Аналіз фінансової стійкості.

Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження абсолютних показників фінансової стійкості п-ва. Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишки та нестатки джерел засобів для формування оборотних активів, що розраховується як різниця величини джерел засобів і відповідної величини запасів і витрат. Загальна величина запасів і витрат п-ва дорівнює підсумку розділу ІІ активу балансу.

Під час аналізу використовують декілька показників, що відображають різний ступінь охоплення засобів, показаних у балансі.

Перший показник — наявність власних оборотних засобів; визначається різниця величини джерел власного капіталу та величини необоротних активів: ОЗ_вл = Д_влк – А_н, де ОЗ_вл — власні оборотні засоби; Д_влк — джерела власного капіталу (розділ І пасиву балансу); А_н — необоротні активи (розділ І активу балансу).

Другий показник — наявність власних і довгострокових зобов’язань джерел формування запасів і витрат (Д_влк), одержується збільшенням попереднього показника на суму довгострокових кредитів і позикових засобів: ОЗ_влд = (Д_влк +Д_к) – А_н, де Д_к — довгострокові зобов’язання.

Третій показник — загальна величина головних джерел формування запасів і витрат; дорівнює сумі попереднього показника та величини короткострокових кредитів і позикових засобів: ОЗ = (Д_влк +Д_к + К_кр) – А_н, де ОЗ — загальна величина джерел формування запасів і витрат;К_кр — короткострокові кредити і позикові засоби.

Кожний із наведених показників наявності джерел формування запасів і витрат має бути зменшений на суму іммобілізації оборотних засобів у складі інших дебіторів та інших оборотних активів.

Цим трьом показникам наявності формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.

Це: надлишок (+) або нестаток (–) власних оборотних засобів: DОЗ_вл= ОЗ_вл – А₀, де А₀ — запаси і витрати;

надлишок (+) або нестаток (–) власних і довгострокових зобов’язань джерел формування запасів і витрат: DОЗ_влд = ОЗ_влд – А₀,

надлишок (+) або нестаток (–) загальної величини головних джерел формування запасів і витрат: DОЗ = ОЗ – А₀.

Розрахунки трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дають змогу класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

При ідентифікації типу фінансової ситуації використовують тримірний показник.

Можливе визначення чотирьох типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка задається такими умовами: DОЗ_вл ³ 0; DОЗ_влд ³ 0; DОЗ ³ 0.

2. Нормальна стійкість фінансового стану п-ва, яка гарантує його платоспроможність: DОЗ_вл < 0; DОЗ_влд ³ 0; DОЗ ³ 0.

3. Нестійкий фінансовий стан пов’язаний з порушенням платоспроможності, за якої ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення оборотних засобів, а також додаткового залучення дов­гострокових кредитів і позикових засобів. DОЗ_вл < 0; DОЗ_влд < 0 DОЗ ³ 0.

Фінансова нестійкість вважається у такій ситуації допустимою, якщо величина короткострокових кредитів і позикових засобів, що залучається для формування запасів і витрат, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто якщо виконуються такі умови:

- виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) більші або дорівнюють короткостроковим кредитам і позиковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат;

- вартість незавершеного в-ва плюс витрати майбутніх періодів менші або дорівнюють сумі позикових і довгострокових джерел формування запасів і витрат.

Якщо ці умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною (передкризовою).

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, — грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість п-ва не покривають навіть його кредиторської заборгованості: DОЗ_вл < 0; DОЗ_влд < 0; DОЗ < 0.

 

 

Аналіз ліквідності п-ва.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов’язань п-ва його активами, термін перетворення яких у гроші повинен відповідати терміну погашення зобов’язань. Ліквідність - поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Від ліквідності балансу треба відрізняти ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Ліквідність балансу залежить від співвідношення різних за ліквідністю активів. Суттєвим при цьому є й терміни відповідних зобов’язань.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи п-ва поділяють на такі групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) — до них належать усі статті грошових засобів п-ва і короткострокові фінансові вкладення (надійні цінні папери);

- швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (у випадку, коли виявлено іммобілізацію за статтями інших дебіторів та інших оборотних активів, підсумки швидко реалізовуваних активів зменшуються на цю величину);

- повільно реалізовувані активи (АЗ) — статті розділу ІІ активу «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові вкладення» та «Розрахунки із засновниками» з розділу І активу балансу:

- важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу «Основні засоби і вкладення» за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

- найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать короткострокова кредиторська заборгованість за розділом ІV пасиву, а також поточні зобов’язання за розрахунками;

- короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, — розділ IV пасиву, крім статей, включених до попередньої групи.

- довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити і зобов’язання й суми в розділі II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів».

- постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву «Власний капітал», розділ V пасиву «Доходи майбутніх періодів». Для загального балансу активу і пасиву підсумки цієї групи зменшуються на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу ІІ активу.

Для визначення ліквідності балансу треба зіставити підсумки наведених даних за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація: А1  П1; А2  П2; А3  П3; А4  П4.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

⇐ Предыдущая123456

Поделиться: