Витрати, пов'язані з передачею засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок Державного бюджету України.

1. Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 р. встанов­лює, що будь-які витрати, пов'язані з виконанням цієї Конвенції, покриваються державою виконання вироку, за винятком витрат, що виникли виключно на те­риторії держави винесення вироку. Аналогічні положення закріплені у міжна­родних договорах України про передачу засуджених осіб.

2. Про процесуальні витрати див. главу 8 КПК.

С г а і і я 614. Визнання та виконання вироків міжнародних судових установ

1. Визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлен­ня волі, здійснюються згідно з правилами цього Кодексу на підставі міжна­родного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

1. Вироки міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Укра­їною, визнаються та виконуються в Україні, зокрема, з питань прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлення волі, за загальними правилами, встановленими нормами глави 46 КПК.

2. Про міжнародні судові установи, юрисдикція яких визнана Україною, див. коментар до ст. 445 КПК.

1190

Розділ X Прикінцеві положення

1. Цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублі­кування, крім:

положень, шо стосуються кримінального провадження щодо кримі­нальних проступків, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності законом України про кримінальні проступки;

частини першої (у частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу, які вводяться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом;

частини четвертої статті 213 цього Кодексу, яка вводиться в дію з дня набрання чинності положеннями закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, які передбачають надання відповідного виду безоплат­ної правової допомоги;

частини першої статті 41 та частини шостої статті 246 цього Кодексу (у частині віднесення органів Державної митної служби до оперативних підрозділів, які вводяться дію через рік після набрання чинності цим Ко­дексом;

частини другої статті 45 цього Кодексу, яка вводиться в дію через рік після створення Єдиного реєстру адвокатів України;

частини п'ятої статті 181 (у частині можливості використання елек­тронних засобів контролю), пункту 9 частини п'ятої статті 194, статті 195 цього Кодексу, які вводяться в дію з дня набрання чинності положенням про порядок їх застосування, затвердженим Міністерством внутрішніх справ України;

пунктів 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 розділу XI «Перехідні положен­ня», які вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Кодексу.

2. З дня набрання чинності цим Кодексом втрачають чинність:

1) Кримінально-процесуальний кодекс України із наступними зміна­ми;

2) Закон Української РСР «Про затвердження Кримінально-процесу­ального кодексу Української РСР» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 p., №2, ст. 15).

1191

Розділ XI Перехідні положення

1. До дня введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передба­чених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та час­тини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового роз­слідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, ви­значених цим Кодексом.

Після введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, перед­бачених статтями 402-421, 423-435 Кримінального кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу матеріали кримінальних прова­джень, досудове розслідування яких здійснюється органами прокуратури, передаються слідчими органів прокуратури відповідним органам досудо­вого розслідування з урахуванням підслідності, визначеної цим Кодексом.

2. До дня введення в дію положень закону, що регулює надання безо­платної правової допомоги, які передбачають діяльність органів (установ), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, функ­ції таких органів (установ) здійснюють адвокатські об'єднання або органи адвокатського самоврядування.

3. Заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізна­ння, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розсліду­вання згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в поряд­ку, встановленому цим Кодексом.

4. Ведення оперативно-розшукових справ, що на день набрання чин­ності цим Кодексом перебувають у провадженні підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, продовжується. За наявності відповід­них підстав такі оперативно-розшукові справи передаються органам до­судового розслідування для початку досудового розслідування у порядку, встановленому цим Кодексом, з урахуванням підслідності.

5. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів дізнання, протягом десяти днів з дня набрання ним чинності передаються відповідним органам досудового роз­слідування з урахуванням підслідності для здійснення досудового розслі­дування.

6. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом перебувають у провадженні органів досудового слідства, залишаються у провадженні цих органів до завершення розслідування незалежно від змі­ни їх підслідності відповідно до цього Кодексу.

1192

7. Оперативно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії, розпочаті до набрання чинності цим Кодексом, завершуються у порядку, який діяв до набрання ним чинності. Після набрання чинності цим Кодексом опера­тивно-розшукові заходи, слідчі та процесуальні дії здійснюються згідно з положеннями Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та положеннями цього Кодексу.

8. Допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодек­сом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

9. Запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосо­вані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи при­пинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

10. Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про засто­сування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постано­вою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнен­ня особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу.

11. Кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом на­дійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються суда­ми першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.

12. Розслідування кримінальних справ, передбачених пунктом 11 цьо­го розділу, у разі повернення таких кримінальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслідування проводиться у порядку, перед­баченому цим Кодексом.

13. Судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції і не набра­ли законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку та строки, що діяли до набрання чин­ності цим Кодексом.

14. Неоскаржені судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції і не набрали законної сили на день набрання чинності цим Кодексом, на­бирають законної сили в порядку, що діяв до набрання чинності цим Ко­дексом.

15. Апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рі­шень Верховним Судом України у кримінальних справах, які були розгля­нуті до набрання чинності цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються У порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

 1193

16. Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими об­ставинами, подані відповідним прокурорам до дня набрання чинності цим Кодексом, розглядаються та подаються ними до суду в порядку, шо діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставина­ми, подані до суду до дня набрання чинності цим Кодексом, а також заяви, подані прокурорами відповідно до абзацу першого цього пункту після на­брання ним чинності, розглядаються відповідними судами у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

17. Особи, які на день набрання чинності цим Кодексом беруть участь у кримінальному провадженні в якості захисників і не мають статусу адво­ката, продовжують здійснювати повноваження захисника в такому кримі­нальному провадженні під час досудового розслідування, а також судового провадження у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та Верхо­вному Суді України.

18. Не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу у міс­цевих загальних судах проводяться збори суддів з метою обрання слідчих суддів у порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У разі, якщо у зазначений строк слідчого суддю не було обрано, його повноваження, передбачені цим Кодексом, виконує найстарший за віком суддя цього суду до дня обрання слідчого судді.

19. Не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу у міс­цевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севас­тополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спе­ціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ проводяться збори суддів з метою обрання суддів, уповноважених на здій­снення кримінального провадження щодо неповнолітніх, у порядку, вста­новленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

У разі, якщо у зазначений строк суддю, уповноваженого на здійснен­ня кримінального провадження щодо неповнолітніх, не було обрано, його повноваження здійснює суддя, який має найбільший стаж роботи на посаді судді та досвід розгляду кримінальних справ.

20. Не пізніше трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу керівники органів досудового розслідування визначають слідчих, спе­ціально уповноважених на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

21. Кабінету Міністрів України:

1) у тримісячний строк з дня опублікування цього Кодексу:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Кодексом;

забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та

інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність з

цим Кодексом;

1194

забезпечити підготовку та впровадження в юридичних вищих на­вчальних закладах нових навчальних програм з вивчення нового кримі­нального процесуального законодавства;

2) у місячний строк з дня опублікування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у від­повідність з цим Кодексом, у тому числі з метою забезпечення фінансування:

оснащення органів досудового розслідування електронними засобами контролю;

створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань;

обладнання органів досудового розслідування технічними засобами фіксування кримінального провадження і технічними засобами проведен­ня дистанційного провадження в режимі відеоконференції;

заміни у судах загальної юрисдикції металевих загороджень, які від­окремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загоро­дження із скла чи органічного скла;

обладнання залів судового засідання у необхідній кількості технічни­ми засобами фіксування кримінального провадження та технічними засо­бами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції у кількості не менше двох залів на кожний місцевий суд, не менше чотирьох залів на кожний апеляційний суд, не менше п'яти залів на Вищий спеціалі­зований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не менше п'яти залів на Верховний Суд України;

обладнання установ попереднього ув'язнення та установ виконання покарань технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції з судами у кількості не менше двох приміщень у кожній установі;

збільшення кількості суддів місцевих загальних судів та апарату цих судів у зв'язку з необхідністю забезпечення здійснення функцій слідчого судді.

22. Рекомендувати Генеральній прокуратурі України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу:

1) створити Єдиний реєстр досудових розслідувань, розробити та за­твердити за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержан­ням податкового законодавства, положення про порядок його ведення;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із КПК.

23. Рекомендувати Міністерству внутрішніх справ України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу розробити та затвердити положення про порядок застосування електронних засобів контролю згід­но з вимогами цього Кодексу.

24. Рекомендувати Службі безпеки України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу привести свої нормативно-правові акти У відповідність із цим Кодексом.

1195

25. Кабінету Міністрів України спільно з Генеральною прокуратурою України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та органами адвокатського самоврядування підготувати і забезпечити виконання про­грам перепідготовки працівників органів кримінальної юстиції та адвока­тів з питань застосування нових положень кримінального процесуального

Законодавства.

26. Рекомендувати Державній судовій адміністрації України:

1) протягом одного місяця з дня опублікування КПК забезпечити звернення своїх територіальних управлінь з поданнями до відповідних місцевих рад про формування і затвердження ними списків присяжних відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

2) протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу привес­ти свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом.

1. Перехідні положення містять вичерпну інформацію щодо процедур про­вадження на всіх стадіях кримінального процесу до і після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом, не припускаючи ніяких різночитань та оціночних суджень, що надзвичайно важливо для забезпечення стабільності в здійсненні судочинства у перехідний період.

2. Приписи цього розділу КПК вимагають від уповноважених органів у стислі строки, зокрема, не більше трьох місяців з дня опублікування Кодексу, вжити низку нормотворчих, організаційних заходів та заходів матеріально-фі­нансового забезпечення нормального функціонування нового КПК. Ефективне впровадження і функціонування КПК вирішальним чином залежить від рівня готовності для цієї роботи працівників органів кримінальної юстиції. Тому за­конодавець наполегливо вимагає від Кабінету Міністрів України забезпечити підготовку і реалізацію в юридичних вищих навчальних закладах нових на­вчальних програм з вивчення нового кримінального процесуального законо­давства та від Кабінету Міністрів України спільно з Генеральною прокурату­рою України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та органами адвокатського самоврядування забезпечити виконання програм перепідготовки кадрів з питань застосування нових положень кримінального процесуального законодавства.

 

1196

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з при­йняттям Кримінального процесуального кодексу України

{Із змінами, внесеними згідно із Законом № 5083-VI від 05.07.2012}

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112):

1) пункт 56.22 статті 56 викласти в такій редакції:

«56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, повідо­млення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контр­олюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випад­ки, коли таке повідомлення про підозру базується не тільки на рішенні контр­олюючого органу, а й підтверджується додатково зібраними доказами відповід­но до вимог кримінального процесуального законодавства України.

Початок досудового розслідування стосовно платника податків або пові­домлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службо­вим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури апеляційного узгодження»;

2) у пункті 58.4 статті 58:

абзац перший викласти в такій редакції:

«58.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінального прова­дження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, від­повідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлен-ня-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосу­вання стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом»;

в абзаці другому слова «рішенням суду, забороняється до набрання закон­ної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої

 1197

кримінальної справи за нереабілітуючими підставами» замінити словами «су­довим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кри­мінального провадження за нереабілітуючими підставами»;

в абзаці третьому слова «порушення кримінальної справи» замінити сло­вами «повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопору­шення»;

3) у статті 78; у пункті 78.1:

підпункт 78.1.11 викласти в такій редакції:

«78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначен­ня перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяль­ність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону»;

в абзаці другому підпункту 78.1.12 слова «або порушено кримінальну справу» замінити словами «або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримі­нального правопорушення»;

у пункті 78.2 слова «порушеної кримінальної справи» замінити словами «кримінального провадження»;

пункт 78.3 викласти в такій редакції:

«78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кри­мінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-роз­шукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України та інши­ми законами України»;

4) у пункті 85.5 статті 85 слова «кримінально-процесуальним законом» замінити словами «кримінальним процесуальним законодавством»;

5) у пункті 86.9 статті 86 слова «кримінально-процесуальний закон» у всіх відмінках замінити словами «кримінальне процесуальне законодавство» у відповідному відмінку;

6) у підпункті 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 слова «кримінальній справі винесено рішення про її» замінити словами «кримінальному провадженні ви­несено рішення про його»;

7) у підпунктах 159.3.10 та 159.3.11 пункту 159.3 статті 159 слова «Кри­мінально-процесуальним кодексом України» замінити словами «Кримінальним процесуальним кодексом України»;

8) в абзаці п'ятому підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 слова «ді­знання, досудового слідства» замінити словами «що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування».

1198

2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., № 3-4, ст. 21):

1) у частині першій статті 1 слово «злочинів» замінити словами «кримі­нальних правопорушень»;

2) у частині четвертій статті 6 слово «злочину» замінити словами «кримі­нального правопорушення»;

3) у частині другій статті 35, частині четвертій статті 40, частині сьомій статті 46, частині третій статті 154 та частині шостій статті 166 слова «кри­мінально-процесуальним» замінити словами «кримінальним процесуальним»;

4) у частині третій статті 43 слова «з іншої кримінальної справи» заміни­ти словами «в іншому кримінальному провадженні»;

5) у частині другій статті 57 слово «справи» замінити словами «кримі­нального провадження»;

6) у частині другій статті 88 слова «по одній справі» замінити словами «в одному кримінальному провадженні»;

7) текст статті 90 викласти в такій редакції:

«У порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у криміналь­ному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переве­дений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора»;

8) у частині першій статті 104:

в абзаці третьому слова «виявлення, попередження і розкриття» замінити словами «попередження і виявлення»;

абзац п'ятий після слів «оперативно-розшукову діяльність» доповнити словами «або кримінальне провадження»;

9) частину п'яту статті 113 викласти в такій редакції:

«5. Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінально­му провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адре­сою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає»;

10) в абзаці п'ятому статті 152 слова «кримінальної справи» замінити сло­вами «кримінального провадження».

3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 p., додаток до № 51, ст. 1122):

1) у частині першій статті 15 слова «щодо подання органу дізнання, слід­чого» виключити;

2) частину четверту статті 38 викласти в такій редакції:

«У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях по­рушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення

1199

може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження»;

3) назву та абзац перший статті 1854 викласти в такій редакції: «Стаття 1854. Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача

від явки до органів досудового розслідування чи прокурора

Злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора»;

4) у статті 1855:

назву доповнити словом «присяжного»;

абзац перший після слів «народного засідателя» доповнити словом «при­сяжного», а слова «на нього» замінити словами «на них»;

5) у статті 1856:

назву викласти в такій редакції:

«Стаття 1856. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої по­станови судді або протесту, припису чи подання прокурора»;

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«Залишення посадовою особою без розгляду протесту, припису чи подан­ня прокурора, а так само несвоєчасна відповідь на подання, протест чи припис»;

6) у пункті 8 статті 247 слова «порушення по даному факту кримінальної справи» замінити словами «повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту»;

7) статтю 253 викласти в такій редакції:

«Стаття 253. Передача матеріалів прокурору, органу досудового розслі­дування

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування»;

8) пункт 8 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:

«8) слідчий, прокурор (частина четверта статті 184, стаття 1854, частина друга статті 1856, статті 1858, 18511)»;

9) статтю 263 викласти в такій редакції:

«Стаття 263. Строки адміністративного затримання

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне право­порушення, може тривати не більш як три години.

Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складення прото­колу, а в необхідних випадках для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психо-

1200.—

тропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідомленням про це пись­мово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання»;

10) у частині другій статті 284 слова «слідства чи дізнання» замінити сло­вом «розслідування».

4. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 p., № 25-26, ст. 131):

1) у статті 48 слова «розслідування або розгляду справи в суді» замінити словами «кримінального провадження»;

2) частину другу статті 53 після слів «винного в межах від тридцяти» до­повнити словами «неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

3) статтю 65 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

«5. У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про ви­знання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди»;

4) у статті 75:

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

«2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визна­ння вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбуван­ня покарання з випробуванням».

У зв'язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і ви­конає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуван­ням, визначаються судом»;

5) у частині третій статті 91 слова «Кримінально-процесуальним» заміни­ти словами «Кримінальним процесуальним»;

6) частину шосту статті 369 викласти в такій редакції:

«6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до повідо­млення їй про підозру у вчиненні злочину органу, службова особа якого наді­лена законом правом здійснювати повідомлення про підозру»;

7) у статті 374:

в абзаці першому частини першої слова «особою, яка провадить дізна­ння» виключити;

в абзаці першому частини другої слово «злочину» замінити словами «кримінального правопорушення»;

1201

8) доповнити статтями 3811 та 3891 такого змісту: «Стаття 3811. Невиконання слідчим вказівок прокурора

1. Умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслі­дування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, при здійсненні кри­мінального провадження -

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого»;

«Стаття 3891. Умисне невиконання угоди про примирення або про визна­ння винуватості

1. Умисне невиконання засудженим угоди про примирення або про визна­ння винуватості -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років»;

9) в абзаці першому частини першої статті 383 слова «органу дізнання» замінити словами «органу досудового розслідування»;

10) у статті 385:

абзац перший частини першої викласти в такій редакції: «1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи пере­кладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчо­го провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України»;

у частині другій слова «дізнання, досудового слідства» замінити словами «досудового розслідування»;

11) в абзаці першому статті 386 слово «слідства» замінити словом «роз­слідування»;

12) у статті 387:

у назві слова «досудового слідства або дізнання» замінити словами «опе-ративно-розшукової діяльності, досудового розслідування»; абзац перший частини першої викласти в такій редакції: «1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка про­вадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяль­ності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані»; абзац перший частини другої викласти в такій редакції: «2. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оператив-но-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосеред­ню участь в оперативно-розшуковій діяльності, досудовому розслідуванні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність»;

1202-

13) абзац перший частини першої статті 426 викласти в такій редакції: «1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або нена-правлення військовою службовою особою до органу досудового розслідуван­ня повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду».

5. У пункті 2 частини другої статті 65 Кодексу адміністративного судо­чинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 p., №№ 35-37, ст. 446) слова «кримінальних справах» замінити словами «кримінальному прова­дженні».

6. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 p., №№ 40-42, ст. 492):

1) у частині четвертій статті 110 слова «органу дізнання, досудового слід­ства, прокуратури або суду» замінити словами «органу, що здійснює оператив­но-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду»;

2) у частині другій статті 120 слова «органів дізнання, досудового слід­ства, прокуратури або суду» замінити словами «органів, що здійснюють опера­тивно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду».

7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 p., №№ 40-44, ст. 356):

1) частину другу статті 265 викласти в такій редакції:

«2. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили су­довим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців»;

2) у частині п'ятій статті 306 слова «чи з'ясування істини під час роз­слідування кримінальної справи» замінити словами «чи під час кримінального провадження»;

3) пункт 2 частини другої статті 1167 викласти в такій редакції:

«2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засу­дження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незакон­ного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних ро­біт»;

4) статтю 1176 викласти в такій редакції:

«Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, Діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, Досудове розслідування, прокуратури або суду

1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засуджен­ня, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного

1203

застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного на­кладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудо-ве розслідування, прокуратури або суду.

2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслі­дування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амніс­тію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судово­го провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлен­ия судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на по­становления незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої неза­конної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює опе­ративно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, ді­ями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється зако­ном».

8. У Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 p., № 38-39, ст. 288):

1) у частині другій статті 308 слова «досудового слідства у зв'язку з роз­слідуванням кримінальних справ» замінити словами «досудового розслідуван­ня у зв'язку з кримінальним провадженням»;

2) частину другу статті 328 викласти в такій редакції:

«У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях пра­вопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді поперед­ження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження»;

3) у статті 352:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції: «тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів та транспортних

1204,

засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використову­валися для переміщення товарів через митний кордон України»; абзац другий частини другої викласти в такій редакції: «тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 200 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів та транспортних засобів із спеціаяьно виготовленими сховищами (тайниками), що використову­валися для переміщення товарів через митний кордон України»;

4) у частині першій статті 364 слова «кримінальної справи» замінити сло­вами «кримінального провадження»;

5) пункт 4 частини першої статті 391 виключити.

9. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 p., №21-22, ст. 135):

1) у частині четвертій статті 164 слова «злочину, він порушує криміналь­ну справу» замінити словами «кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передба­ченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування»;

2) у частині другій статті 228 слова «чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні» замінити словами «справою чи кримінальним провадженням».

10. У статті 67 Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України, 1995 p., №№ 47-52, ст. 349):

1) у назві слова «орган дізнання» замінити словами «службова особа, упо­вноважена на вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні»;

2) частину першу викласти в такій редакції:

«Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, капітан судна уповноваже­ний на вчинення процесуальних дій в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України та відповідною Інструкцією, яка за­тверджується Генеральним прокурором України за погодженням з централь­ним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства»;

3) у частині другій слова «матеріали дізнання» замінити словами «зібрані матеріали»;

4) у частині третій слова «кримінальним законодавством України» за­мінити словами «законом України про кримінальну відповідальність», а слова «кримінально-процесуальним» - словами «кримінальним процесуальним».

11. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верхо­вної Ради України, 2010 p., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами):

1) статтю 18 доповнити частиною третьою такого змісту: «3. У місцевих загальних судах та апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим діє спеціалі­зація зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

1205

Судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цьо­го суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. Кількість суддів, уповноважених здій­снювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Суддею, уповноваженим здійсню­вати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано судцю із стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримі­нального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо непо­внолітніх, не звільняються від виконання обов'язків судді відповідної інстанції, проте здійснення ними таких повноважень враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення»;

2) статтю 21 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

«5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суд­дя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбачено­му процесуальним законом. Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду.

Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропози­цією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропо­зиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстарший за віком суддя цього суду. Слідчий суддя не звільняється від виконання обов'язків судді першої інстанції, проте здій­снення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судо­вих справ та має пріоритетне значення»;

3) частину першу статті 24 доповнити пунктом 81 такого змісту:

«81) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персо­нального складу слідчих суддів»;

4) частину першу статті 29 доповнити пунктом 81 такого змісту:

«81) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випад­ках, передбачених процесуальним законом»;

5) у статті 48:

у частині третій слова «Кримінальна справа щодо судді може бути пору­шена» замінити словами «Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення»;

1206

у частині четвертій слова «вмотивованої постанови» замінити словами «вмотивованого клопотання»;

частину цЮсту викласти в такій редакції:

«6. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі, якщо згідно із загаль­ними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя)»;

6) статтю 57 викласти в такій редакції:

«Стаття 57. Статус народного засідателя, присяжного

1. Народним засідателем, присяжним є громадянин України, який у ви­падках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду спільно із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією України без­посередню участь народу у здійсненні правосуддя.

2. Народні засідателі, присяжні під час розгляду і вирішення справ ко­ристуються повноваженнями судді. Народні засідателі, присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1-5 частини четвертої статті 54 цього Закону»;

7) доповнити статтею 581 такого змісту: «Стаття 581. Список присяжних

1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіаль­не управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.

3. Список присяжних затверджується один раз на два роки і перегляда­ється в разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України»;

8) у статті 59:

назву доповнити словом «присяжного»;

частину першу після слів «Народним засідателем» доповнити словом «присяжним»;

у частині другій:

абзац перший після слів «народних засідателів» доповнити словами «та списків присяжних»;

пункт 2 доповнити словом «присяжного»;

1207

 

частину третю після слів «народних засідателів» доповните словами «або списку присяжних»;

9) у статті 60:

назву доповнити словом «присяжного»;

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Особа, яка відповідно до цього Закону не може бути включена до списку народних засідателів або списку присяжних, але включена до нього, увільняється від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного го­ловою відповідного суду»;

абзац перший частини другої та частину третю після слів «народного за­сідателя» доповнити словом «присяжного»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«4. Увільнення від виконання обов'язків народного засідателя, присяжно­го у конкретній справі, у тому числі внаслідок відводу (самовідводу), здійсню­ється у порядку, встановленому процесуальним законом»;

10) у статті 61:

назву після слів «народних засідателів» доповнити словом «присяжних»;

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«3. Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом».

У зв'язку з цим частини третю та четверту вважати відповідно частинами четвертою та п'ятою;

частину четверту після слів «народного засідателя» доповнити словом «присяжного»;

частину п'яту після слів «народний засідатель» доповнити словом «при­сяжний»;

11) у статті 62:

назву доповнити словом «присяжних»;

перше речення частини першої викласти в такій редакції:

«1. Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода»;

третє речення частини другої після слів «народного засідателя» доповни­ти словами «чи присяжного»;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії неза­лежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обгрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків»;

12) статтю 63 виключити;

13) у пункті 1 частини першої статті 66 слова «в газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр» замінити словами «у визначених нею друкованих засо­бах масової інформації»;

1208

14) у частині першій статті 71 слова «в газетах «Голос України» та «Уря­довий кур'єр» замінити словами «у визначених нею друкованих засобах масо­вої інформації»;

15) пункт 7 частини першої статті 91 викласти в такій редакції:

«7) на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора Украї­ни приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягнен­ням до кримінальної відповідальності»;

16) статтю 115 доповнити частиною восьмою такого змісту:

«8. Збори суддів місцевих загальних судів у порядку, встановленому цим Законом, обирають слідчих суддів».

12. У Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 22, ст. 303 із наступними змінами):

1) у статті 3 слова «та Кримінально-процесуальний» замінити словами «Кримінальний процесуальний та Митний»;

2) текст статті 4 викласти в такій редакції:

«Оперативно-розшукова діяльність грунтується на принципах верховен­ства права, законності, дотримання прав і свобод людини»;

3) у частині першій статті 5:

в абзаці восьмому слова «Державної кримінально-виконавчої служби України» замінити словами «Державної пенітенціарної служби України»;

доповнити абзацом десятим такого змісту:

«органів державної митної служби - оперативними підрозділами, які ве­дуть боротьбу з контрабандою»;

4) у статті 6:

у частині першій:

пункт 1 викласти в такій редакції:

«1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

- злочини, що готуються;

- осіб, які готують вчинення злочину;

- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб безвісно відсутніх;

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, орга­нізацій та окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близь­ких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправ­лення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними

— 1209

органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвід­увальної діяльності»;

частину другу викласти в такій редакції:

«Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у пись­мових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчо­го судді, суду, матеріалах правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних орга­нізацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та органі­зацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках»;

5) у статті 7:

у частині першій:

у пункті 1 слова «виявлення, припинення і розкриття» замінити словами «виявлення і припинення»;

пункт 2 після слів «та ухвали» доповнити словами «слідчого судді»;

у пункті 5 слова «з метою швидкого і повного розкриття злочинів та ви­криття винних» замінити словами «з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів»;

доповнити частинами другою - четвертою такого змісту:

«У разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом Укра­їни, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснен­ня досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним проце­суальним кодексом України.

У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-роз-шукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу до­судового розслідування.

Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служ­би безпеки України, податкової міліції Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним

1210-.-

'ера-

кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукоц_ихч та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у ме_жах компетенції та в установленому порядку, є обов'язковими до виконання і тивним підрозділом»;

6) статтю 8 викласти в такій редакції:

«Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову _ді яльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшук_ОВої діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу

2) проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обіїу^ у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою вияв.іі_ен ня та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з поло­женнями статті 271 Кримінального процесуального кодексу України у порядку визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх сцр_ав України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби без­пеки України, Державної митної служби України, погодженими з Генералы_юю прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;

3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведен­ня перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, органі­зацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та fjp_a-ти участь в їх проведенні;

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують дінль-ність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, щ_О виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшук_ОВу діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підпри­ємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, уста­нов та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому Кри­мінальним процесуальним кодексом України, - витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочц_Ну, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та Опи­су вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

^ 5) проводити операції із захоплення злочинців, припинення злочинів, р₀₃. увально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

1211

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або меш­канців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відо­мості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, жит­ла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 Кримінального процесуального кодексу України;

8) виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності орга­нізованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями статті 272 Кри­мінального процесуального кодексу України;

9) здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з тран­спортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згід­но з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України;

10) накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями статей 261, 262 Кримінального процесуального кодексу України;

11) здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також ау­діо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України;

12) здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного за­собу згідно з положеннями статті 268 Кримінального процесуального кодексу України;

13) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

14) використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положення­ми статті 275 Кримінального процесуального кодексу України;

15) отримувати від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за ви­нагороду інформацію про злочини, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;

16) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, тран­спортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

17) створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями статті 273 Криміналь­ного процесуального кодексу України;

18) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

19) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепаль­ну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, Митним кодексом України;

1212

20) звертатися у межах своїх повноважень із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих ак­тів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, по­дання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до по­становления ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведен­ня оперативно-розшукових заходів, суб'єкта ініціювання та проведення цих заходів, обгрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його за­доволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. При­йняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потре­бують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.

Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого во­лодіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спо­стереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспон­денцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіо­електронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постанов­леної за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Ці заходи застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобі­гання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечен­ня зовнішньої безпеки України зазначені заходи можуть здійснюватися лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, - без повідомлення прокурора.

До виконання окремих доручень у ході проведення оперативно-розшуко-вої діяльності можуть залучатися працівники інших підрозділів.

Під час виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних із припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, пе­редбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у меж­ах їх компетенції.

Координація дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять опера-тивно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснюється Службою безпеки України.

1213

Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 у частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, доку­ментів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину»;

7) у статті 9:

частину першу після слів «державного кордону» доповнити словами «ор­гану державної митної служби»;

у частині другій:

слово «адміністрацією» замінити словом «службою»;

після слів «державного кордону» доповнити словами «Державною мит­ною службою України»;

у частині третій:

перше речення викласти в такій редакції:

«На особу, яка підозрюється в підготовці до вчинення злочину, перехову­ється від органів досудового розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа»;

після слів «податкової міліції» доповнити словами «органу Державної митної служби України»;

доповнити реченням такого змісту: «Про заведення оперативно-розшуко-вої справи протягом доби письмово повідомляється прокурор»;

у частині п'ятій слова «суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину» замінити словами «слідчого судді з метою вияв­лення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину»;

у частині восьмій слово «адміністрація» замінити словом «служба», а після слів «виконання покарань» доповнити словами «Державна митна служба України»;

у частині десятій слова «нерозкриті злочини» виключити;

частину одинадцяту після слів «на запит органів» доповнити словом «до­судового»;

частини чотирнадцяту та п'ятнадцяту викласти в такій редакції:

«Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбу­вання кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної ді­яльності проти України.

1214

НБР

национальный бизнес ресурс

Видавництво «Юстініан» про­понує до Вашої уваги інформа­ційно-аналітичний електронний модуль «Господарський процес».

Модуль містить науково-практичний коментар до Госпо­дарського процесуального кодексу України, написаний най­кращим спеціалістом у галузі - Вадимом Белянивичем; правові позиції Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України щодо за­стосування процесуальних норм ГПК України, а також преце­денти рішень Європейського суду з прав людини, з функцією систематичної актуалізації матеріалів; зразки процесуаль­них документів із методичними рекомендаціями; системати­зовані за статтями Кодексу посилання на базу судових рішень України.

Вартість річної передплати пакетного модуля складає — 876 грн/рік, або всього 73 грн/місяць.

Ваші переваги:

- Вартість електронного продукту, яким Ви можете корис­туватися на будь-якому зручному для Вас носії, включаючи електронні книжки, які мають вихід в Інтернет, значно менша за вартість об'ємних паперових інформаційних носіїв;

- Ви отримуєте постійні оновлення та зразки проце­суальних документів з методичними вказівками щодо їх використання; коментарі та роз'яснення щодо правозастосу-вання у Вашому інформаційному пакеті завжди актуальні;

- Здійснивши передплату на модуль, Ви отримуєте до­даткову можливість отримати за пільговою ціною 240 грн. на рік електронний оновлюваний бюлетень «Алгоритм дій юриста в стандартних ситуаціях» та безкоштовно -електронну версію «Юридичного журналу».

Безкоштовне користування модулем протягом доби для ознайомлення зі змістом та принципом роботи порталу можна замовити за електронною адресою nbr(Sjjustinian.ua; elena@justinian.com.ua або за тел.: (044) 230-01-73 (74)

1215

Понад двадцять років Україна «жила» з одним із найстаріших кодифікованих нормативно-правових актів -Кримінально-процесуальним кодексом УРСР (1960 p.).

І ось нарешті завершився головний етап реформування кримінально-процесуального судочинства України - прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс України, робота над яким тривала з початку 1990-х років.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України визначає головні засади кримінального судочинства України, які базуються на вимогах Конституції України та міжнародно-правових стандартах кримінального судочинства. На даний документ покладають величезні сподівання як науковці, так і юристи-практики, оскільки уявляється, що кодекс здійснить «переворот» у системі кримінального судочинства та визначить нові орієнтири при здійсненні суб'єктами кримінального процесу своїх функцій.

На нашу думку, новий Кримінальний процесуальний кодекс України відповідає демократичним засадам та європейським стандартам кримінального судочинства та спрямований на появу на практиці в системі українського правосуддя такого виду рішення суду, як «виправдувальний вирок», оскільки до цього часу винесення виправдувального вироку суду сприймалось скоріше як диво, а не закономірність. Постулат древніх правників - мислителів говорить: «Одна неправомірно засуджена особа не варта навіть 100 неправомірно виправданих осіб», тому, на наше глибоке переконання, новий Кримінальний процесуальний кодекс України зведе до мінімуму кількість неправомірно засуджених осіб та започаткує практику винесення виправдувальних вироків, яка в нашій країні сьогодні, на жаль, відсутня.

1216

Видання даного науково-практичного коментаря не було б можливим без урахування цінного практичного досвіду адвокатів. Виступаючи спонсором видання, ми розпочинаємо новий етап взаємодії науковців та практиків та робимо свій внесок у розбудову кримінального процесу

в Україні.

Результатом спільної роботи науки та практики став даний науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України, який, сподіваємось, стане для кожного з читачів «настільною книгою» та незамінним помічником у пошуку відповідей на проблемні питання кримінального процесу.

⇐ Предыдущая235236237238239240241242243244

Поделиться: