Філософськи основи педагогічної системи Дзигаро Кано.

В 1882 молодий японський педагог Дзігаро Kaнo організував в Токіо нову школу, в якій розпочав навчати дзюдо. Основою навчальної програми були так звані м'які шляхи самооборони, вибрані з великої кількості методів навчання в різних школах дзю-дзюцу, а також інших національних видів боротьби Японії. Ідея створення нової системи самозахисту виникла у Д.Кано під час кількох років занять найбільш популярними на той час в Японії єдиноборствами : «кіторю», «тенсінсіньйорю», «дзю-дзюцу». Але Д.Кано не зупинився лише на створенні нової системи самозахисту. Дзюдо представляє собою струнку наукову систему мистецтва перемагати.

Створюючи нову систему фізичного виховання, Дзігаро Кано розумів, що змінення лише арсеналу прийомів не означає фундаментальну зміну напрямку виховної роботи. Тому він розпочав створювати і розвивати філософські основи нової педагогічної системи. Перш за все, було названо нову систему дзюдо, щоб підкреслити визначальну роль духовних та морально етичних починань у вдосконаленні особистості учня. За словами Дзігаро Кано : «Дзюдо - це шлях до найбільш ефективного способу використання духу і тіла. Суть дзюдо полягає в осягненні мистецтва нападати і захищатись через наполегливі тренування, загартовуючи тіло і виховуючи волю».(2)

Основна концепція педагогічної системи Дзігаро Кано в нерозривній єдності трьох культур: фізичної, моральної та інтелектуальної. При цьому важливо підкреслити, що ці три категорії Кано в філософії неоднозначні. Вони немов складають ієрархічні сходи: на першому рівні є фізична культура, як основа формування особистості, на другому рівні - моральна культура, відображена в активну життєву позицію, третій рівень – інтелектуальна культура, яка може зробити життя людини в суспільстві корисним і змістовним. Здорове тіло, говорив Кано, не тільки є умовою для існування, а також є основою, розумової і духовної діяльності. Але, кажучи про здоров'я, Кано підкреслив, що навіть будучи прекрасний, воно ніщо, якщо особистість марна для суспільства. Отже, перший принцип філософії Кано, сприяти процвітанню і прогресу суспільства. Цей принцип Дзігаро Кано розкриває наступними логічними висновками:

під час фізичного розвитку організму і зміцнення здоров'я я будую основу для розвитку своєї особистості;

розвиваючи і всебічно удосконалюючи свою особистість я будую основу добробуту всього суспільства в цілому.

Принцип сприяння процвітання і вдосконалення суспільства виражається тезисом "удосконалюючи себе, служити суспільству". Сенс людського життя, по Д. Кано, служити суспільству і для цього вам необхідно спочатку закласти міцну основу свого життя. Тезис «служити суспільству» у Д. Kaнo означає жити одним життям з суспільством на основі взаємної допомоги та взаємних поступок. Згідно Д. Кано ця ідея може допомогти вирішити багато інших соціальних проблем суспільства та людства в цілому. Ця філософія, створена Д.Кано в кінці 19-го століття, в той час була явно прогресивна. Досить сказати, що її пропаганда в Японії викликала швидке зростання популярності дзюдо і створеної Д.Кано школи Koдокан, яка як наслідок, перетворилася на всесвітньо відомий інститут, відомий у всьому світі. Викладання дзюдо було включено до програми загальноосвітніх шкіл, коледжів і університетів. Дотримуючись принципу дії процвітання і прогресу, Д. Кано активно боровся проти реакційних політичних направлень, в тогочасній Японії.

Другий основний принцип педагогічної системи Дзігаро Кано є найбільш ефективне використання енергії особистості, принцип максимальної ефективності і продуктивності. При цьому під енергією особистості він розумів поєднання духовних і фізичних сил, а під максимально ефективним використанням енергії – досягнення максимального результату при мінімум витрат енергії. Отже зрозуміло, що, незалежно від того, якою б шляхетною й корисною для життя не була мета, якщо шляхи та засоби її досягнення недоречні результат не може бути позитивним. Не важко побачити, що цей принцип відрізнявся від тогочасного капіталістичного принципу "ціль виправдовує засоби".

Таким чином, принципи педагогічної системи Д.Кано далеко виходять за рамки системи фізичного виховання і націлені на рішення глобальних задач – забезпечення процвітання та прогресу суспільства. Цю ідею Д.Кано здійснював все життя через систему занять в Кодокані. В зв'язку з цим, поняття "Дзюдо" він тлумачив в два способи. Дзюдо в широкому сенсі, є удосконалення особистості і суспільства, це кінцева мета і сенс життя кожної людини яка займається дзюдо. Дзюдо в вузькому сенсі – це система фізичного виховання нерозривно пов'язана з моральним, естетичним і інтелектуальним вихованням і включає в себе три розділи: технічне мистецтво, спорт та мистецтва самооборони без зброї. Технічне мистецтво лежить в основі дзюдо і висловлюється в тому, що людина яка займається, ставить перед собою мету засвоїти якомога більше технічних прийомів, прагне виконати їх точно, виразно і красиво, роблячи дзюдо близьким до специфічного мистецтва. При цьому можливо проводити спеціальні змагання по окремим програмам, відповідні рівню майстерності учнів. Це дозволяє займатись дзюдо людям різного віку і представникам обох статей і в той же час, забезпечує основу для удосконалювання спортивної майстерності в майбутньому. На відміну від  «технічної майстерності», в якій супротивник не чинить опір, друга частина дзюдо базується на протиборстві супротивників на прагненні перемогти суперників. Розуміючи величезну виховну цінність спортивних змагань, Дзігаро Кано активно виступав в довоєнні роки за входження Японії до всесвітньої Олімпійської ліги. Він багато зробив в області розробки методики тренувань дзюдоїстів. Кано першим підкреслив необхідність в повсякденному тренуванню, обов'язкового дотримання правильного режиму життя, лікарського контролю за станом здоров'я дзюдоїстів. Третя частина дзюдо (мистецтво самооборони без зброї) є найвищою стадією удосконалення. У цьому розділі дзюдо вивчаються різні прийоми самооборони від озброєного і неозброєного супротивника.

Створюючи основи дзюдо і правила поведінки дзюдоїстів, Д.Кано вимагав від учнів такого проникнення в суть принципу максимальної ефективності, який перетворює його із абстрактного поняття в постійний стиль життя. Наприклад, пусте базікання, переїдання та інші надмірності, а також бездумне відношення до тренування Д. Кано пояснив, як марну трату енергії. Він попереджав, що якщо раціонально розроблені в теорії прийоми дзюдо на практиці застосовано бездумно, то ефективно використати енергію неможливо. Правильно тренується той, хто розвиває здатність з максимальною ефективністю використовувати фізичну, емоційну і розумову напругу таким чином необхідно розробити в собі здібність належним чином і швидко оцінити ситуацію в боротьбі, приймати оптимальні рішення і вміти реалізувати їх.

Специфічною формою етикету в дзюдо є уклін яким спортсмен вітає тренера або партнера, висловлює повагу до місця занять або змагань, до традицій дзюдо, висловлює подяку за гарне тренування, висловлює патріотичні почуття до прапору клубу або країни.                                                                              

 Вірне тлумачення основних принципів і концепцій педагогічної спадщини Дзігаро Кано і трансформація їх з урахуванням задач виховання молоді і сучасних умов життя, можуть значно підвищити ефективність виховної роботи зі спортсменами і одночасно збільшити їх цікавість до занять дзюдо.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: