Сутність поняття прецедентності. Різновиди прецедентних феноменів

Явище прецедентності вивчають у лінгвістиці із другої половини ХХ століття. Уперше термін прецедентний текст ужив Ю. Караулов, який визначив такі утворення як «значущі для тієї чи іншої особистості в пізнавальному та емоційному планах, такі, що мають надособистісний харак­тер, тобто добре відомі й широкому оточенню < …> особистості, вклю­чаючи її попередників і сучасників, і, нарешті, такі, звернення до яких є не­одноразовим у дискурсі < …> мовної особистості» [17, с. 216].

О. Нахімова зазначає, що система прецедентних одиниць – один з інстру­ментів трансляції «культурної пам’яті» народу від одного покоління до іншого та водночас спосіб об’єднання народу навколо його культурних цін­ностей та моральних ідеалів. Основними критеріями виділення ПФ у текстах є: пов’язаність відповідного поняття з класичним твором; загальновідомість феномену та його регулярне вживання в текстах; використання того чи того імені як функції культурного знака [26, с. 12].

Прецедентні феномени є одним з виявів національної своєрідності мов­лення, утіленням взаємозв’язку мови та ментальності. «Основою ПФ є спі­льні соціальні, культурні, мовні знання адресата та адресанта, що є спільними для вербальних та невербальних (твори архітектури, живопису, музики тощо) феноменів», – справедливо  стверджує В. Корольова [19].

Загалом І. Сахарук виділяє такі сфери-донори ПФ: 1) суспільна сфера (політика, кримінал, значущі суспільні події, суспільні діячі та об’єднання); 2) сфера науки й мистецтва (різні галузі знань, література і фольклор, міфо­логія, естрадне мистецтво, кінематограф тощо); 3) сфера релігії [31].

Залежно від ступеня універсальності науковці (Ф. Бацевич, В. Красних, Д. Гудков) виділяють три основні групи прецедентних феноменів:

1) соціумно-прецедентні — феномени, що відомі будь-якому пересі­чному представнику того чи іншого соціуму та входять до колективного когні­тивного простору;

2) національно-прецедентні — феномени, що відомі будь-якому пересі­чному представнику тієї чи іншої національно-лінгвокультурної спільноти та входять до національної когнітивної бази;

3) універсально-прецедентні — феномени, що відомі будь-якій пересі­чній сучасній людині та входять до «універсального» когнітивного простору.

За способом вербалізації ПФ традиційно поділяють на прецедентні те­ксти, висловлення, імена та ситуації, що  тісно пов’язані між собою:  

- прецедентний текст – твір вербального характеру, апеляція до якого здійснюється за допомогою цитат, ремінісценцій, алюзій, імен авто­ра або персонажів;

- прецедентний вислів як самодостатня й регулярно відтворювана в мовленні одиниця; самодостатність прецедентного вислову виявляється в можливості його використання мовцем без обізнаності останнього з вито­ками цієї одиниці;

- прецедентне ім’я (імена відомих людей, персонажів, артефактів, що пов’язані з певними ситуаціями або творами і викликають відповідні асоціа­ції з ними);

- прецедентна ситуація – певна еталонна подія, натяк на відомий історичний факт або процес, актуалізаторами якої можуть бути пряма вказів­ка на неї або атрибути самої ситуації (час, місце, перебіг подій) [16, с. 6].

За структурою Д. Гудков виділяє «канонічні» ПВ  та трансформовані ПВ (що зазнають змін, але легко впізнаються та відновлюються). Трансформо­вані вислови поділяють на лексичні, граматичні, лексично-граматичні та графемні [7].

Найчастіше трапляється такий вид трансформації,  як заміна одного лекси­чного компонента на інший (лексична трансформація), завдяки чому досягається акцентування уваги саме на новому компоненті ПВ. Цей вид трансформації є найлегшим для сприйняття, адже граматична структура ПФ залишається незмінною. Більш складним видом трансформації є граматичні трансформації, за яких зберігаються лексичні компоненти, а граматичні від­ношення між ними змінюються. Лексико-граматичні трансформації ПФ мо­жуть значно ускладнити розпізнавання оригінального тексту, адже в таких випадках змінюється не лише компонент початкового висловлення, а й його граматична структура. У графемних трансформаціях відбувається заміна од­нієї літери, у результаті чого загальний вигляд ПФ візуально зазнає незначної зміни, однак граматична структура може змінюватися суттєво.

Розглядаючи ПФ у межах текстів різних жанрів, дослідники називають різні їхні функції. Зокрема, Г. Слишкін, виділяє номінативну, ігрову, персуази­вну та парольну функції прецедентних одиниць [36]. О. Найдюк, окрім того, називає інформативну, сюжетно-композиційну функції та функ­цію характеризації [25].

У свою чергу, Ю. Великорода виокремлює кілька функцій прецедент­них феноменів, серед яких функції характеризації, експресивності, парольна, міфологічна, естетична, маніпулятивна, ідеологічна. Дві останні функції ха­рактерні для ПФ у дискурсі засобів масової комунікації: «У випадку вживання прецедентного феномена у медіадискурсі маніпуляція здійсню­ється шляхом нав’язування адресату трактування подій чи ситуацій, які є ви­гідними для маніпулятора < …> Ідеологічна функція < …> полягає в тому, що, використовуючи прецедентні феномени, автори < …> визначають, які цінності, тексти, твори мистецтва, історичні події є більш домінантними та як їх слід розуміти» [3, с. 171-188].

Найбільш повний перелік функцій ПФ, на нашу думку, пропонує О. Нахімова, серед них:

1. Функція оцінки. Вона реалізується в тому, що ПФ яскраво виражають суб‘єктивне ставлення автора до зображуваного. 

2. Моделювальна функція, що полягає у формуванні уявлень про світ у вигляді моделі.

3. Прагматична функція (втілює здатність впливати на адреса­та).

4. Естетична функція (передбачає, що ПФ сприймаються як спосіб естетичної оцінки світу). 

5. Парольна функція означає, що ПФ часто служать для вияв­лення спільності ментально-вербальної бази автора та читача.

6. Ігрова функція відображає використання ПФ як своєрідної мовної гри для привернення уваги читача та зменшення напруженості тексту. 

7. Евфемістична функція полягає в тому, що іноді ПФ допо­магають пом’якшити висловлення, утілити необхідний зміст у неагре­сивній формі  [26].

Отже, прецедентні одиниці характеризуються поліфункціональністю у своїх текстових реалізаціях.

 

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: