Предмет, принципи та функції аналізу господарської діяльності.

Предмет, принципи та функції аналізу господарської діяльності.

Господарська д-сть – це будь-яка діяльність особи спрямована на отрим. доходу в грош формі, в матер та нематер формах у разі регулярної, постійної та суттєвої участі цієї особи в організації цієї діяльності.

Результатом г.д. є сист різноманітних показників, які плануються, обліковуються і аналізуються, однак результати, які аналізуються будуть не предметом аналізу, а об’єктом.

Предметом аналізу є причини виникнення і зміни результатів г.д.

Принципи: науковість, системність, комплексність, достовірність і точність, конкретність і дієвість, оперативність, динамічність, об’єктивність, ефективність.

Агд виконує основні і спец. Ф-ції.

Основні: 1.безперервний процес вироблення знань, 2.удосконалення методологічного аналізу шляхом узагальнення практичного досвіду і знань.3. використ сист знань для дослідження економ вивчення її закономірностей і удосконалення управління.

Спеціальні ф-ції: 1. економ обгрунт прогнозів з перспективних планів і поточних планів, конкретних упр рішень, 2. активний вплив на процес викон поточних планів, прийнятих конкретних упр рішень і виявл поточних резервів, 3.наукове вивчення і глибока оцінка процесу вивчення економіки на всіх рівнях.

Завдання: 1. підвищ науково-економ обгрунтув бізнес-планів і нормативів, 2.об’єктивна оцінка роботи п-ства та його підрозділів, 3.виявл впливу факторів та різних причин на відхилення від завдань, зобовязань і даних за попер роки, 4.виявл і організація використ резервів підвищ ефективн в-тва, 5.вивч новацій і сприяння їх поширення, 6.обгрунтування та випробування оптимальності упр.рішень, 7.оцінка реальності та напруж. планових завдань та договірних зобов’яз. 8. дослідження конкурентноспроможності п-ства та кон’юнктури ринку.

Основні види і напрями аналізу.

Види і напрямки економ аналізу залежать від його признач і застосува., напр. оперативний ретроспективний та перспективн –це види аналізу, а щоденний, щомісячний – це напрям аналізу.

Види екон анал класифікують за такими ознаками: 1. Галузева (галузеві, міжгалузеві)., 2.ознака часу (оператив, попередній, перспективний)., 3. Просторовий (внутр.-господ, галузевий, народно-господ)., 4.обєкти управ (техн.-економ, управл, фінансовий, статист, маркетинговий). Допускається групування аналізу залежно від конкретного змісту: 1.обсягом дослідж (тематичний, повний),. 2.рівнем дослідж ланки (роб місця, цех, галузь п-ства),. 3. періодичність проведення (щоденний, щомісячний..,). 4,суб’єктами аналізу (внутр., зовн).

Види ЕА: - фін-економічний – здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі звіту п-ва.

- техніко -економічний (внутрішньо-господарський) – більш ґрунтовний аніж фін.-економічний.

- статистико-економічний – ґрунтується на основі статистичних даних по певним галузям п-ва.

- порівняльний (міжгосподарський) – обширніший ніж статистико-ек-ний, бо використовує для порівняння додаткові дані.

- функціонально-вартісний – базується на аналізі випуску і експлуатації певних видів продукції.

- системний – викор. при дослідженнях складних ек. проблем, великих комплексів та важливих народногосподарських проектів.

- оперативний – для здійснення певних висновків.

- прогнозний (страт., перспект.) – здійснюється на основі прогнозних п-ків і визначає найімовірніший стан організацій, певних процесів.

Аналіз матеріальних витрат.

Велику питому вагу в собівартості промислової про­дукції мають витрати на сировину, основні й допоміжні мате­ріали, покупні вироби і напівфабрикати, на паливо та електро­енергію для технологічних потреб.

У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива й енергії відображаються у двох розрізах:

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, які перераховані на фактичний обсяг виробленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1) зміна обсягу випуску товарної продукції;

2) зміна структури асортименту випущеної продукції;

3) зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.

Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:

1) норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;

2) цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

Аналіз валюти балансу.

Аналіз балансу (ф.1) починається з експрес-аналізу, метою яко­го є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і ди­наміки розвитку п-ва.

Експрес-аналіз балансу проводить­ся в кілька етапів: підготовчий; попередній огляд бухгалтерської звітності; читання балансу.

Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітній і попередній періоди. Коли валюта балансу збільшується — це оцінюється позитивно, зменшується — негативно. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей п-ва. Але при цьому необхідно враховувати фактор інфляції. Зменшення валюти балансу означає спад у господарській діяльності п-ва (зниження попиту на продукцію, брак сировини, матеріалів тощо). Отже, розглянуту методику загальної оцінки валюти балансу можна доповнити розрахунком коеф. приросту валюти балансу, коеф. виручки від реалізації продукції тощо. Ці Коеф-ти також дають змогу зробити загальну оцінку фінансового стану п-ва.

Коеф. (К_б) приросту майна розраховується з формули: , де Б₁, Б₀ — середня величина майна за звітний і попередній періоди.

Коеф. (К_v) приросту виручки від реалізації продукції роз­раховується: , де V₁, V₀ — виручка від реалізації продукції за звітний і попередній періоди.

Аналогічно розраховуються коеф. приросту прибутку від реалізації і приросту прибутку від інших видів діяльності.

Якщо коеф. приросту виручки від реалізації (прибутку від реалізації та інших видів діяльності) буде вищим за коеф. приросту майна, то це свідчить про поліпшення ситуації з коштами на підприємстві проти попереднього звітного періоду, і навпаки.

Аналітичний баланс.

Найбільш повну і глибоку інформацію про фінансовий стан та його динаміку можна одержати за допомогою побудови на базі балансу п-ва спеціального порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел засобів п-ва. Ця аналітична таблиця дає загальну картину всіх змін в абсолютних і порівняльних величинах статей і груп.

Аналітичні таблиці складаються таким чином.

У графі 1 показуються статті та розділи активу і пасиву балансу п-ва. Залежно від рівня деталізації показники таблиць можуть бути представлені окремими статтями або підсумками розділів активу і пасиву.

У гр. 2 та 3 відображаються абсолютні величини статей активу і пасиву балансу на початок і кінець звітного періоду.

У гр. 4 та 5 відображається питома вага величини статей у підсумках балансу на початок і кінець звітного періоду.

У гр. 6 показуються зміни абсолютних величин статей за звітний період.

У гр. 7 наводиться зміна питомої ваги величин статей за звітній період.

У гр. 8 показуються зміни абсолютних величин статей у відсотках до величин на початок періоду.

У гр. 9 відображаються зміни абсолютних величин статей у відсотках до зміни підсумку балансу (підсумок графи 6).

Порівняльний аналітичний баланс зводить в одне ціле і систематизує ті розрахунки і прикидки, які звичайно виконує кожний аналітик, вивчаючи баланс.

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплено більшість важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізів. Проводячи горизонтальний аналіз, визначають абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за аналізований період. Метою вертикального аналізу є вивчення змін питомої ваги окремих статей у підсумках балансу.

Усі показники порівняльного балансу можна розділити на три групи:

— показники структури балансу;

— показники динаміки балансу;

— показники структурної динаміки балансу.

Найважливішими для осмислення загальної картини зміни фінансового стану є показники структурної динаміки балансу та особливо показники, наведені в графі 9 порівняльного аналітичного балансу. Зіставляючи структурні зміни в активі й пасиві, можна визначити, через які джерела в основному був приплив нових засобів і в які активи ці нові засоби в основному були вкладені.

Аналіз рентабельності п-ва.

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності в-ва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі в-ва.

Коеф . рентабельності – система показників, які характеризують здатність п-ва створювати необхідний прибуток в процесі своєї г.д.. Коеф. (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані як коеф. і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів.

Аналіз рентабельності п-ва дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності п-ва здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників: рентабельність продажів; рентабельність активів; рентабельність власного капіталу; рентабельність інвестицій; рентабельність діяльності; рентабельність продукції.

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку п-ва до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів п-ва.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку п-ва до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів п-ва.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку п-ва до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного п-ва.

Рентабельність інвестицій - розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позикового капіталу середнього за період. Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності п-ва від основної діяльності.

Аналіз ліквідності п-ва.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов’язань п-ва його активами, термін перетворення яких у гроші повинен відповідати терміну погашення зобов’язань. Ліквідність - поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Від ліквідності балансу треба відрізняти ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Ліквідність балансу залежить від співвідношення різних за ліквідністю активів. Суттєвим при цьому є й терміни відповідних зобов’язань.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи п-ва поділяють на такі групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) — до них належать усі статті грошових засобів п-ва і короткострокові фінансові вкладення (надійні цінні папери);

- швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (у випадку, коли виявлено іммобілізацію за статтями інших дебіторів та інших оборотних активів, підсумки швидко реалізовуваних активів зменшуються на цю величину);

- повільно реалізовувані активи (АЗ) — статті розділу ІІ активу «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові вкладення» та «Розрахунки із засновниками» з розділу І активу балансу:

- важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу «Основні засоби і вкладення» за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

- найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать короткострокова кредиторська заборгованість за розділом ІV пасиву, а також поточні зобов’язання за розрахунками;

- короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, — розділ IV пасиву, крім статей, включених до попередньої групи.

- довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити і зобов’язання й суми в розділі II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів».

- постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву «Власний капітал», розділ V пасиву «Доходи майбутніх періодів». Для загального балансу активу і пасиву підсумки цієї групи зменшуються на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу ІІ активу.

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити підсумки наведених даних за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація: А1  П1; А2  П2; А3  П3; А4  П4.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

Предмет, принципи та функції аналізу господарської діяльності.

Господарська д-сть – це будь-яка діяльність особи спрямована на отрим. доходу в грош формі, в матер та нематер формах у разі регулярної, постійної та суттєвої участі цієї особи в організації цієї діяльності.

Результатом г.д. є сист різноманітних показників, які плануються, обліковуються і аналізуються, однак результати, які аналізуються будуть не предметом аналізу, а об’єктом.

Предметом аналізу є причини виникнення і зміни результатів г.д.

Принципи: науковість, системність, комплексність, достовірність і точність, конкретність і дієвість, оперативність, динамічність, об’єктивність, ефективність.

Агд виконує основні і спец. Ф-ції.

Основні: 1.безперервний процес вироблення знань, 2.удосконалення методологічного аналізу шляхом узагальнення практичного досвіду і знань.3. використ сист знань для дослідження економ вивчення її закономірностей і удосконалення управління.

Спеціальні ф-ції: 1. економ обгрунт прогнозів з перспективних планів і поточних планів, конкретних упр рішень, 2. активний вплив на процес викон поточних планів, прийнятих конкретних упр рішень і виявл поточних резервів, 3.наукове вивчення і глибока оцінка процесу вивчення економіки на всіх рівнях.

Завдання: 1. підвищ науково-економ обгрунтув бізнес-планів і нормативів, 2.об’єктивна оцінка роботи п-ства та його підрозділів, 3.виявл впливу факторів та різних причин на відхилення від завдань, зобовязань і даних за попер роки, 4.виявл і організація використ резервів підвищ ефективн в-тва, 5.вивч новацій і сприяння їх поширення, 6.обгрунтування та випробування оптимальності упр.рішень, 7.оцінка реальності та напруж. планових завдань та договірних зобов’яз. 8. дослідження конкурентноспроможності п-ства та кон’юнктури ринку.

123456Следующая ⇒

Поделиться: