Визначення висоти шарів насадки в секціях абсорбера

Відповідно до рівняння (1.5) для визначення висоти шарів насадки необхідно знайти повну висоту одиниці переносу , яка в свою чергу обчислюється за рівнянням [3,4]:

 

                                              = ,                               (3.4)

 

де h_г – висота одиниці переносу по газовій фазі, м;

h_р – висота одиниці переносу по рідинній фазі, м;

m_сер – середнє значення тангенса кута нахилу лінії рівноваги до осі

         абсцис (коефіцієнт розподілення).

Висоту одиниці переносу по газовій фазі знаходять за критеріальним рівнянням [4]:

 

                                                       (3.5)

 

де d_екв – еквівалентний діаметр насадки, м;

Re_г – гідродинамічний критерій Рейнольдса;

Рr' – дифузійний критерій Прандтля;

h – висота елемента насадки, м.

 

Рівняння справедливе при значеннях Re_г =1000÷10000 і відношенні  для регулярних насадок у вигляді кілець Рашига. В інших випадках користуються рекомендаціями літературних джерел [4].

Критерії подібності подані наступним чином:

 

                                                Re_г= ,                                      (3.6)

 

                                              ,                                     (3.7)

 

де ρ_г – густина газової суміші у відповідній секції, кг/м³:

D_NНз-г – коефіцієнт молекулярної дифузії аміаку в газовій суміші, м²/с; μ_г – в’язкість суміші газів, Па·с.

 

Густина суміші газів у нижній секції: ρ_г = 2,68 кг/м³ (див. розрахунок діаметра абсорбера).

В’язкість газової суміші знаходять відповідно до в’язкості індивідуальних компонентів при середній температурі в секції за формулою;

 

                                     ,                                      (3.8)

 

де М_сум – середня молекулярна маса газової суміші, кг/кмоль;

М_і – молекулярні маси окремих компонентів газової суміші, кг/кмоль;

  у_і – мольна (об'ємна) частка кожного компонента в газовій суміші;

  μ_і  – коефіцієнт динамічної в’язкості окремих компонентів при робочих умовах, Па·с.

 

Коефіцієнт молекулярної дифузії аміаку в газовій фазі при робочих умовах знаходять згідно з формулою [4]:

 

                 D_NНз-г= ,        (3.9)

 

де D_NНз-г – коефіцієнти молекулярної дифузії аміаку в газовій суміші в робочих умовах, м²/с;

 – коефіцієнти молекулярної дифузії аміаку при нормальних умовах у водні, аргоні, азоті, метані, відповідно м²/с;

 – середні значення об'ємної частки відповідного компонента в тій або іншій секції.

 

Висота одиниці переносу по рідкій фазі визначається за рівнянням [4]:

 

                                             ,                               (3.10)

 

де δ_пр – наведена товщина плівки рідини, м;

Re_р – гідродинамічний критерій Рейнольдса по рідині;

 – дифузійний критерій Прандтля в рідинній фазі:

 

                                  ,                                   (3.11)

 

                                      ,                                     (3.12)

 

                                        = ,                                 (3.13)

 

де Ѕ – площа поперечного перерізу абсорбера, м²;

ψ – коефіцієнт зрошення (активності) насадки;

 – коефіцієнт молекулярної дифузії аміаку в воді при середній температурі рідини, м²/с.

 

Перерахунок коефіцієнта молекулярної дифузії в залежності від температури виконується по залежності [6]:

 

                                           ,                             (3.14)

 

де t – температура абсорбента, ⁰С.

 

 

Коефіцієнт зрошення (активності) регулярної насадки із кілець Рашига визначається за формулою [4]:

 

                                  ,                                 (3.15)

 

де U – густина зрошення насадки, м³/м²·год.

 

                                            .                                       (3.16)

 

3.2.1 Розрахунок повної висоти одиниці переносу в п’ятій нижній секції абсорбера

 

Склад газової і рідинної фаз змінюється від секції до секції. Це може вплинути на значення висоти переносу в різних секціях. В той же час, згідно з літературними джерелами [4], критеріальні рівняння, які одержані на порівняно невеликих модельних апаратах, при переході до промислових установок можуть давати занижені значення висоти одиниці переносу. Тому визначення висоти одиниці переносу доцільно проводити для більш навантаженої нижньої секції абсорбера, що забезпечить деякий запас поверхні масопереносу.

Для розрахунку висоти одиниці переносу в газовій фазі необхідно визначити в’язкість, густину газової суміші, коефіцієнт молекулярної дифузії аміаку в газовій фазі при робочих умовах у нижній секції (t_сер=16⁰С;                    Р=0,5 МПа). Вихідні довідкові дані про фізико-хімічні властивості компонентів зведено в табл. 3.1.

Молекулярна маса газової суміші визначається за формулою (2.5):

 

М_г5=2,02· 0,476+39,9·0,045+28·0,217+16·0,110+17·0,152 = 13,18 кг/кмоль.

 

В’язкість газової суміші перераховується за формулою (3.8):

 

;

 

Па·с.

 

За формулою (3.9) визначається коефіцієнт молекулярної дифузії аміаку в газовій суміші:

 

 м²/с.

 

Густина газової суміші при робочих умовах визначається згідно з рівнянням [6]:

 

                                 .                                      (3.17)

 

 кг/м³.

 

Таблиця 3.1. Фізико-хімічні властивості компонентів газової фази

[3, 6, 7], відповідно до умов нижньої секції абсорбера

 

Компонент	В’язкість при tсер5=160С,μі, Па·с ·104	Молекулярна маса, Мі,  кг/кмоль	Об'ємна частка, уі
Н2	0,087	2,02	0,476
Аr	0,221	39,9	0,045
N2	0,173	28	0,217
СН4	0,1086	16	0,110
NН3	0,0969	17	0,152
		13,18	1,0

 

Гідродинамічний критерій Рейнольдса в газовій фазі згідно з формулою (3.6), дифузійний критерій Прандтля за формулою (3.7):

 

 

Висота одиниці переносу в газовій фазі для нижньої секції згідно з рівнянням (3.5):

 

 м.

 

Уточнені вихідні дані для розрахунку висоти одиниці переносу в рідині з урахуванням поглинутого аміаку в нижній п’ятій секції абсорбера:

 

L₅ = 1,46 кг/с; ρ_р5 = 910 кг/м³; μ_р5 =1,05·10^-3 Па·с.

 

Коефіцієнт молекулярної дифузії аміаку у воді при t=20⁰С згідно з довідниковими даними [6]:

 

 

Відповідно до робочих умов і формули (3.14):

 

м²/с.

 

Масова витрата інертного газу-носія:

 

G_г5 =1,976 кг/с. 

 

Фіктивна швидкість газу:

 

w_ф5 =0,94 м/с.

 

Приведена товщина плівки рідини відповідно до формули (3.11):

 

м.

 

Густина зрошення насадки згідно з (3.16):

 

м³/м² · год.

 

Коефіцієнт зрошення (активності) насадки згідно з (3.15):

 

 

Одержане значення коефіцієнта зрошення насадки свідчить, що вся поверхня зрошена і являється активною.

Гідродинамічний критерій Рейнольдса по рідинній фазі згідно з (3.12):

 

 

Дифузійний критерій Прандтля по рідині згідно (3.13):

 

.

 

Висота одиниці переносу в рідинній фазі згідно з (3.10):

 

м.

 

Для обчислення повної висоти одиниці переносу згідно (3.4) необхідно визначити константу розподілення m, як середнє значення тангенса кута нахилу лінії рівноваги до осі  (рис. 2.1). Для цього лінія рівноваги, яка відповідає процесу в нижній секції, розбивається на кілька рівних інтервалів ΔХ_і. Точки перетину з лінією рівноваги з’єднують хордами і для кожної з них визначають тангенс кута нахилу до осі абсцис:

 

                                         .                                 (3.19)

 

В даному випадку лінії рівноваги нижньої секції розбито на 3 рівні частини:

 

.

 

Для кожної хорди визначається зміна рівноважної концентрації, яка відповідно до рис. 2.1 складає:

 кг аміаку/кг води; ₂= 0033 кг аміаку/кг води;

      ₃ =0 ,032 кг аміаку/кг води.

 

Згідно з формулою (3.19) розраховуються константи розподілення:

 

m₁=1,4; m₂ =2,31;  m₃ =2,24.

 

Середнє значення:

 

.

 

Повна висота одиниці переносу для п’ятої нижньої секції згідно з (3.4):

 

.

 

 

3.2.2 Визначення висоти насадки та загальної висоти абсорбера

Висота шару насадки для кожної секції розраховується згідно з формулою (1.5) відповідно до визначеного числа одиниць переносу і прийнятої до розрахунку загальної висоти одиниці переносу  м. Одержані значення висоти шару насадки округляються в більшу сторону з урахуванням розташування цілого числа рядів кілець Рашига висотою 80 мм. Визначається кількість елементів насадки в кожній секції та їх маса за довідниковими даними [4,6]. Результати розрахунків узагальнено в табл 3.3.

Відстань між секціями  приймають конструктивно для установки пристроїв для збору гарячої рідини, відводу її на охолодження до зовнішнього холодильника та наступного зрошення нижнього шару охолодженою рідиною:

 

 м.

 

Таблиця 3.3 Висота шару насадки по секціях та в абсорбері в цілому

 

№ секції	Число одиниць переносу	Висота шару насадки Ні, м	Кількість рядів елементів насадки	Кількість елементів, шт.	Маса насадки, кг
1	1,744	4,08	51	7038	2143
2	1,017	2,4	30	4140	1260
3	0,641	1,52	19	2622	798
4	0,512	1,2	15	2070	630
5	0,175	0,48	6	828	252
Всього		Ннас=9,68	121	16698	5083

 

Відстань від нижнього шару до низу колони:

 

Н_н  = 2D_абс. = 2 м.

 

Відстань від верхнього шару насадки до верха абсорбера:

 

Н_в = 1,5D_абс. = 1,5 м.

 

Загальна висота абсорбера:

 

Н_абс. = Н_нас. + Н_в +Н_н +(h_ш-1) h_м.ш.=9,68+2,0+1,5+(5-1)·0,5=5,18 м ≈15,2 м.

 

3.2.3 Визначення внутрішнього діаметра патрубків

Внутрішній діаметр патрубків d_т.р. для вводу і виводу абсорбента визначають за витратою аміачної води на виході із абсорбера за рівнянням (3.1).

Витрата аміачної води: L = 1,45 кг/с, середня густина аміачної води:    ρ_р5 =907 кг/м³; середня допустима швидкість руху рідини: w_р5=1,75 м/с.

 

d_т.р.= м.

 

Нормалізований внутрішній діаметр патрубків [15, 16]: d_т.р.=32 мм.

Уточнене значення середньої швидкості руху рідини в патрубках:

 

 м/с.

 

Внутрішній діаметр патрубків для вводу і виводу газової суміші d_т.г. визначають за витратою газової фази на вході в абсорбер.

Витрата газової суміші: V_г5=0,738 м³/с; середня допустима швидкість руху газу: w_г=8 м/с.

 

d_т.г.=  м.

Нормалізований внутрішній діаметр патрубків [15, 16]: d_т.г=359 мм.

Уточнене значення середньої швидкості руху газу в патрубках:

 

w_гп= м/с.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: