Загрози національній безпеці держави

Загроза [threat] — це можлива небезпека, тобто здатність заподіяти будь-яку шкоду, призвести до будь-якого нещастя.

Стан безпеки визначається характером зовнішніх і внутрішніх загроз.

До зовнішніх загроз належать:

• прагнення деяких держав (коаліцій держав) до встановлення свого воєнно-політичного впливу в окремих регіонах світу та їх схильність до розв'язання конфліктів силовими методами;

• існуючі та потенційні осередки локальних війн і збройних конфліктів у безпосередній близькості до кордонів держави;

• можливість підриву стабільності внаслідок порушення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, міжнародних домовленостей у галузі обмежень і скорочення озброєнь, якісного та кількісного нарощування озброєнь іншими державами;

• збереження чи створення у регіонах, суміжних із державою, значних угруповань збройних сил інших держав (коаліцій держав), які перевищують їхню оборонну потребу;

• наявність у деяких держав великих арсеналів ядерної та інших видів зброї масового знищення;

• виникнення збройних конфліктів у сусідніх державах, в які може бути втягнута держава;

• порушення прав і свобод людини у сусідніх державах та спровоковані ними некеровані міграційні процеси.

До внутрішніх загроз звичайно відносять:

• деградацію технологічного та промислового потенціалу;

• відсутність стабільних воєнно-економічних зв'язків з іншими державами;

• неконтрольоване вивезення капіталу та певної стратегічно важливої сировини за межі держави;

• зростання масштабів корупції в органах державної влади, проникнення в них злочинних елементів, що у свою чергу негативно впливає на воєнну сферу;

• незаконний експорт озброєнь та новітніх технологічних розробок.

Основні можливі загрози національній безпеці держави проявляються у найбільш важливих сферах її життєдіяльності: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технічній, інформаційній.

У політичній сфері:

• посягання на конституційний лад і державний суверенітет;

• утручання у внутрішні справи з боку інших держав;

• наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил;

• масові порушення прав громадян у державі та за її межами;

• загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;

• порушення принципу розподілу влади;

• невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

• відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби із злочинністю, особливо її організованими формами, та тероризмом.

В економічній сфері:

• неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

• наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод установленню ринкових відносин;

• невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

• економічна ізоляція держави від світової економічної системи;

• неконтрольований відплив за межі держави інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

• криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур;

У соціальній сфері:

• низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, наявність великої кількості громадян працездатного віку, не зайнятих у суспільне корисній діяльності;

• суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств населення або регіонів держави;

• падіння рівня здоров'я населення, незадовільний стан системи його охорони;

• тенденції моральної та духовної деградації у суспільстві;

• неконтрольовані міграційні процеси в країні.

У воєнній сфері:

• посягання на державний суверенітет та територіальну цілісність держави;

• нарощування поблизу кордонів держави угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

• воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх країнах;

• можливість застосування проти держави ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення;

• зниження рівня боєздатності Воєнної організації держави;

• політизація силових структур держави;

• створення та функціонування незаконних збройних формувань. В екологічній сфері:

• значне антропогенне порушення та техногенна перевантаженість території держави, негативні наслідки екологічних катастроф;

• неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих та недосконалих технологій;

• неконтрольоване ввезення екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

• негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності.

У науково-технологічній сфері:

• невизначеність державної науково-технологічної політики;

• відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі держави;

• науково-технологічне відставання від розвинених країн;

• зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів.

В інформаційній сфері:

• невиваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері;

• повільність входження у світовий інформаційний простір, брак у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення про державу;

• інформаційна експансія з боку інших держав;

• витік інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави;

• запровадження цензури.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: