Правовий статус Служби безпеки України.

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спецiального призначення, який забезпечує державну безпеку України, конституцiйний лад, територiальну цiлiснiсть i державний суверенiтет.

 Систему Служби безпеки України складають :

1)Центральне управлiння Служби безпеки України,

2) пiдпорядкованi йому регiональнi органи,

3) Служба безпеки Автономної Республiки Крим,

4)органи вiйськової контррозвiдки, вiйськовi формуван ня,

5)навчальнi, науково-дослiднi та iншi заклади Служби безпеки України.

 Органiзацiйна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

 Центральне управлiння Служби безпеки України, iншi органи та установи, що входять до системи Служби безпеки України, є юридичними особами, мають печатку iз зобра женням державного герба України та своїм найменуванням, iншi печатки та штампи, рахунки в банках, у тому числi ва лютні.

 Органiзацiя i порядок дiяльностi Служби безпеки України регулюються Законом України *Про Службу безпiеки України». Цим Законом регулюються: загальнi положення цього органу; система та органiзацiя дiяльностi Служби безпеки України; вимоги щодо кадрiв, порядок їх зарахування та звiльнення; повноваження Служби безпеки Украiни; гарантії соцiального та правового захисту вiйськовослужбовцiв i працiвникiв Служби безпеки України; порядок здiйснення контролю й нагляду за дiяльнiстю Служби безпеки України; вiд повiдальнiсть за правопорушення у сферi її дiяльностi.

Основними завданнями Служби безпеки України є:

— захист державного суверенiтету, конституцiйного ладу, територiальної цiлiсностi, економiчного, науково-технiчного й оборонного потенцiалу України, державних iнтересiв i прав громадян вiд розвiдувально-пiдривної дiяльностi iноземних спецiальних служб, посягань з боку окремих органi зацiй, груп та осiб;

— попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинiв проти миру та безпеки людства, тероризму, корупцiї та органiзованої злочинної дiяльностi у сферi управлiння та економiки, iнших протиправних дiй, якi безпосередньо створюють загрозу життево важливим iнтересам України.

Служба безпеки України пiдпорядкована Президентовi України та пiдконтрольна Верховнiй Радi України.

Вона будує свою дiяльнiсть на засадах законностi, поваги до прав i гiдностi особи, позапартiйностi та вiдповiдальностi перед народом України. В оперативно-службовiй дiяльностi Служба безпеки України дотримується принципiв поєднання єдиноначальностi та колегiальностi, гласностi та конспiрацiї. Основним у дiяльностi Служби безпеки України є дотримання прав i свобод людини у поєднаннi з iнтересами держави. Неправомiрне обмеження законних прав i свобод людини є недопустимим і тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно із законодавством. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинiв окремі права i свободи можуть бути тимчасово обмеженi в порядку і межах, визначених Конституцiєю та законами України.

 Служба безпеки України на вимогу громадян України в мiсячний термiн зобов’язана дати їм письмовi пояснения з приводу обмеження їхнiх прав або свобод. Такi особи мають право оскаржити до суду неправомiрнi дiї посадових (службових) осiб і органiв Служби безпеки України.

 Дiяльнiсть партiй, рухiв та iнших громадських об’єднань, що мають полiтичні цiлi, у Службi безпеки України забороняється.

Органи державної податкової служби України: система, завдання.

 

Державна податкова служба (далi — ДПС) України являє собою єдину централiзовану систему, побудовану за принципом багаторiвневої органiзацiї вiд загальнодержавного, обласного до мiського та районного рiвнiв.

 Органи ДПС координують свою дiяльнiсть вiдповiдно до дiяльностi фiнансових органiв державного казначейства, прокуратури, служби безпеки, внутрiшнiх справ, статистики та контролюючих органiв.

 ДПС очолюс Голова державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звiльняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-мiнiстра України.

 Його заступники призначаються та звiльняються КМ України за поданням Голови ДПА.

 Важливе мiсце в її дiяльностi посiдає формування бюджету — грошового доходу, необхiдного для забезпечення дiяльностi держави як цiлiсного iнституту.

Органи державної податкової служби України у своїй дiяльностi керуються Конституцiєю та Податковим кодексом.

 Правовий статус ДПС України визначено Законом України «Про державну податкову службу в Українi.

 Не всi платники податкiв сумлiнно виконують один з най головнiших обов’язкiв вiдносно сплати податкiв. Тому завданнями органiв ДПС з цього приводу є:

• здiйснення контролю та правильного обчислення повноти i своєчасностi сплати до бюджетiв, державних цiльових фондiв податкiв і зборiв (обов’язкових платежiв), а також неподаткових надходжень;

• прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актiв i методичних рекомендацiй з питань оподаткування;

• формування та ведення Державного реєстру фiзичних осiб — платникiв податкiв та iнших обов’язкових платежiв та єдиного банку даних про платникiв податкiв — юридичних осiб;

• роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платникiв податкiв;

• запобiгання элочинам та iншим правопорушенням, вiднесеним законом до компетенцiї податкової мiлiцiї, iх розкриття, розслiдування, а також провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення тощо.

 На цi пiдроздiли покладено завдання з боротьби з податковими правопорушеннями та контроль за додержанням по даткового законодавства, оперативно-розшукова, кримiнально-процесуальна та органiзащйна функцii.

Основними напрямами правоохоронної дiяльностi податкової мiлiцiї, згiдно iз зазначеним вище Законом, є:

— запобiгання злочинам та iншим правопорушенням у сферi оподаткування, насамперед:

— у кредитно-фiнансовiй i банкiвськiй системах;

— агропромисловому та паливно-енергетичному комплексах;

— зовнiшньоекономiчної дiяльностi;

— виробництвi та реалiзацiї пiдакцизних товарiв (тютюнових та алкогольних);

— гральному та шоу-бiзнесi;

— виявлення контрабанди, фiктивних фiрм;

— використання подвiйних рахункiв;

— приховування коштiв та iнших цiнностей, здобутих злочинним шляхом, а також їх розкриття та розслiдування;

— провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення;

— розшук платникiв, якi ухиляються вiд сплати податкiв, iнших платежiв;

— запобiгання корупцii в органах державної податкової служби та виявлення її фактiв;

— забезпечення безпеки дiяльностi працiвникiв органiв державної податкової служби, захист їх вiд протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язкiв.

Самостійна робота

1. Органи юстиції та нотаріат в Україні.

Органи юстиції.

Незважаючи на те, що діяльність органів юстиції України межує з виконанням правоохоронних дій (охорона прав; відновлення порушеного права або виконання покарань, захист конституційного порядку і національної безпеки; підтримання правопорядку; забезпечення стану законності), органи юстиції, безумовно посідають впливове становище в системі забезпечення прав і свобод людини і громадянина і традиційно належать до право-застосовних органів держави.

Систему органів юстиції становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) територіальні органи юстиції:

— Головне управління юстиції Міністерства юстиції в

Автономній Республіці Крим;

— обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

— районні, районні у містах управління юстиції; - міські (міст обласного підпорядкування) управління юстиції;

3) держанні підприємства („Укрспецюст", „Інформаційний центр"), установи та організації, що належать до сфори управління Міністерства юстиції (науково-дослідні інститути, центр правової реформи і законопроектних робт, координаційна рада з проблем судової скспертизи, тощо).

 Основними завданнями міністерства юстиції є:

– організація здійснення державної правової політики;

– підготовка пропозиції щодо проведення в Україні правової реформи;

– сприяння розвитку правової науки;

– підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, розроблення проектів нормативних актів та міжнародних договорів з правових питань, здійснення правової експертизи проектів нормативних актів, систематизація законодавства України;

– організаційне та матеріально-технічне забез­печення судів загальної юрисдикції, організація вико­нання судових рішень, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;

– організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів громадянського стану;

– розвиток правової інформації, формування у громадян правового світогляду;

– здійснення міжнародно-правового співро­бітництва.

У склад Міністерства юстиції входять органи державної виконавчої служби, до яких належать:

– Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції;

– відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

– районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів, передбачених законом.

Основними напрямками діяльності органів юстиції є:

1) діяльність із забезпечення правосуддя;

2) діяльність з юридичної допомоги;

3) діяльність з виконання рішень (вироків), постанов судових органів.

Правову основу діяльності органів юстиції становлять Конституція, Закони України „Про виконавчу службу" від 24 березня 1998 року, „Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року, „Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24 Ірудня 1994 року, „Про виконавче впровадження" від 21 квітня 1999 року, Указ Президента України „Положення про Міністерство юстиції України" від 30 грудня 1997 року та інші нормативно-правові акти.

Міністерство юстиції України (далі Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, його очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Мін'юст України є головним (основним) органом у системі центральних органів виконавчої влади забезпечення реалізації державної правової політики.

Мін'юст напрацьовує і готує пропозиції щодо проведення в Україні правової реформи, сприяє розвитку правової науки, готує проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою тощо. Чинне місце в його роботі належить державній реєстрації актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які набувають юридичної сили лише після їх реєстрації в Мін'юсті.

Мін'юст здійснює роботу із систематизації законодавства України, готує пропозиції про його кодифікацію, веде Єдиний класифікатор галузей законодавства України, а також наділений правом офіційного видання збірників законодавства та кодексів України, роз'яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам, організаціям.

При Мін'юсті діє Уповноважений у справах додержання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У складі Міністерства юстиції України створена Державна виконавча служба, яка здійснює своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання

рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладене на державних виконавців. Вимоги державного виконавця при виконанні ним посадових обов'язків обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Завдання, покладені на Міністерство юстиції, на регіональному рівні, мають реалізовувати територіальні (місцеві) органи юстиції.

До структури органів юстиції входять також органи нотаріату та реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Нотаріат в Україні

В системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату.

Нотаріат в Україні - це система органів та посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм нотаріальної вірогідності (сили).

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція, Закон України „Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року, Указ Президента України „Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 року та інші нормативно-правові акти.

Діяльність нотаріату спрямована на охорону власності, прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, сприяння в зміцненні законності та запобігання правопорушень.

Основними принципами діяльності нотаріату є:

1) принцип законності;

2) принцип додержання таємниці виконуваних нотаріальних дій;

3) принцип додержання об'єктивної істини;

4) принцип національної мови нотаріального діловодства. Систему нотаріальних органів становлять:

1) державні нотаріальні контори;

2) державні нотаріальні архіви;

3) приватні нотаріуси.

Міністерство юстиції України наділене правом відкривати і ліквідовувати нотаріальні контори, а відповідні управління юстиції-приватну нотаріальну діяльність.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво на право займатися нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних, громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, за винятком викладацької та наукової.

На нотаріусів покладається вчинення нотаріальних дій в Україні. Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У тих населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчинюються уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевих рад, а за кордоном - консульськими установами та дипломатичними представництвами України.

Крім того, до нотаріально засвідчених прирівнюються заповіти та доручення, засвідчені посадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу немає нотаріуса і разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій (наприклад - головні лікарі закладів охорони здоров'я та їх заступники з медичної частини, капітани морських суден, начальники експедицій, командири військових частин та деякі інші особи).

Нотаріальні контори та посадові особи мають право вчинювати тільки ті нотаріальні дії, які віднесені законом до їх повноважень.

Державні нотаріальні контори згідно зі ст...34 Закону України „Про нотаріат" мають право вчиняти 21 нотаріальну дію, основними з яких є:

1) посвідчення угод;

2) прийняття мір до охорони спадкового майна;

3) видання свідоцтв про право на спадщину;

4) накладення заборони відчужень нерухомого майна;

5) засвідчення вірності копій документів та виписок з них. Приватний нотаріус наділений правом вчинювати такі самі дії, як і

державний нотаріус, за винятком видачі свідоцтва про право на спадщину та вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують правильність копій і виписок з документів, що зберігаються в справах (нотаріальні документи зберігаються в нотаріальних архівах 75 років).

Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених ст. 9 вищезазначеного Закону правил, с недійсними. Відмова у вчиненні нотаріальної дії чи неправильне її вчинення можуть бути оскаржені в суді.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: