Класифікація правових режимів

Правові режими класифікуються за багатьма ознаками:

1. залежно від предмета правового регулювання — конституційний, адміністративний, земельний режими тощо;
2. за юридичною природою — матеріальні та процесуальні;
3. за змістом — податковий, митний, валютний режими тощо;
4. за суб'єктами, щодо яких він встановлюється, — режим біженців, вимушених переселенців, осіб без громадянства тощо;
5. за функціями права — режим особливого регулювання й особливої охорони;
6. за рівнем нормативно-правових актів, у яких вони встановлені, — загальнодержавні, регіональні, муніципальні та локальні;
7. за сферами використання — внутрішньодержавні та міждержавні (режими територіальних вод, економічних санкцій тощо).

Своєрідність правових режимів спостерігається як всередині кожної галузі права, так і в системі права в цілому.

 

Загальна характеристика та структура механізму правового регулювання.

Механізм правового регулювання — це взята в сукупності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.

За допомогою цієї системи правових засобів, способів і форм нормативність права переводиться у впорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок.

Основні ознаки механізму правового регулювання:

1) він є частиною механізму соціального регулювання;

2) об'єднує всі явища правової дійсності:

• засоби (норми права, суб'єктивні права і обов'язки, рішення судів та ін., що об'єктивовані у правових актах);

• способи (дозвіл, зобов'язання, заборони);

• форми (дотримання, виконання, використання, застосування);

3) це взаємопов'язана та взаємодіюча система;

4) є динамічною частиною правової системи суспільства — він призначений для приведення в дію необхідних елементів правової системи;

5) результатом його дії є встановлення правопорядку в суспільстві.

Структура механізму правового регулювання:

1. Норма права — загальнообов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні права, так і необхідний варіант поведінки — юридичні обов'язки.

Завдання цього елементу полягає в тому, щоб:

• визначити загальне коло людей, на яких він розповсюджується;

• визначити зміст поведінки суб'єктів;

• визначити обставини, за яких особа повинна керуватися цим правилом поведінки;

• розкрити саме правило поведінки.

2. Правові відносини — відносини, що виникають на основі норм права. У них індивідуалізуються положення норми права, конкретизуються права та обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність.

Правовідносини виконують такі функції:

• визначають конкретне коло осіб, на яких розповсюджується дія норм права в певний момент;

• закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть дотримуватись суб'єкти;

• є умовами для можливого приведення в дію спеціальних юридичних дій з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків та відповідальності.

3. Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

4. Акти реалізації, прав і обов'язків — фактична поведінка суб'єктів правовідносин щодо здійснення своїх прав і обов'язків. Саме реалізація прав і обов'язків завершує "роботу" механізму правового регулювання — реальна поведінка така, на яку було спрямоване правове регулювання.

5. Нормативно-правові акти

6. Принципи права

7. Тлумачення норм права

8. Реалізація права через правозастосовчий акт

9. Дотримання законності при реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

10. Правосвідомість

11. Правова культура

11. Правомірна та протиправна поведінка суб'єктів

12. Юридична відповідальність.

 

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: