Нормативно-правова база антикорупційної діяльності. Зони «підвищеного» ризику проявів корупції

Проблема корупції стала чи не найнагальнішою серед тих, що непокоять суспільство й перешкоджають економічному розвитку та поступу країни. Тому створення ефективної системи протидії цьому явищу визнано одним із ключових національних пріоритетів Української держави.

Останніми роками в країні прийнято низку нормативно-правових актів, спрямованих на посилення боротьби з корупцією, на політичному рівні проголошено курс на посилення протидії цьому ганебному явищу [3].

На сьогодні основними нормативно-правовими актами України, що стосуються антикорупційної діяльності є:

1) Конституція України;

2) Конвенція ООН проти корупції;

3) Кримінальний кодекс України;

4) Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

5) Закон України «Про правила етичної поведінки»;

6) Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»;

7)  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»;

8) Указ Президента України «Питання Національного антикорупційного комітету»;

9) Указ Президента України «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки»;

10) Указ Президента України «Питання Національного антикорупційного комітету»;

11) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки»;

12) Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку інформування громадськості про результати роботи у сфері протидії корупції»;

13) Постанова Кабінету Міністрів України «Питання запобігання та виявлення корупції в органах виконавчої влади»;

14) Наказ Головного управління державної служби України «Про затвердження Загальних правил поведінки державного службовця».

Однак темпи поширення корупційних дій у країні свідчать, що зусилля держави у цій сфері не приносять відчутних результатів, а окремі точкові заходи і навіть певні зрушення не дають підстав для висновку про адекватність боротьби з цією загрозою [3].

Моніторинг корупційних діянь державних службовців, що здійснюється Головним управління державної служби України, Міністерством внутрішніх справ України та Службою безпеки України, дає підстави виділити окремі сфери, так звані зони «підвищеного» ризику проявів корупції, та скласти перелік посад державних службовців, які працюють у зазначених зонах, з метою здійснення процедурних заходів, що запобігатимуть проявам корупції у процесі виконання ними службових обов’язків [7].

Зокрема, зони «підвищеного» ризику проявів можуть мати місце [7]:

1) у сфері споживчого ринку:

- при виданні ліцензій на право зайняття деякими видами діяльності:
виробничої, торгівельно-посередницької, надання послуг тощо;

- при виданні дозволів на встановлення об’єктів малих архітектурних форм: кіосків, павільйонів, палаток, стоянок тощо.

2) в процесі приватизації:

- при виборі неконкурентних способів приватизації в інтересах деяких осіб;

- при встановленні заниженої вартості майна чи об’єктів комунальної власності в інтересах фізичних і юридичних осіб;

- при виданні патентів чи продовженні терміну продажу приміщення, де знаходяться об’єкти малої приватизації;

- при втручанні в процес проведення аукціону чи торгів при приватизації об’єктів;

- при незаконному списанні товарно-матеріальних цінностей і майна на підприємствах, що підлягають приватизації, з метою зменшення їх вартості;

- при незаконному переміщенні приватизаційних цінних паперів між посередниками;

- при оформленні права власності при купівлі-продажу житла, нерухомості приватними і юридичними особами.

3) в системі охорони здоров’я:

- при виданні пільгових санаторно-курортних путівок;

- при направленні до лікувальних закладів осіб для безоплатного стаціонарного лікування;

- при вирішенні питань щодо присвоєння групи інвалідності зацікавленим особам;

- при виділенні і переданні частини приміщення медичних установ, лікарень тощо в оренду комерційним структурам.

4) в системі освіти:

- при отриманні права переорієнтації учбових закладів на платні форми навчання;

- при наданні права організації роботи учбового закладу по статусу школи-ліцею;       

- при організації платних курсів, підготовки абітурієнтів до вступу у вузи при інститутах, технікумах, коледжах тощо;

- при втручанні в роботу прийомних комісії чи деяких її членів, в процес прийому вступних іспитів.

5) в системі агропромислового комплексу:

- при розпаюванні земель;

- при використанні земель запасу та резервного фонду, заповідних зон, земель рекреаційного призначення, тощо;

- при визначенні видів сільськогосподарських культур для вирощування на конкретних земельних наділах.

6) в системі державного управління:

- при визначенні органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування виконавців замовлень за рахунок місцевого чи державного бюджету з числа суб’єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням зазначеного вище, посади державних службовців, які працюють у сферах, де існує «підвищений» ризик проявів корупції, пов’язані з виконанням таких функцій (рубрики «ризиків») [7]:

1) надання державних замовлень всіх видів;

2) планування та контроль завдань;

3) надання дозволів на перебування на роботу;

4) контролю за дотриманням встановленого порядку, наприклад порядку будівництва або порядку торгівлі;

5) оформлення комунальних справ;

6) надання соціального житла;

7) прийом іспитів, надання прав та патентів;

8) надання дозволів на використання транспортних засобів, що не відповідають нормі, та на особливі вантажні перевезення;

9) здійснення закупівель;

10) звільнення від військової або цивільної служби;

11) процес надання політичного сховища;

12) визначення та стягнення податків;

13) часті зовнішні контакти, пов’язані з контрольною та наглядовою діяльністю;

14) розпорядження бюджетними коштами у великому обсязі, фінансування державних замовлень та дотацій, надання субсидій;

15) надання додаткових виплат, концесій, дозволів та ін.;

16) робота з конфіденційною інформацією;

17) управлінська діяльність в центральних та місцевих органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

 

 

⇐ Предыдущая21222324252627282930Следующая ⇒

Поделиться: