Особливості авторської колонки як жанру

Колонка – це жанр сучасної журналістики. Авторська колонка – закріп­лена за одним або кількома авторами рубрика друкованого чи електронного видання, що містить публіцистичні тексти, які характеризуються яскравим індивідуальним стилем автора, актуальною проблематикою, постійним міс­цем розташування, періодичністю виходу та невеликим обсягом. І. Михайлин зазначає, що в авторських колонках журналіст апелює до власного досвіду, пережитого чи побаченого, а сам текст колонки синтезує ознаки есе, мемуарів, щоденника, проблемної статті [24].

В. Галич указує на важливі характеристики цього жанру: «Авторська колонка письменника виділяється з-поміж усіх інших складним перепле­тенням жанрових форм, афористичністю мовлення, повчальним характером, іронічним змістом, парадоксальністю оцінок фактів, інтертекстуальністю, ускладненим виявом авторського “я” та форм наративу. Ораторський пафос та пропагандистський зміст передової статті в авторській колонці змінилися на довірливий тон пастора та проповідника» [5].

Спираючись на дослідження Х. Калинюк, можемо виділити такі сутні­сні характеристики колонок:

1. Предмет  – особисте переживання автора через актуальну, на його думку, проблему.

2. Функція – демонстрація погляду суб’єкта соціальної практики у зв’язку з певною ситуацією, щоб звернути увагу аудиторії не лише на саму ситуацію, а й на характер її оцінки.

3. Метод – поєднання аналізу (виявлення взаємозв’язків предмета, при­чин, наслідків, їх оцінка, прогноз розвитку) та художнього узагальнення.

4. Зміст. За змістовим наповненням колонка – це система переживань, породжених фактами, подіями чи явищами, з якими автор зіштовхується без­посередньо або які видаються йому актуальними (багато колонок прив’язані до певних дат).

Оскільки основним у колонці є не факт, а ставлення автора до нього, колонка стає жанром максимально інтимним, де автор не боїться зробити себе учасником подій, розповідаючи про особистий досвід, враження та демон­струючи особисту думку.

5. Форма. За своєю формою колонка – вільна розповідь, що містить елементи різних жанрів –  від замітки до есе [15].

Функцією авторської колонки є демонстрація особистої думки автора щодо певної ситуації, яка привертає увагу аудиторії не лише до самої події, а й до характеру її оцінки.

Вагомим критерієм розпізнавання колумністичних текстів є зобра­ження автора, але фото використовують не всі ЗМІ. З цього приводу І. Гаврилюк зазначає: «Світлини виконують функцію інтимізації. Водночас це ще й засіб привернення уваги, оскільки важко оминути публікацію, в якій, окрім авторського підпису, є ще і зображення, тим більше, якщо це відома (а тому цікава для загалу) людина. … На жаль, не всі українські ЗМІ розуміють важливість цього елемента в загальній структурі видання, а тому не послуго­вуються фотосупроводом до авторської колонки» [4, с. 120].

Окрім зовнішніх ознак авторських колонок, Л. Гурч [8] виділяє внутрі­шні критерії, а саме: чітка авторська позиція, суб’єктивний погляд та індиві­дуальний стиль викладу. Авторське «я» колумніста яскраво виявляється в його публікаціях. Тексти колумністів також характеризуються довільною композицією, актуальністю порушеної проблематики, тематичною різномані­тністю. Самобутність цих текстів безпосередньо залежить від авторитетності автора, його професійної компетентності та цікавої інтерпретації фактів, креа­тивності та майстерності висловлювань.

 

Висновки до розділу 1

Прецедентний феномен розуміємо як складну одиницю ментального рівня, значення якої глибше за буквальний зміст її складників. Основними рисами ПФ є зв’язок з національною когнітивною базою, регулярна відтво­рюваність у мовленні, зрозумілість для всіх представників лінгвокультурної спільноти. Корпус прецедентних одиниць постійно змінюється, оновлюється залежно від того, які з них є актуальними на сучасному етапі. Усталеним є поділ ПФ за способом вербалізації на прецедентне ім’я, прецедентний вислів, прецедентний текст і прецедентну ситуацію, за ступенем універсальності – на соціумно-, національно-, універсально-прецедентні одиниці. У текстах ПФ виконують низку функцій, як специфічних (парольну, моделювальну, мані­пулятивну), так і загальних, пов’язаних із вираженням авторської оцінки, творенням експресивності.

Особливо яскравими знаками ПФ є в мові публіцистики. Уведення прецедентних феноменів до текстів є своєрідною грою із читачем. Успіх цієї гри залежатиме від обізнаності читача, його здатності розгадати задум авто­ра.

Серед жанрів сучасної публіцистики популярним є авторська колонка – закріплена за одним або кількома авторами рубрика медіаресурсу, що міс­тить тексти, які чіткою авторською позицією, афористичністю мовлення, повчаль­ним характером, іронічним змістом, парадоксальністю оцінок фактів, інтертекстуальністю.

 

РОЗДІЛ 2

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: