Методи оптимізації джерел формування власного капіталу

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів головне місце займає прибуток,що залишається у розпорядженні підприємства – він формує більшу частину його власних фінансових ресурсів , забезпечує приріст власного капіталу і відповідно ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел відіграють також амортизаційні відрахування ,особливо на підприємствах з високою вартістю використовуваних власних основних засобів та нематеріальних активів; однак суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише містять засоби його реінвестування підприємства. Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових ресурсів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити об’єм господарської діяльності підприємства забезпечити більш ефективне використання власного капіталу , прискорити формування різноманітних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства . Тому так важливо приділяти достатньо увагу заходам, які будуть спрямованні на вдосконаленні формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.

Значимість проблем управління формування та використанням фінансових ресурсів підвищується у зв’язку з постійними змінами в податковому законодавстві України, дестабілізацією фінансового ринку і структурними змінами капіталу, які викликані банківськими відсотками та курсами валют на фоні інфляції, яка не припиняється; зниженням централізованого фінансування , складністю інформаційного забезпечення, що постійно зростає.

Крім ускладнюючих макроекономічних умов, проблеми управління фінансовими ресурсами значною мірою обумовленні й існуючими підходами підприємства до їх вирішення. Вони залишаються незмінними ще з часів планово-розподільчої економіки , коли фінансове управління відігравало другорядну роль.

Сьогодні потрібно врахувати й ті обставини,що на багатьох підприємствах не створенні умови для ефективного функціонування фінансового механізму, управлінні відтворюваними процесами і ресурсною базою підприємства.

Наприклад, це низький ступень технічного забезпечення і енергозабезпечення високий рівень зношеності основних засобів, не конкурентоспроможність продукції, зростання простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, відсутність грошової готівки, зниження частки централізованих джерел фінансування, порушення фінансової рівноваги і як наслідок, неплатоспроможність, висока частка збиткових підприємств, не стійке фінансове становище.

Таким чином, проблеми управління формуванням та використанням фінансових ресурсів слід розглядати від первісного суб’єкта господарювання до безпосередньо держави.

Пропонуємо розглянути проблеми в контексті самого підприємства.

На сьогоднішній день кожне підприємство, не залежно від його розміру, форми власності, виду та сфери діяльності, має чітко сформувати не тільки цілі, але й стратегії у власної діяльності. Так, в умовах існуючої кризи «на плаву» залишається лише ті підприємства й установи, яким мали заздалегідь визначену стратегію розвитку, зокрема фінансову стратегію.

Суб’єкти господарювання, що не мали планування в будь-які його формі й «пливли за течією» втратили рентабельність та ліквідні активи, а то й взагалі отримали статус банкротів . До числа останніх на сьогодні можна віднести як суб’єкти банківської діяльності, так навіть великі заводи,що мають стратегічні значення для всієї держави в цілому.

Тому для ефективної не тільки господарської, але і фінансової діяльності підприємства в цілому, кожний суб’єкт господарювання повинен сформувати власну стратегію управління фінансами. Це може бути як стратегічний чи виробничий фінансові плани( на місяць, півроку або будь-якій інший часовий відрізок)- план доходів та витрат, балансовий план; так і бюджетування, що є елементом оперативного фінансового планування.

Метою фінансової стратегії ефективного розвитку підприємства є забезпечення стійкого положення на ринку, яке базується на ефективному формуванні і використанні фінансових ресурсів.

Якщо розглядати невелике підприємство, то відслідковувати раціональне використання фінансових ресурсів на ньому може єдина система управління фінансовими ресурсами с чіткою логікою функціонування, що передбачає певний набір елементів і процедур. Основним способом формалізації процесу управління фінансовими ресурсами підприємства є формування бюджетів, які містять інформацію про запланований рух фінансових ресурсів підприємства, необхідну для якісної підготовки управлінських рішень у рамках визначеного інформаційного зрізу на встановлений період. Об'єктом управління в такій системі є фінансові потоки підприємства. Суб'єктом управління є фінансова служба підприємства, або його керівник (що характерно для малого бізнесу через обмеження кількості працюючих). Основними функціональними елементами в системі управління є планування, оперативне управління, спрямоване на виконання планових нормативів та контроль. Так, при впровадженні фінансовою службою підприємства будь-якої форми планування підприємство може досягти значних результатів: зменшення собівартості продукції або послуг, що надаються, й збільшення тим самим валового прибутку; збільшення основних фондів підприємства; раціонального розподілу грошових потоків у процесі діяльності (що найбільш важливо у теперішній кризовий час); і навіть, як наслідок ефективної діяльності, залучення інвестицій. Рівень конкретизації планів за строками в рамках процесу планування діяльності визначається виходячи з потреб підприємства. Практика показує, що, як правило, за періодами реалізації плани поділяються на: довгострокові (більше 1 року);- середньострокові (річні, квартальні);- короткострокові (щомісячні).- При цьому не існує чітко визначеного інтервалу, після якого планування здобуває статус довгострокового, однак, виходячи з практики, максимальний інтервал середньострокового планування визначається як один рік. Незалежно від розміру, форми власності та інших передумов, будь-яке підприємство при створенні фінансової стратегії повинно орієнтуватися на наступні її етапи: 1) планування та прогнозування грошових потоків: складання відповідних внутрішніх документів (бюджет грошових потоків, плановий звіт про рух грошових коштів, платіжний календар тощо); 2) затвердження та впровадження бюджету грошових потоків (дотримання його при організації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності); 3) контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників звіту про рух грошових коштів; 4) корегування планових величин відповідно до зміни зовнішніх і внутрішніх умов реалізації бюджету грошових потоків. Під час формування фінансової стратегії підприємство повинно особливу увагу приділити наступним пунктам: 1) збільшення та прискорення формування вхідних грошових потоків підприємства; 2) оптимізація формування вихідних грошових потоків підприємства в часі; 3) прогнозування та планування резерву ліквідності; 4) зменшення фінансових ризиків. Управління фінансовими ресурсами підприємства зводиться до безперервного процесу обробки фінансової інформації, її аналізу і подальшої розробки і прийняття управлінських рішень за результатами аналізу. Безперервність процесу обумовлюється наявністю таких видів забезпечення: - організаційного забезпечення – внутрішніх документів, що визначають відповідальних осіб, модель документообігу тощо, а також механізм їхньої розробки; - методологічного забезпечення – сукупності механізмів, що забезпечують здійснення конкретних управлінських дій; - кадрового забезпечення – сукупності служб або працівників, які здійснюють управління фінансовими ресурсами підприємства; - інформаційного забезпечення – бази даних у розрізі всіх необхідних видів фінансової та допоміжної інформації; - технічного забезпечення – комплексу технічних засобів, програмного забезпечення, інших засобів обробки інформації;

Висновки

 

Власний капітал підприємства – це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він – основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика. Політика формування власних фінансових ресурсів є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку та порядок його використання у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку.

Основним видом діяльності ВАТ «ІнГЗК» є виробництво залізорудного концентрату. Протягом 2013–2015 років майно підприємства збільшилося на 37,63% за рахунок збільшення загального обсягу оборотних та необоротних активів.

За результатами аналізу за даними 2013–2015 рр. визначено ВАТ «ІнГЗК» як прибутковий суб’єкт господарювання, динаміка показника прибутку має позитивне значення. Так чистий прибуток підприємства протягом 2015 року збільшився на 536145 тис. грн. відносно даних 2014 року і сягнув значення 723733 тис. грн. Такі зміни пояснюється різними темпами збільшення показників виручки реалізації та собівартості продукції.

Аналіз фінансових показників свідчить про збільшення рентабельності виробництва товарної продукції з 17,17% до 50,19%, збільшення власних обігових коштів з 307862 тис. грн. до 776316 тис. грн. та збільшення чистого прибутку з 187588 тис. грн. до 723733 тис.грн. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,095 близький до нульового значення, що вказує на дефіцит грошових коштів для покриття короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт загальної ліквідності 2,116 вказує на здатність покриття поточних зобов'язань за рахунок використання всієї суми оборотних коштів, що свідчить про достатній рівень ліквідності підприємства.

Протягом 2015 року власний капітал ВАТ «ІнГЗК» збільшився на 540542 тис. грн. або на 32,66% відносно попереднього періоду. Це збільшення досягнуто за рахунок отриманого чистого прибутку за період.

Станом на кінець 2015 року найбільша питома вага в структурі власного капіталу ВАТ «ІнГЗК» належить нерозподіленому прибутку – 50,07%.

За результатами проведеного аналізу власного капіталу ВАТ «ІнГЗК» за період 2013–2015 рр. можна зробити висновок, що підприємство прагне відмовитися від зовнішніх джерел фінансування та розраховувати на власні кошти, перш за все на суму нерозподіленого прибутку. Дане прагнення можна пояснити відношенням ВАТ «ІнГЗК» з 2016 року до складу гірничорудного дивізіону ТОВ Метінвест – Холдинг, що передбачає відповідні відносини між учасниками холдингу відносно фінансування їх діяльності. Підприємство має позитивні тенденції щодо подальшого розвитку, що підтверджується результатами структурного та динамічного аналізів власного капіталу підприємства та результатами проведеного коефіцієнтного аналізу власного капіталу за 2005–2007 роки.

Формування оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня діяльності є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Серед механізмів управління формуванням капіталу ВАТ «ІнГЗК» найбільш складними є питання мінімізації вартості капіталу і оптимізації його структури, тому потрібно ретельно розглядати ці питання.

Розглянувши два варіанти збільшення інвестиційних коштів шляхом додаткового випуску акцій або шляхом отримання кредиту було визначено, що в даному випадку більш ефективним буде значення кредитних ресурсів, які забезпечать більший прибуток при його залучені з незмінною нормою прибутку та більшу ефективність теж з постійною нормою прибутку.

Важливе значення при аналізі структури капіталу підприємства має прогнозування основних показників структури капіталу. До них відносяться власний та позичковий капітал. Найбільш поширеною моделлю прогнозування є лінійна модель. За результатами проведеного прогнозування можна зробити наступні висновки. У 2008 році відбудеться збільшення власного капіталу ВАТ «ІнГЗК», внаслідок підвищення головних його елементів, а саме він збільшиться на 3930910 тис. грн. Також помітно зросте і позичковий капітал підприємства – на 49881 тис. грн. Для ВАТ «ІнГЗК» є дуже позитивною тенденція збільшення частки власного капіталу та зменшення частки позичкового капіталу, саме це необхідно підприємству, щоб оптимізувати свою структуру капіталу з метою мінімізації вартості сукупного капіталу підприємства.

При цьому частка власного капіталу в структурі сукупного капіталу на кінець 2016 року повинна збільшитися, що дозволить мінімізувати вартість капіталу підприємства до рівня 9,84%, що на 0,66 пункти менше показника попереднього періоду.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: