Специфіка довірчого спілкування з об’єктом оперативної уваги

ВСТУП

Розвиток теорії оперативно-розшукової діяльності характеризується в останні роки широким проникненням в неї суміжних галузей знань, серед яких важливе місце займає психологічна наука, що й не дивно, оскільки психологічні рекомендації необхідні для рішення різних задач, виникаючих в практиці оперативної роботи. Без таких рекомендацій важко обійтись при вивченні особистостей агента і кандидата на співпрацю, оцінки їх придатності і негласності діяльності і визначення оптимального використання, при встановленні психологічного контакту з різними категоріями осіб та здійснення ефективного психологічного впливу на них, а також при проведенні оперативних комбінацій та вирішенні багатьох задач.

У результаті досліджень і узагальнення практики накопичено певний емпіричний матеріал у цій області, розпочата розробка окремих теоретичних питань. В даний час дозріла необхідність проаналізувати наявні факти, систематизувати і узагальнити отримані результати, сформувати ряд основних положень, намітити перспективи психологічних досліджень ОРД.

Мета і важливіші елементи ситуації спілкування визначають вибір тактичних прийомів, необхідних для рішення того чи іншого завдання. Спілкування, на протязі якого збирається значна частина оперативно значної інформації, координуються дії різних суб’єктів, формуються психологічний клімат в системі ОВС. Тут необхідно вивчення:

1) Закономірностей спілкування суб’єктів ОРД з іншими її учасниками (об’єктами ОРД):

- оперативника з підозрюваним, свідком, потерпілим;

- оперативника з негласним співробітником;

- агента з розроблюваним;

- оперативника з громадськістю тощо.

На підставі цих пізнань розробляються тактичні прийоми спілкування та засоби впливу на об’єкти ОРД.

2) Закономірностей спілкування співробітників оперативних апаратів між собою.

Оперативна діяльність – це безперервний процес спілкування. В цьому процесі оперативник постійно оцінює людей і свідків, підозрюваних, звинувачених, підсудних, співрозмовників, прохожих та ін. При цьому він вводить у дію як формальні, так і неформальні прийоми та методи оцінки.

До формальних методів відносять цілеспрямоване спостереження і бесіду, аналіз документів, вивчення біографії, різноманітні тести.

До неформальних – різноманітні інтуїтивні засоби, що склалися в процесі історичного розвитку суспільства. Якщо у першому випадку оперативник ставить процес оцінки під свій контроль, оскільки він тече на рівні свідомості, то в другому – цей процес здійснюється на рівні підсвідомості.

Включення психологічної науки до вирішення практичних завдань суттєво змінює і умови розвитку її теорії. Завдання, рішення яких потребує психологічної компетенції, виникають в тій чи іншій форми в усіх сферах життя суспільства, що постійно визначається зростаючою роллю людського фактору. Під людським фактором розуміється широке коло соціально-психологічних, психологічних і психофізичних рис, які мають люди та які так чи інакше проявляються в їх конкретної діяльності, у тому числі і в ОРД, створюючи вплив на ефективні та якість цієї діяльності. Мова йде про потреби та здатності людини, про мотиви його поведінки, його інтереси і творчі можливості, працездатність, про інтелект та емоції, про волю та характер, свідомість та самосвідомість, про формування соціальних установок та ціннісних орієнтувань тощо. Коли мова йде про людину, то в першу чергу нас цікавить її психіка.

У ході спілкування реалізуються важливіші цілі, пов’язані з розкриттям, попередженням злочинів, розшуком злочинців, які переховуються, і встановленням і розшуком осіб, зниклих безвісті. До їх числа відноситься, наприклад, підбір і залучення до негласного співробітництва, отримання значущої оперативної інформації, спонукання особи до явки з повинною, викриття злочинної групи, використання ЗМІ з метою розкриття злочину тощо.

 

 

НАКОПИЧЕННЯ ПЕРВІСНОЇ ЗГОДИ

Бесіда з особою повинна протікати у формі діалогу, який зв’язується достатньо легко, якщо торкнутися нейтральної (погода, спорт і т.п.) чи болючої теми. “Легка” бесіда протікає відповідно до загальноприйнятих правил етикету, і не страшно, якщо вона буде мати поверховий характер, адже головне - розговорити партнера.

Накопичення первісної згоди - добре відомий і успішно застосовуваний здавна прийом. Він запропонований Сократом і полягає в початковій постановці таких питань співрозмовнику, на які він природним способом відповідає «так». Враховується така «психологіка», властива людям:

1. якщо людина спочатку відповіла «ні», то сказати потім «так» їй психологічно важко;

2. якщо людина декілька разів підряд сказала «так», то в неї виникає хоча і слабка, але реальна фіксована психологічна установка продовжити тенденцію згоди і сказати «так» у черговий раз.

Тактика застосування прийому полягає в наступному:

- починати з простих, нейтральних питань, що не викликають тривоги і на який крім «так» ніяк відповісти не можна;

- задати 7-10 таких питань;

поступово питання ускладнювати, наближатися обговорюваної проблеми, починати стосуватися «хворобливих» точок, але для початку все ж таки неголовних.

Нейтральні питання, приміром, можуть бути:

з приводу способів і обставин прибуття в правоохоронний орган (якщо цей спосіб відомий оперативнику «Ви одержали нашу повістку?», «Ви до нас з роботи?», «Благополучно добралися до нас?», «Ви приїхали один?», «У Вас при собі паспорт?» тощо;

– з приводу погоди: «Пекуче на вулиці?», «Одяг у Вас мокрий. Дощ прихопив?», «Незвична в нас погода нинішньою весною. Вірно?» тощо;

– з приводу різних подій: «Телевізор Ви іноді дивитеся?», «Ви задоволені, що вчора наша футбольна команда перемогла французів?», «На ринках ціни в нас високі. Так?», «Ви знаєте, що в нас змінилося багато урядів?» тощо;

– з приводу анкетних даних: Ви, звичайно, училися в школі?», «Ви любите свою матір?», «Наскільки я знаю, Ви недавно приїхали в наше місто?», «У Вас дітей немає?» тощо;

– з приводу стана співрозмовника: «Трохи здивовані моїм запрошенням?», «Настрій нормальний?», «Ушкоджена рука ще поболює?», «Цей синець Ви в події одержали?» і т.п.;

– з приводу одягу і зовнішнього вигляду: «Судячи з Вашого виду, Ви любите модно вдягатися?», «Піджак у Вас модний?», «Сьогодні ніколи було поголитися?»» «Волоси фарбуєте?» тощо;

– з приводу кримінальних подій: «Ви були на події?», «Вам відомо, із приводу якої події я Вас запросив?», «Ви пам'ятаєте нашу вчорашню розмову?» «Ви знаєте, що в результаті події загинула людина?», «Ви шкодуєте, що були учасником цієї події?», «Згодні, що винний повинний понести покарання?» тощо;

– з приводу намірів: «Ви хочете розібратися в справі?», «Вас цікавить благополучне закінчення справи?», «Ви хочете, щоб ця історія закінчилася добре?», «Ви хочете, щоб на Вас не «навішували» зайвого?» тощо.

Коло таких питань дуже велике. Майже будь-яке запитання можна поставити так, що співрозмовнику залишається відповісти «так» або «згодний». Вся справа у формулюванні, і про це треба подумати.

Якщо співбесідник відмовчується, не йде на контакт, то слід застосувати прийом вгадування стану, оперативний працівник висловлює судження, з яким не можна не погодитись: “Напевно у Вас зараз важко на душі?” "Вам зараз не хочеться розповідати про себе?" тощо.

Критеріями успішності завершення даної стадії спілкування є зняття напруги, надзвичайного самоконтролю за поведінкою і словами.

Завершення стадії супроводжують:

- зниження напруженості початкових відносин як можливого вихідного стану;

- переміщення з позиції спостереження за розвитком контакту в позицію спілкування;

- зменшення непевності і, як наслідок, зниження тривожності;

- зняття надмірного самоконтролю за поведінкою і висловленнями (ознаки – невимушена поза, спокійний тон, прискорення мовлення, скорочення пауз, поява розгорнутих висловлень).

ВИСНОВОК

Актуальність вивчення даної проблеми – проблеми використання в оперативній роботі психологічних методів – не викликає сумніву розшукова робота органів внутрішніх справ, провадження слідчих дій значно ускладнилось. Це обумовлено цілим рядом причин: політичних, економічних, соціальних, психологічних; росте організована злочинність; серед злочинців збільшується значимість осіб, які мають середню і вищу освіту. А тому у більшій мірі здібних до приховування протиправних дій.

Встановлення контакту дозволяє одержати достовірну інформацію про внутрішній світ співрозмовника, сприяє його саморозкриттю і кращому сприйняттю впливів (запитань, порад, переконань) із боку оперативника. Оперативник повинен уміти, встановлюючи діловий контакт, завоювати в співрозмовника довіру, привабити його до себе. Йому часто першому повідомляють про вчинені злочини злочини, що тільки готуються. Спілкування дозволяє виявити осіб, які становлять оперативний інтерес для ОВС, факт злочину, предмети і документи, що зберегли сліди злочину, свідків тощо.

В цих умовах, особливо важливе значення набуває знання закономірностей, дозволяючи прогнозувати поведінку людини, визначити мотиви її дій. Один зі способів впливання на людину полягає в тому, що говорити з нею потрібно про ті речі, які її цікавлять, про те, чого вона хоче, і навчити людину, як їй одержати бажане. Для успішного встановлення контакту оперативнику з громадянами необхідно забезпечити психологічні умови для спілкування, навчитися попереджати й усувати негативні емоції, знімати психічне напруження у взаємовідносинах, розвивати педагогічну культуру спілкування.

В процесі ОРД можуть виникати як позитивні так і негативні психічні явища. З однієї сторони формуються необхідні знання, навики та вміння. З другої сторони, у ході ОРД можливі небажані зміни психіки її суб’єктів з’являються психічні деформації особистості. Це обумовлено екстремальністю, стресоченністю ОРД, її специфічними психологічними особливостями.

Уміння привабити людей до себе є складовою частиною професійної майстерності й одним із найважливіших обов'язків оперативника. У зв'язку із цим його дії повинні бути законними, юридично грамотними, виправданими та свідчити про його професійну компетентність, справедливість, психолого-педагогічний такт, доброзичливість, увічливість і увагу до людей.

Психологія ОРД досліджує закономірності взаємовпливу психіки і діяльності різних суб’єктів ОРД для вдосконалення практики, для розробки практичних заходів підвищення ефективності ОРД.

 

ВСТУП

Розвиток теорії оперативно-розшукової діяльності характеризується в останні роки широким проникненням в неї суміжних галузей знань, серед яких важливе місце займає психологічна наука, що й не дивно, оскільки психологічні рекомендації необхідні для рішення різних задач, виникаючих в практиці оперативної роботи. Без таких рекомендацій важко обійтись при вивченні особистостей агента і кандидата на співпрацю, оцінки їх придатності і негласності діяльності і визначення оптимального використання, при встановленні психологічного контакту з різними категоріями осіб та здійснення ефективного психологічного впливу на них, а також при проведенні оперативних комбінацій та вирішенні багатьох задач.

У результаті досліджень і узагальнення практики накопичено певний емпіричний матеріал у цій області, розпочата розробка окремих теоретичних питань. В даний час дозріла необхідність проаналізувати наявні факти, систематизувати і узагальнити отримані результати, сформувати ряд основних положень, намітити перспективи психологічних досліджень ОРД.

Мета і важливіші елементи ситуації спілкування визначають вибір тактичних прийомів, необхідних для рішення того чи іншого завдання. Спілкування, на протязі якого збирається значна частина оперативно значної інформації, координуються дії різних суб’єктів, формуються психологічний клімат в системі ОВС. Тут необхідно вивчення:

1) Закономірностей спілкування суб’єктів ОРД з іншими її учасниками (об’єктами ОРД):

- оперативника з підозрюваним, свідком, потерпілим;

- оперативника з негласним співробітником;

- агента з розроблюваним;

- оперативника з громадськістю тощо.

На підставі цих пізнань розробляються тактичні прийоми спілкування та засоби впливу на об’єкти ОРД.

2) Закономірностей спілкування співробітників оперативних апаратів між собою.

Оперативна діяльність – це безперервний процес спілкування. В цьому процесі оперативник постійно оцінює людей і свідків, підозрюваних, звинувачених, підсудних, співрозмовників, прохожих та ін. При цьому він вводить у дію як формальні, так і неформальні прийоми та методи оцінки.

До формальних методів відносять цілеспрямоване спостереження і бесіду, аналіз документів, вивчення біографії, різноманітні тести.

До неформальних – різноманітні інтуїтивні засоби, що склалися в процесі історичного розвитку суспільства. Якщо у першому випадку оперативник ставить процес оцінки під свій контроль, оскільки він тече на рівні свідомості, то в другому – цей процес здійснюється на рівні підсвідомості.

Включення психологічної науки до вирішення практичних завдань суттєво змінює і умови розвитку її теорії. Завдання, рішення яких потребує психологічної компетенції, виникають в тій чи іншій форми в усіх сферах життя суспільства, що постійно визначається зростаючою роллю людського фактору. Під людським фактором розуміється широке коло соціально-психологічних, психологічних і психофізичних рис, які мають люди та які так чи інакше проявляються в їх конкретної діяльності, у тому числі і в ОРД, створюючи вплив на ефективні та якість цієї діяльності. Мова йде про потреби та здатності людини, про мотиви його поведінки, його інтереси і творчі можливості, працездатність, про інтелект та емоції, про волю та характер, свідомість та самосвідомість, про формування соціальних установок та ціннісних орієнтувань тощо. Коли мова йде про людину, то в першу чергу нас цікавить її психіка.

У ході спілкування реалізуються важливіші цілі, пов’язані з розкриттям, попередженням злочинів, розшуком злочинців, які переховуються, і встановленням і розшуком осіб, зниклих безвісті. До їх числа відноситься, наприклад, підбір і залучення до негласного співробітництва, отримання значущої оперативної інформації, спонукання особи до явки з повинною, викриття злочинної групи, використання ЗМІ з метою розкриття злочину тощо.

 

 

Специфіка довірчого спілкування з об’єктом оперативної уваги

Оскільки ОРД в силу своєї специфіки потребує вміння приймати рішення у випадках дефіциту часу, а запросити для рішення вказаних питань спеціаліста психолога не завжди можливо. Тому працівник карного розшуку повинен вміти самостійно, за допомогою експрес-методів визначити основні ознаки тих чи інших особливостей особи свідка, потерпілого, підозрюваного, які впливають на встановлення істини і вміло встановлювати з ним довірчі відносини.

Довірчі відносини в ОРД — це відносно усталений стан взаємодії між оперативним працівником і громадянином, який повідомляє йому конфіденційну інформацію для розв’язання оперативно-службових завданій.

Довірчість – це така особливість спілкування, яка виявляється у відособленості осіб, які спілкуються, в деяку спеціалізовану “одиницю”, виникненні у них почуття “ми” та своєрідній ізоляції від “чужих”. Специфіка довірчості як феномена спілкування полягає в особливості обмінюваного “матеріалу” (він ніколи іншому не повідомляється) та особливому стані до партнера; спілкування буде довірчим лише при наявності цих двох умов. [1]

Процес спілкування, як правило, починається зі знайомства. Для деяких людей вступ у контакт із незнайомою людиною пов'язаний із серйозними труднощами. Значно полегшує знайомство знання загальних положень цього процесу, деяке спеціальне тренування і відповідна підготовка[2].

Успішне знайомство забезпечується ретельним плануванням цього процесу. При плануванні враховуються індивідуально-психологічні особливості об'єкта: зацікавленість, його психологічний і соціальний тип, а також мотивація поведінки. Безумовно, велике значення має вибір приводу для знайомства. Часто пряме "заговорювання'' викликає в людей стан психологічного дискомфорту і накладає негативний відтінок на перше враження.

Необхідно дати можливість співрозмовнику відчути себе значущим. «Важливо пам'ятати, - свідчить Д. Карнегі в одній зі своїх книг «Як здобувати друзів і впливати на людей», описуючи шість способів сподобатися людям, - що ім'я людини – це найсолодший, найважливіший для неї звук будь-якою мовою».[3] У зв'язку із цим практичний інтерес викликають шість правил, які Д. Карнегі рекомендує застосовувати у взаємовідносинах із людьми:

I. У розмові завжди виявляйте щирий інтерес до співрозмовника.

II. Частіше посміхайтеся. «Людина, що не має посмішки на обличчі, не повинна відчиняти своєї крамниці», - говорить давньокитайське прислів'я.

III. У розмові з людиною частіше вживайте її ім'я. Якщо ви відразу запам'ятаєте ім'я людини і називатимете її без утруднення, це буде для неї приємним моментом. Але якщо ви забудете ім'я або неправильно вимовите його, то самі опинитесь в незручному становищі.

IV. Починайте розмову на тему, що цікавить вашого співрозмовника.

V. Намагайтеся дати людині можливість відчути її перевагу над собою і робіть це щиро. При цьому завжди пам'ятайте одне з основних правил спілкування: «Робіть для інших те, що вам хотілося б, щоб інші робили для вас».

VI. Вмійте уважно слухати і спонукати співрозмовника розповідати про себе. Уміння слухати співрозмовника – це мистецтво. Оволодіти цим мистецтвом повинен той, хто хоче домогтися успіху в спілкуванні з людьми.

Ефективність довірчого спілкування з об’єктом оперативної уваги багато в чому залежить від уміння оперативника будувати взаємовідносини, від знання психології об’єкта. Принциповим при встановленні та розвитку довірчих відносин є таке правило: розпоряджатись ініціативою в контакті набагато продуктивніше, ніж просто володіти нею. Це означає, що потрібно час від часу передавати ініціативу партнерові, особливо в питаннях, де він є фахівцем чи просто більш досвідчений. При цьому "лідером" контакту потрібно бути оперативник.

Розвиток контакту між людьми в психологічному плані проходить три стадії: 1) взаємне оцінювання; 2) взаємна зацікавленість; 3) відокремлення в діаду.

Дослідження показують, що перше враження складається на основі сприйняття:

- зовнішнього вигляду людини;

- її експресивних реакцій (міміки, жестів, ходи тощо);

- голосу і мовлення.[4]

Особливість пізнання оперативником особливостей об’єкта оперативної уваги полягає в тому, щоб зрозуміти не тільки обумовленість зовнішніх ознак об’єкта, але також його наміри, плани, його суб'єктивний світ. Можна стверджувати, що й процес формування першого враження логічно розпадається на кілька етапів.

Перший етап – це сприйняття об'єктивних характеристик. Тут об’єкт оперативної уваги сприймається скоріше як фізичний індивід із зовні зрозумілими особливостями (стать, зріст, міміка, одяг, хода, рольові ознаки тощо). Це – якості, що ніби говорять самі за себе. У цьому зв'язку їх і називають невербальними компонентами спілкування. Психолог В.А. Лабунська виділяє, щонайменше, 15 функцій невербальної поведінки (створення образу, маскування небажаних рис тощо).[5]

Другий етап – це сприйняття емоційних і поведінкових проявів, загального психічного стану об’єкту оперативної уваги.

Третій етап – це синтез наших раціональних висновків, емоційних вражень, поєднання минулого досвіду і власних намірів оперативника щодо об’єкту оперативної уваги і створення так званого динамічного образу, який включає оцінні уявлення про іншого як власника соціально-рольових та індивідуально-особистісних рис, що роблять його придатним або непридатним для спілкування за таких умов.

У процесі спілкування між оперативником та об’єктом оперативної уваги виникає симпатія або антипатія, які складаються звичайно на підсвідомому рівні. Розвиток контакту триває, природно, тільки за наявності позитивного ставлення одного до одного, тобто коли є взаємна симпатія. Цілком зрозуміло, що для розвитку контакту оперативнику необхідно викликати до себе почуття симпатії з боку об’єкта оперативної уваги.

Психологічні спостереження показують, що люди з подібними ціннісними орієнтаціями мають тенденцію зближатися, вони викликають симпатії один в одного. Особливо важливі для багатьох людей особистісні цінності: ставлення до добра і зла, загальнолюдських норм моралі, збагачення, пізнання і т.ін. Велику значущість також мають соціальні цінності й установки, що регулюють життя більшості людей. Людина шукає зближення з тими, хто її підтримує.

Щоб викликати симпатію до себе, потрібно іноді мистецьки відігравати роль однодумця. Люди тяжіють до того, хто розглядає їх як особистість, наділену певними позитивними якостями. Одним із проявів турботи є прагнення зрозуміти внутрішні переживання об’єкта оперативної уваги, яка цікавить оперативника. Доведено, що коли одна людина щиро хоче зрозуміти іншу, остання немов допускає цю людину у світ своїх переживань, симпатизує їй. Оперативник має враховувати, що найбільший інтерес до своєї особистості, а також до спілкування він може викликати в процесі самої бесіди. Навіть у тому випадку, якщо об'єкт спочатку матиме до оперативника певне почуття ворожості, бесіда може виправити становище. Варто враховувати, що спільну розмову буде підтримано далеко не кожним співрозмовником. Недоречна тема розмови також може привести до негативних наслідків, вона створює ніяковість між тими, хто спілкується, і породжує бар'єр несумісності.

Для успішного встановлення і розвитку контакту оперативнику доцільно підготувати план, у якому відбивалися б особистісні риси об'єкта встановлення контакту:

- відбір кандидатури;

- збір максимально можливої інформації про кандидата (його біографія, зовнішні відзиви, професійні інтереси, хобі тощо);

- складання психологічного портрету кандидата (психологічні риси, сильні та слабкі сторони, професійно-психологічна готовність та придатність особи до тієї чи іншої діяльності, тощо);

- виходячи з первинної інформації та психологічних рис розробка стратегії проведення первинного контакту;

- підготовка вигідних обставин першої зустрічі.

Формування інтересу до контакту здійснюється шляхом забезпечення зацікавленості об'єкта в особистості оперативника і спілкуванні з ним. Плануючи побудову проблемної ситуації в бесіді, треба брати до уваги характерологічні особливості об'єкта, його ерудицію, соціально-психологічні дані. Основну увагу треба звернути й на «соціальну роль» об'єкта в суспільстві.

Незважаючи на те, що оперативник часто відчуває дефіцит часу, необхідно також виробити в собі вміння слухати співрозмовника. Слід зазначити, що за манерою слухання співрозмовника люди діляться на три групи: уважні слухачі, пасивні слухачі й агресивні слухачі.

Уважні слухачі створюють сприятливу атмосферу бесіди, стимулюють співрозмовника до активності.

Пасивні – викликають у співрозмовника апатію і тому гасять його мовну активність.

Агресивні слухачі викликають у співрозмовника негативні емоції.

Іноді той, хто слухає, має бути щиро зацікавленим у тому, що говорить співрозмовник, однак у силу своїх індивідуально-психологічних особливостей погано сигналізує йому про це. Наприклад, оперативник, прислухаючись тільки до слів співрозмовника, випускаючи із поля зору того, хто говорить. Співрозмовник, не відчуваючи на собі погляду слухача, починає нервуватися і шукати привід перервати розмову й піти.

Тому необхідно привчити себе не відволікатися на телефонні дзвінки, ходіння людей у коридорі, слухати співрозмовника і шукати правдивий зміст його слів, аналізувати їх, стежити за тим, яким тоном висловлюється співрозмовник, якими є його міміка, жести, рухи.

Уміння слухати полягає також у тому, щоб зрозуміти не тільки те, що говорить співрозмовник, але й те, як він це говорить, що він хоче висловити, чого він не хоче або не може сказати. Важливо вміти ставити запитання, також і уточнюючі, навідні. Оперативнику необхідно це робити так, щоб у співрозмовника виникло бажання докладно відповідати на запитання, йому хотілося б розповідати про себе, свої переживання, думки, почуття, про якісь факти. Оперативник має показати своєму співрозмовнику, що він уважно його слухає: періодично дивитися йому в очі, кивати головою і робити відповідні жести, немов підкріпляючи слова і висновки об'єкта.

При організації довірчої бесіди слід враховувати наступне:

1) учасники бесіди повинні мати у своєму розпорядженні час, достатній для проведення спокійної, докладної розмови;

2) варто передбачити обставини, що можуть перешкоджати бесіді, і виключити їх (гучна музика, шум, можливість втручання в бесіду інших осіб тощо);

3) до бесіди потрібно чітко продумати привід і відпрацювати легенду зустрічі;

4) у цікавлячої особи не повинно бути підозри у тому, що її вивчають, тому в процесі бесіди не варто робити нелегендованих записів при фіксуванні отриманих даних;

5) необхідно оптимально настроїтися на бесіду, ніби відокремлюючись від переживань, що могли б негативно вплинути на готовність до спілкування;

6) необхідно придушити в собі почуття, що можуть негативно впливати і а адекватність сприйняття та оцінки особистості;

7) при підготовці до бесіди варто скористатись всією можливою інформацією про об'єкта, яку можна одержати у своє розпорядження;

8) намагайтеся заздалегідь передбачати можливі запитання, які може поставити об'єкт, і будьте готові на них відповісти.

Будь-яка професійна діяльність має свої технічні прийоми, без оволодіння якими неможлива досконалість навіть при великому природному обдаруванні. Шлях до професійної майстерності оперативника лежить через оволодіння її основними елементами, до числа яких можна зарахувати і тактика встановлення і розвитку психологічного контакту, яка включає психологічні прийоми і методи.

 

123Следующая ⇒

Поделиться: