Тренажери. Історія створення.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………….......	3
Розділ І. Тренажери.............................……………………………	5
1.1. Тренажери. Історія створення…………………….....……….	5
1.2. Поняття, цілі і завдання, функції, принципи використання       тренажерів..............................................…………………….	8
Розділ ІІ. Види тренажерів...............................…………………..	1
2.1. Види і класифікація тренажерів……………………………	1
2.2. Основні характеристики тренажерів………........................	2
Розділ ІІІ. Методики застосування тренажерів.........…………	3
3.1. Загальна спрямованість застосування тренажерів..............	3
3.2. Заняття на тренажерах у рекреативній фізичній культурі..
3.3. Тренажери у реабілітаційній фізичній культурі...................
Висновок……………………………………………………….....	2
Список використаної літератури……………………………....	3
Додатки.............................................................................................

 

ВСТУП

Актуальність. Однією з вимог гармонійного розвитку особистості є
рівень її фізичної активності. Фізичний розвиток – процес змін форм і функцій людського організму, який іде природним і цілеспрямованим шляхом.

Недолік фізичної активності в професійній діяльності й у побуті являє
собою характерну рису сучасного суспільства, є хворобою століття. Механізація й автоматизація виробництва, широкий розвиток транспортних засобів і багато чого іншого привели до того, що велика частина людей фізично малоактивна.

Малорухомий спосіб життя надзвичайно несприятливо відбивається на
здоров’я. При гіподинамії страждає насамперед серцево-судинна система.
Так, наприклад, рівень смертності від сердцевосудинних захворювань у
високорозвинених країнах виріс у наші дні в порівнянні з початком XX ст.
втроє.

Коли фізичне навантаження під час дозвілля складає менше 10 годин на
тиждень, говоримо про гіподинамію.

Гіподинамія, є фактором, що послабляє весь організм, може сприяти
розвитку захворювань у будь-якому органі, у будь-якій системі організму.

При зменшенні рухової активності знижується загальна працездатність,
погіршується діяльність усіх систем організму, різко знижується його
опірність до різних інфекційних захворювань і факторів зовнішнього
середовища.

Найкращим засобом боротьби з негативним наслідком впливу на організм
науково-технічного процесу є оздоровча фізична культура. Організм
тренованої людини характеризується більшою стійкістю діяльності ЦНС,
набагато легше переносяться стресові ситуації.

Нас зацікавила проблема оздоровчої фізичної культури. В результаті
вивчення літературних джерел ми припустили, що спостерігається суттєва
різниця в рівні захворювань людей які регулярно займаються фізичною
культурою і тих хто не займається.

Внаслідок науково-технічного прогресу фізичні навантаження на людину
були перекладені “на плечі” машин, а, між іншим, оздоровче значення
фізичної праці для людини повністю збереглось. Тому питання сьогодні
ставиться дуже гостро: або здорове і повноцінне життя, або нескінченні
захворювання, недуги. Кожна людина повинна знати, що заняттям
фізкультурою обов’язково необхідно приділяти час щодня для підтримки
здоров’я і працездатності. Треба використовувати будь-яку можливість для
збільшення фізичної активності протягом дня. “Рух, як такий, може за
своєю дією замінити будь-який засіб, але всі лікарські засоби світу
неспроможні замінити дію руху”, — писав французький лікар С.А. Тіссо.

Об'єктом роботи є тренажери як засобами оздоровчого тренування і фізичного виховання є тренажери.

Предмет роботи є процес оздоровлення та лікування за допомогою тренажерних пристроїв.

Метою курсової роботи є визначити вплив дії вправ за допомогою тренажерів на оздоровлення організму та лікування захворювань.

Завдання:

1. Ознайомитись з історією розвитку тренажерних пристроїв, їх класифікацією та застосуванням.

2. Проаналізувати особливості та дію тренажерних пристроїв на розвиток сили, гнучкості, витривалості та оздоровлення людини. Їхній вплив на опорно-руховий апарат, серцево-судинну та дихальну системи.

3. Провести порівняльний аналіз оздоровчих тренувань за допомогою
тренажерів та тренувань які проводяться без допоміжних засобів.

4. Визначитись, як впливають тренажерні пристрої на фізичний та
фізіологічний стан людини.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; вивчення та узагальнення досвіду фахівців; педагогічні спостереження.

Інформаційна база: під час курсової роботи були використані посібники, підручники, статті.

Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних літератури ( 40 найменувань), 2 додатки. Загальний обсяг роботи становить сторінок.

РОЗДІЛ І.ТРЕНАЖЕРИ

РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ТРЕНАЖЕРІВ

ВИСНОВОК

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Специфічними функціями фізичної культури є рекреативні і оздоровчо-реабілітаційні функції, які виражені переважно при використанні фізичної культури в процесі дозвілля або в системі спеціальних відбудовних засобів.

Тренажери - навчально-тренувальні пристрої для розвитку рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності), вдосконалення спортивної техніки і аналізаторних функцій організму. Завдання всіх видів тренажерів зводиться, в кінцевому рахунку, до одного - всі вони повинні створити максимально повну імітацію навантажень, що виникають у людини при заняттях спортом. Таким чином, заняття на тренажерах - це можливість підтримувати спортивну форму і зміцнювати своє здоров'я в будь-який зручний час доби і незалежно від погодних умов.

Тренажери поділяються на два основних види: кардіотренажери і силове обладнання.

Силові тренажери необхідні в тому випадку, якщо треба відкоригувати фігуру або до душі серйозні фізичні навантаження, робота з обтяженнями.

Велотренажер - це універсальний засіб для підтримки свого організму в ідеальному стані. Регулярна їзда на велотренажерах корисна в будь-якому віці, вона надає комплексну дію на організм.

Гребні тренажери називають комплексними, тому що вони в рівній мірі сприяють розвитку як витривалості, а значить, покращують роботу серцево-судинної і дихальної систем, так і сили.

Еліптичні тренажери були створені шляхом поєднання степпера, велотренажера і бігової доріжки. Принцип тренувань на ньому називають крос-тренінгом: треба стати на платформу, взятися за ручку і крокувати, крутячи педалями по еліптичній траєкторії.

Доведено, що саме біг і ходьба максимально прискорюють обмінні процеси в організмі, тим самим вивільняючи енергію і зміцнюючи організм у цілому. Бігова доріжка надає можливість щодня займатися бігом, не виходячи з квартири і не звертаючи уваги на погоду.

Досвід використання тренажерів у реабілітаційних цілях і з людьми похилого віку показав, що їх ефективність зростає при спрямованій роботі викладачів, тренерів та інструкторів на інтелектуалізацію тренувального процесу. Це означає, що кожен займається повинен бути переконаний у необхідності і вміти на максимально можливому рівні забезпечення відповідності своїм індивідуальним кондицій, по можливості самостійно організовувати свої заняття, тобто своє фізичне самовдосконалення, у структурі стилю життя.

Іншими словами, займаючись на тренажерах, кожен повинен стати собі (фігурально висловлюючись) в якійсь мірі і «тренером, і лікарем, і реабілітологом, і психологом». Слід враховувати, що навіть невелике зрушення в цьому напрямку, наприклад, тільки усвідомлення хворим того, що його позитивне ставлення до занять на тренажерах - вже є передумова до успіху реабілітаційного процесу. Природно, що при цьому інструктор повинен керуватися принципом індивідуалізації, всіляко і постійно. Тренажери нові і цікаві, вони істотно інтеллектуалізіруются процес реабілітації, створюють позитивний психологічний настрій, покращують емоційний стан займаються, що оптимізує роботу принципів активності і свідомості, підвищуючи щільність занять.

Тренажерні технології сьогодні — це не тільки спортивні тренажери, з
якими в основному зв’язане це поняття в загальноприйнятому сприйнятті,
це складні комплекси, системи моделювання і симуляції, комп’ютерні
програми і фізичні моделі, спеціальні методики, створювані для того, щоб
підготувати особистість до прийняття якісних і швидких рішень, що стане
дуже серйозною задачею і навіть проблемою в 21 столітті.

У сучасних тренажерах і в програмах підготовки і навчання, на них
заснованих, закладаються принципи розвитку практичних навичок з
одночасною теоретичною підготовкою, тобто тренажер здатний розвиватися
разом з тим, якого навчають. Реалізація такого підходу стала можлива в
зв’язку з бурхливим розвитком і здешевленням електронно-обчислювальної
техніки і прогресом в області створення машинного зору, віртуальної
реальності і т.п. На базі цих технологій розроблені численні тренажери
для військового застосування, що дозволяють імітувати бойові дії з
найвищою детальністю в реальному часі, створені безліч додатків
технології віртуальної реальності для медицини, що дозволяють проводити
операції електронному пацієнту з високим ступенем вірогідності і т.д. і
т.п., при цьому області застосування тренажерних технологій постійно
розширюються.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Федеральний закон «Про фізичну культуру і спорт в Російській Федерації» від 29.04.99 N 80-ФЗ

2. Водлозеров, В.Є. Тренажери локально спрямованої дії / В.Є. Водлозеров. - Київ: Видавничий центр КДМУ, 2003. - 102 с.

3. Євсєєв, С.П. Тренажери у гімнастиці / C.П. Євсєєв. - М.: Фізкультура і спорт, 2003. - 254 с.

4. Євсєєв, С.П. Формування рухових дій за допомогою тренажерів / С.П. Євсєєв. - М.: Фізкультура і спорт, 2001. - 90 с.

5. Зациорский, В.М. Фізичні якості спортсмена / В.М. Зациорский. - М.: Фізкультура і спорт, 1970. - 200 с.

6. До проблеми тренажерного забезпечення студентського спорту / M.Г. Лейкін [и др.] / / Проблеми і перспективи розвитку спортивних ігор і єдиноборств у вищих навчальних закладах: зб. статей Другий електронній науковій конференції. - Харків, 2006.

7. Лейкін, М.Г. Біомеханічні аспекти виховання сили в процесі навчання і тренування / М.Г. Лейкін. - Київ: Вид-во Міносвіти України, 2001. - 152 с.

8. Лейкін, М.Г. Методичні особливості застосування тренажерів у фізичному вихованні школярів / М.Г. Лейкін, Ю.К. Макурін / / Школа і педагогіка. - М.: АПН СРСР, 2000. - С. 230-249.

9. Лейкін, М.Г. Наукове обгрунтування і створення спортивно-оздоровчих тренажерів: дис.... д-ра пед. наук у вигляді наукової доповіді / М. Г. Лейкін. - М., 1999. - 120 с.

10. Матвєєв Л.П. Теорія і методика фізичної культури.-М.: ФиС, 1991

11. Ніфонтова Л.М., Павлова Г.В. Фізична культура для людей, зайнятих малорухливим працею. - М.: Радянський спорт, 1993

12. Попов, Г.І. Біомеханічні основи створення предметного середовища для формування та вдосконалення спортивних рухів / Г.І. Попов: дис.... д-ра пед. наук. - М., 1992. - 327 с.

13. Реабілітація здоров'я студентів засобами фізичної культури: Навчальний посібник / Волков В.Ю., Волкова Л.М., СПб.гос.техн.ун-т.Санкт-Петербург, 1998. - 97 с.

14. Тренажерні системи / В.Є. Шукшунов [и др.]. - М.: Машинобудування, 2001. - 256 с.

15..Аруїн А. С. Удосконалення спортивного інвентаря і обладнання 337-342 с.

16. Кузнєцов В. В. “Силова підготовка спортсменів “ – М.: Фізкультура і
спорт. – 1970 рік. 308 с.

17. Едвард Т., Хоулі Б. “Оздоровчій фітнес”

18. Дж. Уілмор, Д. Костилл “Фізіологія спорту і рухової активності”.

19. Добров А. А. Довідник. М: Фізкультура и спорт 1978 рік 413 с.

20. Л. Кун “Загальна історія фізичної культури і спорту” – М.: изд. Радуга
1982 р. –392 с.

21. Платонов В. М. Гуськів С. І. “Олімпійський спорт” посібник т.2 – К.:
ізд. Олімпійська література” 1994-1997 р. Т1.-212 с., т2. – 356 с.

 

ДОДАТКИ

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………….......	3
Розділ І. Тренажери.............................……………………………	5
1.1. Тренажери. Історія створення…………………….....……….	5
1.2. Поняття, цілі і завдання, функції, принципи використання       тренажерів..............................................…………………….	8
Розділ ІІ. Види тренажерів...............................…………………..	1
2.1. Види і класифікація тренажерів……………………………	1
2.2. Основні характеристики тренажерів………........................	2
Розділ ІІІ. Методики застосування тренажерів.........…………	3
3.1. Загальна спрямованість застосування тренажерів..............	3
3.2. Заняття на тренажерах у рекреативній фізичній культурі..
3.3. Тренажери у реабілітаційній фізичній культурі...................
Висновок……………………………………………………….....	2
Список використаної літератури……………………………....	3
Додатки.............................................................................................

 

ВСТУП

Актуальність. Однією з вимог гармонійного розвитку особистості є
рівень її фізичної активності. Фізичний розвиток – процес змін форм і функцій людського організму, який іде природним і цілеспрямованим шляхом.

Недолік фізичної активності в професійній діяльності й у побуті являє
собою характерну рису сучасного суспільства, є хворобою століття. Механізація й автоматизація виробництва, широкий розвиток транспортних засобів і багато чого іншого привели до того, що велика частина людей фізично малоактивна.

Малорухомий спосіб життя надзвичайно несприятливо відбивається на
здоров’я. При гіподинамії страждає насамперед серцево-судинна система.
Так, наприклад, рівень смертності від сердцевосудинних захворювань у
високорозвинених країнах виріс у наші дні в порівнянні з початком XX ст.
втроє.

Коли фізичне навантаження під час дозвілля складає менше 10 годин на
тиждень, говоримо про гіподинамію.

Гіподинамія, є фактором, що послабляє весь організм, може сприяти
розвитку захворювань у будь-якому органі, у будь-якій системі організму.

При зменшенні рухової активності знижується загальна працездатність,
погіршується діяльність усіх систем організму, різко знижується його
опірність до різних інфекційних захворювань і факторів зовнішнього
середовища.

Найкращим засобом боротьби з негативним наслідком впливу на організм
науково-технічного процесу є оздоровча фізична культура. Організм
тренованої людини характеризується більшою стійкістю діяльності ЦНС,
набагато легше переносяться стресові ситуації.

Нас зацікавила проблема оздоровчої фізичної культури. В результаті
вивчення літературних джерел ми припустили, що спостерігається суттєва
різниця в рівні захворювань людей які регулярно займаються фізичною
культурою і тих хто не займається.

Внаслідок науково-технічного прогресу фізичні навантаження на людину
були перекладені “на плечі” машин, а, між іншим, оздоровче значення
фізичної праці для людини повністю збереглось. Тому питання сьогодні
ставиться дуже гостро: або здорове і повноцінне життя, або нескінченні
захворювання, недуги. Кожна людина повинна знати, що заняттям
фізкультурою обов’язково необхідно приділяти час щодня для підтримки
здоров’я і працездатності. Треба використовувати будь-яку можливість для
збільшення фізичної активності протягом дня. “Рух, як такий, може за
своєю дією замінити будь-який засіб, але всі лікарські засоби світу
неспроможні замінити дію руху”, — писав французький лікар С.А. Тіссо.

Об'єктом роботи є тренажери як засобами оздоровчого тренування і фізичного виховання є тренажери.

Предмет роботи є процес оздоровлення та лікування за допомогою тренажерних пристроїв.

Метою курсової роботи є визначити вплив дії вправ за допомогою тренажерів на оздоровлення організму та лікування захворювань.

Завдання:

1. Ознайомитись з історією розвитку тренажерних пристроїв, їх класифікацією та застосуванням.

2. Проаналізувати особливості та дію тренажерних пристроїв на розвиток сили, гнучкості, витривалості та оздоровлення людини. Їхній вплив на опорно-руховий апарат, серцево-судинну та дихальну системи.

3. Провести порівняльний аналіз оздоровчих тренувань за допомогою
тренажерів та тренувань які проводяться без допоміжних засобів.

4. Визначитись, як впливають тренажерні пристрої на фізичний та
фізіологічний стан людини.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; вивчення та узагальнення досвіду фахівців; педагогічні спостереження.

Інформаційна база: під час курсової роботи були використані посібники, підручники, статті.

Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних літератури ( 40 найменувань), 2 додатки. Загальний обсяг роботи становить сторінок.

РОЗДІЛ І.ТРЕНАЖЕРИ

Тренажери. Історія створення.

Аналітики спорту говорять про глибокі корені силових вправ, від яких
відбрунькувалися сучасні остро-спеціалізовані види спорту: важка
атлетика, силове триборство (пауерліфтинг), культуризм, допоміжні силові
вправи для інших видів спорту і т.д.

Древні малюнки, барельєфи, письмові джерела свідчать, що вже в древні
часи в Єгипті, Іракові, Китаї і Греції чоловіка демонстрували свою силу.
В останні роки китайської династії Чу (1122 – 249 р. до нашої ери)
призиваються в армію проходили іспиту, в котрі входили перевірка
здатності піднімати великі обтяження. Відома пристрасть до фізичних
вправ у Древній Греції. Наприклад, великий грецький атлет Теаган (3
сторіччя до нашої ери) у віці 9 років переніс на значну відстань
бронзову статую. Великими фізичними здібностями відрізнявся народ
провінції Кротон, де з’явився найвідоміший у Греції силач Мілон.

Мілон піднімав на плечі чотирьохрічного бика і проходив з ним по всій
окружності стадіону в Олімпії. В молодості Мілон тренувався в такий
спосіб: щодня піднімав теляти на плечі і проробляв з ним весь цей шлях.
Ріс бичок росла і сила Мілона, тому його без основ вважають прабатьком
основних принципів розвитку сили — поступовості нарощування навантажень,
систематичності і націленості на перспективу В Олімпії був знайдений
кам’яний блок вагою близько 143 кг, на якому висічений текст про те, що
деякий Бібон піднімав його однією рукою. Датований IV сторіччям до нашої
ери напис на величезному камені в Санторині говорить, що Еумаст, син
Критобула відривав його від землі.

У древньому Римі, де вплив грецької культури був дуже великий, знайдені
цікаві свідчення, уже письмові. Сенека на початку нашого літочислення у
своєму оповіданні “Пекло Луіліум Эпістулае Моралес” рекомендує
тренуватися з обтяженнями. У книзі англійця Томаса Эліота (1531 р.)
маються рекомендації молоді “працювати з обтяженнями з олова, а також
метати важкі чи камінні жердини” Першим силовим досягненням в Англії був
результат Томаса Топхена (1741 р.), що підняв три великих бочки з водою
вагою 816 кг. за допомогою ременів, перекинених через плечі.

Історія новою часу знає безліч гідних замилування досягнень силачів.
Більше всього їх з’явилося в XIX сторіччі. Багато тодішніх силачів були
важкими, неповороткими, відрізнялися саме грубою силою.

Самим знаменитим силачем XIX століття був канадець Луїс Сир (вага 136
кг), що у 23 роки — у 1886 году здобув перемогу над американцем Ричардом
Пеннелом (40 років 81 кг ) Луїса Сиру вважають першим атлетом, що став
виконувати жим лежачи на лаві

Змагалися атлети й у силовій витривалості От деякі зафіксовані
досягнення: Вільям Коутуре при власній вазі 67, 5 кг. вичавив однією
рукою штангу вагою 50 кг. (1892 рік);

На рубежі XX сторіччя грубі і безформні силачі стали виходити з моди. На
зміну безсистемним силовим вправам стали з’являтися нові види спорту,
важка атлетика, бодибілдинг. У джерел розвитку нового напрямку силових
вправ стояла людина, якого сьогодні вважають засновником культуризму –
це Юджин Сендоу. Він ще належав до числа силачів тодішнього типу, однак
уже підкреслював значення красивого додавання. Сэндоу вніс величезний
вклад в удосконалювання методики силового тренінгу, він одним з перших
обґрунтував необхідність поступового збільшення навантаження збільшенням
ваги чи снарядів, нарощуванням числа повторень. Його ідеї вказали дорогу
фахівцям, що почали удосконалювати методику вправ з обтяженнями і
снаряди для їхнього виконання.

Оскільки усі вправи виконувалися лише в одному підході, на одному
тренуванні атлет міг виконати безліч самих різних вправ. У 1907 році
Теодор Зиберт увів два підходи до кожної вправи, і це дало величезний
поштовх розвитку силових можливостей. Його методика припускала три
тренування в тиждень У перший тиждень виконували вправи для розвитку
верхньої частини тіла в п’ятьох повтореннях Кожний наступний тиждень
число повторень збільшувалося на одне і так до досягнення в кожній
вправі 10-20 повторень Після цього змінювали штангу на більш важку, а
число повторень знижували до вихідного.

“Татом” сучасного бодібілдінга можна рахувати Джо Уайдера. Він зібрав та систематизував велику кількість цінної інформації з тренінгу. Його система уявляє собою зібрання ліпших методів будови тіла.

До 1917 року в Росії видавався журнал під назвою “Геркулес”. Він виходив
в світ кожні два тижні і мав свій девіз: “Кожна людина має і повинна бути сильною”. Після 1917 року, по зрозумілим обставинам, “культура тіла” сприймалась як шеренга фізкультурників у білих трусах на червоній площі в Москві. Тільки осінню в 1967 році (через 50 років після революції) група ентузіастів на чолі із знаменитим штангістом Юрієм Власовим зібралась в підмосковній Кубінці і проголосила про створення Федерації культуризму.

Слово «тренажер» — це явний неологізм, продукт 20-го століття, хоча саме
поняття, що у ньому укладене — деякий пристрій для навчання людини і створення в нього визначених навичок, застосовувалося, напевно, ще на зорі цивілізації. При цьому в доіндустриальному суспільстві тренування здійснювалося, в основному, за принципом — «роби як я», хоча, якщо напружити фантазію й освіжити в пам’яті літературні й інші джерела, можна представити «пристосування», що використовувалися нашими далекими і не дуже далекими предками для виховання і навчання. У першу чергу це, звичайно, ляльки, що супроводжують людство з часів Адама і Єви. Не забувалися і тварини, зокрема Милоном Кротонским, що для розвитку сили носив на плечах теляти, а той ріс, ріс… У ратній справі древні, бажаючи зберегти в здоров’ї своїх воїнів, використовували в тренуваннях дерев’яні мечі і списи з затупленими наконечниками, а пізніше з’явилися макивары, що уже можна сміло назвати функціонально замкнутими тренажерами. Сучасний кіногерой проводив підготовку до операції «Ы» з використанням гіпсових кішечок, а відомий пісенний дід що тільки не придумував для повноцінного тренувального процесу своєї милої голубки.

Отже, тренажери в сучасному розумінні могли з’явитися і з’явилися тільки в індустріальному суспільстві, коли виникла необхідність масової підготовки фахівців для роботи або на однотипному устаткуванні, або зі схожими робочими діями, і, звичайно, у першу чергу для військових потреб. Але тільки в останній чверті століття, що іде, з разюче швидкою комп’ютеризацією світового співтовариства, зі створенням найскладнішої техніки, експлуатація якої зв’язана з ризиком для життя не тільки однієї людини, але і людства в цілому, виникла ціла індустрія — тренажерні технології.

 

123456Следующая ⇒

Поделиться: