Як можна оцінити ефективність психологічного впливу?

Ефективність психологічного впливу — ступінь реалізації мети психологі­чної війни. Залежить від цілого ряду факторів, які поділяються на передумови сприйняття психологічного впливу й передумови засвоєння змісту психологі­чного впливу.

Сприйняття [perception] — процес відображення у свідомості людини пре­дметів та явищ об'єктивного світу, що діють у даний момент на органи чуття, ставлення до чого-небудь, реагування на щось певним чином.

Сприйняття психологічного впливу — сприйняття інформації об'є­ктом психологічного впливу. Ефективність сприйняття впливі в першу чергу залежить від одного з ключових психічних процесів — сприйняття навколи­шнього світу, а також від сприйняття соціального.

Сприйняття навколишнього світу (перцепція) — цілісне відображен­ня предметів, ситуацій і подій, що виникає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуття людини.

Органи чуття [senses, organs of sense] — органи зору, слуху, гравітації, ню­ху, смаку, дотику, що складаються з чутливих нервових клітин і допоміжних структур. Вони сприймають і попередньо аналізують різноманітні подразнен­ня, що отримуються організмом із зовнішнього і внутрішнього середовища; пе­редають інформацію в центральну нервову систему. Органи чуття сприяють найбільш досконалому пристосуванню організму до навколишнього світу.

Сприйняття являє собою комплексний процес, який включає:

• відображення стимулу й ситуації;

• їхню реєстрацію;

• інтерпретацію сприйнятого;

• відповідну реакцію на сприйняте.

Соціальне сприйняття — сукупність процесів міжособистністного й міжгрупового сприйняття. Інша назва — соціальна перцепція.

Сприйняття міжособистністне — це сприйняття, розуміння й оцінка людини людиною (одними людьми інших людей). Специфіка такого сприйнят­тя у великому ступені упередженості, що знаходить свій прояв у суцільності пі­знавальних і емоційних компонентів. У процесі міжособистністного сприйняття виникає ряд психологічних ефектів, серед яких ефекти новизни, первинності, стереотипності, ореолу.

Ефект новизни виникає при сприйнятті людьми один одного. Полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільше значення має остання, тобто більш нова інформація про неї, а по відношенню до незнайомої людини більше значення має перша інформація.

Ефект первинності — це психологічний ефект, суть якого в тому, що ймовірність пригадування декількох перших елементів однорідного матеріалу більш висока, ніж середніх (при цьому, чим більший обсяг пред'явленого матері­алу та чим вищий темп його подавання, тим менша кількість перших елементів запам'ятовується).

Ефект стереотипності виражається у спрощеному й схематичному, але стійкому уявленні про будь-що (або будь-кого). Стереотипи стихійно формую­ться в умовах дефіциту інформації, або нездатності індивіда інтерпретувати її адекватно. Стереотип ніколи не буває істинним, він завжди містить тенденційні, наперед задані характеристики явища, тому завжди неадекватний йому. Сте­реотип узагальнює явища за принципом зовнішньої подібності або випадкового збігу, проте не аналізує його глибинну сутність.

Ефект ореолу (франц. aurėole — сяяння, від лат. aureolus — золотий) полягає в розповсюдженні первинної загальної оцінки людини (людей) на спри­йняття її (їх) учинків і особистих якостей. Так, якщо перше враження про лю­дину (людей) в цілому прихильне, то в подальшому вся її (їхня) поведінка, риси і поступки починають переоцінювати в позитивну сторону. У них виділяють і перебільшують тільки позитивні моменти, а негативні якби недооцінюють, або взагалі не помічають. Якщо ж загальне перше враження про будь-яку людину (людях) виявилося негативним, то навіть позитивні її (їхні) якості та поступки в подальшому не помічають, або недооцінюють на фоні гіпертрофованої уваги до недоліків.

Розроблено ряд рекомендацій, які дозволяють підвищити ефективність сприйняття психологічного впливу:

• психологічний вплив повинен організовуватися відповідно до закономір­ностей сприйняття і бути логічно продуманим, тоді він як би веде думку об'єкта впливу за собою, сприяє формуванню у нього необхідних установок і стереоти­пів;

• психологічний вплив доцільно будувати у вигляді ланцюжка — стимули й асоціації, тезиси й аргументи, причини й наслідки, в його змісті слід іти від старого до нового, від відомого до невідомого;

• необхідно враховувати, які конкретні елементи психологічного впливу в більшій мірі привертають увагу, абстрактні міркування слід чергувати з кон­кретними фактами, прикладами, ілюстраціями;

• яскраві, різноманітні, переконливі психологічні впливи дозволяють краще утримувати увагу об'єкта й ефективно впливати на нього;

• слід приймати заходи усунення всіх можливих джерел відволікання уваги об'єкта психологічного впливу.

Засвоєння — це основний шлях набування суспільного досвіду.

Засвоєння — це засвоєння інформації об'єктом психологічного впливу. Ефективність засвоєння психологічного впливу в першу чергу залежить від особливостей пізнавальних процесів людини: пам'яті, мислення й уяви.

Пам’ять людини — це сукупність процесів організації й зберігання мину­лого досвіду, що робить можливим його повторне використання в діяльності, у тому числі й в інтересах психологічної війни. Розрізняють наступні види пам'я­ті: моторну, емоційну, словесно-логічну. Усі вони зв'язані з процесами запам'я­товування, які, крім того, містять процеси мислення (у складній і суперечній єдності з мовою), прояву інтересів і потреб, емоцій і чуття.

Запам'ятовування — це узагальнена назва процесів, які забезпечують збереження матеріалу в людини пам'яті. Успішність запам'ятовування визна­чається в першу чергу можливістю введення нового матеріалу в систему осми­слених зв'язків. Важливу роль серед його механізмів має повторення. Разом із тим можна обійтися й без повторення, якщо людині необхідно запам'ятати життєво важливий матеріал, або відомості, які несуть велику смислове наван­таження.

Мислення [thought, thinking] — вища ступінь пізнання, процесу відобра­ження об'єктивної дійсності. Дозволяє одержати знання про такі об'єкти, вла­стивості реального світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на чут­тєвому рівні пізнання.

Уява — це психічний процес. Вона виражається в побудові образу засобів і кінцевого результату діяльності суб'єкта, у створенні програми поведінки в невизначеній ситуації, у створенні образів, що відповідають опису об'єкта.

Образ [image] — це результат та ідеальна форма відображення предметів і явищ матеріального світу у свідомості людини. Образ на чуттєвому ступені пізнання — відчуття, сприйняття, уявлення; на рівні мислення — поняття, судження, умовиводи.

Матеріальною основою втілення образу виступають практичні дії, мова, різноманітні знакові моделі. За змістом образ об'єктивний у тій мірі, в якій він адекватно відображає об'єкт.

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: