Поняття нотаріату.Організаційні основи нотаріату.

Згідно з Конституцією України (ст. 59) [1] кожному громадянину гарантоване право на одержання правової допомоги. Нотаріат разом з іншими правовими інститутами забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян. При цьому предмет діяльності нотаріату обмежений безспірною цивільною юрисдикцією.

Нотаріат в Україні (ст. 1 Закону) — це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчинювати інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріат є правовим інститутом, який забезпечує охорону та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом здійснення нотаріальних дій від імені держави. Нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам.

Нотаріус посвідчує лише безспірні права та безспірні факти, у наявності яких він може переконатися безпосередньо або на підставі відповідних документів.

Основні завдання нотаріату:

– забезпечувати захист і охорону власності, права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб;

– сприяти зміцненню законності та правопорядку;

– попереджати правопорушення.

Захист прав і законних інтересів громадян та організацій при вчиненні нотаріальних дій гарантує Закон України “Про нотаріат”. Порушення встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій призводить до недійсності нотаріального акту.

Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує друге завдання — зміцнює законність і правопорядок. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус підтверджує цим законність і достовірність нотаріальної дії та запобігає можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нього.

Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася заінтересована особа, не відповідає законодавству України, нотаріус відмовляє у її вчиненні, запобігаючи можливим негативним наслідкам.

Виходячи із завдань, які виконують нотаріальні органи, доходимо висновку, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, в юридичному закріпленні цивільних прав з метою запобігання можливим правопорушенням.

 

Права та обов’язки нотаріуса.

Права нотаріуса

· витребувативідпідприємств, установ і організаційвідомості та документи, необхідні для вчиненнянотаріальнихдій;

· одержувати плату за наданнядодатковихпослуг правового та технічного характеру, які не пов'язаніізвчинюваниминотаріальнимидіями, а також за вчиненняприватниминотаріусаминотаріальнихдій;

· складатипроектиугод і заяв, виготовлятикопіїдокументів та виписки з них, а такождаватироз'яснення з питаньвчиненнянотаріальнихдій і консультації правового характеру.

Обов'язкинотаріуса

· здійснюватисвоїпрофесійніобов'язкивідповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійноїетики;

· сприятигромадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненніїх прав та захистізаконнихінтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідкивчинюванихнотаріальнихдій для того, щобюридичнанеобізнаність не могла бути використанаїм на шкоду;

· зберігати в таємницівідомості, одержані ним у зв'язку з вчиненнямнотаріальнихдій;

· відмовити у вчиненнінотаріальноїдії в разіїїневідповідностізаконодавствуУкраїниабоміжнародним договорам;

· вести нотаріальнеділоводство та архівнотаріусавідповідно до встановлених правил;

· дбайливоставитися до документівнотаріальногоділоводства та архівунотаріуса, не допускатиїхпошкодженнячизнищення;

· надаватидокументи, інформацію і пояснення на вимогуМіністерстваюстиціїУкраїни,

· постійнопідвищуватисвійпрофесійнийрівень та інші обов’язки передбачені законом.

91.Система і структура, порядок формування, основні функції судових і прокурорських органів США, ФРН.

В США існують дві судові системи: федеральна система і судова система штатів. Обидві вони очолюються верховними судами відповідно федерації і кожного штату. Судова система США відповідно до закону про судоустрій 1789 р. складається з трьох ланок: Верховного суду США, апеляційних судів (їх 12) і окружних судів (94). Військові суди складають особливу ланку федеральної системи. Федеральні суди створюються за рішенням конгресу, їх судді призначаються президентом за згодою сенату і залишаються на посаді, поки поводяться бездоганно (тобто довічно). Справи по першій інстанції із застосуванням федеральних законів розглядають окружні суди загальної юрисдикції (у кримінальних і цивільних справах). В округах існують також спеціальні суди: податкові, митні, претензійні за позовами до уряду США та ін Апеляційні суди розглядають скарги на рішення окружних судів, апеляційний процес проходить, як і процес по першій інстанції Головну роль в судовій системі США відіграє Верховний суд США. Він складається з 9 членів, включаючи голову, які призначаються президентом США за згодою сенату. Верховний суд є першою інстанцією по справах, де стороною є дипломати іноземних держав або штат, але в основному він виступає як апеляційна інстанція з елементами касації Суди штатів можуть розглядати справи як за законами штатів, так і за федеральними законами (за звичайними справах останньою інстанцією є верховний суд штату, з питань конституційності - Верховний суд США). Суди формуються по-різному: судді обираються населенням, призначаються мерами міст, муніципальними властями, головам вищестоящих судів. Список присяжних засідателів зазвичай складається муніципальними органами з участю різних об'єднання громадян, а для розгляду конкретної справи присяжні визначаються жеребкуванням. Генеральний прокурор США, який очолює Міністерство юстиції США як доданий йому апарат і федеральні органи прокуратури, виконує такі функції, які в інших країнах покладено на прокуратуру, міністерство внутрішніх справ, органи контррозвідки і кримінального розшуку, тюремні відомства. Сфера діяльності федеральної прокуратури в США тому набагато ширше звичайної для прокуратури сфери кримінального переслідування і державного обвинувачення і не збігається з традиційних для європейських міністерств юстиції сфер повноважень.

Федералізм США зумовив існування трьох самостійних ланок прокуратури: федерального, штатного та місцевого. Кожна ланка маєсвої особливості в організації, комплектуванні і компетенції і діє в межах своєї територіальної та предметної юрисдикції. Штат має право на основі власної конституції або відповідного законодавства встановлювати організацію і визначати обсяг повноважень прокуратури в штаті, а федеральна служба функціонує на основі законів, прийнятих Конгресом США.Ніенеральний прокурор США, ніпідлеглійому федеральні органи не вповноважені керувати прокуратурами в штатах. Прокуратура на федеральному рівні - строго централізована ієрархія правозастосовуючих органів виконавчої влади, представлена Генеральним прокурором США і Прокурорами США

У Німеччині функціонує розгалужена судова система, яка не має якогось одного вищого судового органу ні у федерації, ні в землях. Це спеціалізована судова система. Крім конституційної юстиції - Федерального конституційного суду і конституційних судів земель – діють ще п'ять гілок правосуддя: загальна, адміністративна, трудова, фінансова та соціальна юстиція. Кожна гілка судової влади має свій верховний орган (верховний суд), який називається по-різному: Федеральнасудова палата (очолює систему загальнихсудів), Федеральний адміністративний суд, Федеральний фінансовий суд, Федеральний суд з трудових справ, Федеральний суд по соціальних справах. Кожна гілка судової влади (крім конституційної юстиції має кілька інстанцій: чотири інстанції у загальнихсудів (ділянцішиї суди як нижча ланка, декільказемельнихсудів. Вищий земельний суд та Федеральна судова палата), три - у решти видів судів (крім дільничних). Прокуратура в Німеччині, як і у Франції, не становить окремої системи, а діє при судах, перебуваючи в загальному підпорядкуванні міністра юстиції. Прокурори розслідують найскладніші справи за допомогою поліцейських служб і пред'являють звинувачення. По кримінальних справах судовий розгляд завжди, в тому числі у справах приватного обвинувачення, які порушуються самими потерпілими, здійснюється за участю прокурора. Прокурори вправі в певних випадках брати участь і у розгляді цивільних справ.

92.

 

 

 

 

 

 

Суди Шотландії:

 

 

Магістратські суди - основна ланка судової системи Великої Британії. Розглядають більш як 95% кримінальних справ. Застосовують штраф або позбавлення волі на строк до 6 місяців. Якщо магістрати приходять до висновку, що обвинувачений заслуговує більш тяжкого покарання, вони передають справу до Суду корони. Магістратські суди проводять також попереднє слухання в справах стосовно злочинів, що переслідуються за обвинувальним актом. Вирішують питання щодо достатності доказів для віддання обвинуваченого до Суду корони.

Суди графств- основні органи цивільного судочинства. Розглядають близько 90% усіх цивільних судових справ. Це позови стосовно виконання умов угоди, вилучення землі у судовому порядку, майнові спори на суму до 5000 фунтів стерлінгів; цивільні порушення, банкрутство, делікти адміралтейської юрисдикції - до 15000 ф. ст.; спори щодо довірчої власності, іпотеки, партнерства - до 30000 ф. ст. Якщо сума перевищує встановлений ліміт, то позов передається до Високого суду.

Суд корони- кримінальний суд. Розглядає по першій інстанції за участю присяжних справи щодо найсерйозніших злочинів. Кількість присяжних від 10 до 12. Виправдувальні вироки, винесені судом присяжних, апеляційному оскарженню не підлягають.

Апеляційний суд має цивільне і кримінальне відділення. До складу суду входять лорд-канцлер, колишні лорд-канцлери, лорд - головний суддя, який очолює цивільне відділення, а також до 18 лордів апеляційного суду. Апеляції на судові вироки розглядаються не менше як трьома суддями . Проміжні апеляції можуть розглядатися одним чи двома суддями.

Відділення королівської лави Високого суду розглядає у першій інстанції найскладніші цивільні справи й апеляції на вироки магістратських судів з кримінальних справ. На правах складових частин цього відділення функціонують: Суд адміралтейства, в якому розглядаються спори з морських перевезень, зіткнення суден і відшкодування, пов'язаних з цим збитків тощо; Комерційний суд, якому підсудні спори торговельного характеру.

Канцлерське відділення Високого суду розглядає як суд першої інстанції цивільні справи, пов'язані з банкрутствами, управлінням майна, довірчою власністю, діяльністю компаній тощо. На правах однієї зі складових частин цього відділення функціонує Патентний суд, який розглядає клопотання генерального контролера з питань патентів, дизайну та торгових марок.

Сімейне відділення Високого суду розглядає скарги на судові рішення магістратських судів з питань сімейних відносин (розлучень, виплати аліментів, опіки та піклування).

Спеціалізовані суди відрізняються один від одного своїм складом, ефективністю, формальностями та процесуальними нормами, якими вони керуються. Деякі з них називаються трибуналами, що розглядають менш складні, другорядні справи.

Суд коронера.

Коронер - посадова особа, обов'язком якої є проведення дізнання щодо нещасних випадків з летальним кінцем або смерті за неясних обставин. Під час проведення розслідування здійснює огляд трупа, опитує свідків, проводить розшук підозрюваної особи, може заарештувати її без санкції суду. Коронер скликає спеціальне журі присяжних, які мають визначити причини смерті, спираючись на докази, встановлені коронерським дізнанням та зафіксувати її відповідним вердиктом. Якщо коронерське журі дійде висновку, що смерть була природною або внаслідок випадку чи неспровокованого самогубства, то на підставі вердикту справа закривається. За встановлення обставин, які свідчать щодо насильницької смерті чи спровокованого самогубства, ухвалюється вердикт для суду, але дізнання коронера не має закінчуватися висновком щодо винуватості когось у вчиненні злочину чи остаточним висновком щодо причини насильницької смерті. Цей вердикт разом із матеріалами дізнання направляється до суду чи до прокурора, який проводить повне розслідування. Суд і органи обвинувачення не пов'язані вердиктом коронерських присяжних і проводять слухання у звичайному порядку, де коронер може виступати як свідок.

⇐ Предыдущая17181920212223242526Следующая ⇒

Поделиться: