Характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням.

1. Обов'язкове кримінальне провадження щодо застосування примусо­вих заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами.

2. Обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру, належать до об­ставин, які підлягають доказуванню у всіх кримінальних провадженнях, з ура­хуванням специфіки цієї категорії кримінальних проваджень, яка виявляється в п.п. З, 4, 5 ч. 1 ст. 505 КПК.

3. Предмет доказування під час досудового розслідування щодо засто­сування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, що випливають зі ст. 91 КПК, яка визначає коло обставин, що підлягають доказування у кримінальному проваджені. По-перше, в цій статті не ставить­ся питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального про­вадження, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. По-друге, найважливіше значення має питання про наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небез­печного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового роз­слідування.

4. Слід мати на увазі, що небезпечність особи внаслідок її психічного ста­ну для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істот­ної шкоди такою особою має важливе значення для обгрунтованого експертно­го висновку про психічний стан особи, який є підставою для визнання судом цієї особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, неосудною або обмежено осудною. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призна­ченні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 2 ст. 20 КК України).

 1029

Стаття 506. Права особи, яка бере участь у кримінальному прова­дженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових за­ходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосуван­ня, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного за­хворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

2. Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворю­вання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

1. У зв'язку з особливістю цього суб'єкта кримінального провадження за­кон визначає, що особа, до якої передбачається застосування примусових за­ходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосовування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого (ст. 42 КПК) та здій­снює їх через законного представника (ст. 44 КПК) чи захисника (ст. 52 КПК). В цьому випадку захисник повинен урахувати думку законного представника.

2. Характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання та­кої особи визначається відповідно до висновку судово-психіатричної експерти­зи (ст. 509 КПК).

3. Слідчі та процесуальні дії за участі такої особи можуть бути проведені лише у разі, якщо її психічний стан дозволяє це.

4. Прокурор та суд мають право прийняти рішення про проведення відпо­відних процесуальних дій без участі особи, якщо характер розладу психічного захворювання перешкоджає цьому.

Стаття 507. Участь захисника

1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусових за­ходів медичного характеру участь захисника є обов'язковою.

1. Конституційне право громадян на кваліфіковану юридичну допомогу в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медично­го характеру набуває першочергового значення тому, що мова йде про захист законних інтересів осіб, які самі такий захист не в змозі здійснити взагалі або хоча б частково.

2. Викладене в коментованій статті правило конкретизує положення ч. 1 ст. 45 та п. 5 ч. 2 ст. 52 КПК про те, що участь захисника є обов'язковою, оскільки особа в силу свого психічного стану не може самостійно здійснити своє право на захист. Забезпечити захист прав та законних інтересів такої осо­би, створити їй справжнє процесуальне рівноправ'я має інститут обов'язкового захисту.

1030

3. Як захисники в такій специфічній, надзвичайно складній категорії справ повинні допускатися лише досвідчені адвокати.

4. Захисник допускається з моменту винесення постанови про призначен­ня психіатричної експертизи, якщо він раніше не брав участі в цьому кримі­нальному провадженні.

5. Заява особи, стосовно якої передбачається застосування примусових за­ходів медичного характеру, про відмову від захисника не має ніякого юридич­ного значення й не є обов'язковою для прокурора і суду.

Стаття 508. Запобіжні заходи

1. До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосуван­ня, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;

⇐ Предыдущая206207208209210211212213214215Следующая ⇒

Поделиться: