Роль мотиваційного чинника у застосуванні педагогічних технологій.

Педагогічні умови ефективності інноваційних освітніх процесів.

Інноваційність не є і не може бути самоціллю в педа­гогічній практиці. Мета її полягає в оптимізації нав­чально-виховного процесу, в забезпеченні його відповідності умовам і тенденціям суспільного буття. Ефективність тлумачиться як співвідношення результатів дій і вит­рат на їх досягнення. Це означає, що навіть найвищий за певних умов результат ще не засвідчує максимальну ефективність діяльності. Необхідно враховувати, які засоби і ресурси було затрачено задля його досягнення. Наприклад, якщо дві технології навчання дітей мате­матики забезпечують приблизно однаковий рівень її освоєння, то ефективнішою буде та, що потребує най­менших зусиль. Але стверджувати про більшу чи мен­шу ефективність дій можна лише тоді, коли досягнута їх мета.

Метою будь-якого нововведення є підвищення ефективності педагогічного процесу. Ступінь ефектив­ної залежить від того, яких витрат потребує конкретне нововведення і як довго воно даватиме корисний ефект. Якщо через незначний час після впровадження нововведення актуальною буде проблема щодо освоєння нового, яке нейтралізує дію попереднього, то корисний ефект такого нововведення не може бути значним, а зна­чить витрати на його впровадження виявляться невиправданими. Отже, ефективність нововведення залежить від досягнутого завдяки йому корисного ефекту, тривалості використання інноваційної технології, витрат на її впровадження

2. Готовність вчителя до інноваційної діяльності.

В сучасному швидкозмінному світі, інтеріоризації освітнього середовища все відчутнішою стає проблема готовності молодої особистості до умов життєдіяльності, сприйняття й вирішення нових завдань (або викликів життя*, адекватного вибору улюбленої справи, що в свою чергу веде до професійного зростання, соціальної та професійної мобільності, конкурентоспроможності, задоволення потреб особистості в отриманні відповідної освіти.

Сучасний фахівець - це людина, яка володіє системним мис­ленням, здатна своїми діями не тільки досягти визначених, але і створити безпечні умови життєдіяльності; враховувати інтер­еси суспільства, окремих груп і особистісні; вміє створювати комфортні умови для спілкування, життєдіяльності, підтриму­вати працездатність і стійкість у роботі різних систем.

Професійні вміння конкурентоспроможного вчителя

1. Перцептивні - адекватно сприймати і розуміти психіку дитини

Вміння адекватно сприймати і розуміти психіку підлеглих

2. Конструктивні - ставити ясні цілі, висувати завдання, проектувати навчально-виховний процес

Бути винахідливим, адекватно реагувати на зміну ситуації

3. Експресивні - ефективно ви­ражати свої емоції, володіти собою

Ефективно володіти собою

4. Академічні - займатися пози­тивною діяльністю

Доцільно використовувати час

5. Дидактичні - подавати свої знання і вміння

Мати чітку особисту мету і осо­бисті цінності

6. Комунікативні - спілкувати­ся, здійснювати вплив на учнів, батьків, колег

Займатися саморозвитком

7. Організаторські - організо­вувати учнів, батьків і власну діяль­ність

Здійснювати вплив на людей

8. Дослідницькі - виявляти, ви­вчати і вирішувати проблеми

Передавати свої знання підлег­лим

9. Спеціальні - за характером фаху

Формувати робочі групи

10. Креативні - проявляти ініці­ативу, творчість, широту мислення

Мати високу мотивацію до твор­чої діяльності

11. Рсфлексійність - аналіз і адекватна оцінка власної діяльності, розвиток самосвідомості.

Аналізувати й адекватно оціню­вати власні дії та вчинки, проявляти комунікабельність і красномовство

Готовність – це цілісна інтегрована якість особистості, що характеризує її емоційно-когнітивну та вольову вибіркову прогнозуючу мобільність у момент включення в діяльність певної спрямованості.

Серед спеціальних прийомів вивчення мотивації виділяють:

а* створення ситуацій. Сутність цього прийому в тому, щоб

подивитися, як буде змінюватися поведінка учнів при зміні умов;

б* прийом вибору партнера. Застосовується, щоб вивчити

ступінь самостійності мотивів, залежність їх від взаємодії з іншими;

в* прийом незакінчених пропозицій. Учням дається 10 пропозицій, які треба дописати. Наприклад: «Я думаю, що коли ....», «Я був би радий, якби ... .» і т.ін.;

г* прийом незакінченої розповіді. Те ж саме, що й у попередньому, але з більш розгорнутим змістом;

д* розповідь за картинкою, домальовування ситуації (для молодших школярів*. Ґрунтується на твердженні, що учні при цьому мимоволі розкривають проблеми, що їх хвилюють, своє до них ставлення.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: