Різновиди прецедентних феноменів за ступенем універсальності та джерелами походження

Як свідчать наші спостереження, С. Жадан більшою мірою апелює до національно-прецедентних феноменів. Так, значної ваги в колонках автора, присвячених актуальним подіям у країні, набуває образ Майдану – масового руху в Україні проти антинародних режимів, боротьби за національну свобо­ду й гідність. В одному зі своїх дописів автор розмірковує про згуртованість громад українців-емігрантів: «Власне, представники цієї нової, останньої на сьогодні (хоч навряд чи останньої назагал) хвилі еміграції перезнайомились саме на майданах теплих і мирних західних столиць взимку 14-го. Вони так і говорять – " познайомились на нашому майдані ", маючи на увазі майдан де-небудь в Осло чи Кельні. Що цікаво, ці маленькі (а іноді не такі й маленькі) майданчики багато в чому подібними були до майданів у містах та містеч­ках України – на них так само виходили люди з доволі таки різними уявлен­нями про те, чого саме вони хочуть і як саме вони готові цього добиватись» (tsn.ua/blogi/themes/politics/narodna-diplomatiya-916008.html). У цьому кон­тексті ПС Майдан передовсім реалізує значення згуртованості українців в утвердженні національної гідності країни.

Серед цієї групи ПФ частотні назви добре відомих читачеві творів укра­їнської літератури. Наприклад, як заголовки до своїх текстів автор оби­рає назви художніх творів і збірок знакових письменників (« З журбою ра­дість обнялась » (tyzhden.ua/Columns/50/1174) – назва вірша та однойменної збірки Олександра Олеся; « Сталь і ніжність як страх і ненависть» (tyzhden.ua/Columns/50/7200) – частиною заголовка є назва однієї з поетич­них збірок Павла Тичини); впізнавані цитати (« Сім’я вечеря коло хати » (tyzhden.ua/Author/56/Column) – рядок із відомого вірша Т. Шевченка; « Як тебе не любити? » (dw.com/uk/19164646) – рядок із пісні про Київ на слова Д. Луценка).

Прикметно, що С. Жадан часто звертається до ПФ літературного похо­дження, серед яких значна кількість – це твори світової літератури та їхні авто­ри, тобто універсально-прецедетентні феномени, наприклад: «Україн­цям потрібен свій Ремарк – аби він написав для них " головну книгу" про ро­сійську-українську війну. Ну так, я знову про українських Ремарка з Гемін­гвеєм. Чому про них говорять ще з 2014-го, від початку російсько-української війни? Чому потребують якоїсь спеціальної, особливої книги про цю війну? » (tsn.ua/blogi/themes/o_voine/882358.html). Уведення ПІ Ремарк, Гемінгвей зумовлено темою роздумів автора – про потребу для українського суспільства правдивої книги про нинішню війну. Відповідно образи пись­менників, які дали світові класичні твори про війну, реалізують значення «митець – учасник подій, здатний правдиво, без прикрас передати трагедію війни». Принагідно зауважимо, що у своїх роздумах про війну С. Жадан також апелює до самого антивоєнного роману Е.-М. Ремарка «На Західному фронті без змін», трансформуючи його назву: « Зміни на східному фронті » (dw.com/uk_19545219) – це назва колонки про життя біля лінії розмежування на другому році війни. Для розуміння такої видозміни наведемо останній абзац: «Їдемо далі, говоримо між собою про цю дивну війну - ось він стоїть тут, цей луганський міліціонер, служить своїй країні, не зрадив присязі, так би мовити. А дружина в нього там, з того боку. Хоча теж, за великим ра­хунком, нікому не зрадила. Чоловікові так напевне. Для них теж усе докорін­ним чином змінилось. Несподівано з’явилось щось нове, безнадійно зникло щось звичне. Життя триває собі далі, триває по обидва боки фронту. Фронту, на якому поки що жодних змін ». Назва колонки відбиває її тему – про кардинальні зміни в житті мешканців прифронтових зон, остання ж фра­за, що теж є трансформованою назвою роману, вжита для оцінки безпосеред­ніх воєнних подій.

Окрім того, серед універсально-прецедетентних феноменів фіксуємо ті, сфера походження яких – сучасне мистецтво: « Вудсток для бідних [заголо­вок]. Фестиваль – це, перш за все, та кількість драйву, совісті й адреналіну. Дощового літа 1993-го року ми з моїм колегою Німцем вибирались на рок-фестиваль у місті Дубно. Добиралися ми туди з Харкова електричками дні три, коли не більше. З грошима була повна яма. Ми навіть не панкували, оскільки не могли собі цього фінансово дозволити» (http: //tyzhden.ua/Columns/50/7200). Вудсток – це назва найбільшого музич­ного фестивалю, що відбувся 1969 року в Бетелі (штат Нью-Йорк) і зібрав близько 500 000 осіб. Авторська колонка присвячена спогадам про україн­ський рок-фестиваль, а назва Вудсток ужита для увиразнення позитивних вражень.

Соціумно-прецедентні феномени в досліджуваних текстах трапля­ються рідше, до таких можна віднести постать харківського мера Г. Кернеса: «Їм глибоко плювати на наші тренди, на наші гасла й наші переконання. Але вони неабияк нервують щоразу, як ми заходимо на їхню територію. А їхня територія починається там, де вони можуть заробити. На переконаннях особливо не заробиш. А ось на колоні – будь ласка [ідеться про проект коло­ни, пропонований міською владою, – К. Р.]. І вже хто на цій колоні стояти­ме – Нельсон чи Кернес – питання  не так ідеології, як кошторису. Скажімо, в Нельсонові було 165 сантиметрів зросту. А в Геннадієві Адольфовичу, як усім нам відомо, – цілих 168. З точки зору планової економіки 168, звісно, краще. Можна більше відмити на будматеріалах» («Кернес і Нельсон», dw.com/uk/37621189). Прецедентні імена Нельсон і Кернес стають контексту­альними антонімами: перше зі значенням особи, яка здобула заслужену славу для країни (у тексті маємо згадку про монумент у Лондоні на честь адмірала Гораціо Нельсона), і друге – втілення одіозного політика, який дбає про вла­сне збагачення, нехтуючи думками громадян. Таке контрастне зіткнення за­гострює авторську іронічну оцінку політики місцевої влади.

Отже, колумніст залучає всі різновиди ПФ, але найактивніше послуго­вується тими, що тяжіють до сфери літератури, як української, так і світової. Таке вподобання, можливо, зумовлено тим, що сам автор є письменником і добре знає літературний процес.

 

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: