменник, голова французького атеїстичного екзистен­ціалізму. Філософські погляди суперечливі. Основні твори: «Уява» (1936), «Буття і ніщо» (1943), «Екзистенціалізм -це гуманізм» (1946), «Критика діалектичного розуму» (1960), «Ситуації» (1947-1964).

• СКОВОРОДА ГРИГОРІЙ САВОВИЧ (1722-1794) - видат­ний український філософ, поет, просвітитель. Найвидатніші серед праць - «Сад божественних пісень», «Байки Харківські», «Нарцис», «Асхань», «Алфавіт світу», «Жона Лотова», «Потоп зміїн» та ін.

• СОКРАТ (бл. 469-399 до н. е.) - давньогрецький філософ, вчення якого повернуло мислителів від матеріалістичного натура­лізму до ідеалізму. Жив і навчав в Афінах, де його слухали численні учні - Платон, Антісфен, Арістіпп, Евклід з Мегари. Про вчення Сократа, який принципово нічого не писав, можна судити зі свідчень Платона і Арістотеля. Будова світу, фізична природа речей - таємниця; пізнати ми можемо тільки самих себе. Найвище завдання знання - практичне, це мистецтво жити.

• СОЛОВЙОВ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ (1853-1900) -російський релігійний філософ-містик. У своїх працях «Чи­тання про боголюдство» (1877-1881), «Виправдання добра» (1897-1899) та ін. намагався створити всеохоплююче філо­софсько-богословське вчення - «метафізику всеєдності».

• СОРОКІН ПИТИРИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1889-1968) - російський психолог і соціолог, активний учасник Лютневої революції 1917 р. в Росії, емігрант з 1922 р. Жив у США, був названий «американським соціологом № 1»; автор оригі­нальної концепції соціальної культури. Основна праця, видана в Росії, - книга «Людина. Цивілізація. Суспільство» (1992).

• СПЕНСЕР ГЕРБЕРТ (1820-1903) - англійський філософ і соціолог, один з родоначальників позитивізму. Основна праця -«Система синтетичної філософії» (1862-1896).

• СП ІН ОЗА БЕНЕДИКТ (1632-1677) - нідерландський філо­соф, пантеїст. Основні твори: «Богословсько-політичний трак­тат» (1670), «Етика» (1677).

• ТАРД ГАБРІЄЛЬ (1843-1904) - французький соціолог і кри­міналіст, один з основоположників соціальної психології. Ос­новні твори: «Закони наслідування» (1890), «Соціальна ло­гіка» (1894).

•ТЕЙЯР ДЕ ШАРДЕН, П'ЄР (1881-1955) - французький вчений-палеонтолог, філософ, теолог. Прагнув зняти проти­лежність науки і релігії. Католицька церква засудила вчення як модерністське, але його еволюціоністська теорія набула поши­рення. Головна праця - «Феномен людини» (1956).

•ТЕРТУЛАІАН КВІНТ СЕПТИЛІЙ ФЛОРЕНС (бл. 160 -після 220) - християнський апологет, прихильник концепції «чистої» віри.

• ТОМА АКВІНСЬКИЙ (1225-1274) - католицький теолог, намагався обґрунтувати християнське віровчення з філософсь­кої точки зору. У 1323 р. його було визнано святим Папа Лев XII в енцикліці у 1879 р. назвав філософську систему Аквінського «єдиною істинною філософією католицизму».

• ТРУБЕЦЬКОЙ ЄВГЕНІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1863-1920) - російський філософ, громадський діяч, активний учасник релі­гійно-філософського товариства пам'яті В. Соловйова. Голов­на книга - «Сенс життя» (1918).

• ТРУБЕЦЬКОЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1862-1905) -російський філософ, громадський діяч, публіцист. Основні тво­ри: «Про природу людської свідомості» (1890), «Основи ідеа­лізму» (1896), «Вчення про Логос і його історію». У 1905 р. його було обрано ректором Московського університету.

• ФЕДОРОВ МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ (1828-1903) - російсь­кий мислитель, представник релігійно-філософського напрямку космізму. Основна праця - «Філософія загальної справи» (1903).

•ФЕЙЄРБАХ ЛЮДВІГ (1804-1872) - німецький філософ-матеріаліст і атеїст. Основні твори: «До критики філософії Гегеля» (1839), «Сутність християнства» (1841), «Основи філо­софії майбутнього» (1843).

• ФІХТЕ ЙОГ АНН ГОТЛІБ (1762-1814) - німецький філософ, другий за часом після Канта діяч німецького класичного ідеа­лізму. Основна робота - «Науковчення» (1794).

•ФЛОРЕНСЬКИЙ ПАВЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ (1882-1943) - російський релігійний філософ, вчений, богослов. Основна ро­бота - «Історія нової філософії» (1897-1907).

•ФРАНК СЕМЕН ЛЮДВІГОВИЧ (1877-1950) - російський релігійний філософ, послідовник В. С. Соловйова, учасник збірника «Віхи»; емігрував у 1922 р. У філософії розвивав ідеї всеєдності й боголюдства. Основні твори: «Сенс життя» (1926), «Нарис методології суспільних наук» (1922), «Світло в темряві» (1949), «Реальність і людина» (1950).

•ФРЕЙД ЗІГМУНД (1856-1939) - австрійський лікар-психіатр і психолог, засновник психоаналізу і фрейдизму. Основні твори: «Тлумачення сновидінь» (1900), «Психопатологія повсякденного життя» (1904), «Тотем і табу» (1913), «Я і Воно» (1923).

•ФРОММ ЕРІХ (1900-1980) - німецько-американський філо­соф, соціолог і психолог, один з провідних представників нео­фрейдизму. Основні твори: «Втеча від свободи» (1941), «Психо­аналіз і релігія» (1950), «Революція надії» (1964).

• ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ (1894-1977) - укра­їнський філолог, філософ, історик філософії. Освіту здобував у Петербурзі, Києві, Німеччині. Працював в українських і ні­мецьких університетах, був одним з організаторів Української вільної академії в Аугсбурзі, професором філософії Українсь­кого Вільного університету в Мюнхені. Автор понад 900 науко­вих праць з різних галузей знання.

• ЮМ ДЕВІД (1711-1776) - англійський філософ-ідеаліст, психолог, історик. Завдання знання вбачав не в осягненні бут­тя самого по собі, а в здатності бути керівництвом для прак­тичного життя. Єдиний об'єкт пізнання, який може бути дове­дено, за Юмом, - це об'єкти математики, решту можна осяг­нути лише з досвіду, а оскільки досвід індивідуальний, то й знання індивідуальні: суб'єктивні. Основні твори: «Трактат про людську природу» (1739-1740), «Дослідження про людський розум» (1748).

• ЮНГ КАРЛ ГУСТАВ (1875-1961) - швейцарський психоаналітик, психіатр, культуролог. Засновник аналітичної психо­логії. Основні твори: «Метаморфози і символи лібідо» (1912), «Трансцендентна функція» (1916), «Дійсність душі» (1934) та ін.

• ЮРКЕВИЧ ПАМФИЛ ДАНИЛОВИЧ (1826-1874) - укра­їнський філософ, видатний представник української академіч­ної філософії. Безпосередній вчитель В. С. Соловйова. Написав ряд глибоких праць з історії філософії, духовності.

• ЯСПЕРС КАРА (1883-1969) - німецький філософ-екзистенціаліст. Основні твори: «Розум і екзистенція» (1935), «Філо­софія» (1932), «Атомна бомба і майбутнє людства» (1958), «Сенс і призначення історії» (1949).

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: