Реорганізації юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності

Реорганізація юридичної особи шляхом перетворення регулюється Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон).

                            Існує 5 видів реорганізації юридичних осіб:

   · приєднання;

    · злиття (об‘єднання);

    · виділення;

     · поділ;

   · перетворення.

 Приєднання – це приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов‘язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

    Злиття – об‘єднання двох або більше юридичних осіб в одну нову юридичну особу, при цьому ці юридичні особи припиняються своє існування і передаються свої права та обов‘язки новоствореній юридичній особі.

    Виділення – відокремлення однієї або більше юридичних осіб від однієї існуючої юридичної особи (створення дочірніх підприємств, відокремлення структурних підрозділів); новостворена юридична особа має ті ж самі юридичні права і обов‘язки, що й головне підприємство.

     Поділ – виникнення двох або більше нових юридичних осіб шляхом поділу існуючої юридичної особи, яка припиняє своє Існування; при цьому новостворені юридичні особи є правонаступниками у частині, обумовленої їх статутними фондами.

   Перетворення – зміна юридичною особою юридично-правової форми без припинення існування. При реорганізації завжди має місце правонаступництво.

     Юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

     Злиття має місце тоді, коли дві або більше юридичні особи об’єднуються в одну нову і при цьому припиняють своє існування.

       Приєднання - це форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. Приєднувана організація припиняє свою діяльність.

    Відповідно до ст. 37 Закону для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті перетворення голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення (форма N 8);

    • свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

    • оригінал установчих документів;

    • нотаріально посвідчену копію передавального акта.

 

35 Ліквідація суб’єкта підприємницької діяльності означає повне припинення його діяльності.

Підстави ліквідації передбачені ст. 59 ГК України. До них належать:

• рішення власника чи уповноваженого ним органів; рішення інших осіб - засновників чи їх правонаступників (ч. 6 ст. 59 ГК);

  • закінчення строку, на який було створено суб’єкт, або досягнення мети, заради якої він створювався;

    • скасування державної реєстрації;

    • рішення суду чи господарського суду, в т.ч. визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом.

   Оголошення про ліквідацію будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку газети “Урядовий кур’єр” та (або) в офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцем знаходження суб’єкта підприємницької діяльності протягом 10 днів з дня припинення діяльності суб’єкта (ст. 59 ГК).

    Відповідно до положень статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

     2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

      Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК, може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов’язки щодо проведення ліквідації юридичної особи. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.Для ліквідації у встановленому законом порядку створюється ліквідаційна комісія.

                       Ліквідаційна комісія утворюється:

1. власником, його представником чи уповноваженим органом;

2. вищими органами (наприклад, при ліквідації суб’єктів, заснованих на колективній власності);

3. господарським судом.

      Орган, який прийняв рішення про ліквідацію, встановлює порядок і строки ліквідації та заявлення претензій кредиторами, який не може бути менше 2 місяців з дня оголошення про ліквідацію.

       З дня створення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами суб’єкта. Крім того, ліквідаційна комісія розміщує в друкованих органах повідомлення про ліквідацію, порядок і строки заяви претензій кредиторами, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально в письмовій формі протягом 10 днів чи у спеціальні строки.

         Одночасно комісія вживає заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості, виявлення вимог кредиторів, оцінює наявне майно суб’єкта, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс, який подається органу, що створив комісію.

    Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

      Стаття 112 ЦК встановлює порядок задоволення вимог кредиторів. Так, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

   1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

     2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

     3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

     4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

      У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

      Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

     Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними

36        Майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

   Залежно від економічної форми, якої набуває майно в процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до:

1) основних фондів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесене законодавством до основних фондів;

   2) оборотних засобів, якими є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесене законодавством до оборотних засобів;

3) коштів, тобто грошей у національній та іноземній валюті, призначених для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства;

4) товарів, якими визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

             Особливим видом майна суб'єктів господарювання в цінні па-пери.1

 

          Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

1) грошові та матеріальні внески засновників;

2) доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

3) доходи від цінних паперів;

4) капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

б) надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

6) кредити банків та інших кредиторів;

7) безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

8) інші джерела, не заборонені законом.

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять:

1) право власності. Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених законом.

   Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до закону.

       Власник може здійснювати свої організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав згідно закону. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; 2) інші речові права:

- право господарського відання - речового права суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законом;

- право оперативного управління, яким визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законом, а також власником майна (уповноваженим ним органом);

- речові права, передбачені Цивільним кодексом України (право володіння, право користування тощо).

Майно суб'єктів господарювання може також бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: