Запит про надання такої згоди готується та надсилається в порядку, передбаченому для запиту про видачу особи (екстрадицію).

6. У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за зло­чин, вчинений нею після видачі, отримання такої згоди не вимагається.

1. Коментована стаття встановлює межі кримінальної відповідальності виданої особи (правило ad hoc) та обмеження щодо прийняття процесуальних рішень органом досудового розслідування, прокурором або судом.

2. Відповідно до правила ad hoc видана в Україну особа не може пере­слідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана і її особиста свобода ні з яких інших причин не може обмежуватися (п. 1 ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 p.). Порушення правила ad hoc є порушен­ням кримінального процесуального законодавства і має наслідком скасування процесуальних рішень, ухвалених за таким порушенням.

Зазначене правило (ad hoc) поширюється лише на правопорушення, які вчинені особою до її видачі (екстрадиції). Для притягнення особи до кримі-

1126

нальної відповідальності за правопорушення, вчинене нею після видачі, отри­мання спеціальної згоди іноземної держави, що видала особу, не потрібно.

3. Потребує згоди держави, яка здійснила видачу особи, також її наступна передача третій державі.

4. Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопоруш­ників 1957 р. обмеження, вказані в ч. 1 коментованої статті, не застосовуються, якщо: а) держава, яка видала особу, на це згодна. Запит про таку згоду надси­лається разом з іншими документами, зазначеними у ст. 575 КПК. Згода нада­ється, якщо правопорушення, у зв'язку з яким вона запитується, є таким, що тягне видачу відповідно до положень цієї Конвенції; б) якщо видана в Україну особа, маючи можливість залишити територію держави, якій вона була вида­на, не зробила цього впродовж 45 днів (один місяць - за ст. З Конвенції СНД 1993 р.) після її остаточного звільнення або, залишивши цю територію, знову туди повернулася.

5. Під час прийняття рішення про видачу особи в Україну компетент­ними органами іноземної держави можуть бути висловлені обмеження, які є обов'язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

Якщо застереження компетентного органу іноземної держави щодо об­межень у видачі особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті діяння, за які відбулася видача. Наприклад, під час ратифікації Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. Україна ратифікувала її з такими застережен­нями: 1) не здійснювати видачу, якщо особа, видача якої запитується, за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю; 2) видача правопорушни­ків за вчинення загально кримінальних правопорушень, що також є військови­ми правопорушеннями, може бути здійснена Україною лише за умови, якщо особу, видача якої запитується, не буде піддано кримінальному переслідуванню за військовим правом або законом.

6. Якщо кваліфікація правопорушення, у зв'язку з яким пред'являється обвинувачення, змінюється в ході розгляду справи, видана особа може пере­слідуватися або засуджуватися тільки коли кваліфікуючі ознаки нового складу правопорушення свідчать про те, що це правопорушення є таким, що тягне за собою видачу.

С т а т т я 577. Зарахування строку тримання виданої особи під вартою 1. Час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування пока­рання, призначеного вироком суду України.

1. Відповідно до ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопоруш­ників 1957 р. термін «постанова про утримання під вартою» означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене

 1127

кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього Тому час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв'язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного ви­роком суду України (див. коментар до ч. 4 ст. 374 КГЖ, в якій у п. 2 цієї частині передбачено зарахування у вироку суду до відбутої частини покарання досудо вого тримання під вартою).

Стаття 578. Інформування про результати кримінального прова­дження щодо виданої особи

1. Прокурор надсилає центральному органу України повідомлення про результати кримінального провадження щодо виданої особи для по­дальшого інформування уповноваженого (центрального) органу запитува­ної держави.

1. Коментована стаття передбачає один із правових наслідків екстрадиції особи в Україну - обов'язок відповідного центрального органу України інфор­мувати центральний орган запитуваної держави. Повідомлення уповноваже­ному органу запитуваної держави про результати кримінального провадження щодо виданої особи прокурор надсилає центральному органу України, де про­тягом 5 днів з моменту надходження відповідної інформації готується відповід­не повідомлення уповноваженому органу запитуваної держави.

2. За наявності застережень іноземного компетентного органу щодо межі кримінального переслідування виданої особи центральним органом України також повідомляється про забезпечення виконання цих вимог іноземної дер­жави.

Стаття 579. Тимчасова видача

1. У разі необхідності запобігання закінченню строків давності при­тягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримі­нальному провадженні може бути направлено запит про тимчасову видачу, який готується в порядку, передбаченому статтею 575 цього Кодексу.

⇐ Предыдущая223224225226227228229230231232Следующая ⇒

Поделиться: