Проблеми міжнародної безпеки та роззброєння в світовій політиці.

Конфлікти та співробітництво як найбільш суттєві характеристики міжнародного політичного процесу, як найважливіші умови функціонування міжнародних систем.

Три підходи до вивчення міжнародних конфліктів. Типологія міжнародних конфліктів: за мотиваціями їх учасників, масштабами, характером та формами їх протікання. Міжнародний та міждержавний конфлікт. Причини міжнародних конфліктів. Особливості міжнародних конфліктів сучасності.

Система міжнародної безпеки. Мирні засоби вирішення міжнародних суперечок. Глобальна і регіональна система колективної безпеки. Заходи по запобіганню гонки озброєння і роззброєння. Заходи довіри.

 

Місце країнознавства у системі наук.

Система наук, місце у ній комплексного країнознавства. Історична, географічна, політична і міжнародна сутність країнознавства, зв’язок з іншими науками. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси у сучасній науці та їх вплив на розвиток країнознавства.

Об’єкт і предмет вивчення країнознавства. Суспільні потреби у розвитку країнознавства і його завдання. Регіональні дисципліни і країнознавство: відмінність предметів досліджень.

Підходи до країнознавства. Види наукового країнознавства.

Специфіка історичного, політичного та географічного мислення і його значення для країнознавців.

 

Країнознавство і краєзнавство: точки дотику і взаємодії. Українознавство як галузь наукових знань та її зв’язок з країнознавством.

Краєзнавство як першооснова комплексної оцінки території (регіону).

Природно - історично - соціальні комплекси без чітких часових рамок як об’єкт дослідження краєзнавства.

Головна роль краєзнавства - висвітлення специфіки малих територій. Краєзнавство у відродженні духовності та культури.

Проблема виведення краєзнавства із вузьких галузевих рамок, надання йому регіональних ознак. Концепція сучасного національного краєзнавства.

Українське краєзнавство як цілісна, інтегрована система трьох складових чинників- природних, історичних, соціальних комплексів.

Складові частини національного краєзнавства: географічне краєзнавство, історичне краєзнавство, соціальне краєзнавство. Українське географічне краєзнавство- серцевина національного краєзнавства.

Проблема зміни характеристичних таксономічних одиниць (таксонів): адміністративна область, адміністративний район, економічний район, історико- географічний край (земля), етнографічний край (земля).

Ознаки визначення сучасних історико - географічних країв.

Українське краєзнавство і українознавство: спільності і розбіжності.

 

Джерела країнознавчої інформації.

Дефініція інформації. ,,Інформаційний вибух’’ та ,,інформаційний голод’’. Інформація та набір даних. Інформація та знання. Помилкова інформація, дезінформація, пропаганда.

Види та форми існування інформації. Види інформації за шляхом передачі та сприйняття, за характером діяльності, за ступенем громадської значущості. Документальні форми інформації. Зміст і властивості географічної інформації. Специфіка країнознавчої інформації.

Наука як джерело інформації.Спілкування як джерело інформації.

Документальні джерела наукової інформації: первинні та вторинні; письмові, графічні, аудіовізуальні.

Топоніміка як джерело вивчення країни.

Бібліотеки як джерело інформації. Бібліотечні каталоги. Інформаційно- бібліографічна діяльність бібліотек. Методика роботи з літературою.

Етапи інформаційної діяльності. Збір, систематизація, аналіз, зберігання, пошук, відтворення інформації. Засоби і методи забезпечення інформаційної діяльності. Геоінформаційні системи як засіб інформаційної діяльності та як засіб країнознавчих досліджень.

Проблеми міжнародного обміну країнознавчою інформацією.

 

Загальні питання методики і методів дослідження в комплексному країнознавстві

Роль методики. Описовий метод у країнознавстві. Масштаби і відбір матеріалів. Методичний прийом «гра масштабами». Науковий прин­цип і методичний прийом генералізації. Картографічний метод. Порівняльно-географічний метод. Деякі інші методи і підходи. Математичні методи та моделювання. Матеріали топоніміки.

Методологічні принципи та програма країнознавчих досліджень: 1) принцип територіальності; 2) принцип комплектності ; 3) принцип регіональної цілісності; 4) принцип системності

Програма країнознавчих досліджень – викладення його теоретичних попередніх посилань (загальної концепції), виходячи з мети роботи, гіпотези дослідження, з приведенням методів і логічної послідовності досліджень. Наукова задача і план її реалізації як складові програми. Вихідний пункт складання програми - проблемна ситуація. Дві сторони проблемної ситуації: предметна та пізнавальна.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: