Стаття 314. Ухвала та рішення апеляційного суду

1. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у
випадках:

1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;

2) скасування рішення з направленням справи на новий розгляд;

3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;

5) зміни ухвали суду першої інстанції;

6) скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирі­шенням питання по суті.

2. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судо­
вого рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

1. Дана стаття встановлює процесуальні форми реалізації пов­новажень апеляційного суду та підстави застосування кожної з них. Якщо апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу на рішен­ня суду першої інстанції та направляє справу на новий розгляд, скасовує рішення суду першої інстанції та закриває проваджен­ня у справі або залишає заяву без розгляду, відхиляє апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та залишає її без змін, змінює ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу суду пер­шої інстанції з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції або вирішення питання по суті апеляційним судом, пос­тановляється ухвала.

2. Рішенням апеляційного суду реалізуються його повноважен­ня ухвалити нове рішення по справі або змінити рішення суду пер­шої інстанції.

354

Стаття 315. Зміст ухвали апеляційного суду

1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановления;
найменування суду;

прізвищ та ініціалів головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судом першої інстанції обставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухва­ли, і положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку апеляційного суду;
розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскаржен­ня.

У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення.

У разі скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.

 

1. У коментованій статті перелічені реквізити ухвали суду апе­ляційної інстанції та у загальному вигляді визначений її зміст.

2. Відповідно до цієї статті в ухвалі мають зазначатися: час і міс­це її постановления; найменування суду, який постановив ухвалу; прізвище та ініціали головуючого і суддів, що брали участь у вирі­шенні справи; прізвище й ініціали секретаря судового засідання (у зв'язку з цим слід зазначити, що, на відміну від колишньої касації, в апеляційному перегляді повинен бути журнал судового засідан­ня); дані про осіб, які беруть участь.у справі; короткий зміст позов­них вимог і доводи апеляційної скарги; посилання на рішення суду

355

першої інстанції; мотиви висновків апеляційного суду з посилан­нями на закон, яким він керувався, і наслідки розгляду апеляційної скарги, які формулюються стосовно них в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна складатися з чотирь­ох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної

3. Характер мотивувальної частини ухвали залежить, насампе­
ред, від остаточного висновку апеляційного суду.

Якщо апеляційний суд дійде висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, а скарги необгрунтованими, то в апеляційній ухвалі свій висновок він повинен обгрунтувати конкретними даними з посиланням на матеріали справи. У судовій же практиці ще зустрічаються ухвали вищестоящих судів, у яких вказано лише на необґрунтованість скарги.

4. У разі скасування або зміни рішення суду першої інстанції апеляційний суд повинен зазначити у своїй ухвалі, в чому поля­гає неправильність рішення, який закон порушено, у чому полягає це порушення, якими матеріалами справи спростовуються мотиви суду першої інстанції, покладені в основу рішення. Якщо справа передається на новий розгляд, в ухвалі мають бути зазначені об­ставини, що підлягають з'ясуванню при новому розгляді справи. Між тим, у судовій практиці в ухвалах іноді вказують тільки у за­гальному вигляді на неповноту рішення і не вказують, у чому саме вона полягає.

5. Як уявляється, підсумкова ухвала суду апеляційної інстанції, як і ухвала касаційного суду, повинна виноситися ім'ям України, тому що вона визначає долю рішення суду, постановленого ім'ям України і ці суди є органами судової влади та реалізують цю владу шляхом здійснення правосуддя. Однак, це не стосується інших ух­вал і постанов зазначених судів, якими вирішується питання руху справи, збирання доказів тощо.

Деякі вчені та практики вважають це питання вирішеним, ма­буть, тому, що ст. 313 ЦПК щодо порядку ухвалення рішень та пос­тановления ухвал відсилає правозастосовника і до глави 7 розділу Ш ЦПК, ст, 208 якого вживає термін «рішення» у двох значеннях (широкому і вузькому), а ст. 209 його зазначає про ухвалення рі­шень ім'ям України. Однак, автор коментаря вважає це безпід­ставним, оскільки законодавець це правило встановлює лише для судових рішень. Про це свідчить і назва статті 209 ЦПК. Якщо співставити її з частиною першою, видно, що в останній йдеться про такі рішення, що ухвалюються, тобто про рішення у вузькому 356

значенні. Ухвали ж згідно назви цієї статті та інших норм ЦПК не ухвалюються, а постановляються, і правила про них викладені не у частинах 1 - 3, а у частинах 4 - 7 ст. 209 ЦПК. Не є достат­нім нормативним забезпеченням цього питання його вирішення у Постановах Пленуму Верховного Суду України та його правових позиціях.

Стаття 316. Зміст рішення апеляційного суду 1. Рішення апеляційного суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця його ухвалення;
найменування суду;

прізвищ та ініціалів головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту позовних вимог і рішення сулу першої інстанції; короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення;

встановлених судом першої інстанції та не оспорених обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин;

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на під­ставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

висновку апеляційного суду по суті позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскар­ження.

357

1. Коментована стаття регулює питання про зміст рішення суду апеляційної інстанції, яке постановляється тільки у разі зміни та ухва­ленні нового рішення при скасуванні рішення суду першої інстанції.

2. Рішення суду апеляційної інстанції повинно складатися з чо­тирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. У вступній частині рішення відображаються питання про час і міс­це постановления рішення, найменування суду та його склад, хто був секретарем судового засідання, склад осіб, які беруть участь у справі, і про що справа. Описова частина рішення має містити вказівки на оскаржуване рішення, короткий виклад заявлених ви­мог і доводи апеляційної скарги, посилання на позиції осіб, які беруть участь у справі, у засіданні апеляційного суду. У мотиву­вальній частині рішення апеляційний суд повинен навести мотиви зміни, скасування рішення суду першої інстанції та необхідності постановления нового рішення. Ці мотиви мають бути обгрунто­вані посиланням на факти та відповідні правовідносини, дані про які встановлені у засіданні апеляційного суду. У цій частині рішен­ня також вказується про порушення прав і свобод, на захист яких спрямоване звернення до суду, або невиконання обов'язків чи інші підстави про задоволення вимог; найменування статті, частини цієї статті, абзацу, пункту і підпункту закону, за яким апеляційний суд вирішив справу, норми процесуального закону, якими він ке­рувався при вирішенні справи і постановленні рішення. У резолю­тивній частині рішення апеляційного суду в чіткій імперативній формі має бути викладено його висновок про зміну чи скасування рішення суду першої інстанції, задоволення позову або про відмо­ву в позові повністю або частково, вказівку про розподіл судових витрат, строки і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження. Рішення має бути підписане головуючим у судовому засіданні та суддями, які брали участь у розгляді справи.

⇐ Предыдущая61626364656667686970Следующая ⇒

Поделиться: