Тема 4. Філософія Нового часу та Просвітництва

 

Знання – сила

Ф. Бекон

 

Дайте мені матерію і рух,

і я побудую Вам із цього Всесвіт

Декарт

На досвіді будується все наше знання,

 від нього воно врешті-решт походить

Дж. Локк

 

 

План семінарського заняття

1. Наукова революція XVI – XVII ст., розквіт природознавства та створення нової “картини світу”.

2. Змагання навколо методології наукового пізнання. Емпірична (британська) традиція: Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, номіналізм Дж. Берклі, Д. Юма.

3. Раціоналістична (континентальна) традиція: Р. Декарт та великі метафізичні системи Б. Спінози і Г. Лейбніца.

4. Соціальна філософія Просвітництва як підґрунтя сучасності.

5. Просвітницький матеріалізм: Ж.-О. де Ламетрі, П. Гольбах, К. Гель-вецій.

 

Питання для самостійної роботи студентів

1. Назвіть “піонерів” науки і стисло охарактеризуйте їх науковий доробок.

2. Чому саме гносеологія та методологія наукового пізнання уособлюють філософію Нового часу?

3. У чому полягає проблема методу у філософії Ф. Бекона? Чому він критикує традиційну (аристотелівську) логіку?

4. Доведіть, що саме Р. Декарт є засновником раціоналістичної традиції. Що ж таке “раціоналізм”, раціональність?

5. Окресліть характерні риси і сутність пантеїзму Б. Спінози. Спростуйте або доведіть твердження Б. Спінози про свободу як усвідомлення необхідності.

6. Назвіть фундаторів та охарактеризуйте сутність головних онтологічних систем Нового часу: монізму, плюралізму та дуалізму.

7. Чи згодні Ви з сенсуалістичною теорією пізнання Дж. Локка, згідно з якою джерелом усіх знань є відчуття, а душа людини від природи є “чистою дошкою” (tabula rasa)? Можливо ви є прибічником концепції “вроджених ідей” Декарта? Обгрунтуйте відповідь.

8. Що саме розуміється під “агностицизмом Д. Юма”?

9. Що є підставою для твердження Гегеля: Просвітництво – це “царство розуму”? Можливо, вам більш до вподоби теза Г. Лукача: Просвітництво – це “царство буржуазії”?

10. Визначте ключові моменти французької соціальної філософії XVIII ст.

 

Тематика наукових робіт, рефератів та повідомлень

1. Філософські погляди Р. Декарта та їх значення для подальшого розвитку європейської філософської думки.

2. Філософські погляди Ф. Бекона. Емпірична традиція у сучасній філософії.

3. Проблема свободи у філософії Нового часу.

4. Філософія Нового часу про природу людини і суспільні умови її існування: детермінізм і свобода.

5. Етика та онтологія Б. Спінози.

6. Вчення про монади та теодицею Г. Лейбніца.

7. Розвиток сенсуалізму: від Локка до Кондильяка.

8. Ідеалізм Дж. Берклі та скептицизм Д. Юма.

9. Раціоналізм та емпіризм у європейській філософії і науці.

10. Матеріалістичні погляди філософів епохи Просвітництва.

Дискусія

“Проблема джерела знання й її раціоналістичне й емпіричне вирішення”

Обгрунтування теми дискусії. Епістемологічна (= гносеологічна; гр. еpisteme, gnosis – знання) позиція раціоналістів: ми володіємо двома видами знання. Це: 1) досвід окремих явищ зовнішнього і внутрішнього світу та 2) раціональне знання про сутність речей у вигляді загальнозначущих істин. Суперечка раціоналізму й емпіризму вирує навколо другого виду знання. Раціоналісти (Ratio = розум, звідси раціоналізм) твердять, що за допомогою раціональної інтуїції ми одержуємо знання всезагальних істин (наприклад пізнаємо Бога, людську природу і мораль).

Прибічники емпіризму (Empiri = досвід, звідси емпіризм) заперечують раціональну інтуїцію, яка дає нам таке знання. Згідно з їхньою епістемологією, ми отримуємо знання за допомогою досвіду, який вони нарешті зводять до чуттєвого досвіду (сенсуалізм). Як виключення розглядається знання, що отримується за допомогою аналізу понять і дедукції, як це має місце у логіці і математиці. Однак ці обидва різновиди знання, згідно емпіризму, не говорять нам нічого про суттєві риси буття.

Раціоналісти вважають, що ми здатні пізнати реальність за допомогою одних лише понять, тоді як емпірики (емпірицисти) виводять все знання про реальність із досвіду. Згідно раціоналістичного тлумачення, уточнюючи поняття на кшталт свободи, цноти, добра, Бога, справедливості, влади тощо, ми отримуємо знання про щось реальне.

Ситуація ускладнюється через те, що “емпірики” і раціоналісти по-різному розуміють згадані форми пізнання. Наприклад, досвід може бути інтерпретований у якості пасивного процесу сприйняття, що “наповнює” суб’єкт простими враженнями зовнішніх речей. Потім суб’єкт комбінує ці враження, наприклад, відповідно до їх подібності і відмінності, появі разом чи окремо тощо, і це приводить до виникнення знання про речі, що сприймаються (емпіризм). Досвід також може розумітися як завжди структурований або завдяки апріорним формам чуттєвості і розсудку (І. Кант) чи людськими інтересами та діями (феноменологія).

Постановка питання про раціональну інтуїцію пов’язана, наприклад, з пізнанням нормативних питань (що добре, а що зле; що справедливе, а що ні; що треба робити, а від чого треба відмовитись тощо). Коли раціоналіст говорить про “вроджені ідеї”, наприклад у царині релігії чи моралі, то він передбачає саме такий різновид інтуїції. Але суто емпірична точка зору заперечує, що існує знання з нормативних питань. Інакше кажучи, і раціоналісти і прибічники емпіризму згодні: ми здатні мати нормативні знання в тому сенсі, що можемо знати, що ті чи інші люди вважають правильними певні норми. Але вони розминаються відносно нашої можливості знати, що ті чи інші норми є правильними.

Завдання дискусії. Опанувавши рекомендовану літературу та використовуючи власний досвід зіткнення з “нескінченністю духу”, наведіть аргументи “за” і “проти” раціоналістичного та емпіричного вирішень проблеми джерела знання.

Форма проведення дискусії. Публічна суперечка з розмежуванням на табори (партії), виокремленням експертів та пересічного загалу.

Вільне семінарське заняття можливе у формі написання студентами есе за просвітницькою проблематикою. Самі просвітники вважали їх знаряддям популяризації своїх ідей. Есе – це твір стислий, барвистий, бажано – жвавий та дотепний і, безумовно, полемічний.

 

Рекомендована тематика есе:

1. Просвітництво – “царство розуму” чи “тиранія розуму”?

2. Просвітницькі салони як знаряддя емансипації жінок

3. Модерн (сучасність) як реалізація проекту Просвітництва.

4. Деїзм як раціональна і природна релігія.

5. Вольтер як сакральний символ свободи.

6. Від толерантності до “політичної коректності”: три століття лібералізму.

7. Чи “природна” приватна власність?

8. “Колись стане краще – ось наше сподівання”: прогрес як міфологема.

9. Абстрактний Розум contra (проти) традицій і метафізики.

10. Гільйотина і Просвітництво.

 

Література [23; 26; 34; 45; 75; 108; 109; 110; 117; ; 134]

 

⇐ Предыдущая38394041424344454647Следующая ⇒

Поделиться: