Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

1148

Доставления до установ системи виконання покарань особи, щодо кої компетентним органом іноземної держави прийнято рішення про ви-ачу в Україну, забезпечують компетентні органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.

1. З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, центральний орган України (Генеральна прокуратура або Міністерство юстиції України) після набрання чинності цим рішенням надає відповідні дору­чення про організацію приймання особи компетентним органам України. Вони, зокрема, направляються для організації виконання Міністерству внутрішніх справ України та Державній пенітенціарній службі України.

Порядок здійснення фактичної передачі осіб врегульовано Інструкці­єю про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Мініс­терства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону від 17 листопада 1998 р. № 474/845, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 січня 1999 р. за № 16/3309; Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочин­ства, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України, Генераль­ної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністра­ції України, Державної пенітенціарної служби України від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/130/512/326/73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7 липня 1999 р. за № 446/3739; наказом МВС України від 15 травня 2007 р. № 158 «Про організацію міжнародної діяльності органів внутрішніх справ України»; наказом МВС України від 14 травня 2009 р. № 217 «Про затверджен­ня Інструкції про порядок виїзду конвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою (зі змінами, внесеними наказом МВС від 4 квітня 2011 р. № 122).

2. Передача особи має бути здійснена протягом 15 днів з дати, встанов­леної для її передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до 30 днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти. Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені ч. 2 цієї статті.

3. Згідно з положеннями Ашгабатської угоди 1994 р. про порядок пере­дачі й транзитного перевезення осіб, узятих під варту, сторони зобов'язуються забезпечувати охорону, конвоювання і етапування взятих під варту осіб до пе­редачі їх представникам сторони, яка запитує, у прикордонних, а за взаємною згодою - в інших пунктах.

При передачі особи представникам приймаючої сторони надається при­пис сторони, яка запитує особу. Передача взятої під варту особи здійснюєть-^я за актом. Акт складається в трьох примірниках російською мовою, з них

 1149

два примірники (зокрема, оригінал) - для представника запитуючої сторони та один - для представника сторони, у якої запитують особу (ст. З Угоди). Після доставки особи до місця провадження складається протокол про затримання цієї особи.

4. Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держа­ви інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

Стаття 594. Витрати, пов'язані з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі

1. Витрати, що виникли на території України у зв'язку з вирішенням питання про видачу особи, а також витрати, що виникли у зв'язку із тран­зитним перевезенням через територію іншої держави особи, яка видається Україні, вважаються процесуальними витратами згідно з цим Кодексом.

1. Згідно з положеннями Європейської конвенції про видачу правопоруш­ників 1957 р. (ст. 24) витрати, що виникли на території запитуваної сторони у зв'язку з видачею правопорушників, покриваються цією стороною, а витрати, що виникли у зв'язку із транзитним перевезенням через територію сторони, в якої запитується дозвіл на транзитне перевезення, покриваються запитуючою стороною.

2. Див. також коментар до ст. 118 КПК щодо видів процесуальних витрат.

1150

⇐ Предыдущая230231232233234235236237238239Следующая ⇒

Поделиться: