Види законодавчої техніки

Законодавча техніка поділяється на загальну та спеціальну законодавчу техніку.

Загальна законодавча техніка використовується при виробленні усіх видів законодавчих актів.

Видові особливості вироблення того чи іншого законодавчого акта об’єднуються поняттям “спеціальна законодавча техніка”.

У рамках спеціальної законодавчої техніки характерними підвидами законодавчої техніки є техніка вироблення конституційних законів, техніка внесення змін до законодавчих актів і кодифікаційна техніка. Разом з тим, існують певні особливості законодавчої техніки щодо процедури та інших складових вироблення специфічних законодавчих актів, зокрема, законів про ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів, закону про Державний бюджет України, тощо.

“Техніка вироблення конституційних законів” характеризуються особливості мовної, логічної та процедурної форм техніки вироблення законів про внесення змін до Конституції України, які обумовлені правовою природою Конституції як Основного Закону України. Зокрема, йдеться про високий ступінь абстрактності конституційних положень, їх мовні особливості, спеціальний порядок прийняття конституційних законів тощо.

“Техніка внесення змін до законодавчих актів” розглядаються особливості мовної, логічної та процедурної форм техніки вироблення законів про внесення змін до законодавчих актів, обумовлені їх спрямованістю на зміну правового регулювання відповідних суспільних відносин. Зазначається, що в текстах таких законодавчих актів містяться звернення до структурних елементів законодавчого акта, що змінюється; законодавчі акти про внесення змін мають специфічну структурну будову тощо.

“Кодифікаційна техніка” характеризуються особливості мовної, логічної та процедурної форм техніки вироблення кодифікаційних актів, обумовлені їх вторинним характером правового регулювання визначеної сфери суспільних відносин на основі систематизації існуючого законодавства. Зокрема, це уніфікація термінології, стандартизації мовних форм, інвентаризація та ревізія нормативно-правового матеріалу, юридико-логічні методи кількісного та якісного спрощення, систематизоване розташування нормативно-правового матеріалу тощо.

 

Юридична мова.

Мова права – це цілісна комунікативно-галузева підсистема літературної мови з певним набором характерних лінгвістичних і структурно-жанрових ознак, зумовлених специфікою правової сфери та комунікативно-професійними потребами в ній.

Правове письмо – це сукупність правил, прийомів, способів створення й систематизації юридичних документів. Правове письмо використовується юристами в якості зовнішньої форми вираження юридичних позицій, прав та обов’язків, а також правових норм. Завдяки правовому письму відбувається формалізація правового аналізу та внутрішнього наповнення права.

Юридичний документ – це матеріальний об’єкт, що містить юридично важливу інформацію у зафіксованому вигляді та спеціально призначений для її одержання, зберігання, використання та поширення у часі та просторі.

Сьогодні феномен мови права є об‘єктом вивчення низки наук: юридичних(загальна теорія держави і права, філософія права, історія держави і права, логіка права, юридична герменевтика, юридична техніка), філологічних 9теорія мовної комунікації, стилістика, термінознавство, історія мови, прикладна лінгвістика), а також формальної логіки, інформатики, філософії, соціології, історії, дипломатики, текстології. Кожна з цих наукових галузей досліджує мову права досить специфічно, розглядаючи феномен вербального втілення правової думки з різних позицій, у різних аспектах і площинах, за допомогою притаманних кожній науковій галузі наукових підходів і методів.

Мова права як соціально та історично сформована сукупність мовних засобів(лексичних, фразеологічних, граматико-стилістичних) являє собою полі функціональну, багаторівневу, відкриту і стилістично диференційовану систему.

Відкритість мови права як системи виявляється у наявності в юридичних тестах поряд із юридичною лексикою загальновживаних слів, спеціальної лексики суміжних із правом сфер.

Стилістична диференційованість мови права обумовлена широкою і розгалуженою сферою її застосування: законодавство, нотаріат, судочинство, діловодство, юридична наука, освіта, правова інформація, правова публіцистика. Правнича мова у кожній галузі характеризується набором специфічних рис, функцій, інвентарем мовних засобів, композиційною системою функціональних різновидів і жанрово-ситуативних стилів.

Мова права послуговується засобами різних функціональних стилів, серед яких: офіційно діловий(найосновніший), науковий, публіцистичний та розмовний.

З-поміж засобів юридичної мови варто виокремити використання юридичних конструкцій, правові дефініції, застереження, примітки, відсилання, правові символи, правові аксіоми і презумпції, а також юридичні фікції і преюдиції.

 

⇐ Предыдущая31323334353637383940Следующая ⇒

Поделиться: