Бальнеологічні та грязьові курорти в регіонах України

Екологічні проблеми розвитку курортів України

 

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ . Розглянути понятійний апарат, загальну характеристику, принципи класифікації лікувальних грязей (пелоїдів), методи пелоїдотерапії. Ознайомитись з особливостями бальнеологічних та бальнеогрязьових курортів в Україні, екологічними проблемами їх розвитку.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.Лікувальні грязі - пелоїди - це природні утворення, що складаються з води, органічних та мінеральних речовин, мають тонкодисперсну структуру, однорідні, мазеподібні та використовуються з метою лікування тих чи інших захворювань (станів) людини чи тварин (пелоідотерапія).

Вплив лікувальних грязей на організм обумовлений дією фізичних (температурних), механічних і хімічних подразників. Фізичні якості грязей надають можливість використовувати при лікуванні відносно високу температуру. Механічна дія обумовлена тиском грязевої маси та тертям між тілом і частинками грязі. Хімічна дія залежить від різних хімічних речовин, які проникають з грязі в організм через шкіру.

Грязьовий розчин складається з: води, що покриває грязьові відкладення, і розчинених у ній солей, органічних речовин і газів. Унікальне поєднання органо-мінерального комплексу, мікроелементів, соленасиченого розчину, біологічно активних речовин й газового фактору в комплексі з тепловим та механічним впливом створює протизапальну, антибактеріальну, розсмоктуючу дію, сприяє покращенню дихання й трофіки тканин, прискоренню обмінних процесів на уражених ділянках. Під впливом грязі активізуються захисні сили організму, що сприяють стійкому одужанню.

Основні типи лікувальних грязей (пелоідів):

1. Торф'яні грязі - добуваються з боліт, сильно зволожених водою, до яких важко дістатися кисню. Ці грязі відрізняються своєю пластичністю. Утворюються в болотистих місцях за умови тривалого процесу розкладання рослинних організмів без доступу кисню та взаємодії продуктів цього розпаду з мінералізованою водою , при цьому торф'яна маса  занурюється в глибину болота і поступово ущільнюється. Торф містить рослинні рештки, гумус, смолисті речовини, глинозем, солі заліза, натрію хлорид, сірководень, колоїдні органічні речовини тощо. Це землиста маса бурого кольору, тістоподібної консистенції, що при висиханні кришиться. При стисканні в руці лікувальний торф як пластична маса легко проходить між пальцями і змащує руку; вода при цьому не відділяється. Вологість торфу досягає 60-65 %. Торф має незначну теплоємність і низьку теплопровідність.

2. Сапропелі (гнильний намул) -  містять більше води, ніж торф'яні грязі. В основному є органічними, мінеральними відкладами прісних вод. Утворюються в прісних водоймах з гниючих та піщаних часточок, речовин ґрунтового перегною за участю бактерій, особливо сульфатредукуючих, і ферментів. У сапропелях є речовини, що складаються з рідких і твердих вуглеводнів, складних ефірів, органічних кислот, спиртів і смол. Цей вид грязі не містить патогенних мікроорганізмів, а містить мікроби – продуценти антибіотиків.

3. Сульфідні мулові грязі - відкладення сольових водойм, збагачені залізом, солями. Мулова грязь — мазеподібна маса чорного кольору із запахом  сірководню, утворюється в морях і численних озерах на осілих породах за активної участі мікроорганізмів результаті складного процесу взаємодії води, розчинених у ній солей, ґрунту, бактерій з продуктами розпаду тваринних організмів і рослин, що живуть у воді. До складу грязьової маси входять йони натрію, хлору, кальцію, сірки, заліза, йоду та ін. У процесі утворення грязі беруть участь специфічні бактерії – грязьоутворювачі, що виділяють  сірководень. Вступаючи в сполуку з солями заліза, сірководень утворює заліза сульфіт, що переходить у колоїдний стан. Наявність заліза сульфіту переважно зумовлює чорний колір і пластичність мулової маси. На повітрі заліза сульфат окиснюється і утворює оксид заліза і вільну сірку. Від цього і залежить перехід чорного забарвлення грязі в сіре.

4. Сопкові грязі (бруду) – вулканічного походження,  містять бром і йод. Основу сопкових грязей становить глина; у рідкій її частині міститься мало мінеральних солей та органічних речовин. Цей вид грязі утворюється в газо- і нафтоносних районах під тиском вуглеводневихгазів.

У грязелікування використовують також озокерит та нафталани.
     Озокерит (гірський віск) — щільна воскоподібна маса, що, в основному,  складається з церезину, парафіну, мінеральних олій та смол. Містить значну домішку смол чорного кольору. Зустрічається в західних областях України, а також у деяких нафтоносних районах світу. Для лікування застосовують медичний озокерит, або озокерит-стандарт, з якого повністю видалені вода, луги та кислоти, іноді - смоли.

Для лікування озокерит уперше був запропонований у 1942 p. C.C.Лепським. Лікувальна дія озокериту ґрунтується на його фізичних та хімічних властивостях. Він має велику теплоємність і дуже низьку теплопровідність, значну теплоутримувальну здатність і вигідно відрізняється від мулової грязі та торфу здатністю повільно і тривало передавати тепло організму. Під впливом нагрітого озокериту відбувається розширення капілярної сітки шкіри, розкриваються додаткові капіляри, посилюється крово- та лімфообіг, зникають застійні явища, чим до певної міри пояснюється помітне розсмоктування інфільтрату та протизапальна дія озокеритових аплікацій.

Озокеритолікування показане при артритах і періартритах травматичного та обмінного походження, рубцевих змінах, радикулітах, запальних процесах жіночих статевих органів тощо.

Нафталан — природна речовина, що є різновидом нафти. Єдине в світі родовище нафталану знаходиться в Азербайджані (курорт Нафталан). Добувають нафталанову нафту (стійку високодисперсну емульсію) зі свердловини з пластовою водою.  Нафталан має буро-коричневий колір і густу оліїсту консистенцію. Йому властивий особливий ароматичний запах. Нафталан містить значну кількість ароматичних і нафтенових вуглеводнів. Механізм біологічної дії нафталану нині пояснюють результатом перебудови імунобіологічних захисних реакцій організму. Поза курортами нафталан застосовують переважно в комбінації з електро- і світлолікуванням.

 

2 Дія грязевих процедур включає 3 фази:

а) рефлекторну – як наслідок дії бруду на теплові, механічні, хімічні рецептори, не виключаючи участі зорово-нюхових аналізаторів, при цьому виникають і умовно-рефлекторні реакції;

б) нервово-хімічну, під час якої в шкірі утворюються гістамідоподібні речовини та медіатори типу ацетилхоліну, які надають гуморальним шляхом вплив на різні ділянки та відділи нервової системи;

в) фазу післядії (або наслідків дії попередніх фаз), коли реакції «зберігаються» в проміжках між грязьовими процедурами і після їх закінчення.

 

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: