Основи наступального бою батальйоном (ротою).

 

Загальні положення наступу - це принципові вимоги теорії і практики, які визначають послідовність і порядок підготовки, забезпечення та виконання бойового завдання, що поставлене перед силами та засобами підрозділу.

Загальні положення (основи) наступу батальйону включають:

- визначення і мету бою;

- завдання, з виконанням яких досягається мета бою;

- зміст бою;

- способи ведення бою;

- вогневе ураження в бою;

- сили та засоби, що залучаються до участі в бою;

- тактичні нормативи та побудова наступу;

- всебічне забезпечення наступу;

- взаємодія підрозділів між собою, а також з частинами і підрозділами, що придаються і підтримують;

- управління силами та засобами, що залучаються до бою.

Наступальний бій - це сукупність узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру, які проводять частини і з'єднання з метою розгрому тактичного угруповання противника, що обороняється, і оволодіння важливим районом або рубежем, який забезпечує сприятливі умови для послідуючих дій.

Розгром противника й оволодіння важливими районами (рубежами) досягається вмілим застосуванням всіх засобів ураження, швидким використанням результатів ударів авіації й вогню артилерії, своєчасним нарощуванням зусиль в глибину, широким використанням охоплень, обходів, проведенням атак у фланг й тил противника.

Залежно від завдань й обстановки наступ можна вести на противника, який обороняється, наступає або відходить.

Наступ на противника, що обороняється здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на наступаючого противника ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, що відходить ведеться шляхом його переслідування.

Наступ на противника, що обороняється, рота (батальйон) веде в різних умовах. Під умовами розуміють чинники, які впливають на послідовність і зміст роботи командира щодо підготовки бою, особливо щодо організації, а також на способи переходу у наступ та його ведення. Такими чинниками є:

- ведення наступу на початку або у ході війни;

- застосовані види зброї;

- положення підрозділів на початку наступу, їх стан і можливості;

- склад і стан противника та характер його оборони;

- характер місцевості, стан погоди, пора року й час доби;

- радіаційна, хімічна та біологічна обстановка.

Наступ на противника, який обороняється здійснюється, як правило, з вихідного району, віддалення якого визначається старшим командиром.

У вихідному районі батальйон розташовується із засобами посилення відповідно до розташування на місці.

Розгортання батальйону у бойовий порядок здійснюється в ході його висування до рубежу переходу в атаку.

Для організованого висування, розгортання і переходу в атаку батальйону (роті) призначаються:

- маршрут висування;

- вихідний рубіж (пункт);

- рубежі (пункти) розгортання у батальйонні (12...15 км), ротні (6...8 км), взводні (2...3 км) колони;

- рубіж переходу в атаку (600 м і більше);

- рубіж безпечного віддалення, а під час атаки в пішому порядку для механізованих підрозділів, крім того, і рубіж спішування (якнайближче до переднього краю оборони противника).

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним батальйон (рота) починає в заздалегідь створеному, відповідно до рішення командира, бойовому порядку із вихідного положення, яке займається, як правило, після необхідного перегрупування з положення оборони або зі зміною військ, які обороняються.

У ході перегрупування (зміни) батальйон займає вихідне положення для наступу, а рота – вихідну позицію.

Вогневі позиції мінометної батареї розташовуються за ротами першого ешелону на віддаленні від них до 500 м.

 Приданий арт. дивізіон розташовується на віддаленні 2...4 км від переднього краю.

Очікувальна позиція танкового батальйону призначається, як правило, на віддаленні 5...7 км від переднього краю на місцевості, яка забезпечує приховане розміщення і найменшу уразливість танків від усіх видів зброї.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: