Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

1. Запобіжні заходи до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх за­стосування, є засобами впливу на таку особу з метою обмеження її свободи або встановлення за нею нагляду.

Законом передбачено тільки два запобіжних заходи, які можуть бути за­стосовані до цієї категорії осіб: а) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї при обов'язковому лікарському нагляді; б) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку та­кої особи.

2. Законодавець передбачив, що запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи пси­хічної хвороби.

3. Право на застосування таких запобіжних заходів належить виключно суду, що передбачено ст.ст. 177, 178 КПК.

Стаття 509. Психіатрична експертиза

1. Слідчий, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час криміналь­ного провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була

 1031

в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне пра­вопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на пси­хічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керу­вати ними. Такими обставинами, зокрема, є:

1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;

2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, пору­шення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

2. У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослі­дження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медично­го закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування — ухвалою слідчого судді за клопотанням сторо­ни кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.

3. Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направ­ленні може бути оскаржена в апеляційному порядку.

1. Призначати психіатричну експертизу слідчий, прокурор повинні лише у випадку, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обста­вини, які свідчать, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані. Можлива ситуація, що особа вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинен­ня захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Призначення психіатричної експертизи цієї особи є необхідним для при­йняття правильного рішення про застосування примусових заходів медичного характеру і визначення виду цих заходів.

2. Експерт (експерти) повинні дати відповідь на питання про ступінь і ха­рактер психічного захворювання такої особи.

3. Порядок призначення експертизи та залучення експерта регламенту­ються ст.ст. 242-244 КПК. Організація проведення психіатричної експертизи регулюється наказом Міністерства охорони здоров'я України № 397 від 8 жов­тня 2001 р.

4. Психіатрична експертиза може бути проведена амбулаторно та стаці­онарно. Оскільки проведення стаціонарної психіатричної експертизи вимагає тривалого спостереження за особою та дослідження її здоров'я, така особа по­винна бути ухвалою слідчого судді направлена до відповідного медичного за­кладу на строк до двох місяців.

1032

5. Під час досудового розслідування особа направляється до медично­го закладу для проведення психіатричної експертизи за клопотанням сто­рони - ухвалою слідчого судді, а під час судового провадження - ухвалою суду.

6. Стаціонарна психіатрична експертиза проводиться в психіатричних ста­ціонарах, де організовуються психіатричні експертні комісії, що складаються не менш ніж з трьох лікарів-психіатрів: голови, члена комісії, доповідача, який проводить спостереження за досліджуваною особою.

7. В апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або його відмова в такому направленні.

С т а т т я 510. Об'єднання і виділення кримінальних проваджень 1. Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному поряд­ку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо засто­сування примусових заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

1. Загальні підстави об'єднання та виділення матеріалів досудового роз­слідування закріпленні в ст. 217 КПК. Стаття 510 КПК передбачає можливість об'єднання та виділення кримінального провадження на досудовому розсліду­ванні, якщо одне з проваджень здійснюється щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів ме­дичного характеру може бути об'єднано в одне провадження з проваджен­ням, яке здійснюється в загальному порядку, за правилами КПК. Наприклад, є прямий резон об'єднати кримінальні провадження двох співучасників-ви-конавців, хоча один з них на час розслідування захворів на психічну хворобу.

2. Необхідність виділення кримінального провадження щодо застосуван­ня примусових заходів медичного характеру в окреме обумовлено специфікою цього кримінального провадження поряд з іншими, особливо у зв'язку з про­веденням стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

3. Приймаючи рішення про об'єднання або виділення кримінальних про­ваджень, слідчий повинен зважити, чи це не вплине негативно на всебічність та повноту кримінального провадження.

С т а т т я 511. Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо засто­сування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосуван­ня примусових заходів медичного характеру.

—— юзз

2. Про закриття кримінального провадження прокурор приймаг по­станову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до міс­цевих органів охорони здоров'я.

⇐ Предыдущая207208209210211212213214215216Следующая ⇒

Поделиться: