Тому дуже важливо і необхідно вести конспект лекцій. Доцільне попереднє знайомство з темою лекції по підручнику.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Вивчення історії у вузі відрізняється від вивчення її у загальноосвітній школі:

По-перше, структурою курсу. У вищому учбовому закладі на відміну від середньої школи, вивчається не загальна, а політична історія України, особлива увага надається питанням становлення та розвитку державності. Це вимагає не просто знання тих чи інших історичних процесів і подій, а розуміння причин їх виникнення, політичної і економічної суттєвості як наслідок історичної діяльності різних суб'єктів політичного життя суспільства.

По-друге, матеріали курсу викладаються проблемно, висвітлюються ті чи інші погляди на різні історичні події. Сучасний період у розвитку нашої держави визначається поляризацією інтересів різних суспільних і політичних сил, які намагаються використовувати події минулого для аргументації своїх поглядів. При цьому оцінка історичних подій є вельми протилежна, звичними стали і прямі перекручення історичних фактів.

Кінцевою метою вивчення курсу є можливість виявити і зрозуміти деякі закономірності і специфічні особливості історії державотворення в Україні, навчитися самостійному орієнтуванню у політичних процесах сьогодення.

По-третє , в умовах існування великої кількості підручників, наукових публікацій посилюється роль аудиторних занять: лекцій, консультацій. Вони допомагають студентам краще орієнтуватися.

Досягнення кінцевої мети у вивченні курсу можливо при самостійній роботі студентів . Наша методична розробка ставить за мету допомогти студенту визначитися у обсягах та організації цієї роботи.

В лекції дається коротка загальна характеристика теми, визначаються основні напрямки її самостійного вивчення. В умовах жорсткої регламентації учбового часу, у своїй лекції викладач може зупинитися лише на найбільш важливих і складних питаннях, у яких студент не завжди може розібратися самостійно.

Тому дуже важливо і необхідно вести конспект лекцій. Доцільне попереднє знайомство з темою лекції по підручнику.

Студенти, які не здали контрольної роботи і не мають задовільної оцінки, та не пройшли співбесіди з викладачем, до екзамену не допускаються.

Основні вимоги до контрольної роботи

1. В роботі необхідно використовувати матеріали рекомендованої літератури, яку підібрав сам студент.

2. Готуючись до написання контрольної роботи, студенти повинні перш за все ознайомитися з відповідними темами учбової літератури. Перелік спеціальної літератури дається після назви і плану кожної конкретної теми.

3. Робота виконується відповідно до варіанту. При цьому необхідно, не переписуючи текст з літературних джерел, розкрити коротко, але досить повно кожне з питань плану. В кінці кожного питання та роботи в цілому треба зробити відповідні висновки.

В тексті роботи не слід допускати надмірного цитування: слід пам'ятати, що цитувати треба найбільш важливі думки та висновки дослідників, що сама по собі цитата при всій своїй достовірності не завжди може бути аргументом.

5. На всі приведені в роботі цитати, фактичні та статистичні матеріали необхідно дати посилку на джерело інформації (науково-довідний апарат). Здебільшого вони розташовуються під рисою після основного тексту сторінки. Порядковий номер посилки ставиться у кінці цитати (вище рядка на половину висоту цифри). Посилки під рисою приводяться у порядку їх нумерації, при цьому слід вказати :

Прізвище та ініціали автора, назву роботи, місце видання, номер тому, сторінку. Якщо використана стаття з журналу, то (крім прізвища та ініціалів автора, назви статті) вказується також назва журналу рік видання, його номер та сторінка.

НАПРИКЛАД :

1. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т. 2. - Київ, 1991. - С. 85.

Гр. ЗМБ П1-1, шифр 0478

Історія України

(Історія створення української державності)

Змістовий модуль І.

Україна княжої доби.

Перші державні утворення на території України. Передумови, теорії походження та основні етапи розвитку Київської Русі. Особливості соціально-політичного устрою Давньоруської держави. Причини та наслідки роздробленості Київської Русі. Роль Галицько-Волинського князівства в тогочасній Європі. Оцінка місця та значення Давньоруської держави у контексті європейської й світової історії.

Процес входження й становище українських земель у складі Великого князівства Литовського. Вплив Кревської, Люблінської та Берестейської уній на подальшу долю українських земель. Основні погляди на походження українського народу та етапи його формування. Причини виникнення козацтва. Роль та місце Запорізької Січі в історії української народу та європейській історії.

Тема 3. Визвольна війна українського народу середини ХУІІ ст. Формування української держави.

Передумови, причини, рушійні сили, перебіг основних подій та історичні наслідки національно-визвольної війни сер. ХУІІ ст. Формування Б.Хмельницьким козацько-гетьманської держави, її ознаки. Пошуки союзника в боротьбі проти Речі Посполитої. Переяславська Рада 1654 р. та її історична оцінка. „ Березневі статті” Б.Хмельницького, їх мета та зміст. Характеристика видатних постатей періоду.

Причини та наслідки політичної кризи української автономії. Спроби П.Дорошенка й І.Мазепи об’єднати українські землі. Участь України у Північній війні. Полтавська битва та її історична оцінка. Процес колоніального наступу на українську державність з боку російського царизму. Причини обмеження та ліквідації автономії України. Заборона гетьманської влади в 1764 р. Причини зруйнування Запорізької Січі в 1775 р. Історичне значення Запорізької Січі й Гетьманщини в історії українського народу.

Територіальні зміни на Лівобережній та Правобережній Україні. Декабристський рух в Україні. “Руська правда” П.І. Пестеля. Початок національного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство та його програмні документи. Формування української нації та національної свідомості

Тема 6. Україна в умовах капіталістичної модернізації економіки (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.).

Криза феодальних відносин. Аграрна реформа 1861 р. та її результати в українському селі. Буржуазні реформи 60-70-х рр., їх значення для подальшого розвитку України. Суспільно-політичні течії в другій пол. XIX ст.: народницький та громадівський рухи. Виникнення українських політичних партій. Україна в революції 1905-1907 рр.: боротьба за автономію. Столипінська аграрна реформа.

Змістовий модуль ІІ.

Рр.

Розстановка політичних сил напередодні революції. Створення Української Центральної Ради: її соціальна база й програма. Практичні кроки на шляху від культурно-національної автономії до територіальної. Проголошення незалежності УНР. Політика П.Скоропадського й Директорії. Утворення ЗУНР. Акт Соборності України. Причини поразки УЦР, урядів П.Скоропадського й Директорії. Перемога радянської влади та її політика „воєнного комунізму.

Радянсько-німецький договір 1939 р. Приєднання Західної України до УРСР. Початок Великої Вітчизняної війни. Трагедія Південно-Західного фронту. Причини поразок Червоної армії в 1941- 1942 рр. Антифашистський рух опору. Основні битви Великої Вітчизняної війни. Битва за Дніпро. Звільнення Києва. Остаточне визволення України у 1944 році. Оцінка ОУН- УПА. Наслідки Другої світової війни для України.

ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Завдання 1. Зародження української державності. Київська Русь. Галицько-Волинське князівство.

ПЛАН

Витоки державності, виникнення держави Київська Русь. Основні етапи становлення і розвитку давньоруської державності. Державно-політичний устрій Київської Русі, її суспільний лад. Внутрішня і зовнішня політика. Хрещення Русі та його історичне значення. Причини феодальної роздробленості та розпаду Київської Русі. Ії історична спадщина.

Перед тим, як перейти до висвітлення історичних процесів, пов’язаних з життям слов’ян, слід зробити невеликий вступ до теми, вказати, що у І тис. н.е. на історичну арену центральної і східної Європи стрімко виходять слов’яни – одна з основних гілок давньоєвропейського населення, що усвідомили свою відмінність від інших, неслов’янських племен і народів. Зверніть увагу на те, що сучасні українці є однією з гілок історичного слов’янства, що велика кількість східнослов’янських племен проживала на теперішній українській землі.

Зазначте, що важливим питанням є проблема етногенезу і розселення слов ’ ян. Вкажіть, що першими про слов ’ ян писали грецькі, римські, готські вчені. Відомо, що Йордан підкреслював, що слов’яни походили від одного кореня і відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавинів.

Аналізуючи соціально-економічний та політичний розвиток східних слов’ян, скажіть, що доба VI - IX ст. в історії східних слов’ян характеризується глибокими якісними змінами, визріваннями та становленням тих факторів суспільного життя, що сприяли виникненню у ІХ ст. Давньоруської держави.

Переходячи до відповіді на друге питання, спочатку проаналізуйте історію племінних союзів, особливу увагу при цьому зверніть на полянський союз. Розкажіть про поступовий перехід цього народу до руської державності. Назвіть основні умови народження Київської Русі, як політичні, так і соціально-економічні. Визначіть основні ознаки існування державності у ранньосередньовічному суспільстві. Охарактеризуйте основні етапи розвитку давньоруської держави.

Зробіть повідомлення про перших київських князів, їх внутрішню і зовнішню політику. Головну увагу зосередьте на характеристиці правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Зазначте, що правління Володимира започаткувало новий етап в історії Київської Русі – період піднесення та розвитку. Проаналізуйте шлях Володимира до християнства, з чого він розпочався. Визначіть позитивні наслідки запровадження християнства.

Характеризуючи правління Ярослава, підкресліть, що всі свої зусилля він спрямовує на посилення єдності, централізацію держави, її європеїзацію. Посилаючись на свідчення літописців, зазначте, що він був не стільки князем-завойовником, скільки князем-просвітителем.

При характеристиці третього, останнього етапу розвитку Київської Русі, зазначте, що розпад великих імперій – закономірне явище у світовій історії, що ці процеси характерні для різних періодів людської цивілізації. Говорячи про початок феодальної роздробленості, зверніться до її причин; зверніть увагу на те, що ці причини носили як внутрішній, так і зовнішній характер, а також були як політичними, соціально-економічними, так і релігійними.

Закінчуючи роботу над другим питанням, зазначте, що одинадцять століть тому східні слов’яни створили свою першу державу, яку літописці називали Руською землею, а вчені-історики – Київською або Давньою Руссю. Варто зауважити при цьому про її велич, економічний, політичний та культурний розвиток.

Вивчаючи літературу до останнього питання зверніть увагу на те, що паралельно з появою нового об’єднуючого центру в районі Володимира і Суздаля, наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. навколо Галичини і Волині розпочинається процес формування нової держави – Галицько-Волинського князівства, лідери якого стають на шлях об’єднання південних руських земель. Але раніше, ніж розповісти про це, студенту потрібно розказати про складові цієї країни – Галичину та Волинь, їх самостійний розвиток.

Далі охарактеризуйте правління Романа Мстиславовича (1170-1205 рр.), який у 1199 р., сівши на Галицький престол, об’єднує Волинь і Галичину і створює нову політичну одиницю на карті Європи – Галицько-Волинське князівство. Згодом перейдіть до князювання Данила Галицького, його діяльності зі збирання південних руських міст, формування державного апарату, боротьбу з галицькими боярами, будівництво нових міст тощо. Зазначте, що важливим кроком діяльності Данила Галицького була боротьба з монголо-татарською навалою; назвіть конкретні кроки у цьому напрямку і результати втілення їх у життя.

Наприкінці проаналізуйте політику наступників Данила аж до 1340 р. – часу занепаду Галицько-Волинського князівства. Назвіть причини втрати державності на території сучасної України у 40-х рр. ХІ V ст. Насамкінець, покажіть історичне значення Галицько-Волинського князівства.

Література:

ПЛАН

Люблінська унія 1569 р., Берестейська унія 1596 р., та їх політичні наслідки для українського народу. Входження українських земель до Речі Посполитої. Політичний устрій і правові відносини в польському суспільстві. Колонізаційна політика Речі Посполитої на українських землях.

Зробивши короткий аналіз ситуації в українських землях у середині XIV ст., перейдіть до характеристики Литовської держави, її зародження, поступового зміцнення і просування на південь. Назвіть причини створення Литви, як державної одиниці, дату заснування, згадайте про перших князів.

Згадайте про рівень литовського впливу на руські землі. Значну увагу зверніть на князювання Гедиміна (1316-1341рр.), на основні напрямки його внутрішньої і зовнішньої політики, зазначивши при цьому, що Гедимін перший розповсюдив свій вплив на Волинь, одруживши сина Любарта на дочці луцького князя.

Зробіть наголос на тому, що дії Литви на Русі не носили характеру експансії, схожої на завоювання монголів, що збройне протистояння в боротьбі за наші землі відбувалося переважно між литвинами та іншими чужинцями-претендентами на руську спадщину. Охарактеризуйте ставлення нової влади до місцевого населення.

Аналізуючи стосунки з русичами, назвіть умови швидкого просування литовського війська на Русі. Серед них, в першу чергу, назвіть знесиленість руських земель за часів монгольської навали та занепад Києва, відсутність єдності, повага литовців до звичаїв і традицій місцевого населення та інші. Важливо, що литовські князі вміло використовували при цьому політику родичання.

Варто підкреслити, що руське населення сподівалося на литовську допомогу в боротьбі з татарами, хоча воно й саме активно допомагало литовцям воювати із золотоординцями, про що свідчить битва об’єднаних русько-литовських полків на річці Сині води.

Зазначте, що паралельно з литовським просуванням на Русь, сюди ж поспішали поляки. Опишіть цей процес, визначіть райони, які підпорядкувала собі Польща у XIV ст., чим відрізнялася польська експансія на Схід від литовської. Вкажіть, що польський уряд з перших днів утвердження у цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією, нав’язати польське право, адміністративну систему, витіснити православ’я шляхом утвердження католицизму.

Проаналізуйте взаємовідносини Литви і Польщі у XV І ст. Підкресліть, що вони закінчилися підписанням Люблінської (1569р.) унії і утворенням нової держави - Речі Посполитої. Визначіть, що змусило литовців піти на цей крок.

Зверніть увагу на умови цього договору, вкажіть, що згідно з унією обирався спільний король, єдиними були сейм, сенат, гроші, польська та литовська шляхта отримували право володіти землями у будь-якій частині держави. Водночас зазначте, що Литва зуміла частково зберегти ознаки своєї колишньої держави – адміністрацію та військо, герб, печатку, державну мову (руську), а також Литовські статути, але втратила велику територію багатих українських земель від Волині до Чернігівщини і Полтавщини.

Проаналізувавши умови і наслідки Люблінської унії, перейдіть до висвітлення становища в Українському Православ’ї у другій половині XV І ст. Визначіть причини підписання Брестської (1596р.) унії, скажіть, що вона привела до створення уніатської (греко-католицької церкви). Дайте відповідь на питання, чому її так назвали і який вплив вона мала на українське суспільство?

ПЛАН

Зробіть короткий аналіз соціально-економічного і політичного становища українського народу Х V -Х VI ст. і визначіть основні причини зародження українських козаків. Особливу увагу зверніть на посилення феодальної експлуатації, закріпачення, наростання релігійного та національного гніту, а також на зростання зовнішньої загрози і постійні набіги кримських татар і турків.

Водночас, скориставшись рекомендованою літературою, охарактеризуйте процес зародження і становлення нової верстви українського народу – козацтва. Зазначте, що козацтво як соціальна верства не було однорідним, воно ділилося на запорізьке (низове) та реєстрове. Розкажіть про Дике поле – місце згуртування втікачів – українців, про їх життя, побут, військо.

Важливо підкреслити, що зміни, які нагромаджувались впродовж першої половини Х V 1 ст. і в способі життя і в загальному образі пограничного степового добичника-козака, логікою власного розвитку підштовхували до організаційного оформлення козацької спільності. Зазначте, що цей процес здійснювався шляхом створення Запорозької Січі. Де й коли було засновано першу Січ? Як вона називалась? Яка її доля? Розкажіть про засновника Хортицької Січі Дмитра Вишневецького. Варто перерахувати інші військові укріплення козаків, їх долю. Говорячи про це, необхідно охарактеризувати життя запорожців, устрій і військову організацію Запорозької Січі. Зазначте, що на Запорожжі існувало своє законодавство, військова та судова влада. Тут була республіканська форма правління. Кожен козак мав право голосу, як у загальній Раді, так в радах паланок, куренів, поселень. Визначіть, які питання розглядалися на козацьких Радах.

Розкажіть про військову організацію, її структуру, про те, що все козацтво очолював гетьман, а запорозьке козацтво – кошовий отаман. Зазначте, що разом з військовим писарем, суддею і обозним, кошовий отаман утворював уряд – кіш Запорозької Січі.

Важливим є і те, що поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козацтво стало брати дедалі активнішу участь у розв’язанні багатьох болючих питань українського життя на кілька наступних століть, забезпечивши українство тим проводом, який воно втратило внаслідок колонізації України.

Література:

ПЛАН

Передумови Визвольної війни 1648-1657 рр. в контексті економічних і соціально-політичних особливостей розвитку України в першій половині XVII ст. Розгортання національно–визвольної і соціальної боротьби.

Готуючи вступ до цієї теми зазначте, що у середині Х V П ст. на українських землях вибухнула нова хвиля народного гніву, яка не тільки кардинально змінила хід національної історії, а й суттєво вплинула на геополітичний розвиток усієї Європи. Важливим є й те, що ця подія була закономірним явищем, що спрацював комплекс суперечностей, які зробили широкомасштабний народний виступ необхідним і можливим. Студент повинен визначити їх у політичній, національно-релігійній, соціально-економічній і психологічній сферах. Охарактеризуйте основні рушійні сили, характер і завдання Визвольної війни українського народу середини Х V П ст. Назвіть, що стало приводом до початку війни. Користуючись новітньою історичною літературою визначіть хронологічні рамки Визвольної війни (1648-1676рр.).

Розповідь про хід Визвольної війни розпочніть з українсько-татарських переговорів і першої битви під Жовтими Водами. Згодом проаналізуйте подальші події на театрах воєнних сутичок. Розкажіть про бої під Корсунем, Пилявцями, Львовом. Зверніть увагу на повстання народних мас по всій Україні.

Вкажіть на зміни у стратегічному плані Б.Хмельницького, коли це трапилося і в чому вони заключалися, коли вперше гетьман відкрито заявив про побудову суверенної, незалежної держави.

Підписавши мир, Б. Хмельницький всі свої зусилля докладає для розбудови держави. Визначіть назву Козацької держави, її адміністративно-територіальний устрій, столицю, територію, кількість полків у 1649-1650 рр., чисельність населення.

Зазначте, що формально основним органом влади була Військова (генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання, але вона не була постійно діючою, до того ж Б.Хмельницький з метою зміцнення гетьманської влади частіше скликав старшинську раду.

Підкресліть, що гетьман був главою Війська Запорозького, він очолював уряд, був головнокомандувачем, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, видавав універсали. Скажіть, які органи влади діяли на місцях.

Охарактеризуйте фінансову сферу держави, її керівника, головну увагу зверніть на процес формування і зростання армії, назвіть талановитих воєначальників, її чисельність. Потребує деталізації дипломатична діяльність, налагодження контактів, як з сусідніми державами, так і далекими (Венеція, Швеція).

Отже в процесі боротьби у світогляді козацької еліти відбувається еволюція від ідей козацької автономії до створення незалежної держави. Згодом посилились тенденції переростання демократії в авторитаризм, а республіки в монархію.

Підкресліть, що в умовах загострення внутрішніх і, особливо, зовнішніх проблем, перед Б. Хмельницьким постає необхідність пошуку нового військово-політичного союзника. Назвіть країни з якими можна було б укласти новий договір. Обґрунтуйте, чому Б. Хмельницький зупинився на Московії. Розкажіть про хід переговорів і чим вони закінчилися. Дайте оцінку рішенням Переяславської Ради і Березневим статтям. Висловіть свою думку з приводу українсько-московського договору.

ПЛАН

Опишіть розвиток подій на українській землі згодом, чим закінчилося гетьманування І.Виговського і як знову прийшов до влади Ю.Хмельницький. Охарактеризуйте його політику, зверніть увагу на те, що Ю.Хмельницький для збереження української державності обрав тактику не прямого протистояння, а обережної гри на суперечностях між Москвою та Варшавою. Водночас вкажіть, що вже на початку свого другого гетьманування він припустився фатальної помилки і під тиском московських воєвод підписав Переяславські статті 27.10.1659 р., які фактично перетворили Україну на автономну частину Росії.

Зверніть увагу на те, що підписаний Ю.Хмельницьким Слободищенський трактат став початком територіального розколу України. Охарактеризуйте внутрішнє становище в країні у 1661-1663 рр., розкажіть про загострення громадянської війни і боротьбу за владу.

Потребує детального аналізу і ситуація, що склалася у середині 1660-х рр., і яка привела державу до Руїни. Назвіть причини цієї трагедії, розкажіть про становище на Правобережній і Лівобережній Україні, про гетьманування П. Тетері, І. Брюховецького, Д. Многогрішного та інших. Особливе місце в цій групі гетьманів виділіть для П. Дорошенка, політика, воїна, людини, яка робила все для того, щоб об’єднати українські землі, відродити українську державність.

Закінчуючи перше питання вкажіть, що непорозуміннями і суперечностями, які виникли в українському суспільстві, вміло скористалися сусіди – Варшава і Москва, і без згоди українців розділили Україну між собою на Правобережну і Лівобережну (Андрусівське 1667 р. перемир’я і Вічний мир 1686 р.).

У другому питанні зазначте, що у 60-80 роках Х VII ст. Україна потрапила у скрутне соціально-економічне і політичне становище. Лівобережжя і Слобожанщина перебувала під контролем Росії, Правобережжя – Польщі і частково під протекторатом Туреччини.

В таких умовах гетьманом на Лівобережній Україні у 1687 р. стає І. Мазепа. Охарактеризуйте цю історичну постать, його походження, освіту та виховання, діяльність при польському дворі, а також після повернення в Україну.

Розкажіть про гетьманування І. Мазепи. Вкажіть, що своє правління гетьман розпочав як політик чітко промосковської орієнтації, про що свідчить підписані ним “Коломацькі статті”. Проаналізуйте їх, особливу увагу зверніть на ті положення, які обмежували права українського народу і владу гетьмана і розширювали російську присутність в Україні. Водночас зробіть акцент на українсько-російських відносинах в кінці Х VII – на початку Х VII І ст. зазначте, що Петро І перетворює Україну фактично на свою заложницю при вирішенні великодержавницьких проблем, особливо після початку Північної війни.

Важливо показати, що політичні і господарські обмеження Гетьманщини неминуче призводили до невдоволення й зростання опозиційних настроїв в Україні, в тому числі й І. Мазепи. У 1705-1706 рр. він розпочинає таємні переговори зі шведами. Назвіть основні причини таких кроків гетьмана і на що вони були спрямовані, чого він хотів цим досягти і чи вдалося йому це зробити.

У жовтні 1709 р. неподалік м. Бандери І. Мазепа помирає. Гетьманом у вигнанні став Пилип Орлик. Розкажіть про нього, його політичну діяльність до смерті І. Мазепи і згодом, про спробу нового керманича українців знайти союзників у боротьбі за незалежність України, про спробу вийти з військом на українську землю. Але головним у цьому питанні є “Конституція прав і вольностей Війська Запорізького”, підготовлена Пилипом Орликом у м. Бендери у 1710 р. Охарактеризуйте основні положення цього документа, характерною рисою якого є органічне поєднання традиційності й новаторства, спрямованих на політичну та церковну незалежність України, дотримуючись єдності Правобережної та Лівобережної її сторін. Зверніть увагу на розширення демократичних засад у суспільстві, на обмеження влади гетьмана і створення парламенту, на соціальні питання зазначені у Конституції.

Продовжуючи роботу, зверніть увагу на події першої половини Х V Ш століття. Визначіть етапи російської політики в українському питанні. Дайте характеристику наступу російського царизму на українську автономію в різні проміжки часу. Розпочніть з аналізу діяльності Петра І стосовно України з кінця Х V П ст. по 1725 рр. – часу знищення Батурина, перенесення столиці Гетьманщини до Глухова, знищення Чортомлицької Січі, ліквідації гетьманського управління, запровадження Малоросійської колегії тощо.

Підкресліть, що з приходом до влади в Росії Катерини ІІ розпочався новий наступ на українську автономію і Запорозьку Січ. Проаналізуйте російську політику стосовно України Катерини ІІ. Розпочніть з її ставлення до гетьманського правління, зазначте, що у 1764 р. гетьманство в Україні було ліквідовано назавжди і замість нього запроваджена Малоросійська колегія, розпочався процес централізації та русифікації, який закінчився ліквідацією козацтва у 1775 р. і Запорозької Січі, полково-сотенного, адміністративно-територіального устрою, запровадження кріпацтва.

Невдоволення самодержавно-кріпосницьким режимом серед частини офіцерів-дворян, які ставили за мету змінити існуючий лад, виявилось у декабристському русі, тісно пов’язаному з Україною. Зокрема, у Тульчині існувала філія московського “Союзу благоденства”, що стала основою Південного товариства, яким керував теоретик декабристського руху П.Пестель. Проте декабристи не надавали належного значення національному питанню.

Вільнодумство поширювалось серед студентів і професорів, зокрема, в Ніжинській гімназії протягом трьох років існував Гурток прогресивних професорів.

У 40-х рр. до боротьби проти існуючого ладу підключається різночинна інтелігенція – М.Костомаров, П.Куліш, М.Гулак, О.Маркевич і В.Білогірський, Т.Шевченко, які були членами Кирило-Мефодіївського товариства.

На західноукраїнських землях поряд із усвідомленням необхідності боротьби за соціальні та економічні права теж формується національний рух. З’ясуйте передумови, що сприяли національному відродженню в Західній Україні, назвіть діячів національного руху, розгляньте головне завдання гуртка “Руська трійця”.

Західноукраїнські землі з кінця ХУІІІ ст. знаходились під владою Австро-Угорської імперії. Австрійські правителі перед усім бачили в них джерело для поповнення державної казни та армії. Але модна на той час серед європейських монархів політика просвітництва, яку проводила імператриця Марія-Тереза, торкнулась, в деякій мірі торкнулась й їх. Перетворення зачепили насамперед аграрні відносини, церкву і освіту. З'ясуйте у чому вони виражалися?

Під впливом політики “освіченого абсолютизму” з’явилося перше покоління так. зв. “будителів”, що належало виключно до середовища греко-католицького духовенства – І.Могильницький, М.Левицький, І Снігурський та ін. Вони виявляли великий інтерес до вітчизняної історії, життя народу, його мови й усної творчості, чимало зробили для піднесення українського шкільництва.

Але справжнє українське відродження в Галичині почалося з появою гуртка “Руська трійця”, створеного вихованцями Львівської духової семінарії. Головне завдання гурток вбачав у тому, щоб за допомогою друкованого слова та літературної творчості рідною мовою “підняти дух народний, просвітити народ”. Що вдалося зробити членам гуртка і в чому ви бачите його заслуги ?

ПЛАН

Серйозні зміни в економічному житті викликали необхідність перетворень в усій державній системі. Тому протягом 60-70-х років було проведено низку реформ, що охопили основні сторони життя країни: земську, судову, військову, освітню, цензурну та ін. Дайте характеристику основним положенням реформ.

Реформи царського уряду викликали зростання хвилі громадської активності. Продовжили пропагандистську національно-визвольну діяльність через український часопис “Основа” провідники Кирило-Мефодіївського братства Т.Шевченко, М.Костомаров, П.Куліш, В.Бєлозерський, що повернулися із заслання. Під його впливом українська інтелігенція почала гуртуватися в громади – самодіяльні напів- чи цілком нелегальні організації, що вели культурно-освітню діяльність серед широких народних мас проти антиукраїнської політики самодержавства, організовували недільні школи, видавали підручники та популярні брошури українською мовою.

Діяльність громад непокоїла правлячий режим (визначіть чому) і в липні 1863 р. міністр внутрішніх справ П.Валуєв видав таємний циркуляр про заборону українських наукових релігійних і особливо педагогічних публікацій. Навчання українською мовою визначалося ним як політична пропаганда.

Початок 70-х р. відзначався послабленням реакції і громадівський рух відновив свою діяльність. Колишні досвідчені громадівці таємно утворили в Києві “Стару громаду” (щоб відрізнятися від нових членів, переважно студентів) і створили керівний орган федеративного об'єднання громад усієї України.

У відповідь на зростання громадсько-політичної та революційної активності суспільства, Олександр ІІ підписав ганебний Емський указ, який забороняв використання української мови. З рішучим протестом проти ганебної антиукраїнської політики виступив з трибуни Всесвітнього літературного конгресу, що відбувся в Парижі 1878 р. Михайло Драгоманов.

У кінці 80-х – на поч.. 90-х рр. в Україні виникли марксистські гуртки, з 1891 р. почала діяти Російська соціал-демократична група. Проте вони не допускали й думки про національну незалежність України . Зверніть увагу, що першою українською політичною організацією, яка стояла на засадах самостійності України, було “Братство тарасівців”.

Активізація громадсько-політичного життя в Україні на початку ХХ ст. створила ґрунт для переростання культурно-освітнього громадівського руху в національно-визвольний. Значну роль в цьому відіграло створення українських політичних партій. Серед них слід відзначити Революційну українську партію (РУП), Українську соціал-демократичну спілку (автономна частина Російської СДРП), Українську соціал-демократичну партію (УСДРП), Українську демократичну партію (УДП), Українську радикальну партію (УРП). Ознайомтесь з програмами названих партій.

Останнє питання розпочніть із загальної характеристики ситуації, яка склалася на міжнародній арені, зокрема в Європі, на початку ХХ ст. і привела людство до світової трагедії влітку 1914 р. – Першої світової війни.

Перед студентом стоїть завдання – визначити і проаналізувати причини війни, основний привід, який став поштовхом для активізації імперіалістичних кіл Європи і привів до військового протистояння країн двох блоків. А останні всупереч волі українського народу втягли його в світову криваву війну.

Важливою проблемою теми є ставлення самих українців, політичних партій і організацій до війни. Прослідкуйте їх позицію в Наддніпрянській Україні й Східній Галичині. Визначіть відмінності, вкажіть, що в процесі розвитку подій на фронтах їх ставлення до війни змінюється і набирає іншої окраски. Чи впливало це на загальний український рух?

У кінці роботи зробіть висновок, що війна стала великою трагедією для України. У чому проявився трагізм війни?

Література:

ПЛАН

Жовтнева революція 1917 року, соціально-політична ситуація в Україні. Проголошення Української Народної Республіки (ІІІ Універсал). Перший Всеукраїнський з’їзд Рад, виникнення Української Радянської Республіки.

Проаналізуйте, як розвивалися в той час події в Києві, загалом в Україні, як сприйняла українська спільнота Петроградські зміни. Скажіть, що українці на відміну від росіян, об’єднані в різні політичні структури, сформували три влади. Назвіть їх, вкажіть, що дві з них були філіями петроградських, а третя стала суто українською національно-демократичною силою і отримала назву Українська Центральна Рада (УЦР).

Згодом почніть з характеристики діяльності ЦР у березні 1917 р. Вкажіть на основні проблеми і завдання, які постали перед українською демократією і які активно обговорювалися на засіданні Українського Національного Конгресу. Використавши рекомендовану літературу, охарактеризуйте роботу цього загальноукраїнського форуму.

Розкажіть про взаємовідносини Центральної Ради і Тимчасового уряду Росії, зокрема з питань, пов’язаних з наданням Україні права на національно-територіальну автономію в складі Росії. Чим закінчилися переговори В. Винниченка з лідерами російського уряду з цього питання? Який документ було прийнято 10.06.1917 р. і в чому полягала його важливість?

Дайте оцінку діяльності ЦР в осінні дні 1917 року. Почніть з того, що ЦР зуміла перебрати владу в Києві в свої руки і засудила російських більшовиків. Значну увагу зверніть на прийняття Третього Універсалу. Зробіть детальний аналіз основних положень цього історичного документу - політичних і соціально-економічних.

Вкажіть, що своєрідним каталізатором боротьби російських лівих сил проти ЦР став ультиматум Ради Народних комісарів (РНК) до українського народу і його влади. Зазначте, що 11-12 грудня 1917 р. більшовики провели у Харкові І Всеукраїнський з’їзд Рад і проголосили створення Української Радянської Республіки. Зробіть аналіз основних рішень з ’ їзду і вкажіть як вони вплинули на подальший перебіг подій в Україні.

Паралельно зверніть увагу на зовнішньополітичну діяльність УНР в кінці грудня 1917 - на початку 1918 рр., зокрема і на мирні переговори з державами Четверного союзу. Визначіть причини цих перемовин, їх хід і труднощі на початковому етапі. Назвіть склад української делегації, її керівництво в кінці 1917 р., січні-лютому 1918 р. Вкажіть, яка подія вплинула на подальшій хід стосунків УНР, Німеччини і Австро-Угорщини і підписання мирного договору 9.02.1918 р. Перерахуйте основні умови підписаної угоди, її позитивні і негативні моменти для молодої української держави у лютому – квітні 1918 р.

Література:

Бондаренко В.Я. Взаимоотношения Временного правительства и Украинской

Центральной Рады. – Одесса, 2004.

Винниченко В.К. Відродження нації. Ч. 1, 2. – К., 1990.

Гамрецький Ю.М. Універсали – визначальні віхи історії Центральної Ради //

Укр.іст.журн. – 1991. - № 8-9.

Гошуляк І.Л. Причини поразки Центральної Ради // Укр.іст.журн. – 1994. - № 1.

Новітня історія України (1900-2000). – К., 2002.

Павленко Ю., Драмов Ю. Українська державність у 1917-1920 рр. – К., 1995.

Політична історія України. – К., 2004.

Солдатенко В.Ф. Становлення української державності і проблема збройних сил

(березень 1917 – квітень 1918) // Укр.іст.журн. – 1992. – № 2.

Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. – К., 1996-1997.

Чотири Універсали. – К., 1990.

ПЛАН

Підкресліть, що до керівництва Україною в кінці квітні 1918 р. прийшов Павло Скоропадський. Зазначте, що саме тоді закінчився перший етап української революції, для якого були характерні сильні і слабкі сторони, та розпочалася її нова доба.

Змалюйте історичний портрет П.Скоропадського, його походження, діяльність, зокрема і в період правління Центральної ради. Згодом розпочніть аналізувати його кроки після 29.04.1918 р. В першу чергу, назвіть документ, який видав П. Скоропадський, визначить суть його ідеологічної платформи, дайте оцінку державно-політичному устрою, визначіть назву держави, назвіть її керівників та соціальні і політичні сили, на які опирався її новий керівник. Продовжуючи роботу проаналізуйте внутрішню і зовнішню політику гетьмана. Підкресліть, що певних успіхів було досягнуто в духовній сфері – культурі, освіті, науці і релігії.

Важливе місце в роботі повинна зайняти проблема взаємостосунків влади з політичними українськими партіями і громадськими організаціями влітку – осінню 1918 р. Обґрунтуйте, чому в цей період загострюються відносини гетьманату з народними масами України як в центрі так і на периферії.

Проаналізуйте основні політичні кроки П. Скоропадського в листопаді 1918р., які призвели до ускладнення стосунків між ним і опозицією, створенню Директорії і початку антигетьманського повстання, яке закінчилося поваленням режиму Скоропадського. Підсумовуючи, назвіть основні причини поразки Гетьманщини.

Події в Українській Державі в останній чверті 1918 р. призвели до створення у Києві Директорії. Розкажіть, що прискорило оформлення Директорії, коли це відбулося. Назвіть політичних діячів, які ввійшли до її складу, хто з них став головою. Проаналізуйте діяльність Директорії до 14 грудня 1918 р., а згодом прослідкуйте політичні й соціально-економічні кроки нової влади, починаючи з 26.12.1918 р. – часу прийняття Декларації. Зазначте, що цей документ відновив республіканську форму правління, держава отримала назву Українська Народна Республіка. Зверніть увагу на створення першого уряду УНР на чолі з В. Чехівським. Вкажіть, що в основу розбудови країни було покладено так званий трудовий принцип. У чому його суть ? Перерахуйте основні напрямки державного будівництва. Дайте оцінку Трудовому конгресу, а також політичним розбіжностям лідерів Директорії.

Заслуговує на увагу і зовнішньополітична діяльність Директорії. Особливо її стосунки з Росією, Польщею і Антантою. Охарактеризуйте діяльність уряду УНР після початку другої російсько-української війни. Згодом перейдіть до аналізу становища в Україні після захоплення російськими більшовиками Києва 05.02.1919 р., оцініть спробу Директорії налагодити стосунки з Антантою у боротьбі з більшовиками. Розкажіть про ситуацію, яка склалася в самій Директорії, уряді, її війську у 1919 р., які військові з’єднання діяли на той час на території України? Варто сказати, що окрім іноземного військового втручання в Україну, загострилися міжкласові стосунки, розпочалася громадянська війна.

Вкажіть, що у 1920 р. уряд УНР на чолі з А. Лівицьким після наступу Першої кінної армії залишив Україну і переїхав у Тарнув (Польща). Українська Народна республіка зазнала поразки. Яка влада була встановлена на українських землях?

Переходячи до третього питання, необхідно зазначити, що перша світова війна стала каталізатором революційних процесів в Європі. Через півтора року після Російської революції політична криза охопила Австро-Угорщину і привела Центрально - Європейську імперію до її розвалу. Саме в руслі цих подій відбуваються революційні зміни восени 1918 р. і на західноукраїнських землях.

Враховуючи це, зробіть аналіз подій, які розпочалися в цьому регіоні у вересні-жовтні 1918 р. Зверніть увагу на створення офіцерами-українцями Центрального військового комітету, на стосунки українського населення з поляками в Східній Галичині. Розкажіть про формування Української Національної Ради, дайте оцінку її діяльності в другій половині жовтня 1918 р., зокрема, її переговорам з владою Австрії.

Значне місце при розгляді питання повинний посідати опис подій у Львові в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Розкажіть про перебіг цих подій, визначіть військового керівника. Підкресліть, що Українська Національна Рада, опираючись на молодь регіону, розповсюдила свій вплив на значну територію Західної України. Це дозволило їй проголосити власну державу та її керівні структури. Серед них і виконавчий орган – Державний секретаріат. Назвіть дату його створення, прізвище його керівника. Зазначте, що після затвердження конституційних основ молодої держави, вона отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Коли це відбулося? Хто став президентом ЗУНР? Опишіть символи країни.

Зверніть увагу на те, що поляки Східної Галичини швидко оговталися від проголошення ЗУНР, зібрали військові сили і, скориставшись непорозуміннями в українському стані, розпочали війну, намагаючись відвоювати втрачені позиції. Покажіть хід воєнних операцій, зазначте, що 21 листопада 1918 р. поляки заволоділи Львовом, а армія ЗУНР продовжувала відступати. Проаналізуйте діяльність української влади, зверніть увагу як на внутрішню так і зовнішню політику ЗУНР. Підкресліть, що важливе місце в цих справах зайняла реорганізація Української Галицької Армії.

Зверніть увагу на те, що ЗУНР, не отримавши допомоги від Західної Європи, активно вживає заходів для налагодження контактів з Українською Народною Республікою і об’єднання українських земель. Опишіть хід переговорів обох українських держав, вкажіть, що вони закінчилися важливою подією в історії українського народу – 22.01.1919 р., підписанням на Софіївському майдані м. Києва «Акту Злуки». Оцініть цей історичний документ. Обов’язково пов’яжіть цей матеріал з сучасністю.

Література:

ПЛАН

Політика українізації.

Відповідь на зазначені питання даної теми необхідно розпочати з аналізу міжнародного становища Української Соціалістичної Радянської республіки. При цьому зверніть увагу на те, що ряд країн, регіону Балтійського моря, після розвалу Російської імперії отримали незалежність. В якому ж стані опинилася, починаючи з 1920 р. Україна? Чи зуміла вона стати суверенною, чи як і раніше була підпорядкована Росії? Ознайомившись з рекомендованою літературою, дайте відповідь на ці питання. Підкресліть, що більшовицький уряд в Україні на початку 1920-х рр. отримав можливість активізувати свою зовнішньо-політичну діяльність. Назвіть основну мету більшовиків на міжнародній арені. Перерахуйте країни з якими було встановлено дипломатичні відносини в цей час. Визначіть, що отримала від цього Україна в політичному і економічному плані. Охарактеризуйте відносини з Польщею до підписання 18.03.1921 р. мирного Ризького договору і – після . Потребують аналізу і стосунки УСРР з великими державами Європи в тому числі й Росією. Говорячи про РСФРР, скажіть, що її більшовицький уряд в середині 1922 р. взяв курс на витіснення України з міжнародної арени. В чому це проявилося і до чого призвело?

Відповідь на наступне питання розпочніть з характеристики внутрішнього становища в країні. Дайте оцінку розвитку економіки, розкажіть про становище в промисловості, на транспорті, про ситуацію і проблеми розвитку сільського господарства, про голод 1921-1922 рр. Визначіть причини кризового стану української економіки. Підкресліть, що економічний занепад призвів до політичної нестабільності. Покажіть, як радянська влада України і Росії реагувала на це, шукаючи виходів із скрути, яка склалася в країні.

Аналіз подій, пов’язаних з утворенням Радянського Союзу, розпочніть з висвітлення положень національної політики більшовиків, спрямованої на формування багатонаціональної країни через об’єднання радянських республік. Зверніть увагу, що цей процес в Україні розпочався з часів війни за незалежність і пройшов декілька етапів.

Зазначте, що 30 грудня 1922 р. І Всесоюзний з’їзд Рад затвердив декларацію про створення Радянського Союзу. Назвіть республіки, які ввійшли до його складу і підкресліть, що в цей період Україна вступила в останню фазу ліквідації свого суверенітету і остаточно його втратила з прийняттям у 1924 р. Конституції СРСР.

Зазначте, що московське більшовицьке керівництво вбачало в цьому значну загрозу для соціалістичного будівництва і щоб цього позбутися ХІІ з’їзд Російської компартії більшовиків у 1925 р. проголосив політику “коренізації” партійно-державного апарату у неросійських республіках. Назвіть основні положення і завдання цієї політики. Скажіть, що в Україні вона називалася “українізацією”. Її другим аспектом було створення необхідних політичних та економічних умов для розвитку національних меншин. Варто вказати, що суть політики “коренізації” полягала в спробі більшовиків, в тому числі і українських, очолити і взяти під контроль процес національного відродження.

Вкажіть, що паралельно з здійсненням українізації в сфері державного будівництва значні позитивні зміни відбувалися в культурі, освіті, науці. Охарактеризуйте розвиток освіти. Зверніть увагу на ліквідацію неписемності населення, відкриття шкіл, середньо-спеціальних і вищих навчальних закладів, запровадження в них української мови. Варто сказати. що зростання мережі україномовних навчальних закладів здійснювалося одночасно з розвитком наукових досліджень у Всеукраїнській академії наук (ВУАН), в тому числі і в галузях українознавства. Розкажіть про різке збільшення кількості української преси, україномовних театрів, кіно.

Література:

Під індустріалізацією розуміють систему заходів, спрямованих на прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення країни. Проведення індустріалізації було викликано необхідністю технічного переозброєння економіки країни та створення матеріально-технічної бази для її економічної самостійності. На підвищення темпів індустріалізації вплинула мілітаризація економіки.

Проведення індустріалізації було пов’язане з певними труднощами: розрахунком лише на внутрішні джерела фінансування, браком кваліфікованих робітничих кадрів. Головними недоліками було те, що вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості і мала різко завищені темпи.

Головними джерелами індустріалізації були: інвестування важкої промисловості за рахунок легкої та харчової, примусові державні позики, збільшення випуску спиртних напоїв, продаж за кордон нафти, газу, хутра, творів мистецтва (за низькими цінами), використання безкоштовної праці у вихідні (суботники, недільники), широке використання праці ув’язнених.

Форсована індустріалізація здійснювалось за рахунок так званих “ножиць цін”, що викликало кризу збуту у промисловості та хлібозаготівельну кризу в аграрному секторі. Чи існували інші шляхи індустріалізації? Якщо співставити результати сталінської індустріальної гонки із затвердженими завданнями, доводиться констатувати провал п’ятирічних планів, чим це було викликано?

Суцільна колективізації вела до насильницького втягнення селян у колгоспи. По відношенню до заможного селянства проводилась політика розселянювання (посилення оподаткування, обмеження оренди землі, заборонена використовувати найману працю, купувати машини, інвентар тощо) та розкуркулювання (від обмеження куркульства до ліквідації його як класу). Ліквідація заможних господарств супроводжувалась конфіскацією майна і висилкою на Північ та в Сибір селян, які не бажали вступати в колгоспи. Усього в Україні було колективізовано біля 200 тис. селянських господарств і зазнало репресій 1,2-1,4 млн. чол. Поневолення селянства, останнього, порівняно незалежного класу, сприяло остаточному утвердженню тоталітарного режиму та встановленню всеохоплюючого контролю держави. Страшним наслідком колективізації в Україні став голодомор 1932-1933 рр.

Проблему тоталітаризму в Україні, його сутності та механізму реалізації слід ув’язати з аналогічними процесами в усьому Радянському Союзі. Знайдіть відповіді на наступні питання: 1) У чому проявилося утвердження сталінізму в Україні? 2) Як відбувалися згортання і деформація політичного життя? 3) Які наслідки для українського народу мала репресивна політика влади?

Передусім дайте характеристику сталінізму як складової політики тоталітаризму (відмова від ринкових відносин і створення централізованої командно-адміністративної системи, репресивного апарату, мілітаризація економіки, русифікація, проведення так зв. “культурної революції”, форсованої індустріалізації, колективізації, агресивна зовнішня політика).

Характерною ознакою сталінського режиму був терор, який по Україні прокотився трьома хвилями: перша – 1929-1931 рр. (примусова колективізація, розкуркулення, процес над СВУ та ін.); друга – 1932-1934 рр. (голодомор, постишевський терор, “кіровська хвиля”); третя – 1936-1938 рр. (так зв. Великий терор, у тому числі – “розстріляне відродження”). За своїм розмахом сталінський терор не знав собі рівних в історії.

Література:

ПЛАН

Мета контрольної роботи – з'ясувати, які політичні чинники зумовили новий поділ українських земель після Першої світової війни та охарактеризувати національно-визвольний рух в західноукраїнських землях у 20–30-ті роки.

Після Першої світової війни західноукраїнські землі опинилися у складі трьох держав: Польщі, Румунії та Чехословаччини. Українські землі, що ввійшли до складу Польщі, становили третину її території, а українці – 16% населення.

Боротьба українців за свої права точилася у двох формах. Політичні партії, товариства, соціальні групи використовували легальні методи. Значна кількість молоді, особливо колишніх вояк національної армії, виступала проти репресій нелегальними і силовими методами. У 1920 р. вони заснували підпільну Українську військову організацію (УВО).

Польська влада намагалась різними засобами послабити український національно-визвольний рух. Вона використовувала адміністративно-територіальний поділ, щоб послабити політичні позиції українського електорату на виборах. Об’єднавши Східну і Західну Галичину, польський уряд штучно роз’єднав українців Східної Галичини й Західної Волині.

У арсеналі польської влади були також методи загострення міжконфесійні конфліктів, переслідування та переселення української інтелігенції, спроби подрібнити українську націю “відокремленням” від неї лемків та ін.

Польський уряд розділив територію країни на дві частини: Польщу “А” (коронні польські землі) і Польщу “Б” Західна Україна й Західна Білорусія). Перша мала привілейоване становище, сюди спрямовувалися основні інвестиції держави.

З приходом до влади Ю.Пілсудського була висунута доктрина “прометеїзму”, яка означала, що історична місія Польщі – допомогти звільненню східноукраїнських і східнобілоруських земель від влади Москви та об'єднати їх з Польщею на федеративних засадах

У 1930 р. відносини між українцями і польським населенням загострились. У відповідь уряд вдався до репресій, названих “пацифікацією” (заспокоєнням): на Поліссі було влаштовано концтабір, в якому утримували 2 тис. політв’язнів, переважно українців.

Національний та соціальний гніт гальмував розвиток української культури, але не міг зупинити її поступу. Головним осередком української культури залишалось наукове товариство ім. Т.Шевченка (НТШ). У Львові існував таємний український університет (1921–1925 рр.), в якому навчалось до 1500 студентів.

Суспільно-політичний рух також мав три течії: 1) легальні партії; 2) націоналістична (підпільна); 3) комуністична. Найбільшими і найвпливовішими легальною партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), Українська соціалістично-радикальна партія, Українська соціал-демократична партія.

Ідеологія ОУН базувалася на “інтегральному націоналізмі”, розробленому Д. Донцовим. Згідно з нею в історії є один закон – “закон боротьби і вічного суперництва націй”. Українська нація є абсолютною цінністю; незалежна Україна – найвищою метою, для досягнення якої виправдані будь-які засоби. У практичній діяльності ОУН застосовувала тактику “перманентної революції”, що передбачала постійні збройні акції проти польської влади. Вони особливо посилились, коли крайовим провідником ОУН став Степан Бандера.

Неп і українізація в Східній Україні спричинили про радянські симпатії серед Західних українців У 1923 р. Комуністична партія Східної Галичини була перейменована в Комуністичну партію Західної України (КПЗУ), що була складовою частиною Компартії Польщі.

У 1926 р. було створено Українське селянське робітниче соціалістичне об'єднання (Сельроб), яке діяло під керівництвом КПЗУ.

Дещо кращим, ніж у Румунії та Польщі, було становище українців в Чехословаччині. Закарпаття мало статус окремого краю і називалося Підкарпатська Русь. У 1938 р. претензії на Закарпаття висунула Угорщина. До неї відійшли Ужгород, Мукачеве, Берегове. Столиця краю з Ужгорода була перенесена до Хуста. Були заборонені всі партії, крім урядової –Українського Національного об'єднання (УНО).

ПЛАН

Початку Другої світової війни передувало укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту Молотова - Ріббентропа “Про ненапад”, розрахованого на десять років. Якщо підписання подібного договору з потенційним агресором можна було тлумачити як законну спробу відвернення війни, то зовсім інакше слід розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлася мова про територіальний переділ світу між двома державами в Східній Європі. Безпосереднім результатом пакту «Молотова - Ріббентропа» був початок 1 вересня 1939 року агресії Німеччини проти Польщі.

Висвітлюючи процес радянізації західноукраїнських земель зверніть увагу, що в історичній літературі існують різноманітні оцінки відносно об'єднання усіх українських земель у складі УРСР.

Приступаючи до висвітлення другого питання необхідно відзначити, що на світанку 22 червня 1941 р. фашистська Німеччина, віроломно, без оголошення війни, раптово і підступно напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна Війна. Водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку: Італія, Угорщина, Румунія і Фінляндія. На далекосхідних кордонах СРСР зосередила мільйонну армію Японія, яка незважаючи на договір про нейтралітет, підписаний з нашою країною 19 квітня І94І р., очікувала зручного моменту для вступу у війну на боці Німеччини.

Початок війни означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішальну фазу практичного здійснення. Важливо з’ясувати причини тимчасових невдач Червоної Армії. Однією з причин такого становища, яке склалося для нашої країни на початку війни, були прорахунки в оцінці військово-політичної ситуації, допущені особисто Й.В.Сталіним.

По-друге, під час нападу на СРСР Німеччина мала великий значний військово-стратегічний потенціал. Як уже відмічалось, водночас проти СРСР виступили союзники Німеччини по фашистському блоку - Італія, Румунія і Фінляндія.

Однією із головних причин поразок радянської армії були репресії в лавах Червоної Армії і флоту. Масові репресії в 1937 –1938 рр. позбавили її більше 40 тисяч командирів, політпрацівників, військових інженерів і спеціалістів. Із 108 членів Військової ради старого складу залишилось тільки 10 чоловік. Армія позбулась таких видатних військових стратегів, як М. Тухачевського, В. Блюхера, О.Єгорова, Й. Якіра, І.Уборевича та інших

Таким чином, перебіг подій на радянсько-німецькому фронті відразу ж набув несприятливого для Червоної армії характеру. Зазнавши значних людських і матеріальних втрат, радянські війська були змушені відступати.

При висвітленні третього питання слід зазначити, що захопивши Україну, окупанти встановили свій антинародний режим. Перш за все вони знищили її цілісність, поділивши українські землі на чотири частини, підпорядкували їх різним державам і різним адміністративним органам.

“Новий порядок”, який спирався на нестриманий кривавий і моральний терор, мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби Німеччини; вивільнити “життєвий простір” для арійської раси шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини українського населення; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню їх німецькими переселенцями. Це було складовою плану „Барбаросса”.

“Новий порядок” викликав всенародний опір німецько-фашистського режиму. Тут доцільно розкрити діяльність таких складових руху опору, як масовий партизанський, підпільний рух, а також діяльність ОУН-УПА.

Аналізуючи четверте питання, необхідно мати на увазі, що необхідні умови для звільнення українських земель від фашистських загарбників були створені перемогою Червоної Армії під Сталінградом у лютому 1943 р. і розгромом німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р.

Битва за визволення України, що тривала довгих 22 місяці й складалася з ряду великих операцій, в яких брало участь до половини живої сили й бойової техніки всіх діючих радянських збройних сил, стала одним з найважливіших етапів на шляху до перемоги. Але хоча ворога з української землі було викинуто, бойові дії по визволенню поневолених фашистами країн Центральної та Південно-східної Європи і завершення розгрому гітлерівської Німеччини тривали ще півроку.

Підводячи підсумки Другої світової війни, необхідно дати оцінку вкладу народу України в перемогу над фашизмом. Понад 6 млн. воїнів дав український народ збройним силам країн антигітлерівської коаліції. За питомою вагою воїни-українці та уродженці України посідали друге місце у Збройних Силах СРСР ( після росіян). З українського середовища вийшли сотні полководців та воєначальників. Досить сказати, що з 15 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами та генералами – українцями за походженням.

Література :

ПЛАН

Подальшим кроком процесу десталінізації став ХХ з’їзд КПРС (1956 р.). В останній день роботи з’їзду відбулося закрите засідання. На цьому засіданні М.Хрущов протягом 4 годин зачитував доповідь “Про культ особи та його наслідки”. Ця доповідь потім обговорювалась на закритих партійних зборах по всій країні. Офіційно в друці її не було. Вперше вона була надрукована в СРСР у 1989 р. Ця промова М.Хрущова була однією з найдраматичніших у радянській історії промов. У цій доповіді на неспростовних фактах доводилася відповідальність Сталіна за трагедію перших років війни з Німеччиною, депортацію цілих народів, масові репресії 1937-1938 рр. і післявоєнних років. Одночасно засуджувалися прояви тоталітаризму У липні 1956 р. було опубліковано постанову ЦК КПРС “ Про подолання культу особи і його наслідків”. Це прискорило ліквідацію системи Гулагу (російською мовою – Государственное управление лагерей). Для мільйонів українців це означало можливість повернення із заслання, концтаборів. Почався перегляд справ засуджених та їх реабілітація (тобто виправдання , повернення чесного імені).

Зверніть увагу, що викриття на ХХ з’їзді КПРС злочинів Сталіна було сміливим політичним кроком М.Хрущова, здійсненим всупереч волі більшості інших членів вищого партійно-радянського керівництва. Тому процес десталінізації здійснювався непослідовно, часто підпорядковуючись тактичним політичним розрахункам, при наявності сильної опозиції. Не дивно, що заходи з метою десталінізації отримали влучну назву – хрущовська „відлига” ( тобто тимчасове потепління), адже демократизація та лібералізація політичного життя здійснювалась у рамках існуючої політичної системи.

Важливим моментом хрущовської „відлиги” став перехід Криму до складу УРСР. У 1954 р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування трьохсотої річниці Переяславської угоди. З нагоди ювілею було опубліковано “Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654-1954 рр.), схвалені ЦК КПРС. Щоб підкреслити ті великі переваги, що їх приніс Україні союз із Москвою, святкування річниці Переяславської угоди вінчав акт передачі Криму від Російської Федерації Україні – “як свідчення дружби російського народу”. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ “Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР”, враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські й культурні зв’язки між Кримом і Україною. Кримська область зразу ж органічно влилася в господарський комплекс УРСР. Та при цьому зразу ж виникло декілька проблем, перш за все пов’язаних з поверненням висланих у 1944 р. з Криму татар, які, на жаль до цього часу повністю не вирішені.

Аналізуючи друге питання, зверніть увагу на зміну пріоритетів в економіці. За часів правління М.Хрущова відбувається зміна пріоритетів в економічній політиці. Проблема науково-технічної революції була поставлена як політична. Посилюється увага до таких галузей економіки як хімія, кольорова металургія, приладо-машинобудування, зв’язок, транспорт, житлове й комунальне господарство.

М.Хрущов розпочав серію соціально-економічних реформ, спрямованих на ліквідацію старої системи планування й управління господарством. У лютому 1957 р. він робить чергову спробу децентралізації управління промисловістю і скорочення більшості союзних міністерств. На місце старої системи галузевого, централізованого управління постала система раднаргоспів (ради народного господарства), які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом у відповідних економічних адміністративних районах.

В цілому вчені вважають реформу децентралізації управління промисловістю найбільш радикальною реформою М. Хрущова в галузі економіки. Українські плановики та господарські керівники вперше почали ставити питання про потреби та інтереси України. Але практика управління промисловістю по горизонталі не змогла створити ринкову економіку.

М.Хрущов вирішив наростити продовольство сільськогосподарської продукції шляхом збільшення капіталовкладень в сільське господарство, тобто був обраний екстенсивний шлях розвитку аграрної сфери. Цьому сприяли і прийняті у 1953 р. рішення про підвищення закупівельних та заготівельних цін на сільськогосподарську продукцію, зниження розмірів обов’язкових поставок, зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, збільшення асигнувань на потреби колгоспів та радгоспів.

У 1954 р. з метою збільшення виробництва зерна взялися за освоєння цінних і перелогових земель у районах Казахстану, Сибіру, Уралу, Поволжя та Північного Кавказу. Велику частину витрат по освоєнню цілини взяла на себе Україна. Збір зерна мав вирости і внаслідок значного збільшення посівів кукурудзи, яке почалося з 1955 р. Нова кампанія здійснювалась майже повсюдно і часто без належного економічного обґрунтування. “Кукурудзяна епопея” показала, що аграрна політика залишалася суто волюнтаристською.

У 1965 р. за ініціативою Голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна розпочалася нова економічна реформа. Суть нових економічних підходів полягала у розширенні самостійності підприємств і колгоспів, зміцнення їх матеріальної бази, Підвищення закупівельних цін з урахуванням кліматичних умов та матеріальному стимулюванні трудових колективів в залежності від результатів їх праці. Проте в умовах адміністративної системи й ці реформи не були втілені.

Історія України. – К., 2002.

1995.

ПЛАН

Розгляд проблеми національного відродження України слід розпочати з аналізу обставин та правових засад проголошення незалежності України. Проаналізуйте процес наростання відцентрових тенденцій і розпаду СРСР (кризу союзної структури, політичне протиборство серед партійного керівництва, зростання національної свідомості народів країни), охарактеризуйте причини (політичні, економічні, національні), що вимагали відродження українського суверенітету. Розгляньте як відбувався перший етап демократизації українського суспільства, зокрема, формування багатопартійності, національно-культурне відродження та появу перших документів, що декларували самостійність України.

16 липня 1990 р. Верховною Радою УРСР була прийнята Декларація про державний суверенітет України, яка закріпила усі три види суверенітету: державний (верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території), національний (право українського народу на самовизначення) та народний (народ України є єдиним джерелом державної влади) суверенітет і стала основоположним документом будівництва незалежної держави та основою для створення Конституції України.

В серпні 1991 р. у Москві відбулась спроба державного перевороту. Скликана після поразки путчу позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт незалежності України, який проголошував її незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду. Для визначення ставлення українського народу до Акту незалежності України, 1 грудня 1991 р. відбувся Всеукраїнський референдум, який підтвердив волю народу жити в самостійній, соборній, українській державі. Одночасно були проведені вибори Президента. Першим Президентом незалежної України став Л.Кравчук (1991-1994 рр.).

При висвітленні другого питання, слід уяснити, як проходив процес формування державних структур влади, зміна партійно-радянської системи на парламентсько-президентську, створення правової бази розвитку України як демократичної держави, встановлення і зміцнення державних кордонів, формування Збройних сил, Служби безпеки, запровадження національної грошової одиниці тощо.

Важливим чинником демократизації є формування багатопартійної системи в Україні, яка представлена партіями різноманітного політичного спектру: націонал-радикалами, націонал-демократами, центристами, соціал-демократами, лівими партіями. В Україні зареєстровано понад 100 партій.

Відзначте, що ідея “розбудови незалежної демократичної держави” сприяла консолідації національно-демократичних сил, визначила характер необхідних для України перетворень. Доведіть на конкретних фактах, що національна ідея є обов’язковою для будь-якого процесу державотворення.

Значним кроком на шляху розбудови державності стало прийняття 28 червня 1996 р. Конституції суверенної України. Вона закріпила непорушність кордонів і неподільність території, верховенство закону, поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову, виборність органів вищої влади та гарантії прав і свобод людини. Конституція стала актом правового оформлення нових політичних, економічних і духовних реалій в українському суспільстві, основою подальшого становлення незалежної, правової, демократичної держави.

В умовах чинності нової Конституції і нового закону “Про вибори Президента України” у 1999 р. відбулися вибори Президента, яким після другого туру став Л.Д.Кучма. Факт демократичної передачі влади на президентських виборах та “оксамитова революція” (формування конструктивної більшості) у Верховній Раді 2000 р. вперше за роки незалежності зробили можливими погодження дії державної влади в соціально-економічній сфері. Виконавча і законодавча гілки влади почали опрацювання стратегії довгострокового економічного розвитку.

В третьому питанні слід охарактеризувати основні напрямки зовнішньої політики України та визначити її зовнішньополітичні пріоритети на рубежі ХХ-ХХІ ст. Доцільно почати з розгляду місця України у Європі. Площа України становить 601 тис. кв.км., за кількістю жителів вона входить у п’ятірку найбільш населених європейських країн. З 1945 р. належить до числа засновників ООН. Після проголошення незалежності Україна постала на міжнародній арені як повноправний суб’єкт правових відносин. За роки незалежності Україну визнало 149 країн світу, у 54 країнах відкриті дипломатичні та консульські представництва. Україна представлена у 47 міжнародних і міжурядових організаціях, у тому числі таких впливових як ООН, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Організація безпеки і співробітництва в Європі тощо.

Покажіть на прикладах, як західні держави підтримали незалежний курс України після її заяви про свій без’ядерний статус. Розкрийте характер розбіжностей в геополітичних інтересах України та Росії.

Головними пріоритетами зовнішньої політики України є економічні, політичні та культурні зв’язки з країнами Європи; співробітництво з країнами світу у галузі прав людини; широкомасштабні дружні відносини з найближчими сусідами, передусім з Росією; розвиток економічного співробітництва з країнами Азії (Китаєм, Пакистаном) та Африки (країнами, що потребують наших технологій). Україна у свою чергу зацікавлена у дешевій сировині.

У 1995 р. Україна вступила до Ради Європи – міжнародної організації, створеної у повоєнні роки з метою утвердження прав людини та ідей верховенства права. Серед рекомендацій, що були надані Парламентською асамблеєю Ради Європи молодій незалежній державі, поряд із ратифікацією Конвенції з прав людини і приведенням вітчизняного законодавства у відповідність до неї, висувалася вимога скасування у державі протягом трьох років смертної кари, що й було зроблено у 2000 р.

Основні напрями зовнішньої політики України передбачають: участь у загальноєвропейському процесі, співпраця з державами Європейської співдружності та НАТО; співробітництво з державами-сусідами в рамках СЕД; активна участь у діяльності ООН та інших міжнародних організаціях

Одним з важливих напрямків своєї діяльності Україна вважає участь у різних формах загальноєвропейського процесу. ЇЇ участь у зустрічі країн – учасниць Гельсінського процесу в Парижі (1992 р.), засвідчила визнання України рівноправним партнером у творенні міждержавних відносин і безпеки в Європі.

Інтеграція України у світові економічні процеси ґрунтується на міцних фінансово-кредитних зв’язках. У 1992 р. Україну прийнято у світові фінансово-кредитні організації – МВФ і МБРР (міжурядові спеціалізовані установи ООН). У цьому ж році Україна підписала Заключний акт НБСЄ. Велике значення для України має членство у ЄБРР, до якого вона приєдналась у 1992 р. Членами банку є понад 40 країн. ЄБРР надає кредити насамперед приватним підприємствам, а також державним, що здійснюють приватизацію.

Україна – нейтральна держава, проте співробітничає з військо-політичним блоком НАТО за програмою “Партнерство заради миру”. В рамках програми після терористичних актів у США 11 вересня 2001 р. вона надала свій повітряний простір для військових літаків Америки під час конфлікту між нею та урядом талібів у Афганістані, у 2003 р направила український контингент миротворчих сил у Ірак.

Україна намагається підтримувати добросусідські відносин зі своїми територіальними сусідами – Росією, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Білорусією та країнами СНД. У 1999 р. було ратифіковано договір про співробітництво з Росією, підписанню якого передувала низка угод з визначення статусу Чорноморського флоту та Севастополя. Того ж року Україна увійшла до Міжпарламентської асамблеї СНД.

У 2000 р. Україна обрана на два роки непостійним членом Ради безпеки ООН. Представники України входять також до таких організацій, як ЮНЕП (комісія ООН з навколишнього середовища), МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергетики), Організація з безпеки і співробітництва в Європі, ЮНЕСКО (організація з питань культури) та інших.

Закінчуючи висвітлення теми, охарактеризуйте політичну боротьбу в Україні у 2004-2006 рр. Розкрийте суть, помаранчевої революції та висловить своє відношення до неї, проаналізуйте результати останніх дострокових парламентських виборів.

Література :

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Історія України. – К., 1995.

Історія України. – К., 1997.

Львів, 1996.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Вивчення історії у вузі відрізняється від вивчення її у загальноосвітній школі:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-05-08; Просмотров: 173; Нарушение авторского права страницы