Показники аналізу виробничої потужності.

Виробнича потужність п-ва – це максимально можливий випуск продукції при наявному рівні техніки, технології, організації в-ва.

Основні завдання аналізу: - оцінка к-сних змін, що характеризують виробничі потужності і використання устаткування; - оцінка ступеня виконання плану; - виявлення фактичних причин змін потужності за величиною і рівнем використання; - виявлення структурних змін у потужностях норм в зв’язку

Виробнича потужність п-ва не відображає сумарної енергетичної потужності п-ва і не складається з суми окремих робочих машин. Величина її залежить від кількості машин і рівня відповідальності структури устаткування і робочих місць структури машино місткості виробів, що виготовляються.

Склад виробничої потужності характеризується потужностями структури виробничих потужностей за видами виробництв і за видами продукції, що виробляється.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (ВПвих), обчислюється:

ВПвих = ВПвх + ВПвв - ВПвив. грн., де ВПвх --виробнича потужність на початок періоду, грн.; ВПвв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.; ВПвив — виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Величина виробничої потужності п-ва формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

- номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

- кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

- прогресивні техніко-енономічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ; нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

Виробничу потужність п-ва треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації в-ва.

За браком таких норм можна використовувані власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20 - 25%) робітників однакових професій і ланок в-ва.

 

20. Чинники підвищення рівня використання ви­робничої потужності.

Фактори, що впливають на виробничу потужність можна поділити на: впливають на величину виробничої потужності підприємства і впливають на її використання. Особливістю факторів, що впливають на величину виробничої потужності є те, що для здійснення заходів, обумовлених ними, вимагаються капітальні вкладення. Фактори, що впливають на використання виробничих потужностей охоплюють заходи, пов'язані з використанням резервів, що мають організаційний характер, і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво.

До факторів, що впливають на величину виробничої потужності, можна віднести:

- Кількість машин (робочих місць) та їх технічний рівень;

- Розмір виробничих площ;

- Рівень пропорційності в пропускній здатності між групами машин;

- Прогресивна технологія;

- Механізація і автоматизація;

- Якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів, підвищення ступеня уніфікації та стандартизації;

- Ступінь освоєння техніки робітниками.

Фактори, що впливають на використання виробничої потужності:

- Народногосподарська потреба у продукції;

- Матеріально-технічне постачання підприємств;

- Забезпечення робочими підприємства;

- Комплексне введення в дію нових потужностей;

- Забезпечення енергетичними ресурсами;

- Структура парку обладнання;

- Наднормативні простої устаткування в ремонті;

- Підвищення змінності роботи устаткування;

- Організація обслуговування виробництва;

- Ступінь вдосконалення планування виробництва і завантаження устаткування;

- Організація праці та її стимулювання;

- Організація кооперування використання потужностей.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, який може змінюватися за обсягом, номенклатурою та асортиментом, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.

21. Оцінка виконання плану із собівартості.

Собівартість продукції — це основний якісний показник роботи п-ва. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як п-ва в цілому, так і кожного структурного підрозділу

Аналіз собівартості продукції має такі завдання: перевірка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо собівартості; об’єктивна оцінка виконання прийнятих рішень, під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових; з’ясу­вання чинників цих відхилень; підрахунок резервів дальшого зни­ження собівартості продукції; розроблення заходів із мобілізації внутрішньовиробничих резервів та використання їх у виробництві.

Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми й нормативи споживання р-сів; звітна інформація, зокрема «Звіт про фінансові результати» ф. 2, «Звіт з праці» ф. 1-ПВ і ф. З—ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані).

Собівартість продукції — це грошова вартість оплати праці, спожитих засобів та предметів праці.

Виробнича собівартість включає всі статті, крім адміністративних витрат і витрат на збут. Повна собівартість включає всі витрати. Вона вираховується для обґрунтування ціни, визначення конкурентоспроможності та інших розрахунків.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: