Пріоритетними цілями української політики в азійському регіоні є наступні.

– Забезпечення миру і стабільності, зокрема подолання триваючих міжнародних,

міжетнічних і міжконфесійних конфліктів, які є живильним середовищем для

політичного екстремізму та релігійного фундаменталізму.

– Збереження режиму нерозповсюдження зброї масового знищення та засобів її

доставки.

– Боротьба з терористичними загрозами, з торгівлею людьми, незаконною

торгівлею зброєю, наркотрафіком.

– Отримання доступу до енергетичних ресурсів, партнерство з країнами регіону у

їх розвідці, видобутку, постачанні на світові ринки.

– Посилення економічної присутності України на регіональних ринках , які є

перспективними для збуту української продукції машинобудівного комплексу та мета-

лопрокату, надання науково-технічних і будівельних послуг у військово-технічній сфері

та сфері високих технологій, насамперед космічній.

– Використання інвестиційного потенціалу регіону, який стрімко зростає і

посилює свою присутність у багатьох країнах світу і може бути використаний в інтересах

розвитку української економіки.

З метою реалізації національних інтересів України та відповідно до рішень

Президента України зусилля української дипломатії на азійському напрямі концен-

труються на Близькому і Середньому Сході, у Каспійсько - Центральноазійському та

Азійсько - Тихоокеанському регіонах.

Реалізація національних інтересів України на Близькому і Середньому Сході

ускладнюється через існуючу політичну ситуацію в регіоні, яка має кризовий харак-

тер. В основі її – драматичний вибір між традицією і модернізацією, який здійснюють

мусульманські суспільства.

Останніми роками ця криза суттєво загострилася. Одна з причин – різке порушен-

ня балансу сил у регіоні. До існуючого майже шість десятиліть арабо-ізраїльського

конфлікту і тривалої ліванської кризи додалися такі центри напруги та насильства як

Ірак і Афганістан, суттєво загострилася курдська проблема.

Особливо серйозним викликом глобальній стабільності є перспектива отримання

Іраном ядерної зброї. У такому випадку на Близькому Сході неминуче буде розпочата

нова гонка озброєнь, яка дестабілізує ситуацію в регіоні та може призвести до колапсу

всієї світової системи нерозповсюдження ядерної зброї.

За таких умов вся зовнішньополітична політика Української держави на Близькому

і Середньому Сході має спрямовуватися на те, щоб максимально знизити вплив негатив-

них чинників на реалізацію стратегічних інтересів України. Зокрема, передбачається:

участь України у пошуках шляхів розв’язання найгостріших конфліктів у регіоні мирни-

ми, політичними засобами, співпраця та координація зусиль з державами, які залучені

до процесу гарантування миру і стабільності в регіоні.

Державний візит Президента України до Ізраїлю 13-15 жовтня 2007 р. проде-

монстрував готовність України сприяти врегулюванню ізраїльсько-палестинського

конфлікту та формуванню нової архітектури безпеки Близькосхідного регіону. Позиція

України щодо шляхів урегулювання близькосхідного конфлікту відкриває можливості

розвивати взаємовигідне співробітництво як з Ізраїлем, так і з арабськими країнами,

зміцнювати свої позиції на Близькому і Середньому Сході.

Підписані під час візиту документи, проведені з вищим керівництвом Ізраїлю та

Палестини зустрічі закладають довгострокові політико-правові підвалини активної

Розділ 5 206

участі України у подальшому політичному, економічному й гуманітарному співробітництві

України з цими країнами. Авторитет України у цьому регіоні має працювати на ство-

рення сприятливих передумов для взаємовигідного економічного співробітництва з

країнами Близького і Середнього Сходу, передусім в енергетичній сфері.

З цієї точки зору є перспективною ініціатива проведення міждержавних переговорів

з Іраком та Туреччиною щодо створення нафтотранспортного коридору Кіркук (Ірак) –

Трабзон (Туреччина) – «Південний» (Україна).

Формування нових глобальних енергетичних балансів і маршрутів доставки

енергоносії підвищує роль країн Каспійсько – Центральноазійського регіону (КЦАР).

У цьому регіоні сконцентровано близько 28 % розвіданих світових запасів нафти і

близько 34 % запасів газу.

Україна є споживачем і транзитером енергетичних ресурсів цього регіону до країн

Європи і зацікавлена у збереженні цієї ролі в майбутньому. На це спрямовано відповідні

зусилля як в межах партнерства з країнами регіону, так і в межах української політики

на європейському, американському і російському напрямах.

Для зміцнення українських позицій регіонального лідерства, гарантуван-

ня енергетичної безпеки стратегічно важливим є всебічне співробітництво з

Азербайджаном. Актуалізація ролі українсько-азербайджанського співробітництва

зумовлюється, насамперед, зміцненням стратегічних позицій Азербайджану в регіоні та

світі. Ця країна стала однією з ключових країн у формуванні енергетичних та транспор-

тних коридорів Схід – Захід та Європа – Кавказ – Центральна Азія. Без активної участі

Азербайджану неможливою є реалізація проекту європейської енергетичної безпеки.

У розвитку українсько-азербайджанських відносин важливу роль відіграє вива-

жена позиція України щодо врегулювання Нагірно-Карабахського конфлікту. Також

важливими є інтенсивні особисті контакти президентів обох країн. Українсько-

азербайджанська співпраця створила необхідні передумови для формування спільного

Балто-Чорноморсько-Каспійського енергетичного простору. Концепція його побудови

має бути обговорена на наступному київському саміті у 2008 р.

У здійсненні свого зовнішньополітичного курсу Україна враховує значне зростан-

ня ваги Казахстану у формуванні системи нової регіональної і міжнародної безпеки,

створенні нових енерготранспортних коридорів, регіональних структур та об’єднань.

Вже у найближче десятиліття (до 2017 р.) Казахстан має увійти до десятки найбільших

експортерів вуглеводнів і ця позиція значною мірою визначатиме роль Казахстану у

системі світових господарських зв’язків ХХІ століття.

Виведення українсько-казахстанського співробітництва на рівень стратегічного

партнерства відповідатиме національним інтересам обох країн. Таке партнерство

значно підвищить їхню роль у формуванні нового рівня відносин між Європою та

Центральною Азією, передусім у створенні єдиного енергетичного простору.

Важливу роль у розвитку українсько-казахстанських відносин відіграв офіційний

візит Президента Казахстану до України 1–2 лютого 2007 р., який ініціював прове-

дення в Україні Року Казахстану. Під час візиту було підписано План дій Україна –

Казахстан на 2007– 2008 рр., спрямований на реалізацію конкретних спільних проектів

в енергетичній, транспортній, аграрній, аерокосмічній сферах.

Туркменістан традиційно є важливим партнером України в Центральній Азії.

Україна у своїх стосунках із Туркменістаном виходить із врахування зростаючої ролі цієї

центрально-азійської країни на міжнародній арені, розуміння її прагнення до розбудови

⇐ Предыдущая50515253545556575859Следующая ⇒

Поделиться: