МЕХАНІЗМ УКЛАДАННЯ ФОРВАРДНИХ ВАЛЮТНИХ КОНТРАКТІВ

Дата укладання угоди                       Дата валютування

                                 ß                                                      ß

Термін форвардного контракту (наприклад, 3 місяці) ®	2 робочі дні ®	час Þ
3 січня	3 квітня	5 квітня

Рис. 7. Визначення дати валютування форвардної угоди

 

Форвардні контракти належать до позабіржових фінансових інструментів, тому всі умови, в тому числі і контрактна ціна активу, визначаються при укладанні угоди за домовленістю сторін згідно з чинним законодавством. Попереднє визначення контрактної ціни, яке базується на прогнозуванні динаміки ринкових цін та передбачає необхідність урахування багатьох чинників, є найскладнішою проблемою, що потребує вирішення у процесі укладання форвардного контракту.

Прогнозування валютних курсів — досить складна проблема, особливо останнім часом, коли непередбачуваність і мінливість стали основними характеристиками міжнародних фінансових ринків. За нормальних умов розвитку економіки, коли ринки не зазнають впливу грошово-кредитних чи політичних потрясінь, рівні процентних ставок можна вважати незалежними величинами, які відображають реальний та очікуваний рівні інфляції. Форвардні валютні курси є похідними (залежними) величинами від процентних ставок. Отже, тільки однакові темпи інфляції в обох країнах походження валют можуть стабілізувати валютний курс протягом значного періоду часу.

Для розрахунку форвардного валютного курсу (європейські котирування) скористаємося формулою:

,                                             (8)

де Ф/К(B/$) — форвардний курс даної валюти до долара США; С/К(b/$) — спот-курс валюти до долара США; rB — процентна ставка за даною валютою; r$ — процентна ставка за доларами США; t — форвардний період у днях; Б — база розрахунку в днях (360 або 365).

 

? Приклад. Припустимо, що клієнтові необхідно при отриманні валютних коштів з депозитного рахунку конвертувати їх у гривні. Щоб уникнути валютного ризику, клієнт укладає з банком 26.11.97 форвардний валютний контракт на суму 500 тис. доларів, дата розрахунків за яким настає 26.02.98, а форвардний період становить три місяці. На дату укладання угоди 26.11.97 на ринку діяли: спот-курс — 1,885 грн./дол. США; облікова ставка НБУ — 35 %; ставка за доларами США — 6,09 %. В угоді зафіксовано валютний курс 2,0191 грн./дол. США, обчислений за формулою (8):

.

На дату розрахунків 26.02.98 операція валютного обміну здійснюється за спот-курсом 2,0149 грн./дол. США, і клієнт одержує 1 007 450 грн., а за форвардною угодою банк виплачує клієнтові 2100 грн.:

(2,0191 – 2,0149) ´ 500 000 = 2100.

Загальна сума виплат становить 1 009 550 грн. (1 007 450 + 2100), що й означає курс 2,0191 грн./дол. США, зафіксований в угоді.

 

Хеджування ризику зміни ціни активу протягом форвардного періоду є основною метою форвардних угод, хоч іноді вони укладаються у сподіванні на отримання значних прибутків спеку­лятивного характеру внаслідок сприятливого розвитку кон’юнк­тури ринку. Процедура попереднього визначення та фіксації ціни активу дає змогу обом учасникам стати незалежними від ризику, але не дозволяє продавцеві отримати переваги від підвищення ціни, а покупцеві — від зниження ціни активу протягом форвард­ного періоду, що інколи змушує учасників ухилятися від виконання угоди. Оскільки форвардний контракт укладається поза біржею і не потрапляє під контроль з боку біржових органів нагляду (на відміну, наприклад, від ф’ючерсних контрактів, про які йтиметься пізніше), відповідальність за його виконання цілком лежить на партнерах по угоді. Ризик невиконання зобов’язань, який є досить значним за форвардними контрактами, може бути знижений шляхом юридичного оформлення відповідальності сторін і передбачення штрафних санкцій при достроковому виході з угоди. Але навіть значні штрафні санкції не можуть зупинити або попередити невиконання однією зі сторін своїх зобов’язань.

Наприклад, у власника доларів може виникнути спокуса не виконувати форвардний контракт, а продати долари на ринку за поточним курсом. У даному разі він зможе отримати великий прибуток, навіть сплативши штрафні санкції. Тому при укладанні форвардного контракту з деякими партнерами слід враховувати кредитні ризики, які можуть виникнути.

Таким чином, позабіржовий характер торгівлі та індивідуальні умови укладання форвардної угоди, і як наслідок, відсутність або нерозвинутість вторинного форвардного ринку, призводять до низької ліквідності цих фінансових інструментів.

Найактивнішими учасниками форвардного ринку є банки, які застосовують форвардні контракти для хеджування власного ризику або ж пропонують їх як послугу своїм клієнтам. Маючи ширші, ніж в інших учасників ринку, фінансові можливості для залучення і розміщення коштів, банки можуть уникнути реальних втрат за форвардними угодами навіть у випадках, коли ринкові ціни складаються не на їхню користь. Низька конкуренція на форвардному ринку дає змогу банкам диктувати свої умови клієнтові при укладанні угоди.

Впровадження валютного коридору в Україні на 1998 р. призвело до скорочення операцій на ринку строкових контрактів. Деякою мірою це пов’язано із зменшенням можливості отримання спекулятивних прибутків, проте і необхідність проведення операцій хеджування знизилась, оскільки функцію обмеження валютного ризику взяла на себе держава.

При виконанні форвардних валютних контрактів може виникнути така ситуація, коли інша сторона контракту (клієнт) або не може, або не бажає виконати свої зобов’язання за цим контрактом, що зветься закриттям форвардного валютного контракту. Закриття може бути повним або частковим.

· Повне закриття має місце, коли клієнт виявляє, що:

а) він не може отримати іноземну валюту, яку він за контрактом повинен продати банку;

б) йому більше не потрібна іноземна валюта, яку він за контрактом повинен купити у банку;

· Часткове закриття банк здійснює, коли клієнт виявляє, що:

а) він не може отримати повну суму іноземної валюти, яку він за контрактом повинен продати банку;

б) йому більше не потрібна вся іноземна валюта, яку він за контрактом повинен купити у банку.

· Форвардне покриття можливе на період аж до п’яти років і навіть на триваліший період, але курси продажу та купівлі звичайно котируються на:

а) один місяць;

б) два місяці;

в) три місяці;

г) шість місяців;

д) дванадцять місяців.

? Приклад. Припустимо, що учаснику валютного ринку-імпортеру для оплати договору необхідно 10 000 нім. марок, для чого він повинен продати 7142 дол. (за курсом $1 = DM1,4001). В одному випадку він може укласти термінову угоду по обміну доларів на марки за курсом спот і покласти марки на тримісячний депозит у німецькому банку під 3% річних і отримати 76 марок додатково.

В іншому випадку для нього, можливо, доцільнішим буде покласти долари в банк США під 4,5 % річних на 3 місяці, а по закінченні договірного строку купити необхідні німецькі марки. У даному разі імпортер отримає додатково 80 дол., і тепер, щоб купити 10 000 нім. марок, йому за попереднього валютного курсу потрібно мати менше доларів.

Однак за ці три місяці валютний курс може змінитися. Тож, дії учасника валютного ринку залежатимуть як від тенденцій у русі валютного курсу, так і від різних рівнів процентних ставок.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: