ВИЗНАЧЕННЯ ФОРМ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ВПЛИВУ Й ОСОБЛИВОСТЕЙ АДАПТАЦІЇ ДО СПІВРОЗМОВНИКА

На п’ятій стадії контактування взаємовідносини партнерів стають більш зрозумілими, конкретнішими, націленими на віддалену перспективу:[7]

- у разі продовження перспективного співробітництва на взаємовигідних умовах треба м'яко підвести підсумок розмови та домовитись про подальшу роботу;

- у разі необхідності перенесення важливої розмови на наступну зустріч, необхідно підтримати доброзичливий стиль, взаємну симпатію та особистісну зацікавленість з непомітним провокуванням передачі ініціативи пропонування наступної зустрічі співрозмовнику;

- якщо мета зустрічі повністю виконана і подальша взаємодія вами не планується, достатньо коректно підвести підсумок і ввічливо закінчити зустріч (але не можна втрачати ввічливість після отримання вами необхідного результату, бо неможна знати, чи. не зведе вас, чи ваших загальних знайомих необхідність контактувати в подальшому. — навіщо ж втрачати добре ставлення співрозмовника).

Ця стадія достатньо довга. Тут розумніше використовувати прийоми впливу на співбесідника:

Прийом допомога – конкретні кроки по наданню допомоги впровадження очікування певних дій «включити» відповідну мотивацію поведінки і тим самим «запустити» процес регуляції міри прояву тієї чи іншої якості. Наприклад: «Знаючи Вашу нетерплячість, я, проте, прошу почекати, оскільки це необхідно для вирішення цього питання»;

Прийом нейтралізація – вплив на співбесідника, що має за ціль попередження таких слів і дій, які можуть зашкодити, які можна розглядати як спробу використати контакти з оперативним працівником в корисливих цілях, чи тоді, коли є імовірність прояву якоїсь небажаної якості або властивості. Наприклад, можливий вибух гніву оперативник може попередити фразою типу «Будь ласка, наберіться терпіння й поставтеся з розумінням до того, що зараз почуєте»;

Прийом демонстрації очікування змін, підказування конкретних дій (вибачитись перед ким-небудь, розповісти все як було) і полягає в культивуванні уявлення про необхідність починати дії, що змінюють ієрархію особистісних якостей і наштовхують на міркування типу: «Але я теж можу змінюватися в очікуваному напрямку»;

Прийом настройка – підтримка у співбесідника належного рівня довіри. Демонстрація щирості оперативнику важливо як показ того, що він першим повірив партнеру по спілкуванню і виступає як приклад для початку прояву відповідної щирості і конфіденційності. Зрозуміло, не можна розголошувати службову або слідчу таємницю. Для цього може бути використана якась інша але цікава інформація. Тільки її треба супроводжувати словами: "зараз я Вам скажу те, що не повинен був би говорити", "тільки для Вас", "по секрету", "нікому це не розповідайте, не підведіть мене. Обіцяєте?", "тільки між нами", "сугубо довірчо".

Завершення стадії супроводжують:

- формування ставлення до виявлених на стадіях 3 і 4 позитивних і не зовсім схвальних якостей як до необхідного оточення, на яке слід зважатися в поведінці і оперативнику, і його співрозмовнику. Через те, що це оточення складається з якостей співрозмовників, кожна з них виступає, по-перше, у вигляді системи «жорстких» якостей, які не змінюються протягом взаємодії, і, по-друге, у вигляді системи «податливих» якостей, які можуть змінювати свою виразність, рельєфність і тому розглядаються як об'єкти впливу;

- досягнення терпимого ставлення до всіх якостей співрозмовника з боку оперативника, а також активне формування спрямованості на перетворення тієї частини спільної системи, яку можна поліпшити. [8]

Етап взаємної адаптації та індивідуального впливу завершується підходом до стадії розгорнутої взаємодії (шоста стадія контактування), в ході якої відбувається подальше укріплення взаємовідносин, орієнтованих на досягнення індивідуально соціально-значимих цілей.

 

ЗАВЕРШЕННЯ ВИРОБЛЕННЯ СПІЛЬНИХ ПРАВИЛ ВЗАЄМОДІЇ

Вироблення спільних правил обома сторонами диктується їх прагненням до здійснення перспективної програми, що відповідає спільним інтересам, та взятими на себе в рамках цієї програми ролями. Тим самим зумовлюється реалізація індивідуально-значущих інтересів (визначених співрозмовниками на 2 стадії) у рольовій поведінці.

Адекватному розвитку спілкування на цій стадії сприяє використання таких принципів, як «спільна доля», «залученість у спільну систему», а також застосування прийомів типу «Вчинок – приклад», «Створення ситуації», «Пропозиція спільного вирішення», «Передбачення очікуваного», початкові навики яких відпрацьовуються в однойменних вправах.

Прийом вчинок – приклад - полягає у створенні прецеденту, який виражає прагнення співрозмовників до розгорнутої взаємодії. Наприклад, розповідаються факти з біографії, які свідчать про можливість наявності узгоджених правил взаємодії, і тим формується відповідна установка.

Прийом створення ситуацій - полягає у створенні спеціальних ситуацій, які вимагають узгодженої взаємодії й зумовлюють розподіл ролей-функцій і вироблення правил спільної діяльності.

Прийом передбачення очікуваного - полягає в спеціальному «зображенні» оперативником тієї картини, що співрозмовником уявляється як очікувана і значуща для його життєвої стратегії.[9] Створюється мотиваційна основа, яка сприяє як залучення співрозмовника до спільних дій, так і до спільної системи взаємодії.

Прийом пропозиція спільного вирішення - полягає в тому, що пропонується розробити конкретну програму, що припускає спільні дії, і тим випробувати способи взаємодії, які супроводжують вироблення спільного рішення. При цьому особливу увагу слід звернути на специфіку індивідуальної стратегії вироблення й ухвалення рішення.

Спільний пошук взаємоприйнятного рішення проблеми має двояке призначення. Пропозиція особі спільно розібратися в розв'язуваній проблемі, представити свої розуміння або додаткову інформацію, що можуть сприяти встановленню істини, аргументовано обгрунтувати заперечення, дати пораду, як прояснити ситуацію, допомогти уточнити графічну схему маршруту або зв'язків осіб, назвати те джерело інформації, що могло б сприяти перевірці й уточненню тощо. Сам по собі такий діалог корисний як в інтересах бесіди, так і в тому, що ставши на шлях участі у вирішенні задачі, що стоїть перед оперативником, особа психологічно зближається з ним по намірах і напрямку думок, зростає їхнє взаєморозуміння.

Завершення стадії супроводжують:

- поява стану «захищеності», що настає як результат переконаності в постійних діях із боку оперативника, які допомагають розв’язувати життєві задачі і проблемні ситуації;

- формування постійної готовності до дій для оперативника за рахунок «випереджаючої довіри», тобто готовності попередити його прохання або бажання і тим сприяти розвитку відносин;

- констатація прийнятності своєї поведінки в очах оперативника, що у свою чергу породжує впевненість у правильності окремих власних дій і стимулює їх реалізацію.

Після проходження шостої стадії настає час переходити до справи і поширювати сферу взаєморозуміння, яка налагоджена, на зміст питання, що повинний бути вирішений у процесі спілкування і заради якого встановлювався психологічний контакт. Переходити при цьому треба без поспішності, тоді коли оперативник відчує, що психологічні бар'єри похитнулися, що близькість реально посилилася.

Починати слід з констатації фактів у справі, чи розглянутій проблемі, що не викликають сумніви, домагаючись при цьому чітких відповідей співрозмовника: «так», «згодний», «підтверджую», «заперечень немає».

Поступово можна переходити до фактів, які доказані не повно. Можна питання по них ставити на ряду з такими, які не викликають сумніву. Згода по них співрозмовника, внесення коректив і уточнень, повідомлення при цьому додаткової інформації - показник реальності зміцнілого і тривалого психологічного контакту який одночасно і розвивається.

Якщо ж виявляється, що він нетривкий, більш того, співрозмовник, відчувши небезпеку, відступає, посилює опір, треба або повертатися до початкових позицій, або переходити до іншої, більш жорсткої тактики.

 

ВИСНОВОК

Актуальність вивчення даної проблеми – проблеми використання в оперативній роботі психологічних методів – не викликає сумніву розшукова робота органів внутрішніх справ, провадження слідчих дій значно ускладнилось. Це обумовлено цілим рядом причин: політичних, економічних, соціальних, психологічних; росте організована злочинність; серед злочинців збільшується значимість осіб, які мають середню і вищу освіту. А тому у більшій мірі здібних до приховування протиправних дій.

Встановлення контакту дозволяє одержати достовірну інформацію про внутрішній світ співрозмовника, сприяє його саморозкриттю і кращому сприйняттю впливів (запитань, порад, переконань) із боку оперативника. Оперативник повинен уміти, встановлюючи діловий контакт, завоювати в співрозмовника довіру, привабити його до себе. Йому часто першому повідомляють про вчинені злочини злочини, що тільки готуються. Спілкування дозволяє виявити осіб, які становлять оперативний інтерес для ОВС, факт злочину, предмети і документи, що зберегли сліди злочину, свідків тощо.

В цих умовах, особливо важливе значення набуває знання закономірностей, дозволяючи прогнозувати поведінку людини, визначити мотиви її дій. Один зі способів впливання на людину полягає в тому, що говорити з нею потрібно про ті речі, які її цікавлять, про те, чого вона хоче, і навчити людину, як їй одержати бажане. Для успішного встановлення контакту оперативнику з громадянами необхідно забезпечити психологічні умови для спілкування, навчитися попереджати й усувати негативні емоції, знімати психічне напруження у взаємовідносинах, розвивати педагогічну культуру спілкування.

В процесі ОРД можуть виникати як позитивні так і негативні психічні явища. З однієї сторони формуються необхідні знання, навики та вміння. З другої сторони, у ході ОРД можливі небажані зміни психіки її суб’єктів з’являються психічні деформації особистості. Це обумовлено екстремальністю, стресоченністю ОРД, її специфічними психологічними особливостями.

Уміння привабити людей до себе є складовою частиною професійної майстерності й одним із найважливіших обов'язків оперативника. У зв'язку із цим його дії повинні бути законними, юридично грамотними, виправданими та свідчити про його професійну компетентність, справедливість, психолого-педагогічний такт, доброзичливість, увічливість і увагу до людей.

Психологія ОРД досліджує закономірності взаємовпливу психіки і діяльності різних суб’єктів ОРД для вдосконалення практики, для розробки практичних заходів підвищення ефективності ОРД.

 

⇐ Предыдущая123

Поделиться: