Класифікація та структура основних фондів

В залежності від характеру участі основних фондів у процесі розширеного відтворення вони поділяються на виробничі та невиробничі основні фонди.

Виробничі ОФ – функціонують в сфері матеріального виробництва, неодноразово приймають участь у процесі виробництва, поступово зношуються, а їх вартість переноситься на виготовлений продукт частинами, в міру використання. Поновлюються вони за рахунок капітальних вкладень.

Невиробничі ОФ – житлові будинки, дитячі та спортивні заклади, інші об’єкти культурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства. На відміну від виробничих фондів вони не переносять своєї вартості на готовий продукт, тому що його не створюють.

Деякі економісти вважають таку класифікацію основних фондів некоректною з точки зору економічної теорії, оскільки, на їх погляд, вона суперечить суті ОФ взагалі. Невиробничі ОФ вони відносять до майна соціального призначення або називають їх об’єктами соціальної інфраструктури.

Виробничі ОФ підприємства – це велика кількість засобів праці, які, не зважаючи на свою економічну однорідність, відрізняються цільовим призначенням, строками служби. Звідси виникає необхідність класифікації ОФ за окремими групами, що враховує специфіку їх виробничого призначення.

Отже, видова класифікація ОФ:

І. Будівлі (корпуси цехів, складські приміщення, лабораторії та ін.).

ІІ. Споруди (інженерні будівельні об’єкти, які виконують функції технічного обслуговування виробництва: тунелі, мости, естакади, водостоки, автомобільні дороги, залізниця та ін.).

ІІІ. Передавальні пристрої (пристрої для передавання енергії, рідини та газу: електро-, тепло-, газові мережі, що не є складовою частиною будівель).

ІV. Машини та обладнання, в т.ч.:

1. Силові машини та обладнання (об’єкти, що призначені для виробки, перетворення та розподілу енергії: генератори, електродвигуни, парові машини, турбіни та ін.);

2. Робочі машини та обладнання (безпосередньо приймають участь в технологічному процесі, впливаючи на предмети праці і перетворюючи їх на готову продукцію: металорізальні верстати, преси, молоти, термічні печі та ін.).

3. Вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання.

4. Обчислювальна техніка.

5. Інші машини та обладнання.

V. Транспортні засоби (проводять переміщення людей та вантажів в межах підприємства та поза ним: електровози, тепловози, автомобілі та ін.).

VІ. Інструмент (приймає участь у виробничому процесі в якості безпосередньо формоутворюючого елементу: ручні та механізовані, ударні інструменти, штампи, пристосування, що не належать до малоцінних та мають строк служби більше одного року.

VІІ. Виробничий інвентар (служить для полегшення виконання виробничих операцій та для збереження предметів праці: робочі столи, верстаки, тара).

VІІІ. Господарчий інвентар (розмножувальні та копіювальні апарати, меблі, друкарські машинки та ін.).

ІХ. Інші основні фонди (земельні ділянки та об’єкти природокористування: вода, надра, інші природні ресурси, що належать підприємству на правах власності – не підлягають амортизації).

Відповідно до податкового обліку з метою нарахування амортизації підприємство може застосовувати укрупнену класифікацію, відокремлюючи 4 групи основних фондів:

І – будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальні пристрої;

ІІ – автомобільний транспорт та запасні частини до нього, меблі, офісне обладнання, побутові електротехнічні прилади та інструменти;

ІІІ – основні фонди, що не ввійшли до гр. І, ІІ і IV;

IV – ЕОМ, інші машини для автоматичної обробки інформації, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

Оскільки елементи ОФ відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має їхній поділ на дві частини:

- активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі, впливаючи на форму та властивості предметів праці, забезпечуючи тим самим належний обсяг та якість продукції (робочі машини та устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувана в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальна техніка, деякі технічні споруди – гірничі виробки шахт, газові й нафтові свердловини);

- пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо).

Співвідношення окремих видів (груп) ОФ, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає структуру ОФ. Структура ОФ є тим прогресивнішою та ефективнішою, чим більшою є в її складі питома вага активної частини, оскільки машини та обладнання визначають виробничі можливості підприємства, його продуктивність та ступінь фондоозброєності праці.

 

Оцінка основних фондів

Облік та оцінка засобів праці здійснюється в 2-х формах:

- натуральній, що використовується для обліку та планування окремих груп ОФ; для розрахунку виробничих потужностей, розробки балансів обладнання; для визначення ступеню їхнього використання та ін. цілей;

- вартісній, яка необхідна для визначення загального обсягу ОФ, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

У зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацьовуванням засобів праці, існує кілька видів вартісної оцінки ОФ:

1. Первісна вартість ОФ – це фактична їхня вартість на момент введення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування включає його оптову ціну, а також витрати на транспортування, монтування та встановлення цього устаткування на місці використання.

2. Відновлена вартість ОФ – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки ОФ періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.

3. Повна (первісна і відновлена) вартість ОФ – це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю ОФ враховуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

4. Залишкова вартість ОФ характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Така оцінка необхідна для визначення втрат при завчасному виході ОФ з ладу, для розрахунку економічної ефективності заміни обладнання, реконструкції.

Залишкова вартість ОФ на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості.

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: