ЗНАМЕННІ РИСИ ВЕЛИКОГО КАНОНУ

Цей канон має назву великого не тільки через великий обсяг, бо має аж 250 тропарів, але також через глибокі думки, великий дух покути та морально-аскетичне значення. Протяжний і сумний спів ірмосів і тропарів канону в злуці з поклонами надає цілій відправі глибокого покутного духа. Тому слушно каже синаксар цього дня, що він " справді найбільший серед усіх канонів", та що він " настільки гармонійно укладений, що здатний зм'якшити й найтвердішу душу, зворушити її і спонукати навернутися до добра". Уже початкові тропарі канону створюють у душі поважний і моли­товний настрій: " З чого почну оплакувати пристрасного життя мого діяння? Чи добрий початок дам, Христе, нинішньому риданню? Але як милосердний подай мені відпущення гріхів". " Прийди, окаянная душе, прийди разом із плоттю твоєю, Творцеві всіх сповідайся, покинь, нарешті, колишню нерозсудливість і Богові принеси сльози свої у покаянні" (Перша пісня).

Добрий чи злий приклад має на кожного з нас великий вплив, тож святий Андрій наводить різні приклади й події Святого Письма Старого й Нового Завіту, від Адама й Єви аж до Христового Возне­сення. На тих прикладах і подіях, наче на канві, снує він історію падіння, навернення та жалю кожної душі. " Я всі оповів тобі, моя душе, — каже він у 8-ій пісні, — повчальні приклади із Старого Завіту. Наслідуй боголюбиві діяння праведних, гріхів же людей лукавих бережися". А відтак у дев'ятій пісні: " Щоб зворушити тебе, душе, приведу тобі приклади з Нового Писання. Отож наслі­дуй праведних і цурайся неправедних. Умилостив Христа молит­вами, постом, чистотою і говінням".

Події Святого Письма проходять перед очима нашої душі, наче на екрані, і кожну з них вона глибоко переживає, наче частину власного життя: " Благаю Тебе, як розбійник — пом'яни мене, плачу гірко, як Петро — прости мені, кличу, як митар, сльози проливаю, як блудниця — прийми моє ридання, Спасе, як колись хананеянки" (Восьма пісня). — " Подібно як Давид, послизнувся я, упав у бруд та осквернився, але й мене омий, Спасе, сльозами" (Друга пісня).

Розкаяна людина відчуває свій близький кінець і Божий суд перед дверима та боїться заслуженої кари: " Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся, час бо скоро­чується — пробудись, суддя вже близько, біля дверей. Як сон, як цвіт, минає життя — нащо марна суєта? " (Четверта пісня). " Колись Господь післав дощем вогонь, що спалив нестямне безза­коння содомлян, а ти, душе, розпалила вогонь геєнський і в ньому будеш спалена" (Друга пісня). " Помилуй, благаю Тебе, Господи, помилуй мене, коли прийдеш з ангелами Своїми віддати по справед­ливості за їх діяння" (Третя пісня).

Можна б сказати, що кожний тропар канону це щирий діялог будь-кого з нас зі своєю душею і своїм Творцем. Великий канон це наче детальний передсмертний іспит совісти та щира сповідь з цілого життя кожної розкаяної душі: " Нема в житті гріха чи діяння, ані зла, де я не згрішив би, Спасе, умом і словом, бажанням та наміром — і думкою, і діянням згрішив я, як ніхто ніколи" (Четвер­та пісня). " Сповідаюся Тобі, Христе Царю, згрішив я, згрішив я, як колись браття коли продали Йосифа — плід чистоти та невин­ності" (П'ята пісня). " Тайну серця мого відкрив я Тобі, Судді моєму, поглянь на мою покору, поглянь на мою скорботу, та вислу­хай мій суд нині і Сам помилуй мене як милосердний, отців Боже" (Сьома пісня).

Велика моральна сила і значення Великого канону полягає якраз у тому, що через розважання над власними гріхами він не веде душі до зневіри й безнадійности, але по щирому плачу, каяттю й жалю він її потішає, підносить, вливає надію та вказує на певний засіб порятунку: Боже милосердя і заступництво Пречистої Діви Марії: " Якщо і згрішив я, Спасе, то знаю, що Ти чоловіколюбець: караєш жаліючи і гаряче милуєш, і бачиш сльози плачу мого, й спішиш, як люблячий батько, що кличе блудного" (Перша пісня). " Богородице, надіє і заступнице усіх, хто Тебе прославляє, зніми з мене важкий тягар гріхів моїх, і як Владичиця чиста, прийми мене, що каюся" (Перша пісня).

У кінці кожної пісні канону є ще два тропарі на честь преподоб­ної Марії Єгипетської. Пізніший автор додав ще по одному тропа­реві на честь святого Андрія Критського.

Шостий Вселенський Собор поручив, щоб на тій утрені з Вели­ким каноном читали ще життєпис преподобної Марії Єгипетської († 521), який написав єрусалимський патріярх святий Софроній. Преподобна Марія Єгипетська народилася в Олександрії в Єгипті. Довгі літа вела грішне життя. Відбуваючи прощу до святих місць в Єрусалимі, вона навертається, йде в пустиню і там довгі літа молиться, плаче й покутує за свої гріхи. Наша Церква вшановує її пам'ять 1 квітня.

Читання її життя має ту саму мету, що і спів Великого канону: дати нам добрий приклад навернення, жалю й покути за свої гріхи. Преподобній Марії Єгипетській присвячена також служба п'ятої неділі посту.

АКАФИСТОВА СУБОТА

" Радуйся, Мати зорі незаходимої; Радуйся, душі моєї спасення. Радуйся, Невісто неневісная! "

(Акафист).

У п'яту суботу Великого посту наша Східна Церква має особ­ливу богослужбу на честь Пречистої Діви Марії. Ця відправа, характерна тільки для Східної Церкви, має назву акафисту, а звідси й субота зветься Акафистова.

Акафистова субота, як і неділя Православ'я, не має якогось відношення до 40-ці. Вона випадає в тому часі на підставі історич­ної традиції і практики Церкви. На утрені цієї суботи береться цілий акафист Благовіщення Пресвятої Богородиці. Цей акафист можна назвати символом і вершиною великого культу Богоматері у Східній Церкві. Саме тому він заслуговує на окрему увагу.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: