Спрацювання, амортизація і відтворення ОФ

Основні фонди протягом тривалого функціонування зазнають фізичного і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацюванням (зношенням) основних фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості – економічного спрацювання.

Моральне зношення (техніко-економічне старіння) основних фондів являє собою передчасне (незалежно від фізичного зношення) знецінення основних фондів викликане:

а) здешевлення відтворення ОФ у виробників цих ОФ (моральне зношення І роду). Виробництво машин, з часом відбувається з меншими витратами. Підприємство-виробник разом зі зменшенням витрат може знизити ціну, тим самим стимулюючи збут даних машин. Таким чином, вони стають дешевшими.

б) впливом НТП та впровадженням у виробництво більш ефективних з економічної точки зору засобів праці (моральне зношення ІІ роду). Через відносне падіння економічної ефективності засобів праці, що вироблялися раніше, їх використання стає невигідним і їх доводиться заміняти до строку фізичного зношення.

Просте відтворення ОФ в повному обсязі забезпечує амортизація ОФ – процес поступового перенесення вартості ОФ на вартість виробленої продукції з метою накопичення грошових коштів для повного їх відновлення (реновації).

Схематично процес амортизації та повного відтворення основних фондів зображено на рис. 4:

 

 

Рис 4. Процес амортизації основних фондів.

 

Величина амортизаційних відрахувань визначається на основі норм амортизації. Норма амортизації – це встановлений розмір амортизаційних відрахувань на реновацію ОФ за визначений період часу по конкретному їх виду (групі чи підгрупі), виражений у відсотках до їх балансової вартості:

де  - первісна вартість ОФ певної групи, грн.;

 - ліквідаційна вартість ОФ, грн.;

 - нормативний строк служби ОФ, років – тривалість експлуатації об’єкту з врахуванням фізичного і морального зношення.

На початку експлуатації ОФ, як правило, їх ліквідаційна вартість невідома. Тому норма амортизації визначається:

Амортизаційні відрахування, накопичені в кінці встановленого строку служби ОФ, повинні бути достатніми для повного їхнього відновлення.

З метою пожвавлення процесу відтворення ОФ і захисту нагромаджених амортизаційних сум від знецінення підприємства можуть застосовувати прискорену амортизацію активної частини ОФ, використовуючи методи:

1) зменшуваного залишку. Суть його полягає в тому, що звичайна норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення збільшується у 1,5-2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від первісної вартості ОФ, а від недоамортизованої їхньої частини.

2) кумулятивний метод характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизації цим методом здійснюється в декілька етапів:

- додаються числові значення років служби устаткування, наприклад при 5-річному терміні служби обладнання: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15;

- утворюються дроби типу  і розміщуються у зворотному порядку;

- обчислюються річні суми амортизації множенням дробів на первісну вартість обладнання.

 

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: